Справа № 226/2753/21
Провадження №2/226/827/2021
іменем України
13.10.2021 місто Мирноград
Димитровський міській суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Салькової В.С.,
за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог зазначив, що з 07.04.2015 по 04.05.2021 він перебував із відповідачем у трудових правовідносинах, був звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. При звільненні відповідач своєчасно не виплатив йому заробітну плату, заборгованість по якій становить 69817,02 грн. Повний розрахунок з ним не проведено. Просив стягнути на його користь вказану суму заборгованості по заробітній платі та середній заробіток за затримку її виплати за період з 05.05.2021 по день ухвалення судового рішення.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
До суду позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягав.
Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» Бурлака Д.О. також до суду не прибув, надавши заяву про розгляд справи без участі представника.
У наданому відповідачем відзиві зазначено, що позовні вимоги підприємством не визнаються. Звільнення позивача здійснене у повній відповідності із законом. Сума, що підлягає сплаті ОСОБА_1 при звільненні, була нарахована в розмірі 69817,02 грн. Позивач не надав суду доказів того, що у підприємства перед ним наявна заборгованість. У день звільнення 04.05.2021 позивачу була видана трудова книжка, після чого він мав звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою про здійснення з ним розрахунку, однак не зробив цього. Період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід рахувати з наступного дня отримання відповідачем позовної заяви, а саме 23.09.2021. При визначенні розміру відшкодування належить застосовувати принципи розумності і справедливості і врахувати, що позивач не обґрунтував дійсного розміру своїх майнових втрат, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні. Крім того, відповідач посилається на наявність складної фінансово-економічної ситуації на підприємстві, впровадження з 19.12.2019 простою, введення на території України карантину. Отже, через дію непереборної сили існують форс-мажорні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати праці працівників. Просить врахувати інтереси підприємства, дотриматися розумного балансу між інтересами сторін і відмовити у задоволенні позову повністю.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
16.09.2021 ухвалою суду відкрите спрощене позовне провадження у справі, відповідачу запропоновано подати судові відзив на позовну заяву. Призначено розгляд справи на 13.10.2021.
29.09.2021 судом отримано відзив ДП «ВК «Краснолиманська» із додатками.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 наказом №1182/к був прийнятий на роботу до ДП «ВК «Краснолиманська» електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування 4 розряду, 04.05.2021 наказом №970/к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.8-14).
За відомостями довідки ДП «ВК «Краснолиманська» №816 від 07.09.2021 підприємство має заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 в загальній сумі 69817,02 грн, яка складається із заборгованості в сумі 228,37 грн за грудень 2019 року, 5315,92 грн за січень 2020 року, 5724,56 грн за лютий 2020 року, 5743,07 грн за березень 2020 року, 5707,02 грн за квітень 2020 року, 8163,70 грн за квітень 2021 року, 38934,38 грн за травень 2021 року (а.с.17).
Розмір середньоденного заробітку позивача, як вбачається з довідки підприємства №817 від 07.09.2021, складає 759,72 грн при 12-годинному робочому дні і 506,48 грн при 8-годинному робочому дні (а.с.18).
Згідно з довідкою про табелювання працівника 04.05.2021 ОСОБА_1 , таб.№3046, працював (а.с.31).
V. Оцінка суду.
Враховуючи неявку сторін до суду та подані ними заяви суд вважає за можливе розглянути справу без їхньої участі на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду, у спосіб, визначений законами.
Конституція України статтею 43 гарантує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
За положеннями статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Під час розгляду справи належними і допустимими доказами встановлено, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах із відповідачем, у день звільнення працював, але обов'язку з оплати його праці відповідач повною мірою не виконав, і на момент звільнення ОСОБА_1 не були виплачені всі належні йому суми.
Отже, заборгованість із заробітної плати в сумі 69817,02 грн, наявність якої відповідач фактично визнає у наданому відзиві і підтверджує довідкою, підлягає стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача в повному обсязі.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать, і у разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання, на що звертає увагу суд, є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Суд не враховує твердження представника відповідача, викладені у відзиві, про те, що позивач мав подати окрему заяву про проведення з ним розрахунку, оскільки за відомостями наявної довідки відповідач здійснював табелювання ОСОБА_1 04.05.2021, отже, позивач у день звільнення працював і обов'язку звертатися із заявою про проведення з ним остаточного розрахунку у нього не виникло.
Отже факт перебування його на роботі в день звільнення встановлено належними і допустимими доказами, що виключає підстави для застосування положень правової позиції Верховного Суду у справі №682/3060/19 від 27.01.2020, на яку посилається підприємство і яка вказує на необхідність подання працівником окремої заяви для проведення з ним розрахунку, якщо в день звільнення він не працював.
Розмір середньоденного заробітку позивача за відомостями, наданими відповідачем, становить 759,72 грн при 12-годинному робочому дні і 506,48 грн при 8-годинному робочому дні. Враховуючи, що у позовній заяві ОСОБА_1 використовує для обрахування середнього заробітку середньоденний розмір заробітку 506,48 грн, суд, не виходячи за межі позовних вимог, як того вимагає закон, також бере для обрахування середнього заробітку вказану суму. Оскільки позивача звільнено 04.05.2021 і до дня ухвалення рішення відомості про проведення з ним розрахунку у справі відсутні, період для обрахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється з 05.05.2021 по день ухвалення рішення судом 13.10.2021 включно і складає 112 робочих днів.
Посилання відповідача у наданому відзиві про те, що підприємство перебуває у складному фінансово-економічному стані, на ньому введено простій і обставини є фактично форс-мажорними, що викликані впливом непереборної сили, не впливає на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки не ґрунтуються на законі. При цьому суд враховує постанову ВСУ від 03.07.2013 у справі №6-64ц13, в якій зроблено висновок, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Також слід зазначити, що у п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведені ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Відповідачем не надано суду сертифікату про наявність будь-яких форс-мажорних обставин, виданого у встановленому законом порядку, і тому суд не має підстав вважати наведені у відзиві обставини саме такими.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також сума середнього заробітку в розмірі 56725,76 грн із розрахунку 506,48 грн середньоденного заробітку, помножених на 112 робочих дні за період прострочення з 05.05.2021 по 13.10.2021.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
За приписами ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн, сплачений ОСОБА_1 за вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Крім того, з відповідача в дохід держави має бути стягнено судовий збір в розмірі 908,00 грн за вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати, оскільки за цією вимогою позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,10-13,141,259,263,265,352,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька область, місто Родинське, вул. Перемоги, 10, ЄДРПОУ 31599557) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за періоди: грудень 2019 року - квітень 2020 року, квітень 2021 року - травень 2021 року в сумі 69817 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 02 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 56725 (п'ятдесят шість сімсот двадцять п'ять) гривень 76 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в дохід держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене 20.10.2021.
Суддя: В.С. Салькова