22 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15560/15
адміністративне провадження № К/9901/37170/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Рибачука А.І., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі № 826/15560/15 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Яніс-Груп», Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_2, про визнання нечинними розпорядження та акту,
У 2015 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаятрі», у якому просив:
- визнати нечинним розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.06.2009 № 631 «Про надання дозволу на проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1 та підвалу в будинку АДРЕСА_2 »;
- визнати нечинним розпорядження КМДА від 02.10.2009 № 1151 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.06.2009 № 631»;
- визнати нечинним розпорядження Шевченківської РДА в м. Києві від 22.10.2009 № 867 «Про затвердження акту Державної районної комісії від 01.10.2009 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту перепланування з об'єднанням нежитлового приміщення першого поверху (колишня квартира АДРЕСА_1 ) та нежитлового приміщення підвалу площею 44,0 м2 для розміщення творчої майстерні в житловому будинку АДРЕСА_2 »;
- визнати нечинним акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкту від 22.10.2009 № 867.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 23.11.2015, касаційну скаргу позивача задоволено, внаслідок чого справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2019 здійснено заміну третьої особи ТОВ «Гаятрі-Груп» правонаступником ТОВ «Яніс-Груп».
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 16.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог громадянина США ОСОБА_2 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає таке.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 у справі № 826/15560/15.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді А.І. Рибачук
В.М. Шарапа