21 жовтня 2021 року
Київ
справа №520/18801/2020
адміністративне провадження №К/9901/37367/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №520/18801/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент+» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України вдруге 13.10.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №520/18801/2020, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Також, як вбачається з документів долучених відповідачем до касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що свідчать про поважність причин пропуску такого строку.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що предметом розгляду справи №520/18801/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент+» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби є вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС України у Харківській області від 26.08.2020 №00003720510 на суму 1157030,98грн та від26.08.2020 №00003710510 на суму 1260000,00грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00003720510 від 26.08.2020 на суму 1157030,98грн та №00003710510 від 26.08.2020 на суму 1260000,00грн.
Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач наводить мотиви незгоди із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, посилається на неправильне застосуванням судами норм права, зокрема підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, статті 242 КАС України, та вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Зокрема контролюючий орган стверджує виключно про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.08.2020 №0000371510, яким до позивача внаслідок здійснення реалізації пального з 23.06.2020 по 24.07.2020 на автозаправній станції за адресою: вул. Київське шосе, 19, с. Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область (код за КОАТУУ 6322083001) без реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, без реєстрації 5 рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарах, розташованих на акцизному складі та 8 витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі застосовано фінансові санкції у розмірі 1260000,00грн
Натомість, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження у касаційному порядку судових рішень щодо правомірності або безпідставності прийняття податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00003720510 від 26.08.2020.
Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким чином, дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у касаційній скарзі поданій Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження в касаційному порядку судових рішень щодо прийняття податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00003720510 від 26.08.2020, що унеможливлює вирішення судом питання щодо прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття провадження у справі.
Суд звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду уточнену касаційну скаргу із наведенням у ній підстав касаційного оскарження судових рішень, зокрема в частині, що стосується правомірності чи безпідставності прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення №00003720510 від 26.08.2020 у даній справі, зазначення яких є обов'язковим при поданні касаційної скарги у відповідності до вимог статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 332, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі №520/18801/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брент+» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для усунення виявлених недоліків касаційної скарги.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова