21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 200/11020/19-а
адміністративне провадження № К/9901/10579/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді Міронова Г.М., Сіваченко І.В.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» про стягнення податкового боргу,
У вересні 2019 року Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (далі - ТОВ «СРЗ»), в якому просило стягнути податковий борг у розмірі 800000 грн.
10 грудня 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області до Донецького окружного адміністративного суду подано заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку із самостійною сплатою ТОВ «СРЗ» податкового боргу. Також, позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача на його користь судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року прийнято відмову позивача від позову. Закрито провадження у цій справі. Стягнуто з ТОВ «СРЗ» на користь ГУ ДПС у Донецькій області понесені судові витрати у розмірі 12000 грн. Роз'яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Задовольняючи заяву ГУ ДПС у Донецькій області про відмову від позову та присуджуючи судові витрати, понесені позивачем при сплаті судового збору за подання позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем фактично здійснено виконання своїх зобов'язань після подання контролюючим органом адміністративного позову до суду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ТОВ «СРЗ» на користь ГУ ДПС у Донецькій області понесені судові витрати у розмірі 12000 грн. В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишено без змін.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «СРЗ» на користь ГУ ДПС у Донецькій області понесені судові витрати у розмірі 12000 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково зазначив про те, що позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви. В обґрунтування постанови вказав, що у матеріалах справи не має жодного доказу на підтвердження задоволення позову відповідачем. Навпаки, у відзиві на адміністративний позов від 8 жовтня 2019 року відповідач заперечував проти позову.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишити в силі. Зокрема, у скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи не враховано правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року (справа №826/13684/17) та від 13 лютого 2020 року (справа №815/5101/17).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.
За приписами частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 47 вказаного Кодексу, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Статтею 189 КАС України регламентується право позивача у справі на відмову від позову.
Відповідно до частини третьої статті 189 КАС України, про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
За приписами пункту 2 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Згідно із частиною другою статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Статтею 140 КАС України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та враховуючи, що позивачем подано заяву про відмову від адміністративного позову та клопотання про стягнення з відповідача на його користь судового збору у розмірі 12000 грн, сплаченого при поданні позовної заяви згідно платіжного доручення від 13 серпня 2019 року № 2531, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку при закритті провадження у справі про стягнення з ТОВ «СРЗ» на користь ГУ ДПС у Донецькій області, понесених судових витрат на сплату судового збору у розмірі 12000 грн.
Як вже було зазначено у цій постанові, суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу Донецького окружного адміністративного суду, вказав на неправомірність висновку суду першої інстанції про задоволення клопотання про стягнення з ТОВ «СРЗ» на користь контролюючого органу витрат, понесених останнім на сплату судового збору за подання позову до суду у розмірі 12000 грн, оскільки це суперечить приписам статті 140 КАС України.
Першим апеляційним адміністративним судом в обґрунтування рішення вказано, що позивачем не було задоволено вимоги податкового органу після подання позовної заяви, позивачем жодних доказів на підтвердження таких обставин не надано. Крім того, посилається на те, що у відзиві на адміністративний позов від 8 жовтня 2019 року ТОВ «СРЗ» заперечувало проти позовних вимог ГУ ДПС у Донецькій області.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Cуду вважає, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року не відповідає вимогам 242 КАС України та підлягає скасуванню, оскільки судом не було взято до уваги, що рішення суду першої інстанції ТОВ «СРЗ» оскаржувалося лише в частині задоволення клопотання про стягнення з нього на користь відповідача судового збору у розмірі 12000 грн, сплаченого при поданні позовної заяви. В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржувалася. Як вбачається з матеріалів справи позивач не заперечував проти задоволення заяви контролюючого органу про закриття провадження у справі, у зв'язку із самостійною оплатою ТОВ «СРЗ» податкового боргу.
Вказане клопотання від 6 грудня 2019 року, ГУ ДПС у Донецькій області було направлено на адресу відповідача про що свідчить фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» про надіслання рекомендованого листа, що міститься у матеріалах справи. Заперечень щодо задоволення такого клопотання від ТОВ «СРЗ» до суду не надходило.
Частиною першою статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище наведені обставини, зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно із статтею 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року підлягає скасуванню, а ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року скасувати.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх