про відмову у видачі судового наказу
"22" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3162/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглянувши матеріали заяви J B Shtraim LTD N /HOREN 25, Haifa, Israel, 261600/42 (bank Account) Bank LEUMI le Israel B.M., 24-32 Yehuda Halevi st. Tel-aviv 65546, Israel, IL760108910000026160042 (IBAN Code)/ в інтересах якого діє адвокат Шавров Ігор Ігорович /65015, м. Одеса, провул. Каховський, 2, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 / про видачу судового наказу /вх. № 3267/21 від 18.10.2021 року/ до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Карбо» /ЄДРПОУ 42832029, адреса - 65031, м. Одеса, вул. Одеська, 58, корп. 7, кв. 25/ про стягнення 3 000,00 дол. США
Заявник J B Shtraim LTD N звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу (вх. № 3267/21 від 18.10.2021 року) про стягнення з боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Карбо» заборгованості за контрактом № 65 від 15.01.2020 року у розмірі 3 000,00 дол. США та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а також судовий збір.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням з боку боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Карбо» контракту № 65 від 15.01.2020 року.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною першою статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно з статтею 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
З огляду на викладене наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить таке право вимоги.
Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.
Частинами першою та третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої статті 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Частини друга і третя зазначеної статті розкривають, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.
Так, розділ ІІ ГПК України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.
Крім того, відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі статті 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 13 ГПК України.
Господарський суд зазначає, що стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу суперечить самій суті наказного провадження.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Частинами другою і третьою статті 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до частини другої статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви J B Shtraim LTD N про видачу судового наказу за вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Карбо» в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 150, п.1 ч.1 ст.152, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити J B Shtraim LTD N у видачі судового наказу за заявою від 18.10.2021 року за вх.№ 3267/21 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Карбо» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Ухвала складена та підписана 22.10.2021 року.
Ухвала набрала законної сили 22.10.2021 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Н.Д. Петренко