Справа № 523/13803/19
Провадження №2/523/791/21
(заочне)
"11" жовтня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
за участю секретаря - Дзюба Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей ОМР, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської Ради про зняття з реєстрації осіб,-
Підстави заявлених позовних вимог.
Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей ОМР, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської Ради про зняття з реєстрації осіб. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.
Так 14 лютого 2017 р. між ПАТ «Кредобанк» (надалі-Банк, Позивач, Кредитодавець AT «Кредобанк») та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2, Позичальник Боржник) укладено кредитний договір № 2Ф-2017(надалі - Кредитний договір).
Акціонерне товариство «Кредобанк» виступає правонаступником всіх прав та обов'язки Публічного акціонерного товариства, яке в свою чергу виступає правонаступником всіх прав і зобов'язань Відкритого Акціонерного товариства «Кредобанк», Акціонерного товариства «Кредит Банк (Україна)» і Акціонерного товариства «Західно-Український Комерційний Банк».
Відповідно до п. 1.2. Статуту AT «Кредобанк» (нова редакція), зареєстрованого в реєстрі за №9614 від 06.12.2018року Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бабій О.В., з метою приведення Статуту у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестиції емітентами цінних паперів» від 16.11.2017р. № 2210-VIII та згідно з рішенням Акціонера № 03/2018 від 29.11.2018 року Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Кредобанк». AT «Кредобанк» виступає правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Кредобанк».
14 лютого 2017 р. між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 (Відповідач-1 Іпотекодавець), що виступає майновим поручителем ОСОБА_2 укладений Договір іпотеки (надалі Договір іпотеки), що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Качур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 237.
Предметом Договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Вовк Н.В. приватний нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 06 лютого 2014 року за реєстровим № 67.
Пунктом 2.1.5. Договору іпотеки визначено, що Іпотекодавець гарантує, що будь-як вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені Предметом чи правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог.
В п. 2.1.8. Договору іпотеки зазначено, що в предметі іпотеки не будуть зареєстровані, ні проживають, не будуть проживати, не мають права користування та не матимуть право користування Предметом іпотеки неповнолітні, малолітні особи, внаслідок укладення цього Договору не будуть порушені права неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних осіб. Відповідно до п. 5.2. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за Кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо вимога не буде задоволена протягом 30 днів, звернути стягнення на Предмет іпотеки: у раз порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором.
Згідно до п. 5.3. Договору іпотеки Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права ні задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення в Предмет іпотеки:
на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені Предмет іпотеки;
чи приймає Предмет іпотеки у свою власність, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Стосовно позовних вимог, щодо зняття з реєстрації осіб:
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Кредитним договором зі сторони Відповідача-1 та Відповідача-2, а саме наявною заборгованістю за Кредитним договором № 2Ф-2017 від 14 лютого 2017 p., 02 серпня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №1317, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . За рахунок отриманих коштів від реалізації вказаної квартири, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Кредобанк» включно в розмірі - станом на 26 липня 2018 року за період з 01 червня 2017 року по 26 липня 2018 року:
-197 496, 53 грн. - заборгованість по кредиту станом на 26 липня 2018 року;
-32 300, 57 грн. - прострочені відсотки станом на 26 липня 2018 року;
-10 806, 17 грн. - заборгованість по пені за період з 27 липня 2017 року по 26 липня 2018 року;
-2 000,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму
242 603, 27 грн.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, з укладенням кредитного договору та договору іпотеки Кредитор отримав законне право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на заставлене за іпотечним договором майно, а також стягнути з позичальника суму основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування та пеню.
На підставі вказаного вище виконавчого напису нотаріуса, 01.10.2018 р. в Суворовському відділі державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження № 57327131 того ж дня винесено постанову про арешт майна Боржника.
Представник AT «Кредобанк» звертався до державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області з проханням провести опис квартири АДРЕСА_1 , однак державний виконавець повідомив, що у вказаній квартирі зареєстрована малолітня особа.
Згідно довідки за вих. № 2121 від 20.05.2019 р. (оригінал міститься в матеріалах виконавчого провадження № 57327131,) в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи:
1.ОСОБА_1 , 1954 р. н.;
2.ОСОБА_4 , 2017 р. н., зареєстрований 10.10.2018 p.:
3.ОСОБА_3 , 1995 р. н., зареєстрована 12.12.2014 p.
Однак кредитний договір був укладений 14.02.2017 p., Договір іпотеки був укладений 15.02.2017 p., а малолітню особу - ОСОБА_4 , 2017 р. н., зареєстровано в іпотечній квартирі 10.10.2018 p., однак відповідно до п. 2.1.8. Договору іпотеки Іпотекодавець гарантував, що в предметі іпотеки не будуть зареєстровані, не проживають, не будуть проживати, не мають права користування та не матимуть права користування Предметом іпотеки неповнолітні, малолітні особи, внаслідок укладення цього Договору не будуть порушені права неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних осіб, однак своїми діями порушив умови Договору.
З тим самим у п. 4.1.4. Договору іпотеки зазначається, що Іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати Предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб.
Згідно до ч. 1 cт. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 4 cт. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Право на її проживання у спірній квартирі є похідним від прав батьків, а тому, при наявності підстав для їх виселення, є можливим і виселення дитини.
Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місце проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення і цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Разом з тим, відповідно до пункту 2.1.2. Іпотечного договору, Іпотекодавець гарантує, що на підставах передбачених законодавством України, на предмет іпотеки може бути звернено стягнення.
Однак, Іпотекодавець порушив умови іпотечного договору зареєструвавши малолітню особу ОСОБА_4 , 2017 р. н. за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи той факт, що Іпотекодержатель не надав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, AT «Кредобанк» вважає, що реєстрація осіб у предмет іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав Позивача як Іпотекодержателя.
В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних реєстраційного обліку відповідного органу.
Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи, за цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрації нараховуються усі комунальні послуги. Наявність осіб, зареєстрованих у квартирі, що є предмет іпотеки без згоди Позивача, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки буде перешкодам реалізації цього предмета іпотеки.
Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 та усі мешканці, місце проживання яв зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 підлягай зняттю з реєстрації, оскільки наявність зареєстрованих осіб у спірному нерухомому майні негативно відображається на вартості майна та перешкоджає його реалізації, чим порушуються права Позивач
Станом на час укладання Договору іпотеки ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , однак після чого змінила своє місце реєстрації в іпотечну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
24.05.2019 р. представником AT «Кредобанк» направлена вимога про виселення та зняття з реєстрації осіб, що зареєстровані та проживають в іпотечній квартирі.
Однак, дані вимоги не були отримані ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 , дане підтверджується витягами про відстеження поштових відправлень на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта».
На підставі викладеного, позивач просить:
1.Зняти ОСОБА_1 , малолітню особу ОСОБА_4 , (2017 р.н.), ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також стягнути судовий збір. (а.с. 2-5)
Рух справи.
Ухвалою суду від 06.09.2019р. судом було відкрито провадження по справі та призначене підготовче судове засідання. (а.с. 47-48)
03 грудня 2019р. до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу суду про відкриття провадження по справі. (а.с. 68-70)
10 грудня 2019р. справу було направлено до Одеського апеляційного суду. (а.с. 83)
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.02.2020р. ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 06.09.2019р. було залишено без змін. (а.с. 123-126)
17 березня 2020р. справа повернулась до суду.
17 серпня 2020р. до суду надійшла уточнена позовна заява від АТ «Кредобанк» де додатково в якості співвідповідача залучено - ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 17.11.2020р. було залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 , а також залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської Ради замість Відділу державних реєстраторів адміністративних послуг у Приморському районі.
Ухвалою суду від 16.02.2021р. було закрите підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.
Пояснення сторін в судовому засіданні.
В судове засідання представник позивача подав заяву, згідно якої він просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також справу розглянути у його відсутність.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про розгляду справи неодноразово повідомлялись, однак судові повістки за місцем реєстрації не отримують, незважаючи на те, що їм достовірно відомо про наявність вищевказаної справи, оскільки вони оскаржували ухвалу про відкриття провадження по справі.
Представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування , Служба у справах дітей ОМР в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Представник Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської Ради в процесі розгляду надав пояснення по справі, які також викладені в письмові формі, відповідно до яких пояснив, що позивач звернувся з неналежними позовними вимогами. (а.с. 52-57)
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наявних доказів, в порядку заочного провадження.
Встановлені судом обставини справи, а також відповідні правовідносини.
Так судом встановлено, що 14 лютого 2017 р. між ПАТ «Кредобанк» (надалі-Банк, Позивач, Кредитодавець AT «Кредобанк») та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2, Позичальник Боржник) укладено кредитний договір № 2Ф-2017(надалі - Кредитний договір).(а.с.8)
14 лютого 2017 р. між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 (Відповідач-1 Іпотекодавець), що виступає майновим поручителем ОСОБА_2 укладений Договір іпотеки (надалі Договір іпотеки), що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Качур О.М., зареєстровано в реєстрі за № 237. (а.с. 11-14)
Предметом Договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Вовк Н.В. приватний нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 06 лютого 2014 року за реєстровим № 67.
Пунктом 2.1.5. Договору іпотеки визначено, що Іпотекодавець гарантує, що будь-як вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені Предметом чи правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог.
В п. 2.1.8. Договору іпотеки зазначено, що в предметі іпотеки не будуть зареєстровані, ні проживають, не будуть проживати, не мають права користування та не матимуть право користування Предметом іпотеки неповнолітні, малолітні особи, внаслідок укладення цього Договору не будуть порушені права неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних осіб. Відповідно до п. 5.2. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за Кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо вимога не буде задоволена протягом 30 днів, звернути стягнення на Предмет іпотеки: у раз порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором.
Згідно до п. 5.3. Договору іпотеки Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права ні задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення в Предмет іпотеки:
на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені Предмет іпотеки;
чи приймає Предмет іпотеки у свою власність, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.
02 серпня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №1317, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . За рахунок отриманих коштів від реалізації вказаної квартири, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Кредобанк» включно в розмірі - станом на 26 липня 2018 року за період з 01 червня 2017 року по 26 липня 2018 року: 197 496, 53 грн. - заборгованість по кредиту станом на 26 липня 2018 року; 32 300, 57 грн. - прострочені відсотки станом на 26 липня 2018 року; 10 806, 17 грн. - заборгованість по пені за період з 27 липня 2017 року по 26 липня 2018 року 2 000,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 242 603, 27 грн. (а.с. 16-17)
Згідно довідки за вих. № 2121 від 20.05.2019 р. в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи:
1.ОСОБА_4 , 2017 р. н., зареєстрований 10.10.2018 p.:
2.ОСОБА_3 , 1995 р. н., зареєстрована 12.12.2014 p..
3.Особистий рахунок зареєстрований за ОСОБА_1 , яка не зареєстрована в квартирі.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 , 2017 р.н. був зареєстрований в квартирі 10.10.2018 p., тобто вже в період дії договору іпотеки.
Дійсно даний факт, є порушення п.п. 2.1.8. Договору іпотеки, згідно якого Іпотекодавець гарантував, що в предметі іпотеки не будуть зареєстровані, не проживають, не будуть проживати, не мають права користування та не матимуть права користування Предметом іпотеки неповнолітні, малолітні особи, внаслідок укладення цього Договору не будуть порушені права неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних осіб, однак своїми діями порушив умови Договору.
Правові підстави ухваленого рішення.
У статті 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено главою 49 «Забезпечення виконання зобов'язання» ЦК України та Законом України «Про іпотеку».
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого
є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги
за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», частиною третьою якої, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).
При вирішенні питання щодо надання мешканцям житлового приміщення, з якого вони підлягають виселенню, важливо встановити факт придбання житла за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».
Таким законом є стаття 109 ЖК Української РСР, яка закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.
У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК Української РСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Громадянам , яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.
Відповідно до частини першої статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Враховуючи норми статті 109 ЖК Української РСР та статті 379 ЦК України, у поєднанні із главою 26 ЦК України, виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти.
У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об'єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.
Відповідно до змісту положень статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР виселення з предмета іпотеки без надання іншого житла можливе у випадку придбання житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, повністю або частково за рахунок кредитних коштів, незалежно від того, що інша частина такого приміщення була придбана за рахунок власних коштів іпотекодавця або належала йому до укладення договору іпотеки.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже Законам України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»», «Про іпотеку» передбачено спеціальний порядку виселення мешканців квартири з іпотечного майна.
Суд вважає, що позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даних правовідносинах, сама наявність зареєстрованих осіб в іпотечному майні суттєво не порушує права Іпотекодержателя, а враховуючи наявність іпотечного напису, належним способом захисту порушеного права є позовні вимоги про виселення відповідачів, яких позивач не заявляв.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2,5,10,12,258,259,263-265,268,280-281 ЦПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей ОМР, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської Ради про зняття з реєстрації
ОСОБА_1 , малолітнього ОСОБА_4 , 2017 року народження, ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 - залишити без задоволення у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду в 30-ти денний строк з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2021