Справа № 314/4649/21
Провадження № 2-о/314/111/2021
20.10.2021 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Свідунович Н.М.,
секретар судового засідання Печонкіна В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу № 314/4649/21 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
ОСОБА_1 звернулась до Вільнянського районного суду Запорізької області із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування заяви зазначає, що рідна тітка заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала у м. Єнакієво Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути підставою для здійснення реєстрації смерті, тому вона змушена звернутися до суду із вказаною заявою.
Ухвалою суду від 20.10.2021 відкрито провадження у вказаній цивільній справі.
Заявниця у судове засідання не з'явилась, 20.10.2021 через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні своєї заяви наполягає.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Оскільки явка представника заінтересованої особи обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника заінтересованої особи.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності заявниці та представника заінтересованої особи без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Із витягу № 00033209261 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 19.10.2021 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьком якої вказаний « ОСОБА_4 », матір'ю вказана « ОСОБА_5 ».
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.09.1945 Немирівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області встановлюється, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьком якої зазначений « ОСОБА_4 », матір'ю зазначена « ОСОБА_5 ».
Із витягу № 00033209793 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 19.10.2021 вбачається, що 20.08.1963 виконкомом Суворовської сільської ради Тульчинського району Вінницької області складений актовий запис № 32 про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 , якою після державної реєстрації шлюбу взято прізвище « ОСОБА_2 ».
Із повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 26.11.2019 виконавчим комітетом Суворовської сільської ради Тульчинського району Вінницької області вбачається, що ОСОБА_6 19.05.1968 зареєстровано шлюб із ОСОБА_8 , про що 19.05.1698 складено відповідний актовий запис № 11, якою після державної реєстрації шлюбу взято прізвище « ОСОБА_12 ».
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 15.05.1970 Малатокмачанською сільською радою Оріхівського району Запорізької області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_10 , батьком якої зазначений « ОСОБА_11 » (російською мовою), матір'ю зазначена « ОСОБА_12 » (російською мовою).
Із витягу № 00024341712 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 25.10.2019 вбачається, що 15.04.1989 ОСОБА_10 зареєстровано шлюб із ОСОБА_13 , про що Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області складений актовий запис № 54, якою після державної реєстрації шлюбу взято прізвище « ОСОБА_1 ».
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Таким чином, заявниця, як племінниця померлої ОСОБА_2 , має право на звернення до суду із відповідною заявою.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
За наслідками звернення ОСОБА_1 до Вільнянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі довідки про причину смерті № 1340 від 27.09.2021, виданої Бюро судово-медичної експертизи м. Єнакієво відмовлено, оскільки вказана довідка на підставі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійною, а лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 форми № 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я № 545 від 08.08.2006, на підставі якого проводиться державна реєстрація смерті, відсутнє.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Наказом Міністерства охорони здоров'я № 545 від 08.08.2006 затверджено форми первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення та видач, закріплено форму лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о).
Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть, (форма № 106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Заявницею до матеріалів справи надано довідку про причину смерті № 1340 від 27.09.2021, видану Бюро судово-медичної експертизи м. Єнакієво, відповідно до якої ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз, яка за своєю формою не відповідає вимогам, затвердженим в установленому законодавством порядку для лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о).
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для реалізації спадкових прав.
Щодо можливості використання як доказу по справі довідки про причину смерті № 1340 від 27.09.2021, виданої Бюро судово-медичної експертизи м. Єнакієво, слід зазначити таке.
Відповідно до ст. ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, є недійсними і не створює правових наслідків.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Єнакієво є населеним пунктом, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Тому будь-який документ, виданий на вищезазначеній території, вважається недійсним і не створює правових наслідків.
Оцінюючи надані заявницею документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну і виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Суд враховує висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини («Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де Європейський суд з прав людини констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Спираючись на сформульований у цих справах підхід, Європейський суд з прав людини наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у томі числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій територій.
Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Cyprus v. Turkey»Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе взяти до уваги довідку про смерть, надану заявницею, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Беручи до уваги, що встановлення факту смерті необхідно заявниці для реалізації прав та обов'язків, пов'язаних із смертю тітки, що чинним законодавством не передбаченого іншої можливості державної реєстрації смерті особи на тимчасово окупованій території України, окрім встановлення факту смерті, заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Зі змістом ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315-317, 319, 430 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Хвостовці Немирівського району Вінницької області, визнавши датою її смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: Україна, Донецька область, м. Єнакієво, причина смерті: атеросклеротичний кардіосклероз.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Наталія Миколаївна Свідунович
20.10.2021