465/1567/21
2/465/2257/21
Іменем України
(заочне)
22.10.2021 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді Мартьянової С.М.,
з участю секретаря Турчак М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», за участі третьої особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, за участі третьої особи, у якому просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватним нотаріусом Горай О.С. 28.01.2021 р. був вчинений виконавчий напис №15640 про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості за договором позики №298958 в сумі 25 940,40 грн. Зазначений договір позики укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» 12.11.2017 р. Державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Романяком Назарієм Олеговичем 17.02.2021 р. відкрито виконавче провадження №64551950. Вважає даний виконавчий напис №15640 вчинений приватним нотаріусом Горай О.С., незаконним та таким, що не підлягає виконанню оскільки приватним нотаріусом виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Постанови КМ України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у зв'язку з чим є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Крім того, виконавчий напис міг вчинятись лише за умови укладення нотаріально посвідченого договору позики, а такий між позивачем та ТОВ «ВЕЛЛФІН» не вчинявся. Крім того, відповідачем не було надіслано до ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень договору позики. Також, стверджується, що відповідач незаконно нарахував проценти за користування позиковими коштами після завершення строку кредитування. Оскільки, погоджений сторонами строк кредитування сплив 12.12.2017 року, то відповідачем незаконно нараховано заборгованість по процентах у розмірі 25 140,40 грн. за межами строку кредитування, а нотаріусом незаконно стягнено цю заборгованість у виконавчому написі. Відтак, зважаючи на вищевказані обставини, просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати виконавчий напис №15640 таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ухвали Франківського районного суду м. Львова від 16.03.2021 р. відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН», за участі третьої особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Згідно ухвали Франківського районного суду м. Львова від 16.03.2021 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», за участі третьої особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 28.01.2021 р. зареєстрованого в реєстрі за номером 15640, яким передбачено стягнення 25 940,40 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН».
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.06.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Крім того, 17.08.2021 року представником позивача подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. На підтвердження здійснення таких судових витрат до заяви додано копію договору про надання професійної правничої допомоги №23/02-1 від 23.02.2021 року, копію акту прийому-передачі наданих послуг №1 від 13.07.2021 року та копії квитанцій №Н232613 від 04.06.2021 року та №Н221860 від 18.03.2021 року.
Представник позивача на судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_1 . Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд такі задовольнити.
Представник відповідача повторно на судове засідання не з'явився. Відзиву на позовну заяву не подано. Клопотань про перенесення розгляду справи чи слухання справи у відсутності представника відповідача до суду не надходило.
Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. на судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч.2ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень позивачки щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до статтей 89,263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Частиною 1ст.5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно роз'яснень п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
За вимогами статті12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. 1ст.13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом спору є виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. 28.01.2021 року вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №15640.
Відповідно до постанови державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 17.02.2021 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №15640 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за договором позики у розмірі 26 840,80 грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат").
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999року №1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до частини третьої статті 6Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Отже, суду не було надано доказів того, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом за наявності усіх необхідних для вчинення такого напису документів, перелік яких передбачений пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ст. ст. 15, 60, 62 ЦПК України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження адвоката як представника посвідчується довіреністю або ордером.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом встановлено, що 23.02.2021 року між Адвокатським бюро "Романа Посікіри" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги № 23/02-1. На виконання умов договору, Адвокатським бюро виставлено рахунок для оплати послуг за правничі послуги. Згідно даного розрахунку, судом встановлено, що при визначенні розміру оплати на правову допомогу Адвокатське бюро керується п.6.1 Договору, відповідно до якого вартість гонорару включає 15 000 грн.
Позивачем 18.03.2021 року та 04.06.2021 року здійснено оплату за правничі послуги адвокату Посікірі Р. 300 грн. та 4 900 грн. відповідно, що стверджується квитанціями №Н221860 та №Н232613.
Із врахуванням наведеного, а також складністю справи, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн., належним чином підтверджені та обґрунтовані.
Вивчивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що витрати на правничу допомогу є доведеними, сума яких відповідає наданому суду розрахунку, що дає підстави для стягнення таких з відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265-279, 280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», за участі третьої особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, який вчинено 28.01.2021 року та зареєстровано в реєстрі за №15640 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості на загальну суму 25 940 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень) грн. 40 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч гривень) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) грн. судового збору.
Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса №15640 від 28.01.2021 року продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1);
Треті особи без самостійних вимог:
Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35;
Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський Сергій Миколайович, 25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Чміленка Віктора, 35.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Суддя: Мартьянова С.М.