вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"12" жовтня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/39/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Міністерства освіти і науки, позивача - 2 Млинівського державного технолого - економічного коледжу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення 45 425,08 грн.
представники сторін:
прокурор у справі: Кривецька-Люліч Т.А.;
від позивача - 1: не з'явився;
від позивача - 2: не з'явився;
від відповідача: Якимчук О.М.
25 січня 2020 року керівник Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Міністерства освіти і науки, позивача - 2 Млинівського державного технолого - економічного коледжу звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення заборгованості в сумі 45 425,08 грн.
Ухвалою суду від 28.01.2021 року позовну заяву залишено без руху. Зобов'язано керівника Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати суду: докази зарахування судового збору в розмірі 2 270,00 грн., сплаченого позивачем відповідно до платіжного доручення № 37 від 21.01.2021 року, до спеціального фонду державного бюджету; зазначити у позовній заяві правильне місцезнаходження (для юридичних осіб) та поштовий індекс.
Ухвалою суду від 09.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 02.03.2021 року.
Ухвалою суду від 02.03.2021 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Вирішено подальший розгляд справи №918/39/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "30" березня 2021 року.
05 березня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову з огляду на те, що сторонами договору не були порушені приписи ЗУ "Про публічні закупівлі". Підставами для укладення додаткових угод №3 від 14.03.2018 року, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 року та № 6 від 21.03.2018 року стали інформаційні довідки Рівненської торгово-промислової палати від №56.07/74 від 16.02.2018 року, № №56.07/76 від 19.02.2018 року, № 56.07/79 від 20.02.2018 року, №56.07/82 від 21.02.2018 року. Вказані документи підтверджують коливання ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та міського бюджетів на території України в сторону збільшення порівняно з ціною, визначеною, в укладеному сторонами договорі, а отже у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
Окрім того, зазначено про те, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача у даній справі, оскільки у Державної аудиторської служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є повноваження щодо звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними договорів (додаткових угод), укладених з порушенням законодавства та стягнення у дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Також, вказано, що якщо і проводити розрахунок різниці між вартістю виставленого до оплати природного газу у березні 2018 року за ціною 10 709,04 грн., та вартістю природного газу за ціною визначеною за результатами проведених торгів 8 000,00 грн. за 1 тис куб. м., то різниця б становила 20 084,82 грн. (7,414 тис.м3х10 709,04 грн. = 79 396,82-59 312 (7,414х8000)= 20 084,82).
15 березня 2021 року від Дубенської місцевої прокуратури Рівненської області надійшла відповідь на відзив зі змісту якої, зокрема, вбачається, що у довідках Рівненської торгово - помислової палати не міститься інформація про динаміку коливання ціни на природний газ, як товар, а лише, за своїм змістом, відображають прейскурант цін на природний газ як товар. Наведені обставини можуть свідчити про те, що відповідач з метою створення умов для укладення договору на постачання природного газу, міг навмисно не надати довідки Рівненської торгово-промислової палати, в яких ціна газу вказана станом на весь лютий 2018 року, а зразу ж після укладення договору збільшив ціну шляхом укладення додаткових угод. Так, у тендерній пропозиції ТОВ "Рівнегаз Збут" брало на себе зобов'язання постачати газ за ціною 8000,00 грн. за 1 тис. метрів кубічних газу хоч ця пропозиція з самого початку є нижчою за офіційну ціну, встановлену висновками торгово-промислової палати (ціна на лютий 10 709,04 грн.). Тому при укладенні додаткових угод посилання на різницю між ціною основного договору і ціною у ціновій довідці торгово-промислової палати, є недоречним, оскільки підставою для внесення змін до істотних умов договору є лише коливання цін на ринку, а не відмінність між ціною, вказаною у договорі, та ціною іншого постачальника. Намір ТОВ "Рівнегаз Збут" на вчинення дій із нівелювання наслідків публічної закупівлі стає зрозумілим із самого факту укладення ним договору про закупівлю природного газу за умови отримання ним достовірних відомостей про підвищення цін на природний газ, у той час, як законодавцем у ч.4 ст.32 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинної на день укладення договору) йому надано право відмовитись від укладення договору. Зазначено, що відповідно до вимог ст.ст.632,638 Цивільного кодексу України "ціна" є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін. Тобто, із врахуванням положень зазначених статей під час укладання договору №41 GBRvz363-18 від 12.03.2018 року ТОВ "Рівнегаз Збут" був згоден з п. 3.2 розд. 3 "Ціна газу" даного договору, за яким ціна природного газу становить 8000,00 грн. за 1000 куб.м. Також виконання зобов'язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ "Рівнегаз Збут" підтвердив відповідними гарантійними листами, які є невід'ємними документами, що долучаються до тендерної пропозиції, підписаним проектом договору, а в подальшому підписаним основним договором на постачання природного газу. Таким чином, на момент укладення договору за результатами процедури закупівлі, який укладено 12.03.2018 року, ТОВ "Рівнегаз Збут" було достеменно відомо про економічну невигідність його укладення згідно змісту поданої тендерної пропозиції. У той же час, товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання Млинівського державного техлолого-економічного коледжу до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.
Щодо представництва інтересів держави в суді, то прокурором у справі зазначено, що Держаудитслужба може бути позивачем лише у випадках, коли вона здійснювала державний фінансовий контроль, а відповідно до листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 24.11.2020 року у Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області відсутні підстави для моніторингу вказаної закупівлі та перевірки, а тому у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду у даному випадку.
Разом з тим, зазначено, що відповідно до Статуту Млинівського державного технолого-економічного коледжу, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2017 року № 753 Коледж заснований на державній формі власності і відноситься до сфери правління Міністерства освіти і науки України. В даній справі, прокурор вбачає наявність порушень інтересів держави в особі Міністерства освіти та науки України, як засновника Млинівського Державного технолого-економічного коледжу (правова позиція Верховного суду України від 17.02.2021 у справі №912/738/20). Відповідно про виявленні порушення при укладенні додаткових угод між Млинівським технолого-економічним коледжем та ТОВ "Рівнегаз Збут" до договору поставки природного газу Міністерству освіти та науки України Дубенською місцевою прокуратурою ще 27.11.2020 скеровано запит, в тому числі і щодо вжитих Міністерством заходів для усунення виявлених порушень та встановлено достатній термін для відповіді в межах розумних строків. Відповідно, у місячний термін з Міністерства освіти і науки України на адресу Дубенської місцевої прокуратури відповідь не надійшла, в чому вбачається бездіяльність зі сторони Міністерства. Моніторингом Єдиного Контакт-цетру судової влади України встановлено, що Міністерством освіти та науки України заходи представницького характеру про стягнення коштів за додатковими угодами, укладеними між Млинівським технолого-кономічним коледжем та ТОВ "Рівнегаз Збут", не вживались та наразі такий позов в провадженні суду відсутній. Згідно відповіді Млинівського державного технолого-економічного коледжу №87 від 18.11.2020 року на запит Рівненської обласної прокуратури №24-451 вих. 20 від 11.11.2020 року вбачається, що Млинівським державним технолого-економічним коледжем заходи щодо усунення виявлених порушень, у тому числі цивільно-правового характеру, не вживались. Таким чином, вбачається, що прокурор обгрунтовано дійшов висновку, що орган, уповноважений на виконання функцій держави, не здійснює захист інтересів держави на належному рівні.
29 березня 2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зі змісту яких, зокрема, вбачається, що додаткові угоди №3 від 14.03.2018 року, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 року та № 6 від 21.03.2018 року до договору погоджені його сторонами та відповідають вимогам ЗУ "Про публічні закупівлі". Також, Держаудитслужбою, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю не було виявлено будь-якого порушення за результатом проведеного аналізу інформації розміщеної в інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro по вказаній закупівлі Млинівським державним технолого-економічним коледжем.
30 березня 2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/39/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Верховного Суду справи № 927/491/19.
Ухвалою суду від 30.03.2021 року розгляд справи відкладено на 21.04.2021 року.
21 квітня 2021 року від представника прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 21.04.2021 року провадження у справі № 918/39/21 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №927/491/19. Зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 918/39/21.
11 серпня 2021 року до Господарського суду Рівненської області від керівника окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки 18.06.2021 року Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №927/491/19 розглянуто.
Ухвалою суду від 25.08.2021 року поновлено провадження у справі № 918/39/21. Продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/39/21 на 30 днів - до 04 жовтня 2021 року включно. Розгляд справи призначено на "07" вересня 2021 р.
06 вересня 2021 року від представника відповідача надійшла заява з процесуальних питань, зі змісту якої, зокрема, вбачається, що надані відповідачем довідки Рівненської торгово-промислової палати є належними доказами, на підставі яких можна встановити коливання ціни на природний газ, тобто сторони уклавши додаткові угоди №№ 3,4,5,6 до договору діяли у повній відповідності до норм чинного законодавства, з огляду на що відсутні підстави для визнання їх нікчемними та зазначено про існування інших додаткових угод, які не є предметом розгляду у даному спорі, і про їх нікчемність прокуратура в позові не заявляє.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі 918/1168/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на "28" вересня 2021 року.
22 вересня 2021 року від Дубенської окружної прокуратури надійшли заперечення проти заяви відповідача з процесуальних питань, зі змісту яких, зокрема, вбачається, що сторони допустили зловживання своїм правом на зміну умов договору. Кожною додатковою угодою ціна збільшувалась більше максимально допустимого 10 % рівня. Так, щойно підписавши Договір на постачання природного газу від 12.03.2018 року, сторони буквально через 2 дні підписали додаткову угоду № 3 від 14.03.2018 року, якою збільшили ціну за газ більше як на 10%, ще через 2 дні підписали додаткову угоду №4 від 16.03.2018 року, якою знову збільшили ціну більше як на 10 %, 19.03.2018 року підписана додаткова угода №5 із підвищенням ціни більше максимально допустимого рівня та 21.03.2018 року сторони підписали додаткову угоду №6, якою знову ж таки збільшили ціну за газ. Відповідачем послідовно збільшувалась вартість газу на максимально визначений у законі відсоток, тобто фактично протягом 9 днів після укладення Договору на постачання природного газу, внаслідок такого "каскадного" укладення додаткових угод ціну за газ збільшено більше як на 33%.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року розгляд справи відкладено на 12.09.2021 року.
11 жовтня 2021 року від Дубенської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення зі змісту яких, зокрема, вбачається, що Міністерство освіти і науки України організовує фінансове забезпечення Коледжу в межах бюджетних асигнувань, передбаченим Законом про Державний бюджет на відповідний рік, фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та місцевого бюджету, Млинівський державний технолого-економічний коледж є головним розпорядником коштів та з його рахунків виділено кошти на оплату за відповідних договором, а тому безпідставно та незаконно витрачені бюджетні кошти у розмірі 45 425,08 грн. підлягають поверненню на користь саме цього коледжу. Зазначено про те, що обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж" і тому, відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 45 425,08 грн. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на користь сторони договору - Млинівського державного технолого-економічного коледжу на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України. І поставка газу, і його оплата здійснювалися сторонами відповідно до умов укладеного Договору. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19.
Щодо тверджень відповідача про наявність інших додаткових угод, якими збільшувалась ціна за газ, проте такі додаткові угоди не є предметом розгляду у даному спорі, і про її нікчемність прокурор в позові не заявляє, то прокурор у справі зазначає про те, що такі додаткові угоди ні позивачем, а ні відповідачем додані не були. Разом з тим, згідно витягу на веб-сайті "Рrozorro" за закупівлею UА-2018-02-09-000652-с вбачається, що на сайті оприлюднено інформацію щодо договору про закупівлю та 7 повідомлень про внесення змін до Договору №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 року - зміни від 13.03.2018 року, якими зменшено обсяг закупівлі, зміни від 14.03.2018 року, якими також зменшено обсяг закупівлі, зміни від 14.03.2018 року, від 16.03.2018 року, від 19.03.2018 року та від 21.03.2018 року, якими змінено ціну за одиницю товару, а також зміни 26.12.2018 року, якими продовжено строк дії договору на наступний рік. Інші відомості про внесення змін до договору на веб-порталі "Рrozorro", в тому числі щодо зміни ціни за одиницю товару, відсутні. На запит прокуратури навчальним закладом інформацію надано лише про наявність 4 додаткових угод, якими збільшено ціну за 1 тис. куб м. газу, а саме: додаткова угода №3 від 14.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 8800 грн., додаткова угода №4 від 16.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 9680 грн., додаткова угода №5 від 19.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 10648 грн. та додаткова угода №6 від 21.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. до 10709,04 грн. Відповідачем не зазначено конкретно які додаткові угоди укладались та не долучено інших додаткових угод. Вказане свідчить, про те, що інші додаткові угоди, на наявність яких вказує Відповідач не існують.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Представник ТОВ "Рівнегаз Збут" заперечила проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.
Представники позивача 1 та 2 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про судове засідання, призначене на 12.09.2021 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача 1 та 2.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників провадження у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, у лютому 2018 року Млинівським державним технолого-економічним коледжем проведено відкриті торги щодо закупівлі "природного газу" ДК 021:2015: 09120000-6" - 79 300 метрів кубічних з очікуваною вартістю 634 405,40 грн., що становить 8 000 грн. за 1 тис.куб. метрів.
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro" за номером UА-2018-02-09-000652-с. Основним критерієм вибору переможця є ціна.
За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ТОВ "Рівнегаз Збут" з пропозицією 634 405,00 грн., тобто з ціною за природний газ по 8 000,00 грн. за 1 тис. куб. м.
За результатами проведених торгів 12.03.2018 року між Млинівським державним технолого-економічним коледжем Рівненської області та ТОВ "Рівнегаз Збут" укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41GВRvz363-18 (т. 1, а.с. 24-27).
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Річний плановий обсяг постачання газу у відповідності до пункту 1.2. договору складає 79,300 тис. куб. м.
Згідно з пунктом 3.2. договору ціна газу становить 6 666,67 грн. за 1 000 куб.м, крім того ПДВ - 1 333,33 грн., всього з ПДВ - 8 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.3. договору ціна, зазначена в пункті 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Пунктом 3.6. договору передбачена загальна сума договору 634 400,00 грн.
Водночас, у подальшому між замовником та постачальником укладено в невеликий проміжок часу ряд додаткових угод до договору про збільшення ціни за одиницю товару, а саме: №3 від 14.03.2018 року ціну за природний газ збільшено до 8 800.00 грн. за 1 тис. куб.м.; №4 від 16.03.2018 року ціну за природний газ збільшено до 9 680,00 грн. за 1 тис. куб.м.; № 5 від 19.03.2018 року ціну за природний газ збільшено до 10 648,00 грн. за 1 тис.куб.м.; № 6 від 21.03.2018 року ціну за газ збільшено до 10 709,04 грн. за 1 тис. куб.м. (т. 1, а.с.30, 33, 36,39 )
Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 ціну газу збільшено з 8 000,00 грн. до 10 709,04 грн. за 1 тис. куб. м., тобто на 2 709,04 грн. (33,8 % від первинної ціни).
Відповідно до інформації Млинівського державного технолого-економічного коледжу (т.1, а.с.43-45) підвищення цін на природний газ здійснювалися на підставі листів ТОВ "Рівненгаз Збут" щодо зміни ціни на постачання природного газу, що підтверджувалось висновками Рівненської торгово-промислової палати та засідань тендерного комітету Млинівського державного технолого-економічного коледжу (т. 1, а.с. 28-29, 31-32, 34-35, 37-38).
Відповідно до відповіді приєднано протоколи засідань тендерного комітету №28 від 13.03.2018 року, №29 від 15.03.2018 року, №30 від 19.03.2018 року. №31 від 21.03.2018 року. При цьому, у протоколах зазначають, що в листах Рівненської торгово-промислової палати зазначено, що ціна на природний газ для промислових споживачів може змінюватися у місячному діапазоні. Відтак ТОВ "Рівненгаз Збут" має можливість здійснювати постачання природного газу непобутовим споживачам за підвищеною ціною (т. 1, а.с.55-58).
Так, до відповіді Млинівського технолого-економічного коледжу приєднано цінові довідки Рівненської торгово-промислової палати від №56.07/74 від 16.02.2018 року, № №56.07/76 від 19.02.2018 року, № 56.07/79 від 20.02.2018 року, №56.07/82 від 21.02.2018 року, в яких зазначено, що ТОВ "Рівненгаз Збут" ціна на природний газ, що реалізується таким суб'єктом господарської діяльності як ТОВ "Рівненгаз Збут" станом на лютий 2018 року становить 10 709,04 грн. за 1 тис.куб.м.
Додаткова угода №3, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 10 % до 8 800,00 грн. за 1 тис. куб. м., додаткова угода №4, згідно якої ціну за природний газ збільшено на 10% до 9 680,00 грн. за 1 тис. куб. м, додаткова угода №5, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 10 % до 10 648,00 грн. за 1 тис. куб. м. та додаткова угода №6, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 0,5 % до 10 709,04 грн. за 1 тис. куб. м. фактично укладені через кілька днів між собою, а саме 14.03.2018 року, 16.03.2018 року, 19.03.2018 року та 21.03.2018 року. Через невеликий проміжок часу відповідно до укладених додаткових угод збільшено ціну газу на 2 709,04 грн., що становить 33,8 % від первинної ціни.
Як зазначає прокурор у справі, що у листах Рівненської торгово-промислової палати №56.07/74 від 16.02.2018 року, № №56.07/76 від 19.02.2018 року, № 56.07/79 від 20.02.2018 року, №56.07/82 від 21.02.2018 року ціна газу вказана станом на весь лютий 2018 року. Крім того, відповідні документи були наявні в ТОВ "Рівненгаз Збут" не лише до укладення договору №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 року, але і до подачі пропозиції ТОВ "Рівненгаз Збут" для участі у торгах. Звідси вбачається, що вказані листи не можуть бути об'єктивним підтвердженням коливання цін природного газу на ринку, як це передбачено ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі". Наведені обставини, можуть свідчити про те, що відповідач з метою укладення договору, міг навмисно їх не надати, а після укладення договору збільшити ціну шляхом укладення додаткових угод, що і було зроблено.
Згідно наданої Млинівським державним технолого-економічним коледжем інформації споживач прийняв 11 539 тис.куб.м. на суму 137 737,08 грн., а враховуючи те, що ціна за договором №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 року становила 8 000 грн. за 1000 куб.м., то якщо його рахувати по первісній ціні 8 000 грн., то фактично переплачено за відповідний обсяг газу Млинівським державним технолого-економічним коледжем 45 425,08 грн. (137 737,08 грн. - (11 539 тис. Куб, м. X 8000 грн.) = 137 737,08 - 92 312,00 = 45 425,08 грн.).
Таким чином, на підставі додаткових угод № 3,4,5,6 надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 45 425,08 грн.
Прокурор у справі вважає, що відповідно до ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), ч. 2 ст. 215 ЦК України додаткові угоди до договору постачання природного газу №3 від 14.03.2018 року, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 року та № 6 від 21.03.2018 року є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічна закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), а тому є всі підстави вважати, що кошти, які отримані на підставі нікчемних угод отримані безпідставно в сумі 45 425,08 грн., а оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, головним розпорядником яких є Млинівський державний технолого - економічний коледж, тому бюджетні кошти у розмірі 45 425,08 грн. підлягають поверненню на користь саме цього відділу.
Наведені обставини, які підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, стали причиною звернення керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Міністерства освіти і науки, позивача - 2 Млинівського державного технолого - економічного коледжу з даним позовом та є предметом спору у справі, що розглядається.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав заявлених вимог учасників судового процесу, дотримуючись принципів об'єктивної істини, добросовісності, розумності та справедливості суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Cудом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з безпідставною сплатою коштів по договору на постачання природного газу № 41GВRvz363-18 від 12.03.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України тощо.
Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною 1 ст. 173 ГК встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Згідно з ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, для забезпечення потреб держави та територіальної громади, визначено Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
В силу ч. 1 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За змістом договору № 41GВRvz363-18 від 12.03.2018 року сторонами досягнуто згоди по всіх його істотних умовах.
Частиною 5 ст. 180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін, у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України).
У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов'язковості виконання умов договору, встановленої статтею 629 ЦК України.
В умовах ринкової економіки ціна в договорі визначається попитом і пропозицією, конкуренцією та іншими економічними чинниками, тому при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватись, зокрема враховувати тенденції зростання (падіння) цін на ринку товарів та послуг тощо. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 у справі №904/8354/16.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)).
З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст. 651) та Господарського кодексу України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Якщо спеціальною нормою права (ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме незаконність внесення цих змін. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 916/1491/17.
За змістом роз'яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю визначено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини 4 статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар.
Таким чином, сторони у випадку коливання ціни на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10%, з урахуванням попередніх змін. Однак, у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Як встановлено судом, договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів було укладено 12.03.2018 року.
Водночас, у подальшому між замовником та постачальником укладено в невеликий проміжок часу ряд додаткових угод до договору про збільшення ціни за одиницю товару, а саме: №3 від 14.03.2018 року ціну за природний газ збільшено до 8 800.00 грн. за 1 тис. куб.м.; №4 від 16.03.2018 року ціну за природний газ збільшено до 9 680,00 грн. за 1 тис. куб.м.; № 5 від 19.03.2018 року ціну за природний газ збільшено до 10 648,00 грн. за 1 тис.куб.м.; № 6 від 21.03.2018 року ціну за газ збільшено до 10 709,04 грн. за 1 тис. куб.м. (т. 1, а.с.30, 33, 36,39).
Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод №№ 3, 4, 5, 6 ціну газу збільшено з 8 000,00 грн. до 10 709,04 грн. за 1 тис. куб. м., тобто на 2 709,04 грн. (33,8 % від первинної ціни).
Водночас, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.
Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Як зазначає відповідач, підставами для укладення додаткових угод №3 від 14.03.2018 року, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 року та № 6 від 21.03.2018 року стали інформаційні довідки Рівненської торгово-промислової палати від №56.07/74 від 16.02.2018 року, № №56.07/76 від 19.02.2018 року, № 56.07/79 від 20.02.2018 року, №56.07/82 від 21.02.2018 року.
Разом з тим, довідки Рівненської торгово-промислової палати України від №56.07/74 від 16.02.2018 року, № №56.07/76 від 19.02.2018 року, № 56.07/79 від 20.02.2018 року, №56.07/82 від 21.02.2018 року не є тим документом, який підтверджує коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору постачання природного газу від 12.03.2018 року до дати укладання додаткових угод до договору, оскільки у довідках Рівненської торгово - помислової палати не міститься інформація про динаміку коливання ціни на природний газ, як товар, а лише, за своїм змістом, відображають прейскурант цін на природний газ як товар.
Крім того, наведені обставини можуть свідчити про те, що відповідач з метою створення умов для укладення договору на постачання природного газу, міг навмисно не надати довідки Рівненської торгово-промислової палати, в яких ціна газу вказана станом на весь лютий 2018 року, а зразу ж після укладення договору збільшив ціну шляхом кладення додаткових угод.
Так, у тендерній пропозиції ТОВ "Рівнегаз Збут" брало на себе зобов'язання постачати газ за ціною 8000,00 грн. за 1 тис. метрів кубічних газу хоч ця пропозиція з самого початку є нижчою за офіційну ціну, встановлену висновками торгово-промислової палати (ціна на лютий 10 709,04 грн.), а тому при укладенні додаткових угод посилання на різницю між ціною основного договору і ціною у ціновій довідці торгово-промислової палати, є недоречним, оскільки підставою для внесення змін до істотних умов договору є лише коливання цін на ринку, а не відмінність між ціною, вказаною у договорі, та ціною іншого постачальника.
Намір ТОВ "Рівнегаз Збут" на вчинення дій із нівелювання наслідків публічної закупівлі стає зрозумілим із самого факту укладення ним договору про закупівлю природного газу за умови отримання ним достовірних відомостей про підвищення цін на природний газ, у той час, як законодавцем у ч.4 ст.32 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинної на день укладення договору) йому надано право відмовитись від укладення договору.
Відповідно до вимог ст.ст.632, 638 Цивільного кодексу України "ціна" є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Тобто, із врахуванням положень зазначених статей під час укладання договору №41 GBRvz363-18 від 12.03.2018 ТОВ "Рівнегаз Збут" був згоден з п. 3.2 розд. 3 "Ціна газу" даного договору, за яким ціна природного газу становить 8000,00 грн. за 1000 куб.м.
Також, виконання зобов'язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ "Рівнегаз Збут" підтвердив відповідними гарантійними листами, які є невід'ємними документами, що долучаються до тендерної пропозиції, підписаним проектом договору, а в подальшому підписаним основним договором на постачання природного газу.
Таким чином, на момент укладення договору за результатами процедури закупівлі, який укладено 12.03.2018 року, ТОВ "Рівнегаз Збут" було достеменно відомо про економічну невигідність його укладення згідно змісту поданої тендерної пропозиції. У той же час, товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання Млинівського державного техлолого-економічного коледжу до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.
Додаткова угода №3, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 10 % до 8 800,00 грн. за 1 тис. куб. м., укладена 14.03.2018 року , додаткова угода №4, згідно якої ціну за природний газ збільшено на 10% до 9 680,00 грн. за 1 тис. куб. м., укладена 16.03.2018 року, додаткова угода №5, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 10 % до 10 648,00 грн. за 1 тис. куб. м., укладена 19.03.2018 року та додаткова угода №6, відповідно до якої ціну за природний газ збільшено на 0,5 % до 10 709,04 грн. за 1 тис. куб. м., укладена 21.03.2018 року, тобто вищезазначені додаткові угоди фактично укладені через кілька днів між собою, а саме 14.03.2018 року, 16.03.2018 року, 19.03.2018 року та 21.03.2018 року. Через невеликий проміжок часу відповідно до укладених додаткових угод збільшено ціну газу на 2 709,04 грн., що становить 33,8 % від первинної ціни.
Відповідачем не враховано, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Водночас, у даній справі наявності визначених Законом підстав для внесення змін до договору сторонами спору не доведено, а судом не встановлено.
Укладення додаткових угод №3 від 14.03.2018 року, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 року та № 6 від 21.03.2018 року до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Отже враховуючи те, що для зміни істотної умови договору про закупівлю - ціни згідно з додатковими угодами №3 від 14.03.2018 року, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 року та № 6 від 21.03.2018 року до договору, у відповідача не було жодних передбачених Законом підстав та документально підтвердженого обґрунтування, додаткові угоди №3 від 14.03.2018 року, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 року та № 6 від 21.03.2018 року до договору укладено всупереч приписам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" визначає випадки недійсності договору про закупівлю, та передбачає, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього Закону.
З огляду на приписи ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За таких обставин, враховуючи, що додаткові угоди №3 від 14.03.2018 року, №4 від 16.03.2018 року, № 5 від 19.03.2018 року та № 6 від 21.03.2018 року до договору укладені всупереч вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", дані правочини є нікчемними, а тому, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Висновок щодо нікчемності додаткових угод викладений в аналогічній справі у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04.06.2019 № 916/3156/17 та в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року № 927/491/19.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відтак, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ст. 670 ЦК України.
Відповідно до ст. 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж".
У п.11.1. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків за наданий товар до їх повного виконання.
Згідно наданої Млинівським державним технолого-економічним коледжем інформації споживач прийняв 11 539 тис.куб.м. на суму 137 737,08 грн., а враховуючи те, що ціна за договором №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 року становила 8 000 грн. за 1000 куб.м., то якщо його рахувати по первісній ціні 8 000 грн., то фактично переплачено за відповідний обсяг газу Млинівським державним технолого-економічним коледжем 45 425,08 грн. (137 737,08 грн. - (11 539 тис. Куб, м. X 8000 грн.) = 137 737,08 - 92 312,00 = 45 425,08 грн.).
Таким чином, на підставі додаткових угод № 3,4,5,6 надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 45 425,08 грн.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" грошових коштів у розмірі 45 425,08 грн., сплачених Млинівським державним технолого-економічним коледжем, як за товар, який так і не був поставлений продавцем, на підставі ст. 670 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.
Доводи відповідача про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у даній справі, оскільки у Державної аудиторській службі України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є повноваження щодо звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними договорів (додаткових угод), укладених з порушенням законодавства та стягнення у дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами без установлених законом підстав та з порушенням законодавства є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про прокуратуру".
Згідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Повноваження прокурора передбачені ч. 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У наведених випадках прокурор виконує функцію представництва інтересів держави, яка є його конституційним обов'язком.
Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено статтею 24 Закону України "Про прокуратуру". Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких вказано у статті 15 цього Закону.
За змістом статті 10 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. При цьому прокурори мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (статті 15 Закону України "Про прокуратуру").
Так, позов керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської обласної заявлений на виконання конституційних функцій, як органу держави.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 ЗУ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю .
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4, 9 п. 4 Положення).
Враховуючи наведене, Держаудитслужба може бути позивачем лише у випадках, коли вона здійснювала державний фінансовий контроль.
Відповідно до листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 24.11.2020 року у Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області відсутні підстави для моніторингу вказаної закупівлі та перевірки відсутні.
Таким чином, у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду у даному випадку.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, визначеною в постанові від 21.03.2019 у справі 912/898/18.
Крім того, відповідно до статуту Млинівського державного технолого-економічного коледжу, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2017 року № 753 Коледж заснований на державній формі власності і відноситься до сфери правління Міністерства освіти і науки України.
В даній справі, прокурор вбачає наявність порушень інтересів держави в особі Міністерства освіти та науки України, як засновника Млинівського Державного технолого-економічного коледжу (правова позиція Верховного суду України від 17.02.2021 у справі №912/738/20).
Відповідно про виявленні порушення при укладенні додаткових угод між Млинівським технолого-економічним коледжем та ТОВ "Рівнегаз Збут" до договору поставки природного газу Міністерству освіти та науки України Дубенською місцевою прокуратурою ще 27.11.2020 скеровано запит, в тому числі і щодо вжитих Міністерством заходів для усунення виявлених порушень та встановлено достатній термін для відповіді в межах розумних строків.
Відповідно, у місячний термін з Міністерства освіти і науки України на адресу Дубенської місцевої прокуратури відповідь не надійшла, в чому вбачається бездіяльність зі сторони Міністерства.
Моніторингом Єдиного Контакт-цетру судової влади України встановлено, що Міністерством освіти та науки України заходи представницького характеру про стягнення коштів за додатковими угодами, укладеними між Млинівським технолого-економічним коледжем та ТОВ "Рівнегаз Збут", не вживались та наразі такий позов в провадженні суду відсутній.
Згідно відповіді Млинівського державного технолого-економічного коледжу М87 від 18.11.2020 року на запит Рівненської обласної прокуратури №24-451 вих. 20 від 11.11.2020 року вбачається, що Млинівським державним технолого-економічним коледжем заходи щодо усунення виявлених порушень, у тому числі цивільно-правового характеру, не вживались.
У подальшому, 29.12.2020 року Дубенською місцевою прокуратурою на адресу позивачів скеровано повідомлення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися з відповідним позовом до суду (позов пред'явлено 25.01.2021) (т.1, а.с.106-107).
У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18 вказано, що "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Право прокурора на звернення до господарського суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч. 3 ст. 53 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №912/2385/118 від 26.05.2020.
Таким чином, уповноваженому органу на звернення з відповідним позовом до суду надано розумний строк самостійно відреагувати на порушення інтересів держави.
В даному випадку, порушенням інтересів держави є те, що Млинівський державний технолого-економічний коледж, який відповідно до статуту, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2017 року № 753 заснований на державній формі власності і відноситься до сфери правління Міністерства освіти і науки України, шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо витрачання бюджетних коштів. Укладення відповідних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів. У зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Таким чином, у даному випадку прокурором вчинено всі дії, спрямовані на встановлення бездіяльності контролюючих органів, а тому прокурором правильно обрано позивачів по справі.
Щодо тверджень відповідача про наявність інших додаткових угод, якими збільшувалась ціна за газ, проте такі додаткові угоди не є предметом розгляду у даному спорі, і про їх нікчемність прокурор в позові не заявляє, то слід відзначити наступне.
До матеріалів справи такі додаткові угоди ні позивачем, а ні відповідачем додані не були. Разом з тим, згідно витягу на веб-сайті "Рrozorro" за закупівлею UА-2018-02-09-000652-с вбачається, що на сайті оприлюднено інформацію щодо договору про закупівлю та 7 повідомлень про внесення змін до Договору №41GBRvz363-18 від 12.03.2018 року - зміни від 13.03.2018 року, якими зменшено обсяг закупівлі, зміни від 14.03.2018 року, якими також зменшено обсяг закупівлі, зміни від 14.03.2018 року, від 16.03.2018 року, від 19.03.2018 року та від 21.03.2018 року, якими змінено ціну за одиницю товару, а також зміни 26.12.2018 року, якими продовжено строк дії договору на наступний рік. Інші відомості про внесення змін до договору на веб-порталі "Рrozorro", в тому числі щодо зміни ціни за одиницю товару, відсутні.
Як зазначає прокурор у справі, на запит прокуратури навчальним закладом інформацію надано лише про наявність 4 додаткових угод, якими збільшено ціну за 1 тис. куб м. газу, а саме: додаткова угода №3 від 14.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 8800 грн., додаткова угода №4 від 16.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 9680 грн., додаткова угода №5 від 19.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб. м. до 10648 грн. та додаткова угода №6 від 21.03.2018, якою збільшено ціну за 1000 куб.м. до 10709,04 грн. Відповідачем не зазначено конкретно які додаткові угоди укладались та не долучено інших додаткових угод.
Вказане свідчить про те, що нявності інших додаткових угод, на які вказує відповідач, судом при розгляді даної справи не встановлено.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд констатує достатні правові підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 45 425,08 грн. - надміру сплачених коштів підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати за позовом покладаються на відповідача в розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 237 - 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов керівника Дубенської окружної прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі позивача - 1 Міністерства освіти і науки, позивача - 2 Млинівського державного технолого - економічного коледжу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" про стягнення 45 425,08 грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, 24, ЄДРПОУ 39589441) на користь Млинівського державного технолого - економічного коледжу (35100, смт. Млинів, вул. Івана Франка, 1, ЄДРПОУ 00728693) 45 425 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 08 коп. - грошових коштів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (33023, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, 24, ЄДРПОУ 39589441) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня, 52, ЄДРПОУ 02910077) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2021 року.
Суддя Романюк Ю.Г.