Справа № 459/3447/20 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.
Провадження № 22-ц/811/1887/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:41
18 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2021 року, -
у грудні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 20.04.2011 року, згідно з умовами якої відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 24 000 грн. Стверджує, що відповідач підписом в заяві підтвердила свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку і кредитного договору. Зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Вказує, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 04 жовтня 2020 року у неї виникла заборгованість в розмірі 30 367,98 грн., з яких 23 781.74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 6 586,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.04.2011 року в розмірі 30367.98 грн. та судові витрати в розмірі 2102 грн.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2021 рокуу задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що, встановивши, що банк надав відповідачу саме кредит, відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у задоволенні позову повністю. Зазначає, що з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку клієнта банку вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитної заборгованості та відсотків, що свідчить про виконання умов договору, визнання нею боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з цього договору. Вказує, що надання безпроцентних кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами. Звертає увагу на те, що на підтвердження заборгованості банком надано розрахунок, який ніким не спростовано, відтак, на його думку, відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 червня 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2021 року вирішено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2021 року призначено на 16 год. 00 хв. 11 жовтня 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 18 жовтня 2021 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 11 жовтня 2021 року, датою ухвалення постанови є саме 18 жовтня 2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем «Умови та правилами надання банківських послуг», з огляду на їх мінливий характер, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником, відтак відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача відсотків, а фактично отримані та використані боржником кредитні кошти в добровільному порядку повернуті позивачу.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 20 квітня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку».
В матеріалах справи міститься копія анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку» з підписом ОСОБА_1 із зазначенням її анкетних даних (а.с. 6).
Відповідач анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом з «Пам'яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua? складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Ствердила, що ознайомилася та згідна з «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також підтвердила, що зобов'язується їх виконувати та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.
На виконання умов договору банк видав відповідачу наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 13.01.2009 року з терміном дії до 12/11, № НОМЕР_2 від 22.12.2011 року з терміном дії до 12/13, № НОМЕР_3 від 05.08.2010 з терміном дії до 04/14, № НОМЕР_4 від 22.12.2011 року з терміном дії до 05/15, № НОМЕР_5 від 14.04.2015 року з терміном дії до 01/18, № НОМЕР_6 від 12.05.2015 з терміном дії до 09/18 та № НОМЕР_7 від 26.06.2018 з терміном дії до 04.22.
Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 за договором № б/н, підтверджується, що 27 грудня 2011 року відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 9400 грн., 10 січня 2012 року кредитний ліміт збільшено до 10 400 грн., 10 серпня 2012 року кредитний ліміт збільшено до 11 700 грн., 16 вересня 2017 року - до 17 000 грн., 25 вересня 2016 року - до 21 000 грн., 26 жовтня 2016 року - до 24 000 грн., 29 червня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 23 500 грн., а 18 липня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн.
Випискою по рахунку підтверджується, що ОСОБА_1 отримала та використовувала кредитні кошти, розраховувався кредитними карточками при здійсненні покупок, знімала готівку в банкоматах, оплачувала послуги, а також погашала заборгованість за кредитним договором, що свідчить про дії, спрямовані на виконання умов кредитного договору.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 20.04.2011 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 станом на 04.10.2020 року вбачається, що така становить 30367.98 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 23781.74 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 6586,24 грн. (а.с. 18-19).
Заперечуючи щодо розміру заборгованості, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надав суду першої інстанції розрахунок відсутності боргу відповідача, з якого вбачається, що за період з 01 червня 2015 року до 04 жовтня 2020 року відповідач отримала 75 435.59 грн. кредитних коштів та повернула банку 121 369.14 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції взяв до уваги розрахунок, наданий представником відповідача, та прийшов до висновку про відсутність заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту.
Разом з тим, розрахунок, поданий представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтвердження відсутності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 20.04.2011 року проведений, починаючи з 01 червня 2015 року., а не з моменту укладення кредитного договору, відтак в цей розрахунок не включено наявну станом на 31 травня 2015 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 700 грн.
Крім того, в даному розрахунку не враховано, що пред'являючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка виникла у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, а не за тілом кредиту, відтак поданий представником відповідача розрахунок не спростовує наявність заборгованості позичальника за простроченим тілом кредиту.
Враховуючи те, що кредитні кошти фактично отримані та використовувалися відповідачем, банк звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в межах максимально встановленого кредитного ліміту за кредитним договором №б/н від 20.04.2011 року, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 23 781.74 грн., оскільки такі фактично отримані відповідачем.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просив, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 6586,24 грн.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 20.04.2011 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 посилався на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» та витяг з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» як невід'ємні частини кредитного договору.
У витягу з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з «Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, комісія за обслуговування кредиту, відповідальність сторін, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з «Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку» та витягом з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідач ознайомилася та погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 20.04.2011 року містили умови, зокрема й щодо нарахування відсотків, зазначені в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловила правову позицію про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила банківських послуг», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з «Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку» та витяг з «Тарифів Банку» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають до задоволення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 23781.74 грн., в частині решти позовних вимог, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення на його користь 23 781.74 грн., то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1646.08 грн. судового збору за подання позову та 2469,11 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20.04.2011 року в розмірі 23 781.74 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1646.08 грн. судового збору за подання позову та 2469,11 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 18.10.2021 року.
Головуючий: Шеремета Н. О.
Судді: Ванівський О.М.
Цяцяк Р.П.