Справа № 509/5591/21
про забезпечення позову
21 жовтня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряки Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в смт. Овідіополь, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, та поділ спільно нажитого майна,-
12 жовтня 2021 року, представниця позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 , звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із вищевказаною позовною заявою, в якій просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період часу з 2005 року по 2019 рік, визнати 1/25 частку будівель та споруд табору праці та відпочинку, що складається з житлової площі 38,8 кв.м., загальної площі 62,6 кв.м., каналізація № 10, 1/7 водопроводу № 9 за адресою: АДРЕСА_1 /в у вигляді кв. АДРЕСА_2 , такою що придбана сторонами в період проживання однією сім'єю бз реєстрації шлюбу у спільну сумісну власність, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину 1/25 частки на будівлі та споруди табору праці та відпочинку, що складається з житлової площі 38,8 кв.м., загальної площі 62,6 кв.м., каналізація № 10, 1/7 водопроводу № 9 за адресою: АДРЕСА_1 /в у вигляді кв. АДРЕСА_2 , стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові в итрати у зв'язку із розглядом справи згідно наявних в матеріалах справи квитанцій.
Разом з тим представницею позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на 1/25 частку будівель та споруд табору праці та відпочинку, що складається з житлової площі 38,8 кв.м., загальної площі 62,6 кв.м., каналізація № 10, 1/7 водопроводу № 9 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 6 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Відповідно до п. 10 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див. рішення ЄСПЛ, серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).
Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір про право, щодо 1/25 частки будівель та споруд табору праці та відпочинку, що складається з житлової площі 38,8 кв.м., загальної площі 62,6 кв.м., каналізація № 10, 1/7 водопроводу № 9 за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням фактичних даних, які є в матеріалах справи, вважаю, що неприйняття заходів забезпечення позову, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі відчуження вказаного спірного майна на користь третіх осіб, що під час розгляду справи поставить позивача в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентами.
Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.
Однак враховуючи, що заходи забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами, що в даному випадку є 1/2 частина 1/25 частки будівель та споруд табору праці та відпочинку, що складається з житлової площі 38,8 кв.м., загальної площі 62,6 кв.м., каналізація № 10, 1/7 водопроводу № 9 за адресою: АДРЕСА_1 /в, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного суду України
№ 9 від 22.12.2006 р., -
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, та поділ спільно нажитого майна - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на 1/2 частину 1/25 частки будівель та споруд табору праці та відпочинку, що складається з житлової площі 38,8 кв.м., загальної площі 62,6 кв.м., каналізація № 10, 1/7 водопроводу № 9 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Д.М. Гандзій