233 № 233/2147/21
12 жовтня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартишева Т. О.
за участю секретарей Годунової М.Г., Кюсєвої Т.О.
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача Музикант В.С., Олійникова С.І. ,
прокурорів Рябіченко О.О., Янюк Я.Ю.,
представника відповідача Березнякової Л.С.,
представника відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Донецької обласної прокуратури про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду до відповідачів Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Донецької обласної прокуратури, вказуючи, що відносно позивача, який є керівником ТОВ «Сортове насіння Еліт», проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року.
28 серпня 2017 року у вказаному провадженні позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
15 вересня 2020 року ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення ( справа № 233/2024/18).
03 грудня 2020 року ухвала Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2020 року набрала законної сили у зв'язку із закриттям апеляційного провадження у справі № 233/2024/18 ухвалою Донецького апеляційного суду.
Як вбачається з ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2020 року, прокурором як підставу для відмови від державного обвинувачення зазначено не встановлення достатніх доказів для доведення в суді винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, під час судового слідства, за результатами дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів досліджених у судовому засіданні.
Тобто, прокурор відмовився від державного обвинувачення з підстави, яка є реабілітуючою та передбачена п. 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», як підстава для відшкодування шкоди, що також підтверджується практикою Верховного Суду.
Протягом тривалого періоду часу - з 28 серпня 2017 року (дата повідомлення позивачу про підозру) по 03 грудня 2020 року (дата постановлення ухвали судом апеляційної інстанції), позивач був вимушений регулярно приймати участь у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від нього додаткових зусиль необхідних для організації життя. Сам факт знаходження під кримінальним переслудванням мав для позивача та його родини стресові наслідки, він був змушений захищатись від пред'явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
При цьому, згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, що також узгоджується із висновками Верховного Суду, розмір відшкодування моральної шкоди позивача повинен визначатися, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Розмір мінімальної заробітної плати, що діяв на момент звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом згідно із ст.. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» становить 6000,00 грн.
Розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди за період часу з 28 серпня 2017 року (дата повідомлення позивачу про підозру) по 03 грудня 2020 року (дата постановлення ухвали судом апеляційної інстанції) складає за розрахунком: 6000,00 грн. х 39 місяців = 234 000,00 грн.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 07 травня 2018 року було укладено договір про надання правової допомоги із адвокатом Музикантом В.С.
Відповідно до акту виконаних робіт від 14 квітня 2018 року позивачем понесено витрати на правову допомогу в сумі 14 000,00 грн., що підтверджується квитанціями від 14 квітня та 16 квітня 2018 року.
Згідно із актом виконаних робіт від 02 липня 2019 року позивачем витрачено на правову допомогу 26 000,00 грн., що підтверджується квитанціями від 16 грудня 2019 року, 22 січня 2020 року, 02 квітня 2020 року.
З акту виконаних робіт від 02 липня 2020 року вбачається, що позивачем понесено витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 02 липня 2020 року.
Як вбачається з акту виконаних робіт від 15 вересня 2020 року позивачем понесено витрати на суму 2000,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Так, загальна сума сплачених коштів за отримані послуги по договору про надання правової допомоги склала 49 000,00 грн.
Крім того, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Олійниковим С.І. було укладено договір про надання правової допомоги від 27 травня 2018 року.
Згідно із актом виконаних робіт від 15 вересня 2020 року позивачем витрачено на правову допомогу 35 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15 вересня 2020 року.
Загальна сума витрат позивача ОСОБА_1 на правову допомогу в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року складає 84 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 просить: - стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 234000 грн.;
- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 84000 грн.
Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, у справі призначено підготовче засідання.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні по суті позивач ОСОБА_1 , представники позивача - адвокати Музикант В.С., Олійников С.І. підтримали в повному обсязі позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві та відповідях на відзиви відповідачів обставини.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України Березнякова Л.С., у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на доводи письмового відзиву (а.с. 147-149, 151-154), вказуючи, що позивачем у порушення вимог діючого законодавства не доведено протиправності поведінки відповідача, наявності самої моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач. Відшкодування моральної шкоди у визначеному останнім розмірі вважає значно завищеним і не підтвердженим доказами. У своєму позові ОСОБА_1 не виклав жодної претензії до органів казначейської служби, тому незрозуміло, чому саме казначейська служба повинна виступати в якості відповідача. Вважає, що Державна казначейська служба України має бути залучена як третя особа, що не заявляє самостійних вимог. У задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив відповідача Державної казначейської служби України (а.с. 173-176), з якого вбачається, що на переконання позивача право на відшкодування моральної шкоди за викладених у позові обставин та визначення розміру такої шкоди передбачено законом. Наполягає на розрахунку моральної шкоди, наведеному у позовній заяві, та стягненні на його користь у рахунок відшкодування такої шкоди 234 000,00 грн. за період з 28 серпня 2017 року по 03 грудня 2020 року. Загальна сума понесених ним витрат на правову допомогу у межах кримінального провадження ЄРДР № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року складає 84 000,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету та відповідно до правових висновків Верховного Суду суд має притягнути як відповідача у такій справі відповідний орган Державного казначейства України.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області, будучи належним чином повідомленими про дату, час місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, зівернувся із клопотанням про розгляд справи у відсутність представника, надав до суду письмовий відзив (а.с. 124-126). З поданого відзиву вбчається, що на думку відповідача позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, Позивач знаходився під слідством та судом з 28 серпня 2017 року (повідомлено про підозру) до 15 вересня 2020 року (закриття провадження), тобто 36 місяців 21 день. Тому, у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР у розмірі 220 200,00 грн. Крім того, при визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їхньої реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується пов'язаність їх із розглядом справи, обгрнутованість і розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Вважає, що розмір вартості наданих послуг значно завищено та 84 тис. грн. є неспівмірними витратами на правову допомогу. Просив стягнути на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди у сумі 220 200 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині просив відмовити.
Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області (а.с. 128-131), з якого вбачається, що на думку позивача ухвала суду першої інстанції про закриття провадження набрала законної сили 03 грудня 2020 року (дата постановлення ухвали Донецьким апеляційним судом). Таким чином, позивач перебував під слідством 39 місяців, тоді як відповідач помилково зазначає період у 36 місяців 21 день. Наполягає на розрахунку моральної шкоди, наведеному у позовній заяві, та стягненні на його користь у рахунок відшкодування такої шкоди 234 000,00 грн. Також, загальна сума понесених ним витрат на правову допомогу у межах кримінального провадження ЄРДР № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року складає 84 000,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Зазначив, що згідно правових висновків Великової Палата Верховного Суду (справа № 755/9215/15-ц) обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача - Донецької обласної прокуратури прокурор Рябіченко О.О., у судовому засіданні підтримала доводи письмового відзиву відповідача (а.с. 139-142), вказуючи, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення. Так, позивач знаходився під слідством та судом 3 роки 3 місяці 5 днів або 39 місяців і 5 днів - з 28 серпня 2017 року по 03 грудня 2020 року, з огляду на що у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 234 000 грн. (39 місяців х 6000 грн.). При цьому, на думку відповідача, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до збагачення. Щодо відшкодування сум сплачених позивачем витрат на правову допомогу, вважає, що участь адвоката у засіданнях у період з 2018 по 2020 р.р. не підтверджується повною мірою журналами судових засідань по кримінальному провадженню № 233/2024/18, адвокат брав участь значно меншу кількість часу, у зв'язку із чим вважає кількість годин в актах виконаних робіт завищеною.
Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив відповідача Донецької обласної прокуратури (а.с. 185-187), з якого вбачається, що на думку позивача не наведено жодних обґрунтувань, висновків, розрахунків, мотивування на підтвердження не співмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу, про яку зазначено у відзиві. В той же час, позивач зазначає, що за наслідком виконання умови договору сторона обвинуваченням відмовилась від підтримання обвинувачення. Розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу у межах кримінального провадження ЄРДР № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року складає 84 000,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Участь адвоката у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотньому напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. При укладенні договору між адвокатом та його підзахисним було встановлено, що у разі якщо захист обвинуваченого в судовому засіданні тривав менше однієї години сплата гонорару здійснюється із розрахунку однієї години витраченого часу, що передбачено абз. 3 Додатку № 1 до Договору від 07 травня 2018 року. Зазначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та виключає ініціативу суду. Просив задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.
З'ясувавши позицію позивача, його представників, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28 серпня 2017 року позивачу ОСОБА_1 (а.с. 75-78), який обіймає посаду керівника ТОВ «Сортове насіння Еліт», було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року (а.с. 8-11).
03 вересня 2020 року прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області у кримінальному провадженні № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року за ознаками кримінального правовопрушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, відносно ОСОБА_1 винесено постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення (а.с. 16-20).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2020 року у справі № 233/2024/18 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення (а.с. 21-24).
Як зазначено в ухвалі (а.с. 21-24), ОСОБА_1 (засновник ТОВ «Сортове насіння «Еліт») обвинувачується у самовільному зайнятті земельних ділянок, які рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2018 по справі №905/917/18 визнані за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сортове насіння Еліт» на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б № 003245 від 1990 року та скасовано розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок Товариством з обмеженою відповідальністю «Сортове насіння Еліт».
Пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення не підтвердилося, оскільки в його діянні відсутній склад кримінального правопорушення.
03 грудня 2020 року ухвала Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2020 року набрала законної сили у зв'язку із закриттям апеляційного провадження у справі № 233/2024/18 ухвалою Донецького апеляційного суду від 03 грудня 2020 року (а.с. 213-214).
Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
В частинах 1, 2, 7 ст.1176 ЦК України закріплено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші підстави, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтями 3, 4 Закону визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону, у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
В п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому при вирішенні цього питання необхідно виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 2 Закону, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів є підставою для виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.
За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого періоду часу - з 28 серпня 2017 року (дата повідомлення про підозру) по 03 грудня 2020 року (дата набрання законної сили ухвалою суду про закриття кримінального провадження) був вимушений регулярно приймати участь у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від нього додаткових зусиль необхідних для організації життя. Перебування позивача під слідством і судом безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало йому душевних страждань, він був змушений захищатись від пред'явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань. Позивач та його близькі постійно перебували у стресовому стані, психологічному напруженні, погіршились стосунки позивача з оточуючими людьми. Таким чином, позивач у справі набув право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить із розміру мінімальної заробітної плати, що на час розгляду справи становить 6000 грн. згідно зі ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік». Період перебування під слідством та судом має бути обрахований за час, починаючи з моменту повідомлення позивачеві про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - 28 серпня 2017 року до набрання ухвалою суду законної сили - 03 грудня 2020 року (дата постановлення ухвали Донецьким апеляційним судом), тобто складає 3 роки 3 місяці 5 днів або 39 місяців і 5 днів. При цьому, у відповідності до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, а також враховуючи характер та обсяг душевних страждань позивача за час перебування під слідством та судом протягом вищевказаного періоду часу, приниженням честі та гідності у зв'язку із звинуваченням у вчиненні злочину, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначає розмір моральної шкоди ОСОБА_1 виходячи із розрахунку сторони позивача: 6000,00 грн. х 39 місяців = 234 000,00 грн.
Доводи відзиву відповідача ГУНП в Донецькій області щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог у розмірі 220 200,00 грн. з урахуванням дати закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 судом першої істанції, що мало місце 15 вересня 2020 року, суд до уваги не приймає, як необґрунтовані, з огляду на встановлення судом дати набрання законної сили ухвалою суду від 15 вересня 2020 року у зв'язку із закриттям апеляційного провадження - 03 грудня 2020 року (а.с. 213-214).
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 234 000,00 гривень підлягають до задоволення у повному обсязі.
Додані до позовної заяви копію ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 31 липня 2017 року про накладеня арешту (а.с. 12-15), копію ухвали Костянтинівського міськрайоного суду Донецької області від 21 січня 2021 року за клопотанням ОСОБА_1 про вирішення питання щодо речових доказів (а.с. 25-29), копії актів прийому-передачі зерна №№ 1, 2, 3 (а.с. 47-49), копії гарантійних розписок, реєстрів ТТН (а.с. 50-52, 53-55), копію повідомлення Головного управління статистики у Донецькій області (а.с. 56), скріншот з сайту Нібулон (а.с. 57), копії актів, видаткових накладних (а.с. 58-67), довідку ТОВ «Сортове насіння Еліт» (а.с. 68) - суд не бере до уваги, так як вказані документи не містять інформації щодо предмету доказування у даній справі, про що також зазначили у судовому засіданні представники позивача.
Щодо доводів відповідача ДКС України з приводу того, що Державна казначейська служба не є належним відповідачем у справі, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.
Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Отже, кошти на відшкодування моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, яка є їх розпорядником.
Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року N 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".
Згідно із п. п. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України N 215 від 15.04.2015 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання.
У рішенні Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.
Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.
У даному позові позивачем виступає фізична особа, яку незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, а відповідачем - держава Україна, яка є учасником цивільних відносин, в особі Державної казначейської служби України, що здійснює функцію безспірного списання коштів державного бюджету на підставі судового рішення про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями органів прокуратури, досудового слідства.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду.
Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов'язковою (п.71).
Отже, у даному випадку держава Україна, яка є учасником цивільних відносин, в особі Державної казначейської служби України, є належним відповідачем у справі.
Щодо розміру відшкодування витрат на правову допомогу суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги (п. 4 ст. 3 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що 07 травня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Музикант В.С. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п.п. 1.1 якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну допомогу підзахисному у кримінальному провадженні № 42017051660000070, використовувати передбачені у КПК України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підзахисного, а підзахисний зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг захисника (а.с. 30-32).
Згідно Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 07 травня 2018 року (а.с.33), наведено перелік послуг, що надаються клієнту, сума витраченого часу та сума, а також транспортні витрати. Розрахунок гонорару здійснюється в сумі 1000 грн. за кожну годину витраченого часу адвоката. У разі якщо захист обвинуваченого в судовому засіданні тривав менше однієї години сплата гонорару здійснюється із розрахунку однієї години витраченого часу.
Відповідно до акту виконаних робіт від 14 квітня 2018 року наведено перелік послуг, що надано клієнту, кількість витраченого часу та загальна сума - 14 000 грн. (а.с. 35). Сплату проведено позивачем відповідно до квитанцій від 14 квітня 2018 року на суму 8000 грн., та від 16 квітня 2018 року на суму 6000,00 грн. (а.с. 40).
Згідно із актом виконаних робіт від 15 грудня 2019 року наведено перелік послуг, що надано клієнту, кількість витраченого часу та загальна сума - 26 000 грн. (а.с. 36-37). Сплату проведено позивачем відповідно до квитанцій від 16 грудня 2019 року на суму 5000 грн., 22 січня 2020 року на суму 10 000 грн., 02 квітня 2020 року на суму 11 000 грн. (а.с. 39).
Відповідно до акту виконаних робіт від 02 липня 2020 року наведено перелік послуг, що надано клієнту, кількість витраченого часу та загальна сума - 7000,00 грн. (а.с. 38). Сплату проведено позивачем відповідно до квитанції від 02 липня 2020 року на суму 7000 грн. (а.с. 39).
Згідно із актом виконаних робіт від 15 вересня 2020 року наведено перелік послуг, що надано клієнту, кількість витраченого часу та загальна сума - 2000,00 грн. (а.с. 34). Сплату проведено позивачем відповідно до квитанції від 15 вересня 2020 року на суму 2000 грн. (а.с. 40).
Загальна сума сплачених позивачем ОСОБА_1 коштів за отримані послуги по договору про надання правової допомоги від 07 травня 2018 року, укладеному із адвокатом Музикант В.С., склала 49 000,00 грн.
При цьому, судом за клопотанням відповідача було досліджено у судовому засіданні матеріали кримінального провадження за № 233/2024/19 відносно ОСОБА_1 у частині повідомлень про дати судових засідань та відповідних протоколів судових засідань.
Згідно досліджених судом матеріалів кримінального провадження знайшли своє підтвердження понесені позивачем ОСОБА_1 витрати у зв'язку із наданням йому правової допомоги адвокатом Музикант В.С. у загальному розмірі 42 000 грн. з огляду на фактичну участь адвоката у судових засіданнях (за вищезазначеними актами виконаних робіт: 2000 грн. + 14000 грн. + 21000 грн. + 5000 грн.).
Також, 27 травня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Олійниковим С.І. було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п.п. 1.1 якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну допомогу підзахисному у кримінальному провадженні № 42017051660000070, використовувати передбачені у КПК України та в інших законодавчих актах засоби, способи і методи захисту з метою з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підзахисного, а підзахисний зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг захисника (а.с. 41-43).
Згідно Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 27 травня 2018 року (а.с.44), наведено перелік послуг, що надаються клієнту, сума витраченого часу та сума, а також транспортні витрати. Розрахунок гонорару здійснюється в сумі 1000 грн. за кожну годину витраченого часу адвоката. У разі якщо захист обвинуваченого в судовому засіданні тривав менше однієї години сплата гонорару здійснюється із розрахунку однієї години витраченого часу.
Згідно із актом виконаних робіт від 15 вересня 2020 року наведено перелік послуг, що надано клієнту, кількість витраченого часу та загальна сума - 35 000,00 грн. (а.с. 45-46). Сплату проведено позивачем відповідно до квитанції від 15 вересня 2020 року на суму 35 000 грн. (а.с. 40).
В той же час, згідно досліджених судом матеріалів кримінального провадження за № 233/2024/19 відносно ОСОБА_1 із урахуванням фактичної участі адвоката у судових засіданняхзнайшли своє підтвердження понесені позивачем ОСОБА_1 у зв'язку із наданням йому правової допомоги адвокатом Олійниковим С.І. за вищезазначеним актом виконаних робіт витрати у загальному розмірі 31 000 грн.
Таким чином, загальна сума підтверджених витрат позивача ОСОБА_1 на правову допомогу в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051660000070 від 12 квітня 2017 року складає 73 000,00 (42 000 грн. + 31 000 грн.).
Приймаючи до уваги викладене, документально підтверджені витрати позивача ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги у межах кримінального провадження підлягають відшкодуванню на його користь у розмірі 73 000,00 грн., тобто позов в цій частині слід задовольнити частково, відмовивши в іншій частині позовних вимог як безпідставних.
Доводи відзиву відповідача ГУНП в Донецькій області щодо необґрунтованості та неспівмірності заявленого до стягнення розміру витрат на правову домогу суд відхиляє, оскільки жодних доказів у їх підтвердження відповідачем надано до суду не було.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати по справі у частині судового збору слід віднести на рахунок держави.
Представником позивача - адвокатом Музикант В.С., у судовому засіданні заявлене клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної цивільної справи шляхом ухвалення додаткового рішення у зв'язку із необхідністю надання додаткових документів на підтвердження участі представника у судових засіданнях.
Відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У зв'язку із такою заявою представника позивача, що зроблена до судових дебатів, у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України стороні позивача слід роз'яснити, що докази розміру витрат, які сторона позивача сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місцеперебування внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), до Державної казначейської служби України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; код ЄДРПОУ 37567646), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86; код ЄДРПОУ 40109058), Донецької обласної прокуратури (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6; код ЄДРПОУ 25707002) про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 234 000 (двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суми, сплачені у зв'язку з наданням юридичної допомоги у розмірі 73 000 (сімдесят три тисячі) гривень 00 копійок з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Роз'яснити, що докази розміру витрат, які сторона позивача сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються на підставі відповідної заяви, що зроблена до судових дебатів, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіанні 12 жовтня 2021 року. Повний текст рішення суду виготовлений 21 жовтня 2021 року.
Суддя :