21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 520/4935/2020
адміністративне провадження № К/9901/23357/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС,
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року (судді: Спаскін О.А., П'янов Я.В., Присяжнюк О.В.)
у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС,
про скасування податкових повідомлень-рішень,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 17 грудня 2019 року № 00005613306, № 00005623306, № 00005633306, № 00005643306, рішення про застосування штрафних санкцій від 13 грудня 2019 року № 00005503306, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2019 року № Ф-00000483306.
1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Позивачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Позивача у цій справі.
Позивачем 24 травня 2021 року подано до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової економічної експертизи, в якому просив на вирішення експертизи поставити такі питання:
2) Чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки від 27 листопада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/ 3040521527 заниження об'єкта оподаткування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 1 січня 2017 по 31 грудня 2017 року і донарахування до сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?
3) Чи підтверджується документально нестача товарно-матеріальних цінностей, встановлена актом документальної планової виїзної перевірки від 27 листопада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/3040521527 станом на 31 грудня 2018 року у розмірі 1 885 136,48 грн?
4) Чи підтверджується документально зазначене в акті документальної планової виїзної перевірки від 27 листпада 2019 року № 936/20-40-33-06-08/3040521527 заниження об'єкта оподаткування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за грудень 2018 року і донарахування до сплати податку на додану вартість?
Клопотання обґрунтоване тим, що висновки акта перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 звітній рік, а також податку на додану вартість за 2018 звітній рік є необґрунтованими. Позивач зауважила, що обрана методика розрахунків, на підставі яких встановлені порушення податкового законодавства, є неправильною з декількох причин:
-не містить в собі дослідження первинних документів, як того вимагає документальна перевірка;
-складові «формули» взяті з різних джерел та містять усереднені показники, при цьому не зазначено чи перевірені вони.
З урахуванням цього Позивач вважала, що для вирішення питання чи дійсно Позивачем допущено заниження податкових зобов'язань потрібні спеціальні знання в області економіки, бухгалтерського обліку та звітності.
1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року клопотання Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Призначено у справі № 520/4935/2020 судову економічну експертизу. Проведення експертизи доручене Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Зупинено провадження у справі № 520/4935/2020 на час проведення експертизи. ля проведення експертизи направити матеріали справи № 520/4935/2020 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса.
Постановляючи рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що для з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, необхідні спеціальні знання в галузі економіки та бухгалтерського обліку, а відтак на підставі положень пункту 2 частини другої статті КАС України призначення судом експертизи - до одержання її результатів.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що лише наявність обов'язкових умов передбачених частиною першою статті 102 КАС України дає суду право на призначення експертизи. Також, зауважив, що позиція представника Позивача щодо призначення експертизи свідчить лише про затягування строків розгляду справи, при цьому подібне питання вже розглядалось і апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи. Відповідач наполягає на тому, що у суду апеляційної інстанції були відсутні передбачені законодавством підстави для призначення експертизи.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Вказує, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм процесуального права. З посиланням на практику Верховного Суду, Позивач стверджує що ухвала про призначення експертизи не може бути предметом касаційного перегляду відповідно до положень статті 328 КАС України.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено поняття судової експертизи - дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, призначає експертизу у справі за сукупності умов, зазначених в статті 102 КАС України, а саме: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх неправильності. Учасники справи мають право запропонувати суду ряд питань роз'яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. Остаточні питання, з яких має бути проведена експертиза визначаються судом, проте питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
За результатами вирішення клопотання суд виносить ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд може визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Висновком експерта слід, вважати, наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджених об'єктів, явищ чи процесів та обґрунтовані відповіді на поставлені питання, що дають інформацію про обставини у справі.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України. Але у будь-кому випадку незгода суду з висновком експерта повинна бути вмотивована у судовому рішенні.
Отже, висновок експерта - це засіб доказування, який формується експертом в результаті проведеного дослідження, заснованого на застосуванні спеціальних знань, на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи і складається у формі та в порядку передбаченому КАС України, ЗУ «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи (частина перша статті 106 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення судом експертизи до одержання її результатів.
Зупинення провадження у справі у разі призначення судової експертизи є правом суду, який розглядає справу. Скориставшись цим правом, суд діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо зупинення провадження у справі на час проведення експертизи.
Оскільки, для проведення експертизи матеріали справи направляються судом до судово-експертної установи, то проведення процесуальних дій на час проведення експертизи є неможливим, що обумовлює правомірність зупинення судом провадження у цій справі на час проведення експертизи. Крім цього у відповідності до вищенаведених вимог статті 236 КАС України, зупинення провадження у справі з цих підстав є правом суду.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 805/3876/16-а, від 16 квітня 2019 року у справі № 804/4712/16 та від 29 квітня 2020 року у справі № 1540/3828/19.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо зупинення провадження у справі на час проведення експертизи є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 3, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, залишити без задоволення.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх