Справа № 309/211/17
Провадження № 2/309/160/20
05 жовтня 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді Кемінь В.Д.
з участю секретаря судового засідання Бринзей Н.М.
представника позивача та третіх осіб на стороні позивачів: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Хустської міської ради, Хустської державної нотаріальної контори, Хустського державного підприємства технічної інвентаризації, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на майно, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на майно, -
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , Хустської державної нотаріальної контори про визнання договору дарування житлового будинку з надвірними побудовами розташованого в АДРЕСА_2 недійсним. Під час розгляду справи позивачка подала заяву від 02.11.2017 року про збільшення позовних вимог, а саме: просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майно - житловий будинок з надвірними побудовами розташований в АДРЕСА_2 ) виданого Боронявською сільською радою за №73 від 20.11.2000 року та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації за №74 на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 23 жовтня 2000 року за реєстровим №6846 (спадкова справа за №841) державним нотаріусом Хустської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 ; визнати право спільної сумісної власності на майно-житловий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_2 за членами колгоспного двору.
За клопотанням сторін ухвалою суду від 16.04.2018 року залучено до участі в справі в якості третіх осіб з самостійними позовними вимогами на стороні позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які заявили позовні вимоги про: визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на майно - житловий будинок з надвірними побудовами розташований в АДРЕСА_2 ) виданого Боронявською сільською радою №73 від 20.11.2000 року та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації за №74 на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 23 жовтня 2000 року за реєстровим №6846 (спадкова справа за №841) державним нотаріусом Хустської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 ; про визнання за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , права на частку в майні колгоспного двору до якого відноситься будинок з надвірними побудовами розташований в АДРЕСА_2 ).
22 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_3 та треті особи на стороні позивача в порядку ст.31 ЦПК України (в редакції Закону 2011 року) подали заяву про зміну підстав позову та поставили питання про: Визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними побудовами, розташований в АДРЕСА_2 ) виданого Боронявською сільською радою №73 від 20.11.2000 року та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації за №74 на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 23 жовтня 2000 року за реєстровим №6846 (спадкова справа за №841) державним нотаріусом Хустської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 ; визнання недійсним договору дарування житлового будинку з надвірними побудовами розташованого в АДРЕСА_2 ) укладеного 23 жовтня 2000 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та посвідчений Хустською державною нотаріальною конторою; визнання право спільної сумісної власності в майні колгоспного двору до якого відноситься будинок з надвірними побудовами розташований в АДРЕСА_2 ) за членами колгоспного двору ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Свої позовні вимоги позивач за первісним позовом мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_9 , яка проживала в АДРЕСА_2 . При житті батьків позивачки та відповідача, а саме в 1964 році було побудовано спірний житловий будинок з надвірними побудовами розташований по АДРЕСА_2 ) і домоволодіння відносилося до типу колгоспного двору. Після смерті матері, в лютому 2016 року позивачка звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав на земельну ділянку по заповіту ОСОБА_9 в інтересах своєї доньки, ОСОБА_7 . Після чого позивачці стало відомо, що будинок по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_4 зареєстрований за її братом, відповідачем по справі ОСОБА_4 , згідно договору дарування посвідченого Хустською державною нотаріальною конторою від 23.11.2000 року.
Позовні вимоги про скасування договору дарування позивачка мотивувала тим, що її мати ОСОБА_9 була неписьменною, тобто не вміла ні писати, ні читати не могла самостійно підписуватися під будь-яким документом, при отриманні пенсії всі документи від імені матері підписували інші особи, а якщо не було такої можливості то вона ставила підпис у вигляді хрестика.
В заяві про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову, позивачка та треті особи посилаються на неправомірність самого договору дарування та правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_4 , а саме - свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 20.11.2000 року виданого Боронявською сільською радою на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Позовні вимоги позивачка та треті особи з самостійними вимогами на стороні позивача мотивують тим, що згідно з випискою з по господарської книги Боронявської сільської ради та довідки виданої сільською радою домоволодіння в АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_4 ). відносилося до суспільної групи - колгоспний двір. Членами колгоспного двору являлися ОСОБА_8 батько позивачки, ОСОБА_9 мати позивачки, сама позивачка ОСОБА_3 та ОСОБА_5 її чоловік, та їх діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які проживали разом, тому згідно вимог ст.123 ЦК УРСР (діючого на момент виникнення правовідносин) частки членів колгоспного двору в майні колгоспного двору є рівними.
В судове засідання на розгляд справи з'явилася представник позивачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_9 - ОСОБА_2 .
Представник Хустської міської рада до суду не з'явився, представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому Хустська міська ради визнає позовні вимоги та просить їх задовольнити, розгляд справи проводити без участі їхнього представника.
Представники Хустської державної нотаріальної контори, Хустського державного підприємства технічної інвентаризації в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, заперечень на позовні вимоги або ж відзиву на позов ними не подавалося. З врахуванням наведеного, та у відповідності до порядку, визначеного ст. 223 ч.3 ЦПК України, суд вважає за можливе завершити розгляд справи у відсутності представників відповідачів.
В судовому засіданні представник позивача та третіх осіб на стороні позивача - ОСОБА_1 позов підтримала та пояснила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_9 до шести місяців після її смерті позивачка звернулася до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом матері виданого на ім'я ОСОБА_7 (доньки позивачки) на земельну частку пай і саме тоді її стало відомо про наявність правовстановлюючих документів на будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_2 , на ім'я її батьків та відповідно договору дарування укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 . Вище вказане домоволодіння відносилося до типу колгоспного двору, його членами були ОСОБА_8 - батько позивачки, ОСОБА_9 - мати позивачки, сама позивачка - ОСОБА_3 та її чоловік - ОСОБА_5 , а також їхні діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Наведені обставини стверджуються належним чином завіреною випискою із погосподарської книги Боронявської сільської ради та довідкою сільської ради про статус домоволодіння в АДРЕСА_2 . Станом на 15 квітня 1991 року вони були членами колгоспного двору і не втратили свого права на майно. ВВ своїх поясненнях представник позивача посилається на вимоги ст.120,123,124 Цивільного Кодексу УРСР, які регулюють відносини колгоспного двору та Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22.ХІІ.1995 року №20, де в пункті 6 констатовано, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування мають ті члени двору котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Всупереч цим нормам Боронявською сільської радою прийнято рішення та видано свідоцтво про право власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , позбавивши таким чином права на частку в майні інших членів колгоспного двору. При цьому право на частку ОСОБА_8 видано через чотири роки після його смерті в той час як відповідно до ст.203 ЦК України особа після смерті втрачає обсяг дієздатності і не може набувати цивільних прав.
На думку представника позивача органом місцевого самоврядування прийнято рішення та видано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_2 , які порушують права інших осіб та суперечать чинному законодавству. Тому визнання недійсними та скасування правовстановлюючих документів на житловий будинок є підставою для визнання недійсними всіх послідуючих угод укладених щодо цього майна. Просить визнати недійсним та скасувати свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними побудовами розташований в АДРЕСА_2 , виданого Боронявською сільською радою №73 від 20.11.2000 року та зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації за №74 на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Також просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом видане 23 жовтня 2000 року за реєстровим №6846 (спадкова справа за №841) державним нотаріусом Хустської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 та визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними побудовами розташованого в АДРЕСА_2 укладеного 23 жовтня 2000 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та посвідчений Хустською державною нотаріальною конторою. У зв'язку із зазначеними вимогами представник позивача просила визнати право спільної сумісної власності в майні колгоспного двору до якого відноситься будинок з надвірними побудовами, що розташований в АДРЕСА_2 за членами колгоспного двору, а саме : ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, подав до суду письмове клопотання про застосування до спірних правовідносин у даній справі строку позовної давності. Вважає позовні вимоги заявлені позивачкою із подальшою зміною підстав та предмету позову необґрунтованими та безпідставними і такими, що заявлені поза межами строків давності, які встановлювалися ст.76 ЦК УРСР, що діяла на час виникнення між сторонами даних правовідносин. Жодних підстав для поновлення процесуальних строків позивачка та треті особи з їхнім представником у судовому засіданні не навели. Тому просив суд відмовити у задоволенні позову, виходячи із обставин наведених у його заяві про застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Як вбачається зі змісту ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і протягом судового розгляду даної справи стороною позивача надано суду переконливі докази в обґрунтування позовних вимог.
При розгляді даної справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 - батько позивачки та відповідача, на день його смерті правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними побудовами, який розташований в АДРЕСА_2 не видавалося. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 - мати позивачки та відповідача.
Рішенням виконкому Боронявської сільської ради від 19 жовтня 2000 року №32 «встановлено право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відповідно до вищезазначеного рішення видано свідоцтво про право власності на житловий будинок від 19.11.2000 року на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Під час розгляду справи судом витребувано та оглянуто в судовому засіданні оригінал погосподарської книги за 1991-1995 р. з Боронявської сільської ради Хустського району де містяться відомості, що стверджують належність двору по АДРЕСА_4 до типу колгоспного двору і членами колгоспного двору станом на 15.04.1991 року являлися ОСОБА_8 батько позивачки, ОСОБА_9 , мати позивачки, сама позивачка - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 чоловік позивачки та їхні діти - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності від 22.12.1995 року №20 з послідуючими змінами, які містяться в п.6 зазначено: «Роз'яснити судам, що положення ст.ст.17,18 ЗУ «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюється на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а)право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору;
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено, або відмовлено в її виділенні при недовгочасному перебуванні його в складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.»
Відповідно до вимог ст.120 ЦК УРСР (1963 р.) «Майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності…». Статтею 121 ЦК УРСР було передбачено, що володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору відбувається за згодою всіх членів колгоспного. Право на частку в майні колгоспного двору зберігається за його членом на протязі трьох років, при виході із колгоспного двору, член колгоспного двору має право на виділення належної йому частки в майні колгоспного двору, при чому частки всіх членів колгоспного двору ( в тому числі і неповнолітніх членів) є рівними.
Відповідно, оспорюване свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними побудовами видане на ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на домоволодіння в АДРЕСА_2 фактично позбавило права та частки в майні колгоспного двору інших його учасників.
Наведені положення Закону кореспондуються з позицією Верховного Суду викладеною в Постанові Верховного суду від 29.01.2019 року по справі 713/1310/17-ц, та у Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі 183/6031/16.
Суд не може погодитися з позицією представника відповідача ОСОБА_2 , який просив застосувати до виниклих правовідносин строк позовної давності виходячи з наступного. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_9 , за твердженням позивачки їй стало відомо про наявність правовстановлюючих документів на майно колгоспного двору та договору дарування від 20.11.2000 року в лютому 2016 року при отриманні свідоцтва про право на спадщину - земельну частку пай за заповітом. Даний позов позивачкою подано до суду 19 січня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності з моменту коли особа дізналася, або могла дізнатися про порушення свого права.
Оцінивши в сукупності встановлені по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки слід задовольнити, з підстав та обґрунтування наведеного в мотивувальній частині цього рішення.
Питання про стягнення судових витрат по справі сторонами не ставилося.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. ст.ст.10,12,81,211,259,263-265 ЦПК України, ст.393,346 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майно - житловий будинок з надвірними побудовами що розташований в АДРЕСА_2 , видане Боронявською сільською радою за №73 від 20.10.2000 року та зареєстроване в Хустському ДПТІ за № 74 на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом видане 23.10.2000 року за реєстровим №6846 (спадкова справа№841) державним нотаріусом Хустської державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_9 .
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними побудовами що розташований в АДРЕСА_2 , що укладався Хустською державною нотаріальною конторою між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 23.10.2000 року, номер реєстру 6856.
Визнати право спільної сумісної власності в майні колгоспного двору, до якого відноситься житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований в АДРЕСА_2 , за членами колгоспного двору - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в рівних долях.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.