463/7483/21
1-кп/463/529/21
судового засідання
21 жовтня 2021 року Личаківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді- ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7
ОСОБА_8
ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові об'єднане кримінальне провадження №12021141050000087 від 31.01.201 року та №12021142050000168 від 06.02.2021 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.4 ст.187, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
Згідно направлених на адресу суду обвинувальних актів ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.187, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заяввла клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вони можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не працюють, а отже не мають постійного та стабільного доходу, отже є підстави вважати, що обвинувачені продовжать вчиняти нові, зокрема майнові кримінальні правопорушення, можуть переховуватись від суду. Цей ризик прокурор обгрунтовує тим, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, що згідно вимог чинного кримінального законодавстава обумовлює застосування до обвинувачених реальної міри покарання у виді позбавлення волі у разі встановлення її винуватості. Таким чином, обвинувачені, усвідомлюючи, що їм загрожує реальна міра покарання, можуть переховуватися від суду. Крім цього, в обвинувачених відсутні міцні соціальні зв'язки.
Захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_11 обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 просили в задоволенні такого відмовити.
Дослідивши клопотання, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
На досудовому розгляді обвинуваченим обирався строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, в подальшому в підготовчому судовому засіданні такий було продовжено.
Згідно до ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відтак суд погоджується з доводами прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Цей ризик обґрунтовується тим, що останній не працює, а отже не має постійного та стабільного доходу, відтак є підстави вважати, що він продовжить вчиняти нові, зокрема майнові кримінальні правопорушення. Обвинувачений може переховуватись від суду. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого та нетяжкого кримінальних правопорушень, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки він офіційно не працює, немає на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб. Обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні. Жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку обвинуваченого щодо виконання ним процесуальних рішень, не унеможливить спроби останнього продовжити злочинну діяльність та перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак ризики після попередньої ухвали не зменшилися, тому суд приходить до переконання, що обрання запобіжного заходу не пов'язаного з утриманням під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити на два місяці.
Крім того, суд погоджується з доводами прокурора про те, що обвинувачена ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Цей ризик обґрунтовується тим, що остання не працює, а отже не має постійного та стабільного доходу, відтак є підстави вважати, що вона продовжить вчиняти нові, зокрема майнові кримінальні правопорушення. Обвинувачена може переховуватись від суду. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, в неї відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки вона офіційно не працює, немає на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб. Обвинувачена ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні. Жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку обвинуваченої щодо виконання нею процесуальних рішень, не унеможливить спроби останньої продовжити злочинну діяльність та перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак ризики після попередньої ухвали не зменшилися, тому суд приходить до переконання, що обрання запобіжного заходу не пов'язаного з утриманням під вартою не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити на два місяці.
Крім того, суд погоджується з доводами прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Цей ризик обґрунтовується тим, що останній не працює, а отже не має постійного та стабільного доходу, відтак є підстави вважати, що він продовжить вчиняти нові, зокрема майнові кримінальні правопорушення. Обвинувачений може переховуватись від суду. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки він офіційно не працює. Обвинувачений ОСОБА_9 може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні. Жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку обвинуваченого щодо виконання ним процесуальних рішень, не унеможливить спроби останнього продовжити злочинну діяльність та перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак ризики після попередньої ухвали не зменшилися, тому суд приходить до переконання, що обрання запобіжного заходу не пов'язаного з утриманням під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити на два місяці.
При цьому у відповідності до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не слід визначити розмір застави, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7,9, 314-316, 334 КПК України, суд, -
клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовженим обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою, без визначення застави на два місяці.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід тримання під вартою, без визначення застави на два місяці.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід тримання під вартою, без визначення застави на два місяці.
Строк дії ухвали становить два місяці, тобто до 21 грудня 2021 року включно.
Повний текст ухвали оглошено 21.10.2021.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду у строки передбачені КПК України.
Суддя ОСОБА_1