вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"19" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/775/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія "Костопіль" про стягнення заборгованості в сумі 436 081,85 грн.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
У вересні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Івано-Долинський Спецкар'єр" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія "Костопіль" про стягнення заборгованості в сумі 436 081,85 грн.
Ухвалою суду від 13.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на "05" жовтня 2021 року.
Ухвалою суду від 05.10.2021 року розгляд справи відкладено на 19.10.2021 року.
Представник позивача у судове засідання 19.10.2021 року не з'явився, однак 19.10.2021 року подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 19.10.2021 року не з'явився, відзиву не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 19.10.2020 року, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу при розгляді даної справи не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні подані позивачем документи і матеріали справи в сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
04 листопада 2020 року між Приватним акціонерним товариством "Івано-Долинський спецкар'єр" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія "Костопіль" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу щебеню та щебеневої суміші №04-11-20 (далі - договір) (а.с.9-10).
Згідно п. 1.1. договору купівлі-продажу продавець зобов'язується виготовити та поставити і передати у власність (повне господарське володіння) покупцю певну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу за даним договором постачаються базальтова продукція по замовленню покупця, по цінах діючих на момент відгрузки, або по цінах на момент здійснення попередньої оплати, якщо вона здійснювалась.
Пунктом 4.2. договору купівлі-продажу передбачено, що датою поставки товару вважається дата вказана у видатковій накладній на товар, яка підписана уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору купівлі-продажу розрахунки за продукцію, що постачається за даним договором, здійснюються по цінах, діючих на день відвантаження товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця. Оплата за продукцію здійснюється покупцем у вигляді 100% передоплати, якщо інше не передбачено додатками.
На виконання умов договору купівлі-продажу Приватним акціонерним товариством "Івано-Долинський спецкар'єр" 28.12.2020 року було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія "Костопіль" базальтову продукцію різного асортименту, що підтверджується підписаною видатковою накладною №5810 від 28.12.2020 року та довіреністю №0003 від 09.12.2020 року (а.с. 11-13).
Однак, в порушення договірних зобов'язань відповідач за отриману базальтову продукцію не розрахувався.
Таким чином, заборгованість відповідача за отриману від Приватного акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр" базальтову продукцію по договору купівлі-продажу № 04-11-20 від 04.11.2020 року становить 182 435,70 грн.
З метою мирного врегулювання спору відповідачу було надіслано претензію вихідний №496 від 02.08.2021 року з вимогою сплатити заборгованість в добровільному порядку (а.с. 14-15).
Однак, дані вимоги відповідачем не виконані, а заборгованість по договору купівлі-продажу на загальну суму 182 435,70 грн. не сплачена.
Доказів погашення заборгованості в розмірі 182 435,70 грн. відповідачем не подано.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими судом матеріалами справи.
Розглядаючи спір по суті, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані позивачем докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості - суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з неналежним виконанням умов договоруу купівлі-продажу щебеню та щебеневої суміші №04-11-20 в частині своєчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо. Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За умовами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 4, ст. 538 ЦК України передбачено, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до пункту 5.2. договору купівлі-продажу оплата за продукцію здійснюється покупцем у вигляді 100% передоплати, якщо інше не передбачено додатками.
Таким чином, оскільки товар відповідачу було продано та поставлено не дивлячись на невиконання ним обов'язку щодо здійснення передоплати, та зважаючи на положення ст.ст. 538 та 692 ЦК України, крайнім строком для оплати товару згідно наведеного в даній позовній заяві договору купівлі-продажу є дата складання видаткової накладної (дата поставки товару).
Матеріалами справи не підтверджено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив оплату основного боргу у сумі 182 435,70 грн.
Таким чином, станом на 19.10.2021 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 182 435,70 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов про стягнення 182 435,70 грн. підлягає до задоволення повністю.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно п. 7.2 договору купівлі - продажу сторони погодили, що за прострочення оплати чи прострочення поставки винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми неоплати (непоставки) за кожний день прострочення.
Окрім того, приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
За розрахунком пені, наданим позивачем, останній застосував пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, що перевищує розмір, встановлений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.
Ураховуючи наведене, оскільки передбачена в пункті 7.2. договору база нарахування пені суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, то застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у позивача виникає право нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 29 грудня 2020 року, тобто з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки видаткова накладна датована 28 грудня 2020 року. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування пені є 28 грудня 2020 року.
Крім того, щодо нарахування пені за період з 30.06.2021 року по 07.09.2021 року, то слід зазначити те, що позивачем не враховано ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено, що період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Таким чином, нарахування пені по заборгованості в сумі 182 435,70 грн. мало здійснюватись до 29.06.2021 року.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованої пені становить 12 306,73 грн., при заявленій - 230 781,16 грн. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 12 306,73 грн. В задоволенні пені в розмірі 218 474,43 грн. слід відмовити.
Крім того, позивач просить суд стягнути 3 793,66 грн. - 3 % річних та інфляційні збитки в розмірі 19 071,33 грн. за порушення строків оплати базальтової продукції.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Окрім того, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у позивача виникає право нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 29 грудня 2020 року, тобто з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки видаткова накладна датована 28 грудня 2020 року. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 28 грудня 2020 року.
Суд, здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих 3% річних становить 3 793 грн. 54 коп., при заявленому - 3 793 грн. 66 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних, які за розрахунком суду складають 3 794 грн. 54 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 00 грн. 12 коп. слід відмовити.
Крім того, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих даних втрат становить 11 399 грн. 59 коп., при заявленому - 19 071 грн. 3 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 11 399 грн. 59 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 7 671 грн. 74 коп. слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Отже, враховуючи усе викладене у сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Івано-Долинський Спецкар'єр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія "Костопіль" підлягають до задоволення частково, а саме: в частині стягнення 182 435 грн. 70 коп. - основного боргу, 12 306 грн. 73 коп. - пені, 3 793 грн. 54 коп. - 3% річних, 11 399 грн. 59 коп. - інфляційних втрат. В частині стягнення 218 474 грн. 43 коп. - пені, 0 грн. 12 коп. - 3% річних та 7 671 грн. 74 коп. - інфляційних втрат слід відмовити.
На підставі ст.129 ГПК України судові витрати в розмірі 3 149,03 грн. судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Івано-Долинський Спецкар'єр" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожно-будівельна компанія "Костопіль" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Світла 15, ЄДРПОУ 44015550) на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Долинський спецкар'єр" (35042, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Базальтове, вул. Базальтівська, 10, ЄДРПОУ 05471862) 182 435 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 70 коп. - основного боргу, 12 306 (дванадцять тисяч триста шість) грн. 73 коп. - пені, 3 793 (три тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 54 коп. - 3% річних, 11 399 (одинадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 59 коп. - інфляційних втрат та 3 149 (три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 03 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення 218 474 грн. 43 коп. - пені, 0 грн. 12 коп. - 3% річних та 7 671 грн. 74 коп. - інфляційних втрат - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.