Справа № 599/1311/21
"11" жовтня 2021 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Чорної В.Г. при секретарі Грицай О. П., за участю представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська Залізниця» про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн в його користь, в зв'язку із нещасним випадком пов'язаним з виробництвом.
Позивач посилається на те, що з 11.01 2006 року по 27.12.2010 року працював монтером колії третього розряду у ВП «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» та 10.08.2010 року під час виконання трудових обов'язків по заміні шпал, отримав закриту хребетно-спіральну травму, забій спинного мозку, багатоуламковий перелом тіла С4 хребця, компресію спинного мозку на рівні С4 хребця з тетрапарезом, порушенням функції органів малого тазу по типу затримки, з парезом дихальної мускулатури з ателектазом і правобічним пневмотораксом.
Даний факт засвідчує актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 14 жовтня 2010 року та актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 14 жовтня 2010 року. Висновками комісії з розслідування нещасного випадку, де вказано у розділі до п.6 акту спеціального розслідування нещасного випадку, що даний нещасний випадок є нещасним випадком пов'язаним з виробництвом, п.9 акту №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 14 жовтня 2010 року зафіксовано, що позивач у стані алкогольного чи наркотичного сп'янінням я не перебував.
Вважає, що виконувані ним роботи належать до робіт з підвищеною небезпекою згідно п.п. 101, 102 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 13.12.2010 року йому первинно призначено І групу інвалідності та 100% втрати професійної працездатності. Відповідно до отриманої індивідуальної програми реабілітації інваліда, вставлено значно виражене обмеження життєдіяльності та відповідно потребу в сторонньому догляді. Причина інвалідності - порушення технології виконання робіт. 27 грудня 2010 року він звільнений з роботи монтера колії у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності. На даний час фізично не спроможний виконувати роботу, що завдає йому фізичного та морального болю.
При вирішенні даної справи позивач просить суд звернути увагу на той факт, що зазнав ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку з чим є інвалідом ІІ групи довічно, що засвідчує довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 09.12.2014 року, згідно якої йому призначено ІІ групу інвалідності безтерміново та 80% втрати професійної працездатності. Вважає, що відповідач, зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду, так як порушено його законні права, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому просить стягнути в його користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 500000 грн.
Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити, при неявці відповідача не заперечує щодо постановлення заочного рішення. Суд, в силу п.3 ст.211 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача.
Відповідач подав відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що 10 серпня 2010 року під час виконання трудових обов'язків травмований монтер колії виробничого структурного підрозділу «Тернопільська дистанція колії» ОСОБА_2 . Із акта №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, та акта форми Н-53 вбачається, що зазначений випадок трапився за наступних обставин.
Відповідно до телеграфних вказівок №Н/594 від 27.07.2010 року № Н/114 від 05.08.2010р.. начальника ДТГО «Львівська залізниця» бригада монтерів колії в кількості 19 чоловік, ВП «Тернопільська дистанція колії» була направлена у ВП «Кам'янка-Бузька дистанція колії» для виконання робіт по заміні дерев'яних шпал на 59 км, перегін Сапіжанка - Радехів, пікет 4 .
10 серпня 2010 року згідно наказу начальника ВП «Тернопільська дистанція колії» від 06.08.2010р. №453 бригада монтерів колії прибула на місце виконання робіт та отримала завдання на заміну 60 дерев'яних шпал на 59 км., пікет 4 перегону Сапіжанка- Радехів, де о 14 год 35 хв ОСОБА_2 приступив до заміни шпал з монтером колії ОСОБА_3 під час проведення робіт по заміні шпал, а о 15 год 30 хв позивач в порушення технології виконання робіт при поточному утриманні залізничної колії, перетягував по насипу через колію, нову дерев'яну шпалу, яка знаходилася біля підошви земляного полотна, так як місце для затягування шпали було підготовлене з протилежної сторони колії. Коли витягнув шпалу на рейки колії, оступився, внаслідок чого шпальні кліщі зісковзнули зі шпали і він впав спиною на схил земляного полотна та втратив свідомість, прийшовши до свідомості, сказав що не відчуває рук і ніг.
Згідно листа ДЗ «Клінічна лікарня» ДТГО «Львівська залізниця» від 18.08.2010 року №788 ОСОБА_2 отримав: важку закриту хребетно-спінальну травму, забій спинного мозку, багатоуламковий перелом тіла С4 хребця, компресія спинного мозку на рівні С4 хребця з тетрапарезом, порушенням функції органів малого тазу по типу затримки, з парезом дихальної мускулатури з ателектазом і правобічним пневмотораксом.
Заперечення представник відповідача ґрунтує тим, що монтер колії ОСОБА_2 не дотримався технології виконання робіт при поточному утриманні залізничної колії, зокрема абз.10 п.3.7 Зазначеної технології передбачено, що поодиноку заміну дерев'яних шпал виконують два монтери колії. Натомість ОСОБА_2 самостійно приступив до перетягування шпали, яка знаходилася біля підошви земляного полотна в одну особу, такий висновок міститься в п.6.2 акта спеціального розслідування нещасного випадку, форми Н-5. Вказану обставину підтверджують поясненнями очевидців події, так і опитуванням самого потерпілого. При цьому, у п.6.3 вказаного акту значиться, що протиправних дій посадових осіб, працівників підприємства та інших підприємств, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку не виявлено.
Вказані дії ОСОБА_4 в процесі виконання свідчать про порушення ним вимог статті 14 закону України «Про охорону праці», згідно з якою працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку та здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користування засобами колективного та індивідуального захисту. Працівник несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Із протоколу опитування потерпілого вбачається, що він під час виконання робіт був забезпечений спецодягом та спецвзуттям, колійні інструменти відповідали встановленим вимогам.
Спростовує твердження позивача, що виконувані ним роботи належать до робіт з підвищеною небезпекою згідно п.п.101, 102 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 №15, зазначивши, що нещасний випадок стався під час виконання робіт при поточному утриманні колії, тому вказані у позовній заяві пункти робіт з підвищеною небезпекою не мають жодного стосунку до спірних правовідносин.
Вважає, що у позовній заяві не наведено ні одного факту та не надано доказів, які б вказували на те, що шкода вчинена внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності відповідача, та те, що між його протиправними діяннями та настанням шкоди є причинний зв'язок, як цього вимагає п. 5 постанови Пленуму Верховного суду від 31.03.1995 №4.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини викладені в запереченні підтримав та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом встановлено, що з 11.01.2006 року по 27.12.2010 року ОСОБА_2 працював монтером колії третього розряду у ВП «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 01 листопада 2004 р. а. с. 12
10.08.2010 року відповідно до наказу начальника ВП «Тернопільська дистанція колії» від 06.08.2010р. №453 бригада монтерів колії прибула на місце виконання робіт та отримала завдання на заміну 60 дерев'яних шпал на 59 км., пікет 4 перегону Сапіжанка- Радехів. ОСОБА_2 додатково отримав завдання по розвезенню матеріалів верхньої будови колії. Під час проведення робіт по заміні шпал перетягнув по насипу і через колію нову дерев'яну шпалу, яка знаходилася біля підошви земляного полотна так як місце для затягування шпали було підготовлене з протилежної сторони колії, коли витягував шпалу на рейки колії, то оступився, внаслідок чого шпальні кліщі зісковзнули зі шпали і він впав спиною на схил земляного полотна. Внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач ОСОБА_2 отримав закриту хребетно-спіральну травму, забій спинного мозку, багатоуламковий перелом тіла С-4 хребця, компресію спинного мозку на рівні С4 хребця з тетрапарезом, порушенням функції органів малого тазу по типу затримки, з парезом дихальної мускулатури з ателектазом і правобічним пневмотораксом.
Вказаний факт підтверджується актом №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 14 жовтня 2010 року, а. с. 17- 20, згідно п.9 якого вказано діагноз згідно із листком непрацездатності або довідкою лікувально- профілактичного закладу: важка закрита хребетно-спінальна травма, забій спинного мозку, багатоуламковий перелом тіла С4 хребця, компресія спинного мозку на рівні С4 хребця з тетрапарезом, порушенням функції органів малого тазу по типу затримки, з парезом дихальної мускулатури з ателектазом і правобічним пневмотораксом. (Лист ДЗ «Клінічна лікарня» ДТГО «Львівська залізниця»№788 від 18.08.2010 р.) та актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 14 жовтня 2010 року, а. с.21-25, згідно п.6 якого даний нещасний випадок є нещасним випадком пов'язаним з виробництвом.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ № 0029643 від 10.12.2014 року (а.с.15) позивачу при повторному огляді підтверджено другу групу інвалідності та встановлено 80 % професійної працездатності довічно.
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки трудове каліцтво отримано позивачем під час виконання позивачем трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, згідно норм діючого законодавства, для відшкодування моральної шкоди. До такого висновку суд прийшов з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Крім цього, згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року викладених у Постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Право на отримання відшкодування за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Судом встановлено, що отримане позивачем трудове каліцтво, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, сталося 10 серпня 2010 року під час виконання трудових обов'язків та право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК стійкої втрати працездатності, тобто з 2010 року, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві у ВП «Тернопільська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця».
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд, з урахуванням глибини та ступеню моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок трудового каліцтва із встановленням йому стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 80% та другої групи інвалідності, характеру ушкодження здоров'я, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, вважає що стягнення з роботодавця на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 70000 грн відповідає глибині і ступеню його страждань.
Враховуючи дані обставини суд вважає, що так як позивач став безтерміново людиною з інвалідністю та йому встановлено другу групу інвалідності та ступінь втрати його професійної працездатності становить 80%, отримав індивідуальну програму реабілітації інваліда, нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, власником якого є відповідач, то позивачу завдано моральну шкоду, яку суд визначив в розмірі 70000 грн. Отже, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення коштів з відповідача в розмірі визначеному судом.
Крім цього, представник відповідача звертає увагу, що з 23.05.2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16.01.2020 р. 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Зокрема, зміни були внесені до ст. 164.2.14 Податкового кодексу України щодо оподаткування на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. У зв'язку з цим, просив суд при винесенні рішення по даній справі врахувати вищевказані зміни в податкове законодавство та визначити порядок його виконання із врахуванням обов'язку відповідача щодо сплати податків із сум, що стягуються на користь позивачів. Посилання позивачів на позицію, викладену у постанові Верховного суду від 25.07.2018 року у справі №180/683/13-ц не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки у ній, трактується попередня редакція ст. 164.2.14 Податкового кодексу України.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).
Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.180 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філії, відділень, інших відокремлених підрозділів), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПК України.
Таким чином, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18) від 25 липня 2018 року, яку суд вважає за необхідне застосувати, так як моральну шкоду завдано подією, яка відбулася 24 червня 2015 року.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм вбачається, що податковий агент сплачує податок на суму відшкодування шкоди за рішенням суду, які спрямовується на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю громадянина та які не включається до загального оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню.
Таким чином суд вважає, що сума моральної шкоди визначена рішенням суду підлягає стягненню в користь позивачів без відрахування податків та загальнообов'язкових зборів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 2270 гривень.
Керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,141,258-259,263-265,279,354ЦПКУкраїни, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150 м. Київ -150, вул.Єжи Гедройця, 5 ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 , який проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150 м. Київ -150, вул.Єжи Гедройця, 5 ЄДРПОУ 40075815) в користь держави судовий збір в розмірі 2270 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Зборівський районний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2021 року.
Суддя Зборівського
районного суду Чорна В.Г.