12.10.2021м. СумиСправа № 920/536/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/536/21
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221),
до відповідача: Управління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації (41100, Сумська область, м.Шостка, вул. Свободи, 49, код ЄДРПОУ 03198089),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача
Шосткинської районної державної адміністрації (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 54, код ЄДРПОУ 23640854),
про стягнення 313978,42 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Домбровський С.І. (довіреність від 14.07.2021 №283),
від відповідача: Брикун О.Г. (доручення від 11.01.2021 №01-24/95),
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: не прибув;
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
20.05.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 313978,42 грн як витрати, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, а також стягнути з відповідача судові витрати, сплачені позивачем.
Ухвалою від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/536/21 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 12.08.2021; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Шосткинську районну державну адміністрацію (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 54, код ЄДРПОУ 23640854); установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 25.08.2021.
23.06.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх№5875/21 від 23.06.2021), в якому зазначив, що Управління діє на підставі Положення про управління соціального захист населення Шосткинської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Шосткинської райдержадміністрації від 20.12.201 № 333-ОД, та є органом виконавчої влади. Всі фінансові розрахунки проводяться за рахунок коштів з державного, районного та місцевих бюджетів, виділених на ці цілі відповідними органами. Відповідно до Постанови № 256 від 04.03.2002 (зі змінами чинна на період виникнення спірних правовідносин) відповідач є головними розпорядникам коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення. Управління може бути розпорядником бюджетних коштів лише у тому випадку, якщо це буде передбачено в місцевих програмах соціального захисту населення об'єднаних територіальних громад, згідно програм будуть затверджені видатки на фінансування пільгового проїду, оскільки місцевий бюджет створених громад - це єдине джерело фінансування даних пільг. В той час відповідач зазначив, що між Управлінням та позивачем укладено договір №02-19 від 15 січня 2019 року «Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом». Договір є документом, який встановлює факт виникнення бюджетного фінансового зобов'язання. Вихід за межі договірних відносин не допускається. На виконання договору на відшкодування фактично понесених збитків за перевезення визначеної кількості громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні, Управлінням перераховано перевізнику за 2019 рік кошти в сумі 40000,00 грн. Відповідно, в річних звітах про заборгованість за бюджетними коштами за формою 7д та про надходження та використання коштів станом на 01.01.2020 відсутня заборгованість за послуги по пільговому перевезенню надані пільговикам Шосткинського району у 2019 році. Сума в укладеному договорі не співпадає з сумою зазначеною в актах звіряння, копії яких надано позивач як додатки до позову, та вказані за даними Управління, в гр. 2 нарахування з початку року, а тому не може йти мова про сплату зазначеної в позові суми заборгованості, оскільки з копій актів звіряння вбачається що управління не підписало жодного акту звіряння. Як зазначає відповідач, згідно з підпунктом 2.3.1. вищевказаного договору відповідач щомісяця в повному обсязі має здійснювати компенсаційні виплати за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян згідно з поданими Перевізником облікової форми. Виходячи з вищевикладеного, суми для відшкодування та відшкодовані суми не співпадають. Сума в облікових формах не підтверджена документально і на ці суми не надано списків пільговиків. Натомість з акту звіряння розрахунків від 20.12.2019 №12 підписаного відповідачем та позивачем чітко вбачається що позивач погодився з сумою в 40000 тис. грн. на відшкодування пільгових перевезень за період з 01.01.2019 по 31.2019. Отже, на думку відповідача, Управління не має правових підстав для відшкодовування збитків за пільгові перевезення громадян у 2019 році в сумі 313978,42 грн, а тому заперечує проти позову.
19.07.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх№6603/21 від 19.07.2021), в якій зауважив, що перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті у міжнародному та приміському сполученні затверджено у Додатку 2 до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196. Протягом 2019 року Залізниця щомісячно зверталась до відповідача з питанням компенсації витрат, понесених перевізником на перевезення пільгових категорій громадян по Шосткинському району Сумської області шляхом надсилання документів, підтверджуючих витрати залізниці на пільгові перевезення громадян. Але, всі отримані відповідачем пакети документів залишені без розгляду і без компенсації витрат за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Протягом 2019 року повної компенсації Залізниця в рахунок 2019 року не отримала, крім 40,0 тис. грн. передбачених укладеним між позивачем та відповідачем договором від 15.01.2019 «Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом». Таким чином, станом на 01.01.2020 відповідно умови вищезазначеного договору виконані в повному обсязі. Разом з тим, обов'язок передбачити у проекті місцевого бюджету кошти на відшкодування витрат Залізниці за перевезення пільгових категорій громадян як владна управлінська функція Шосткинської державної районної адміністрації та Управління соціального захисту населення Шосткинської державної районної адміністрації визначені Законом України «Про місцеві державні адміністрації» (ст.ст. 23, 18, 5), Законом України «Про залізничний транспорт» (ст.7 Закону), Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту Населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 р. № 256. Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян. Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, витрати, понесені залізничним транспортом мають бути відшкодовані. У зв'язку з чим, позивач просив суд доводи зазначені у відзиві вважати безпідставними та задовольнити позовні вимоги.
28.07.2021 відповідач надіслав заяву від 28.07.2021 №01-24/3274 (вх№6840/21), відповідно до якої просив суд підготовче судове засідання, призначене на 12.08.2021 провести без участі його представника.
Ухвалою від 12.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 09.09.2021.
У судовому засіданні 09.09.2021 розпочато розгляд справи по суті та відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12.10.2021.
Ухвалою від 15.09.2021 повідомлено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача про оголошену судом перерву з розгляду справи по суті до 12.10.2021.
У судовому засіданні від 12.10.2021 судом встановлено:
Представники позивача та відповідача у судове засідання прибули, представник третьої особи у судове засідання не прибув, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 20.09.2021 про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
12.10.2021 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи витягів підсумкових звітів про перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполучення по ДН5-Конотоп за період з січня 2019 року по грудень 2019 року.
Протокольною ухвалою, в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України, постановленою у судовому засіданні від 12.10.2021, задоволено клопотання позивача про долучення додаткових доказів та долучено до матеріалів справи відповідні докази, подані позивачем за даним клопотанням.
Під час судових дебатів позивач позовні вимоги підтримав, відповідач - проти задоволення позову заперечував.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 12.10.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
Позивачем позов мотивовано тим, що Залізниця є суб'єктом господарської діяльності, яка займається перевезенням та обслуговуванням пасажирів та повинна забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством, а відповідно до статті 9 Закону України від 04 липня 1996 року № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт» збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Конотопської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» протягом 2019 року надавались послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Терещенська, яка розташована на території Шосткинського району Сумської області.
У 2019 році позивач щомісячно звертався до відповідача з листами (до яких додавав розрахунок та акт звіряння) з питанням компенсації витрат, понесених перевізником на перевезення пільгових категорій громадян по Шосткинському району Сумської області шляхом надсилання документів, підтверджуючих витрати залізниці на пільгові перевезення громадян (№221 від13.05.2019, №277 від 07.06.2019, №309 від 04.07.2019, №434 від 27.09.2019, №435 від 27.09.2019, №446 від 04.10.2019, № 507 від 07.11.2019, №555 від 06.12.2019, №11 від 11.01.2020). Але, як зазначає позивач, всі отримані відповідачем пакети документів залишені без розгляду і без компенсації витрат за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян .
Листом від 22.08.2018 року № 372, до прийняття місцевого бюджету на 2019 рік, позивач звернувся до відповідача з вимогою передбачити у районному бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2019 рік коштів у розмірі 610,5 тис. грн.
Крім того, листами від 29.05.2019 № 250, від 23.10.2019 № 489, від 21.11.2019 № 527 позивач неодноразово додатково звертався до Шосткинської районної державної адміністрації з вимогою виділення коштів на відшкодування збитків залізниці за перевезення пільгових категорій громадян.
У листах відповідях від 07.06.2019 №07-15/1522, від 09.07.2019 № 1620/01-24, від 02.10.2019 №01-24/2249, від 06.12.2019 №07-15/3004 відповідач повідомляв позивача, що згідно Районної програми Шосткинської районної ради затверджено 40000,00 грн. для компенсації виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у приміському сполученні по станції Терещенська, укладено договір між позивачем та відповідачем на суму 40000,00 грн, відповідно кошти відшкодовано лише в сумі, передбаченій договором. Крім того, в даних листах визначено, що відповідач не має можливості підписати та скріпити печаткою акти звіряння розрахунків за перевезення пільгових категорій громадян згідно з листів позивача, які ним щомісяця надсилались відповідачу з документами на підтвердження витрат залізниці на пільгове перевезення громадян.
12.06.2020 позивач надіслав відповідачу претензію №ню-16-54/20п щодо сплати 313978,42 грн вартості перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.
30.06.2020 відповідач надав відповідь на претензію №1221/01-24, в якій зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено договір №02-19 від 15.01.2019 про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом на суму 40000,00 грн в межах Районної програми Шосткинської районної ради, якою затверджено 40000,00 грн для компенсації виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті у приміському сполученні по станції Терещенська. Станом на 01.01.2020 розрахунки відповідача перед позивачем в межах суми, визначеної договором №02-19 від 15.01.2019 виконані в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивачем протягом 2019 року складались облікові форми та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, які щомісяця направлялись відповідачеві для погодження та підписання.
Відповідно до актів звіряння розрахунків на надані населенню послуги, на які надаються пільги, облікових форм про недоотримані кошти, а також витягів з підсумкових звітів про перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні по ДН5-Конотоп за період з січня по грудень 2019 року позивачем у 2019 році здійснено перевезення пільгової категорії населення громадян на загальну суму 353978,42 грн, а саме: за січень - 13907,31 грн, за лютий - 17293,25 грн, за березень - 26215,89 грн, за квітень - 29711,03 грн, за травень - 30430,51 грн, за червень - 46285,26 грн, за липень - 46043,26 грн, за серпень - 38004,13 грн, за вересень - 29827,22 грн, за жовтень - 29461,46 грн, за листопад - 26215,69 грн, за грудень - 20584,41 грн.
Зважаючи на викладене, позивач вказує, що залізниця протягом 12-ти місяців 2019 року надала послуги з перевезення пільгових категорій громадян 22710 пасажирам, у зв'язку із чим понесла витрати з перевезення пільгових категорій громадян по залізничній станції Терещенська, яка розташована на території Шосткинського району Сумської області, з врахуванням суми 40000,00 грн відшкодованої відповідачем за договором №02-19 від 15.01.2019, - на суму 313978,42 грн.
Несплата відповідачем 313978,42 грн компенсації витрат за пільгові перевезення окремих категорій громадян стала підставою звернення позивача з позовом до суду.
За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III.
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Зокрема, частиною шостою статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі - Закон № 273/96-ВР) встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Таким чином, обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, Залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
Згідно пп. ґ п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, а саме компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
За змістом статей 89, 102 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Відповідно до Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 №887 Структурний підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови місцевої держадміністрації, а також положенням про структурний підрозділ. Вид структурного підрозділу (департамент, управління, відділ, сектор, інший структурний підрозділ, передбачений законом) та його статус як юридичної особи публічного права визначаються головою місцевої держадміністрації. Основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.
Отже, Управління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації наділено повноваженнями з забезпечення реалізації державної політики на відповідній території та є розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 «Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (далі - Порядок № 1359).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
При цьому відповідно до пункту 7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Системний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що із виконанням позивачем обов'язку перевезення усіх пільгових категорій громадян кореспондується обов'язок відповідача компенсувати всі витрати, понесені позивачем у зв'язку з таким перевезенням.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
В даному випадку, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Відповідно до приписів статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Отже, обґрунтування відповідача щодо відшкодування вартості пільгового перевезення залізничним транспортом за 2019 рік в межах суми, передбаченої договором №02-19 від 15.01.2019 не є визначальною обставиною.
Таким чином, здійснення позивачем пільгового перевезення залізничним транспортом за 2019 рік в більшій сумі, ніж сума, визначена договором №02-19 від 15.01.2019, не звільняє сторону від виконання господарського зобов'язання, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 березня 2020 року в справі № 904/94/19.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина друга статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Закон № 273/96-ВР та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі «Кечко проти України» ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплат не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача про те, що оплата не була здійснена через невиділення відповідних субвенцій місцевому бюджету в спірному розмірі на здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом з державного бюджету на 2019 рік.
Посилання відповідача на відсутність в облікових формах ідентифікуючої інформації щодо осіб, які скористалися пільгами, відхиляється судом, оскільки надані до суду позивачем щомісячні облікові форми за 2019 рік відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року № 1359 типовій формі. Внесення додаткової інформації, про яку зазначає відповідач, затвердженою обліковою формою не передбачено. Більше того, за клопотанням позивача, в обґрунтування його позовних вимог, до матеріалів справи долучено помісячні підсумкові звіти про перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні по ДН5-Конотоп за січень 2019 року - грудень 2019 року.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не надав суду контррозрахунку заявлених до стягнення збитків, які понесла залізниця на перевезення пільгових категорій пасажирів та не провів розрахунків за пільгові перевезення, він зобов'язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків за 2019 рік.
Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.03.2020 у справі № 904/94/19, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 313978,42 грн підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, такі послуги оплачено не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 4709,57 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Шосткинської районної державної адміністрації (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 49, код ЄДРПОУ 03198089) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Південно-Західна залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) 313978,42 грн (триста тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім грн 42 коп.) витрат за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, а також 4709,67 грн (чотири тисячі сімсот дев'ять грн 67 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2021.
Суддя В.Л. Котельницька