Справа №463/6894/21
Провадження №2/463/1391/21
Заочне
21 жовтня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», третя особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
позивач 11 червня 2021 року звернулася до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №3603, виданого 23 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В.
Позов мотивує тим, що 26 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегул І.І. розглянута заява стягувача про примусове виконання виконавчого напису №3603 виданого 23 березня 2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Личук Т.В. про стягнення заборгованості та винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №65280523 від 26 квітня 2021 року. У вказаній постанові зазначено, що в 2012 році між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено кредитний договір №013-28014-291113, відповідно до якого останнім було надано позивачу кредитні кошти. Про наявність вказаної постанови та виконавчого напису в цілому позивач дізналась 2 червня 2021 року отримавши постанову, однак копія виконавчого напису позивачу не була надана. З Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що розмір боргу за оскаржуваним написом становить 14691,27 грн., що на думку позивача значно більше за реальний розмір боргу. Також позивач вважає, що виконавчий напис 3603 виданий 23 березня 2021 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірним є провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису. Зокрема в оскаржуваному виконавчому написі зазначено, що цей напис вчинено відповідно пункту 1, а не пункту 1-1 Переліку документів, що є порушенням статті 87 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Також при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Вказує, що розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. Вчиняючи виконавчий напис нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим на думку позивача порушив норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та відтак, на думку останньої, не відповідає дійсній сумі заборгованості. Зокрема як вбачається з суми, що зазначена у виконавчих документах, виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Зокрема у постанові про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису зазначена сума боргу в сумі 14691,27 грн., позивач стверджує, що вказана сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки вона практично завжди вчасно сплачував кредитні платежі, а також вказана сума більша за виданий кредит в декілька разів. Розрахунок заборгованості позивач від банку не отримувала. Відтак вважає, що заявником не було дотримано вимог закону щодо подання повного пакету документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, а нотаріусом на даний недолік не звернуто увагу і в порушення вимог закону вчинено виконавчий напис при відсутності вказаного необхідного документу (виписки з рахунку) чи іншого документу, який би був рівнозначний вказаному і доказував би безспірність заборгованості, її розмір та безспірність її стягнення. Окрім того, позивач не отримувала досудову вимогу про добровільне виконання обов'язку та сплати заборгованості, а відправлення та отримання боржником досудової вимоги є обов'язковою умовою для здійснення виконавчого напису. Підсумовуючи наведене вказує, що виконавчий напис вчинено за заявою особи, яка не подала необхідних документів і зокрема не подала документу, який би засвідчував право вимоги вказаної особи; даний виконавчий напис вчинено не на документі, який підтверджує безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення; у виконавчому написі відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість; і в виконавчому написі, і в поданих заявником нотаріусу документах відсутня така інформація, яка б безсумнівно встановлювала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності. З огляду на викладене, вважає, що вказаний виконавчий напис не можна визнати таким, що вчинений із дотриманням вимог закону та він підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню, а тому просить позов задовольнити.
Матеріали позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 16 червня 2021 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 17 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 30 червня 2021 року після усунення позивачем недоліків позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у такій з повідомленням (викликом) осіб, а також за клопотанням позивача витребувано у третьої особи належним чином засвідчену копію оскаржуваного виконавчого напису.
В судове засідання 21 жовтня 2021 року позивач не з'явилась, її представник адвокат Конюшко Д.Б., який діє на підставі ордеру серії ВН №019427 від 10 червня 2021 року, подав 31 серпня 2021 року на електронну адресу суду заяву, відповідно до якої розгляд справи просив здійснювати за відсутності сторони позивача.
Представник відповідача ТОВ «Профіт Файненс» будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань в такі 31 серпня 2021 року та 21 жовтня 2021 року не з'явився, про причини неявки не повідомив відзиву на позов, клопотання про відкладення розгляду справи чи будь-яких інших клопотань до суду не подав. Третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. в судові засідання 31 серпня 2021 року та 21 жовтня 2021 року також не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення таких, про причини неявки не повідомив, письмових пояснень чи клопотання про відкладення розгляду справи не подав, а також не надав витребуваних документів.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 23 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис №3603 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Профіт Файненс» заборгованості в розмірі 14691,27 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегул І.І. розпочато виконавче провадження ВП №65280523, про що 26 квітня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно представленої позивачем та долученої до матеріалів справи копії зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження виконавчим написом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. №3603 від 23 березня 2021 року було вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що виникла за кредитним договором №013-28014-291113 від 29 листопада 2013 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Профіт Файненс», який є правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Дельта Банк» за вказаним кредитним договором на підставі договору №2253/К про відступлення права вимоги від 2 червня 2020 року. Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості здійснюється за період з 2 червня 2017 року по 2 червня 2020 року. Загальна сума заборгованості становить 14691,27 грн. та суми плати, що здійснена стягувачем за виконання виконавчого напису - 300 грн. (а.с. 11).
Звертаючись до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач обґрунтовує мотивованість та підставність заявлення такої тим, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушення вимог чинного законодавства та процедури вчинення такого. Крім того, позивач не визнає розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі.
Оцінюючи вказані покликання сторони позивача на предмет їх відповідності обставинам справи та вимогам чинного законодавства суд виходить з наступного.
У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
У відповідності до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 6 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц (провадження № 61-38989св18), сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
У відповідності до правового висновку, висловленого у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Таким чином, ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Як встановлено судом з матеріалів справи по виконавчому напису нотаріуса стягується з позивача заборгованість на користь ТОВ «Профіт Файненс» заборгованість за кредитним договором №013-28014-291113 від 29 листопада 2013 року, який було укладено позивачем з ПАТ «Дельта Банк». Відомостей на підтвердження того, що позивачу було скеровано письмову вимогу про усунення порушень, стороною відповідача суду не представлено, а відтак в цій частині суд надає віри покликанням позивача, зазначеним у позовній заяві про те, що вимоги про сплату заборгованості, а також розрахунку суми заборгованості, вона не отримувала.
Крім того, детального розрахунку заборгованості, яка стягується з позивача по виконавчому написі, відповідачем не представлено також суду і під час розгляду справи. Відсутні у справі й докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника. При цьому відповідачем не представлено суду також доказів того, що позивачу було скеровано письмове повідомлення про відступлення йому права грошової вимоги за кредитним договором з вказаною в оспорюваному виконавчому написі величиною грошової вимоги, яка підлягає виконання.
Зважаючи на вищенаведене суд приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та підставним, а відтак підлягає задоволенню.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Також у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 908 гривень, сплачений за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-80, 259, 263, 264, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», третя особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3603, виданий 23 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» заборгованості за кредитним договором №013-28014-291113 від 29 листопада 2013 рокув розмірі 14 691 (чотирнадцяти тисяч шістсот дев'яносто однієї) гривні 27 (двадцяти семи) копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» в користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс», місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 212, офіс 413, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43160452;
Третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, місцезнаходження: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Грушевського, 17, номер свідоцтва 8832.
Суддя: Стрепко Н.Л.