Справа №523/5249/21
Провадження №1-кп/523/1095/21
13.09.2021 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 у присутності обвинуваченого, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт з долученими до нього документами у кримінальному провадженні за №12021160490000025 від 3.01.2021р. за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України,-
Встановив:
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з долученими до нього документами у кримінальному провадженні за №12021160490000025 від 3.01.2021р. за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України.
Вивченням матеріалів встановлено, що під час судового провадження на підстав ст.331 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21.07.2021 року був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Строк дії ухвали суду припиняє свою дію 19.09.2021р.
У ході судового засідання прокурор надав письмове клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні інкримінованого йому злочину, яке відноситься до категорії тяжкого, не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, утриманців, у зв'язку з чим ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України продовжують існувати та дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно пливати на свідків, які ще не допитані у суді та місце знаходження яких відоме обвинуваченому, оскільки вони є його сусідами, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам.
Дослідивши надані до суду матеріали, приймаючи до уваги особу ОСОБА_5 , який за змістом обвинувального акту офіційно не працевлаштований, не має постійних джерел доходів, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та покарання, що загрожує у разі визнання особи винною, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду або вдатися до спроб будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню; вислухавши думку учасників процесу - захисника ОСОБА_4 , який заперечував проти продовження строку тримання під вартою, зазначаючи, що ризики, якими обґрунтовується клопотання нічим не підтверджуються, підзахисний добровільно з'явився до органу поліції, повідомивши про скоєне кримінальне правопорушення, тому впливати, переховуватися не має ніякого сенсу, крім того всі докази по справі зібрані, свідки не з'являються, у зв'язку з чим вважав, що достатньо підстав для застосування відносно підзахисного більш м'якого запобіжного заходу; обвинуваченого, який підтримав думку свого захисника; враховуючи положення ст.331 ч.3 КПК України, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за доцільне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» за наступними підставами.
Згідно ст.331 ч.3 КПК України при судовому розгляді незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судовий розгляд по справі ще триває, за змістом пред'явленого обвинувачення дії ОСОБА_5 за ст.121 ч.2 КК України відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину, за який, у разі визнання особи винною, передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який, виходячи зі змісту обвинувального акту, свідомо вчинив умисне кримінальне правопорушення, не має постійних джерел доходів для матеріального існування, що у сукупності дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, або іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження. Разом з цим, виходячи з характеру та обставин вчинення кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті, вбачається ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку що раніше обраний запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та ступеню тяжкості інкримінованого обвинуваченому діяння, на теперішній час ризики, передбачені ст.177 КПК України не змінилися, що унеможливлює застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, будь-яких виключних обставин, які б були перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
Разом з цим статтею 183 ч.3 КПК України регламентовано, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, при прийнятті рішення щодо міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд враховує положення ст.183 ч.4 п.2 КПК України, за змістом якої суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини, у зв'язку з чим приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину за ст.121 ч.2 КК України, вважає за необхідне не визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 177-178, 183, 194, 196, 205, 331, 369-372, 392 КПК України, суд,-
Постановив:
Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 11.11.2021р. включно без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали складає 60 днів з дня її проголошення та припиняє свою дію 11.11.2021 року.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Відповідно внесених змін до ст.392 ч.2 КПК України згідно із Законом №1027-IX від 2.12.2020р. ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягає апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя : ОСОБА_1