Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3061/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання Закопайло О.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності “Укрнафтотовар”, 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Надії, буд. 15А. код 39461953;
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Стандарт Трейд”, 61002, м. Харків, вул. Гаршина, буд. 5/7, код 40268712;
про стягнення заборгованості за договором поставки №26/02-18від 26.02.2018 у розмірі 284839,33грн.
за участі представників учасників справи:
позивача - Кізілова О.В., ордер серія АН №1041446 від 26.07.2021р.;
відповідача - не з'явився;
Суть спору:
Товариство з обмеженої відповідальності “Укрнафтотовар” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Стандарт Трейд”, в якому просить стягнути заборгованість за договором поставки №26/02-18від 26.02.2018 у розмірі 284839,33грн., з яких 205035,84грн.-боргу, 10498,26грн. - штрафу, 39314,87грн. - 36% річних згідно договору, 14995,18грн. - пені та 14995,18грн. - відсотків за користування коштами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №26/02-18від 26.02.2018, в частині здійснення остаточного розрахунку з позивачем у строки встановлені договором, в наслідок чого позивачем нараховано до стягнення, штраф, пеню, відсотки за користування коштами та відсотки річні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3061/21. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "15" вересня 2021 р. о 11:00.
Протокольною ухвалою від 15.09.2021 відкладено підготовче засідання по справі на на 27.09.2021 року об 11:30.
Протокольною ухвалою від 27.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2021 о 11:00.
У судовому засіданні 13.10.2021 повноважний представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначив, що на виконання укладеного між сторонами договору, позивачем було поставлено відповідачу нафтопродукти в обсязі визначеному додатковими угодами, проте відповідач оплату за поставку товару у строки обумовлені сторонами не здійснив, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором поставки №26/02-18від 26.02.2018 у розмірі 284839,33грн., з яких 205035,84грн.-боргу, 10498,26грн. - штрафу, 39314,87грн. - 36% річних згідно договору, 14995,18грн. - пені та 14995,18грн. - відсотків за користування коштами.
Відповідач у судове засідання не з'явився, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав, при цьому як вбачається матеріалів справи відповідач обізнаний про розгляд справи в суді так як ухвалу суду про відкриття провадження у справі останнім отримано ще 26.08.2021, водночас ухвала повідомлення суду від 27.09.2021 було повернуто до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що в розумінні положень ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням учасника справи про дату, час та місце судового засідання, а відтак суд вважає, що не явка відповідача у судове засідання не є підставою для відкладення судового засідання, а отже не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
26.02.2018 р. між ТОВ «УКРНАФТОТОВАР» (Постачальник) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТАНДАРТ ТРЕЙД» (Покупець) укладено договір поставки №26/02-18, згідно з п.1.1 якого «Постачальник» зобов'язується постачати у власність «Покупця» нафтопродукти, а «Покупець» зобов'язується їх приймати та оплачувати.
Пунктами 1.2 та 1.3 даного договору сторонами погоджено, що право власності на поставлений товар переходить до «Покупця» в момент підписання товарної та/або видаткової накладної уповноваженою особою «Покупця». При цьому асортимент, кількість, вартість поставки кожної окремої партії товару відображаються у видаткових накладних на відвантаження товару.
У відповідності до 2.1 вказаного договору ціна товару є вільною договірною та встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення її у рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних, фактичне отримання товару «Покупцем» означає що він погоджується із ціною встановленою «Постачальником».
Згідно з п. 2.3 договору від 26.02.2018 р. №26/02-18 загальна сума договору складається із вартості окремих партій товару (вартість кожної окремої партії відображена у рахунку-фактурі, видаткових накладній та податкових накладних) на кожну окрему партію товару.
Право власності на кожну партію товару переходить до «Покупця» з моменту фактичної передачі товару за товарною та/або видатковою накладною. Передача товару здійснюється на підставі довіреності «Покупця» на отримання товару або печатки та підпису директора на товарної та/або видаткової накладної (положення п. 3.2. договору).
В свою чергу п. 4.1 вказаного договору регламентовано, що за взаємною згодою сторін товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за товар, так і з відстроченням розрахунків. При цьому, підставою для розрахунків є факсова копія рахунку-фактури або оригінал рахунку - фактури. У будь - якому випадку, фактичне отримання «Покупцем» партії товару є доказом того що він погоджується із ціною 1 встановленою «Постачальником» на цю партію товару (вимоги п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 10.8- 10.9 договору, термін дії Договору до 31.12.2018 року, але у любому випадку до повного виконання сторонами свого зобов'язання. Договір може бути пролонгованим за взаємною згодою сторін на один календарний рік, якщо за один місяць до закінчення терміну його дії жодна з сторін не виявила бажання розірвати Договір.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору поставки №150420 від 15.04.2020, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 2 додаткової угоди від 20.01.2021 р. № 26/02- 18 УН000044 та п. 2 додаткової угоди від 29.01.2021р. № 26/02-18_УН00-000079, які складені до договору від 26.02.2018 р. № 26/02-18 сторонами погоджено, що «Покупець» зобов'язаний сплатити «Постачальнику» сто відсоткову передплату за постачання палива дизельного UN 1202 ДП - 3 - ЄВРО 5 - ВО, З III.
На виконання договору поставки, а також додаткових угод відповідач надав позивачу заявку на відвантаження товару - палива дизельного UN 1202 ДП - 3 - ЄВРО 5 - ВО, З III, дата відвантаження 20.01.2021, кількість товару 11520,00л. та заявку на відвантаженя товару - палива дизельного UN 1202 ДП - 3 - ЄВРО 5 - ВО, З III, дата відвантаження 29.01.2021, кількість товару 4960,00л.
В свою чергу згідно з видатковою накладною від 20.01.2021 р. № 44 та товарно - транспортною накладною від 20.01.2021 №УН00-000044 до неї, а також видатковою накладною від 29.01.2021 р. № 79 та товарно - транспортною накладною від 29.01.2021 р. № УН 00-000079 до неї ТОВ «УКРНАФТОТОВАР» без отримання авансового платежу поставлено на адресу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СТАНДАРТ ТРЕЙД» паливо дезильне UN 1202 ДП - 3 - ЄВРО 5 - ВО, З III на суму 334 231,68 грн.
У зв'язку із здійсненням поставки товару, позивачем 20.01.2021 виставлено позивачу рахунок №39 від 20.01.2021 на суму 234178,56грн. та 29.01.2021 виставлено позивачу рахунок №71 від 28.01.2021 на суму 100053,12грн.
Водночас, як вбачається з наданих платіжних доручень №4471 від 29.01.2021 на суму 50000,00грн., №4482 від 03.02.2021 на суму 40000,00грн., №4510 від 05.02.2021 на суму 10000,00грн., №4687 від 11.03.2021 на суму 5000,00грн., №4704 від 16.03.2021 на суму 5000,00грн., №4714 від 18.03.2021 на суму 4000,00грн., №4746 від 23.03.2021 на суму 2000,00грн., №4760 від 26.03.2021 на суму 2000,00грн., №4775 від 02.04.2021 на суму 1000,00грн., №4795 від 06.04.2021 на суму 1000,00грн., №4829 від 13.04.2021 на суму 1000,00грн., №4864 від 16.04.2021 на суму 2000,00грн., №4874 від 21.04.2021 на суму 1195,84грн., №4916 від 30.04.2021 на суму 5000,00грн. відповідачем перераховано суму грошових коштів у розмірі 129195,84 грн., таким чином, сума заборгованості складає 205 035,84 грн.
Так, в подальшому 01.07.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 01.07.20201, в якій вимагав сплатити на рахунок позивача суму заборгованості за договором, направлення якої підтверджується відповідним описом вкладення у лист та поштовою накладною №6100147386342.
Відповіді на претензію відповідач не надав та будь-яких дій щодо сплати боргу у повному обсязі не вчинив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки №26/02-18від 26.02.2018 у розмірі 284839,33грн., з яких 205035,84грн.-боргу, 10498,26грн. - штрафу, 39314,87грн. - 36% річних згідно договору, 14995,18грн. - пені та 14995,18грн. - відсотків за користування коштами.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про проведення повного та остаточного розрахунку у відповідності до положень п.2 додаткових угод від 20.01.2021 та 29.01.2021, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 205035,84грн. є обґрунтованими, а отже підлягають стягненню з відповідача.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено оплату товару у строки визначені положеннями п. 2 додаткових угод від 20.01.2021 та від 29.01.2021 у строки до 20.01.2021 та 29.01.2021 відповідно, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив зобов'язання щодо здійснення оплати товару поставленого згідно видатковою накладною №44 від 20.01.2021 на суму 234178,56грн. з 20.01.2021, а видаткової накладної №79 від 29.01.2021 на суму 100053,12грн. з 29.01.2021.
Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 10498,26грн. - штрафу та 14995,18грн. - пені , які останнім нараховано на підставі положень п. 6.3 договору.
Відповідно до п. 6.3 договору за порушення умов договору що до строків оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недооплаченої партії товару за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 5 % від суми простроченного зобов'язання по оплаті Товару.
Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 14995,18грн., останнім здійснено нарахування пені по видатковій накладній №44 від 20.01.2021 на суму 234178,56грн. починаючи з 20.01.2021 по 19.07.2021 з врахуванням часткових оплат відповідачем на суму 8098,52грн. та по видатковій накладній №79 від 29.01.2021 на суму 100053,12грн. з 29.01.2021 по 27.07.2021 у розмірі 6896,66грн.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 14995,18грн. є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, щодо нарахування штрафу у розмірі 10498,26грн., суд зазначає, що відповідно до положень п. 6.3 договору, передбачено штраф у розмірі 5 % від суми простроченного зобов'язання по оплаті товару, таким чином, штраф за прострочення оплати за видатковою накладною №44 від 20.01.2021 повинен становити 5249,13грн., водночас, штраф за прострочення оплати за видатковою накладною №79 від 29.01.2021 повинен становити 5002,65грн., а не 5249,13грн. як то нараховано позивачем, у зв'язку з чим задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 10251,78грн., при цьому 246,48грн. стягненню не підлягають так як заявлені безпідставно.
Крім цього, як вбачається з позову, останній просить стягнути з відповідача 39314,87грн. - 36% річних згідно п. 6.4 договору та 14995,18грн. - відсотків за користування коштами нарахованих відповідно до п. 6.6 договору.
Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так у відповідності до положень п. 6.4 договору передбачено, що за кожен день прострочення зобов'язання по оплаті товарів відповідач сплачує позивачу 36 % (тридцять шість відсотків) річних за користуванням чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених у Договорі штрафних санкцій..
Дослідивши поданий позивачем розрахунок річних за видатковою накладною №44 від 20.01.2021 починаючи з 20.01.2021 по 19.07.2021 з врахуванням часткових оплат відповідачем на суму 21552,02грн. та по видатковій накладній №79 від 29.01.2021 на суму 100053,12грн. з 29.01.2021 по 27.07.2021 у розмірі 17762,85грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 14995,18грн. - відсотків за користування коштами нарахованих відповідно до п. 6.6 договору, суд зазначає, що відповідно до положень п. 6.6 договору, у разі якщо відповідач прострочив грошове зобов'язання він зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу із урахуванням індексу інфляції та проценти за користування чужими грошима у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошима згідно договору, які нараховані за видатковою накладною №44 від 20.01.2021 починаючи з 20.01.2021 по 19.07.2021 з врахуванням часткових оплат відповідачем на суму 8098,52грн. та по видатковій накладній №79 від 29.01.2021 на суму 100053,12грн. з 29.01.2021 по 27.07.2021 у розмірі 6896,66грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а стягненню з відповідача підлягають заборгованість за договором поставки №26/02-18від 26.02.2018 у розмірі 284592,85грн., з яких 205035,84грн. - боргу, 10251,78грн. - штрафу, 39314,87грн. - 36% річних, 14995,18грн. - пені та 14995,18грн. - відсотків за користування коштами.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно з ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. з витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у 4268,89грн. підлягають стягненню з відповідача, а решта судових витрат зі сплати судового збору покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Стандарт Трейд” (61002, м. Харків, вул. Гаршина, буд. 5/7, код 40268712) на користь Товариства з обмеженої відповідальності “Укрнафтотовар” (62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Надії, буд. 15А. код 39461953), заборгованість за договором поставки №26/02-18від 26.02.2018 у розмірі 284592,85грн., з яких 205035,84грн. - боргу, 10251,78грн. - штрафу, 39314,87грн. - 36% річних, 14995,18грн. - пені та 14995,18грн. - відсотків за користування коштами, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 4268,89грн.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2021.
Суддя Н.А. Новікова