Господарський суд Харківської області
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" жовтня 2021 р. Справа № 922/4128/19
Господарський суд Харківської області у складі: судді: Усатого В.О., при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.,
та за участю:
від кредитора ТОВ БК "Вестбуд Плюс" - адвокат Менченя К.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001926 від 08.10.2021, ордер № 1051606 від 21.10.2021) - приймає участь в режимі відеоконференції;
ОСОБА_1 - особисто (паспорт);
представника ОСОБА_1 - адвокат Омельницька Т.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000407 від 22.01.2014, ордер серії ХВ № 000035 від 20.09.2021),
інші учасники справи не з'явились, уповноважених представників не направили,
розглянувши заяву ліквідатора боржника (вх. 17906 від 02.08.2021) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника та засновника боржника, у справі
заявою ТОВ "Будівельна компанія "Вестбуд Плюс", м. Київ
про визнання банкрутом ПП "Техно Канстракшен", м. Харків,
код ЄДРПОУ 38494401,
До Господарського суду Харківської області у грудні 2019 року надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестбуд Плюс" в порядку статті 34, 35 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд: відкрити провадження у справі про банкрутство боржника ПП "Техно Канстракшен" (код ЄДРПОУ 38494401).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2020, крім іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ПП "Техно Канстракшен", м. Харків, код ЄДРПОУ 38494401. Визнано грошові вимоги ТОВ "Будівельна компанія "Вестбуд Плюс" (код 40227482; м. Київ) до боржника у розмірі 410115,44 грн. Введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Техно Канстракшен".
Призначено розпорядником майна ПП "Техно Канстракшен" арбітражного керуючого Шевченко Віталія Євгеновича.
Ухвалою суду від 03.02.2021 відсторонено арбітражного керуючого Шевченка В.Є. від виконання повноважень ліквідатора ПП "Техно Канстракшен", арбітражного керуючого Рабчуна Р.О. призначено ліквідатором боржника.
02.08.2021 на суду від арбітражного керуючого Рабчуна Р.О. надійшла заява (вх. 17906), в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 (попереднього керівника банкрута) та ОСОБА_3 (засновник банкрута), на користь ПП "Техно Канстракшен" грошові кошти в розмірі 410115,44 грн. Заява подана з посиланням на ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 215 ГК України.
Ліквідатор боржника зазначає про те, що за результатами проведеного аналізу фінансових показників ПП "Техно Канстракшен" встановлено, що основне зменшення оборотних активів боржника відбулось саме протягом 2019 року, що призвело до неплатоспроможності підприємства та неможливості задоволення вимог кредитора ТОВ "Будівельна компанія "Вестбуд Плюс". Наслідком чого стало звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ліквідатор боржника вказує на те, що в період 2019 року керівником ПП "Техно Канстракшен" був ОСОБА_1 , а власником - ОСОБА_3 .
На думку ліквідатора, саме під час керівництва боржником зазначеними особами підприємство боржника стало неплатоспроможним, отже, наявні факти доведення підприємства до банкрутства, що є підставою для покладення саме на цих осіб субсидіарної відповідальності
Ухвалою суду від 04.08.2021 призначено до розгляду заяву ліквідатора боржника (вх. 17906 від 02.08.2021) про покладення субсидіарної відповідальності на 05.10.2021. Залучено до участі у розгляді заяви ліквідатора вх. 17906 від 02.08.2021 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Запропоновано кредитору, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 надати відзив на заяву ліквідатора (вх.17906 від 02.08.2021) про покладення субсидіарної відповідальності.
05.10.2021 до суду від ОСОБА_3 надійшов відзив (вх. 23389) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його керівника та засновника. У відзиві засновник боржника не погоджується з доводами, викладеними ліквідатором в заяві про покладення субсидіарної відповідальності, просить суд відмовити у задоволенні заяви ліквідатора (вх. 17906 від 02.08.2021)
До суду від ОСОБА_1 надійшов відзив (вх. 23390 від 05.10.2021) на заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності. У відзиві із заявою ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності не погоджується та просить суд в її задоволенні відмовити. До відзиву Лютовим О.В. додано фінансову та іншу документацію боржника.
Ухвалою суду від 05.10.2021 відкладено судове засідання з розгляду заяви ліквідатора вх. 17906 від 02.08.2021 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника боржника на 21.10.2021.
Ухвалою суду від 12.10.2021 задоволено заяву (вх. 23697 від 07.10.2021) ТОВ "Будівельна компанія "Вестбуд Плюс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено судове засідання, призначене на 21.10.2021 о 12:30, провести в режимі відеоконференції за допомогою використання комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon"
Присутній в судовому засіданні представник кредитора "Будівельна компанія "Вестбуд Плюс" заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності підтримав, просив суд її задовольнити.
ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, зазначив про подану бухгалтерську документацію ПП "Техно Канстракшен", яка на його думку спростовує позицію ліквідатора.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, уповноважених представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Судом враховано те, що розгляд заяви ліквідатора по суті відкладався, учасники у відповідності до вимог чинного законодавства, завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, отже мали достатньо часу та можливості у разі такої потреби забезпечити участь представників.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що явка учасників не визнавалась судом обов'язковою, керуючись ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви ліквідатора в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд зазначає наступне.
Дата запису проведення державної реєстрації ПП "Техно Канстракшен" (код ЄДРПОУ 38494401) - 03.01.2013.
Засновником підприємства є ОСОБА_3 , керівником - ОСОБА_1 .
Види діяльності підприємства, крім іншого, неспеціалізована оптова торгівля.
Провадження у справі про банкрутство ПП "Техно Канстракшен" відкрито 30.01.2020 за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Будівельна компанія "Вестбуд Плюс", вимоги якого ґрунтуються на рішенні Господарського суду Харківської області від 30.10.2018 у справі № 922/2500/18 , якими присуджено до стягнення з ПП "Техно Канстракшен" на користь ТОВ "Будівельна компанія "Вестбуд Плюс" 404054,62 грн безпідставно отриманих коштів, 6060,82 грн судового збору.
Рішення набрало законної сили. На виконання рішення виданий відповідний наказ, який пред'явлений ТОВ "Вестбуд Плюс" до виконання приватному виконавцю Родіну Г.В. 05.03.2019, відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/2500/18, виданого 16.01.2019 в загальній сумі стягнення 410115,44 грн.
06.11.2019 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу наказу Господарського суду Харківської області від 16.01.2019 № 922/2500/18 стягувачу. В постанові встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними.
Під час проведення ліквідаційної процедури не виявлено активів боржника. Отже, ліквідаційну масу не сформовано, у зв'язку із відсутністю майнових активів.
Разом з цим, ліквідатором встановлено наявність кредиторської заборгованості перед ТОВ "БК "Вестбуд Плюс" у розмірі 410115,44 грн, що й зумовило ліквідатора звернутись до суду із заявою про покладення на засновника та керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника перед кредиторами, розмір якої розрахований ліквідатором як різниця між ліквідаційною масою та незадоволеними вимогами кредиторів.
Мотивуючи заяву про покладення субсидіарної ліквідатор боржника, ліквідатор зазначає про те, що розмір сплачених боржником за договором про надання фінансової допомоги коштів з ПП "Ланфос" значно менший за розмір такої отриманої допомоги".
Поряд з цим, під час процедури розпорядження майном боржника арбітражним керуючим Рабчуном Р.О. надано звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ПП "Техно Канстракшен". Звіт за результатами проведеного аналізу долучено до матеріалів справи. В результаті проведеного аналізу на підставі наданих документів, ліквідатором виявлено наявність ознак у діях керівництва боржника доведення підприємства до банкрутства, ознаки фіктивного банкрутства та ознаки дій з приховування банкрутства ПП "Техно Канстракшен" не виявлені.
До того ж, ліквідатор зазначає, що керівництвом підприємства порушено вимоги ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, якими передбачено, що боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам у справі, суд зазначає про наступне.
За загальним правилом, встановленим ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує.
Частиною 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
За приписами ч. 1-2 ст. 211 Господарського кодексу України, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству. Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб'єкта можуть подати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та відновлення платоспроможності цього суб'єкта (досудова санація).
Частиною 1 ст. 215 Господарського кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства
Відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями
Отже, відповідно до вищевикладеного за господарське правопорушення у вигляді доведення до банкрутства (стану неплатоспроможності та неможливості задовольнити вимоги кредиторів) засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника.
Тобто, при вирішення питання наявності або відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (керівника) боржника необхідно встановити склад такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство (ч. 2 ст. 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ч. 3 ст. 10, ст. 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16.
Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії суб'єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб'єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (ст. 42 Господарського кодексу України).
На ліквідатора відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) суб'єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.
Визначальним для цієї відповідальності є доведення ліквідатором причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю цих осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).
З огляду на зазначені вище положення Закону та правові висновки Верховного Суду, Господарським судом Харківської області перевірені та оцінені обставини, викладені ліквідатором в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівника та встановлено наступне.
Щодо "невідповідності взаєморозрахунків боржника з ПП "Ланфос".
Так, із заяви ліквідатора вбачається що ним було проаналізовано фінансові операції боржника, у тому числі, з ПП "Ланфос" протягом 2017-2018 років, в той час як договір про надання фінансової допомоги № 120 було укладено між боржником та ПП "Ланфос" 07.06.2016.
Дослідивши ВСІ наявні в матеріалах справи документи можна дійти висновків, що ліквідатор залишив поза увагою таке.
Так, на спростування доводів ліквідатора, ОСОБА_1 до суду надані платіжні доручення за 2016 рік на вхідні платежі від ПП "Ланфос" на рахунок боржника за договором фінансової допомоги № 120 від 07.06.2016, з яких вбачається, що ПП "Техно Канстракшен" отримало від ПП "Ланфос" 1 177 0000 грн зворотної фінансової допомоги за договором № 120 від 07.06.2016.
Суд звертає увагу, що ліквідатор посилається на банківські виписки, бухгалтерську документацію боржника, але при цьому, окрім фінансової звітності підприємства за 2017-2019 роки, не додає та не вказує номери відповідних платіжних доручень або інших фінансових документів, відповідно до яких арбітражний керуючий дійшов визначених ним в заяві висновків.
Господарські операції підприємства за 2016 рік не враховані ліквідатором ані в аналізі фінансово-господарської діяльності боржника, ані в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на попереднє керівництво ПП "Техно Канстракшен".
За таких обставин, з урахуванням наданої ОСОБА_1 бухгалтерської документації, висновки ліквідатора про невідповідність взаєморозрахунків боржника з ПП "Ланфос" є недоведеними та необґрунтованими.
Щодо встановлення ознак доведення ПП "Техно Канстракшен" до банкрутства".
Ліквідатором встановлено погіршення фінансово-господарського стану боржника протягом 2019 року, арбітражний керуючий зазначає, що в 2019 році розмір чистих активів підприємства стрімко знизився до від'ємного показника.
Арбітражний керуючий вважає, що вищевказане "свідчить про те, що керівництво боржника в особі директора ОСОБА_1 та/або засновника ОСОБА_3 довело ПП "Техно Канстракшен" до банкрутства з метою ухилення від сплати заборгованості перед кредиторами".
Оскільки положення ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій ОСОБА_1 щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.
Так, частиною 3 статті 215 Господарського кодексу України чітко визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
В звіті та аналізі фінансово-господарської діяльності боржника НЕ вказуються які саме дії (бездіяльність) ОСОБА_1 та ОСОБА_4 довели підприємство до стану неплатоспроможності, арбітражним керуючим не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ПП "Техно Канстракшен".
Крім того, ліквідатором залишена поза увагою дослідження вини суб'єктів, які могли б довести підприємство до стану неплатоспроможності.
Слід звернути увагу, що субсидіарна відповідальність - це самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника ПРИ НАЯВНОСТІ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВИНИ ВКАЗАНИХ ОСІБ у доведенні боржника до стану неплатоспроможності.
З матеріалів справи вбачається відсутність належних доказів, які б свідчити про те, що попередній керівник ПП "Техно Канстракшен" ОСОБА_1 та засновник ОСОБА_3 приймали рішення, що спрямовані на зменшення активів підприємства; в матеріалах справи відсутні належні докази або обґрунтовані пояснення на підтвердження вини ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 в умисному доведенні ПП "Техно Канстрашен" до банкрутства.
Щодо не звернення керівництвом боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 6 статті 34 КУзПБ, боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
Зазначаючи таку підставу для покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника боржника як їх не звернення у місячний строк із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, ліквідатор має навести та довести момент, з якого на його переконання настали такі обставини. Однак, таких доказів ліквідатором не наведено. Ліквідатором не досліджено обставин з якого конкретного моменту (не визначено дату) у підприємства стало недостатньо активів, майна та коштів для того, щоб задовольнити вимоги кредиторів.
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Так, ліквідатором в заяві про покладення субсидіарної відповідальності, процитовано положення ч. 6 статті 34 КУзПБ щодо обов'язку керівника боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний строк з моменту встановлення обставин неможливості задоволення вимог кредиторів.
Але жодних пояснень, доказів, які б свідчили про дату настання такого моменту та те, що він пропущений керівником боржника ліквідатором взагалі не наведено.
Враховуючи неповноту та відсутність обґрунтувань позиції ліквідатора по даному питанню, суд не вбачає правових підстав вважати, що попереднє керівництво боржника порушило вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ не звернувшись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі.
Крім того, суд зауважує на тому, що виконавче провадження про стягнення з Боржника на користь ТОВ "ВестБудПлюс" грошових коштів відкрито у березні 2019 року, із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство звернувся кредитор ТОВ "ВестБудПлюс" у грудні 2019 року. Вже станом на момент відкриття виконавчого провадження у боржника було відсутнє майно та грошові кошти, які б дозволяли задовольнити кредиторські вимоги. Ліквідатором не обґрунтовано та не доведено, що навіть якби керівник боржника звернувся із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника одразу після відкриття виконавчого провадження, то це б вплинуло на обставини щодо можливості (не можливості) задовольнити кредиторські вимоги. Крім того, суд зауважує на тому, що звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство зумовлює також обов'язок сплати судового збору за звернення з такою заявою, а у боржника відсутні грошові кошти для його сплати.
Суд, встановлюючи склад правопорушення, на яке посилається ліквідатор зазначає, що з матеріалів справи, доводів, викладених в заяві ліквідатора, не вбачається об'єктивної сторони правопорушення.
Причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю керівництва боржника та виникненням неплатоспроможності підприємства не доведений, як і не наведено конкретних порушень, які допущені керівництвом боржника, що призвели до неможливості задовольнити вимоги кредитора та банкрутства підприємства.
Разом з тим, суд повторно зазначає про те, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Отже, здійснення підприємницької діяльності, хоча й має на меті отримання прибутку, однак разом з тим, пов'язано з ризиком понесення збитків (ризик підприємницької діяльності). А неспроможність підприємства погасити кредиторську заборгованість жодним чином не може бути беззаперечним свідченням про те, що боржника було умисно доведено до стану банкрутства, і на підставі цього покладати на засновника та/або попереднього керівника боржника субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника.
Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів і, як наслідок, подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника задля наповнення ліквідаційної маси підприємства, а ретельний та повний аналіз господарської діяльності підприємства, причин неплатоспроможності банкрута, належний аналіз фінансової звітності банкрута, з'ясування наявності та відсутності ВСІХ підстав та ознак для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням підприємства до банкрутства.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши всі надані на обґрунтування позиції учасниками справи докази, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви ліквідатора боржника (вх. 17906 від 02.08.2021) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника та засновника боржника.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 169, 232-235 господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви ліквідатора (вх. 17906 від 02.08.2021) ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та підлягає оскарженню в порядку статтей 254-258 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.10.2021.
Суддя Усатий В.О.