Справа № 598/655/21
провадження № 1-в/598/113/2021
"21" жовтня 2021 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3 , представника державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» ОСОБА_4 , засудженої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Збаражі клопотання державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Петропавловськ-Камчатський Російської Федерації, мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, пенсіонера, раніше судимої вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 травня 2015 року за ч.1 ст.121, ст.69 КК України до 01 року 06 місяців позбавлення волі,-
встановив :
До провадження Збаразького районного суду Тернопільської області надійшло клопотання державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_5 ..
За даною справою ОСОБА_5 засуджена вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року за ч.2 ст.121 КК України до 07 років позбавлення волі. На підставі ч.5 ст.75 КК України зараховано в строк відбутого покарання термін попереднього ув'язнення в період з 17 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 17.08.2017 року.
Кінець строку відбування покарання - 09.07.2023 року.
Встановлену 2/3 частину покарання засуджена ОСОБА_5 відбула 09.03.2021 року.
Представник ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)» ОСОБА_4 в судовому засіданні просила в задоволенні клопотання відмовити, оскільки засуджена не довела своє виправлення, а тому не підлягає умовно-достроковому звільненню від відбування покарання. При цьому, пояснила, що через те, що засуджена лише в грудні 2020 року поступила в установу, тому її поведінку під час відбування покарання та ставлення до скоєного адміністрацією установи не було достатньо вивчено, а клопотання про умовно-дострокове звільнення її від відбування покарання було подано лише через формальне відбуття останньою 2/3 частини покарання.
В судовому засіданні засуджена ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 підтримали клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, пославшись при цьому на те, що засуджена на даний час своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.
Заслухавши засуджену, представника ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)», захисника та думку прокурора, яка просила відмовити в задоволенні даного клопотання, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженої, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити виходячи із наступного.
Так, судом встановлено, що засуджена ОСОБА_5 за час відбування покарання в період з 13.12.2018 року по 06.12.2020 року в ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)» характеризується посередньо. Стягнень та заохочень не мала.
За час відбування покарання у ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)» в період з 06.12.2020 року по даний час засуджена ОСОБА_5 характеризується добре. Стягнень та заохочень немає.
Після прибуття в ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)» засуджена не була залучена до праці, оскільки є пенсіонером.
В ході проведення працівниками установи виконання покарань оцінки ризиків вчинення засудженою ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення вбачається високий рівень ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення.
Під час відбування покарання засудженій ОСОБА_5 рішенням комісії з питань застосування зміни умов тримання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким та умовно-дострокового звільнення ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)» від 27.12.2018 року (протокол №39) відмовлено у застосуванні заохочувальної норми закону, а саме ст.ст.100-101 КВК України щодо зміни умов тримання в межах установи, як такій, що не стала на шлях виправлення.
Рішенням комісії з питань застосування зміни умов тримання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким та умовно-дострокового звільнення ДУ «Чернігівська виправна колонія (№44)» від 16.01.2020 року (протокол №2) ОСОБА_5 відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до вимог ст.82 КК України, як такій, що не стала на шлях виправлення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Враховуючи вказане, суд вважає, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходив з того, що умовно-дострокове звільнення є правом, а не обов'язком суду. Також, суд враховує не тільки факт відбуття засудженою певної частини покарання, а й тяжкість та характер вчинених нею кримінальних правопорушень, те, що вона двічі була засуджена за тяжкі умисні насильницькі злочини, поведінку засудженої під час всього періоду відбування покарання, становлення її на шлях виправлення.
Таким чином, враховуючи все вищевказане, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не здобуто доказів того, що засуджена ОСОБА_5 своєю поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а тому у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,-
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі, яке вона відбуває відповідно до вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2017 року.
На дану ухвалу може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом 7 днів з моменту її оголошення.
СУДДЯ: ОСОБА_1