Справа № 509/4665/21
22 жовтня 2021 року смт.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданнів приміщенні суду адміністративну справу № 509/4665/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії ЕАО № 4685571 від 25 серпня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора поліції Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області Дєткова О.О., в якому просить скасувати постанову інспектора серії ЕАО № 4685571 від 25 серпня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити, та вирішити питання про розподіл судових витрат по справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 25.08.2021 року він зупинився на вимогу працівника поліції. До його авто підійшла особа у поліцейській формі та вимагала пред'явити посвідчення водія, при цьому повідомивши про порушення Правил дорожнього руху України (далі ПДР), а саме п.8.7.3. е ПДР - здійснив проїзд на червоний сигнал світлофора. Позивач вважає, що під час винесення постанови поліцейським були порушенні вимоги ст. 278-280 КУпАП, до постанови не додано жодних доказів вчинення даного правопорушення. Також зазначає, що він не здійснював проїзд на червоний сигнал світлофору, та на підтвердження своїх слів додав до позову диск з відеозаписом з перехрестя, на виконання вимог ст. 99 та 100 КАС України підписаний електронним цифровим підписом, оскільки є електронним доказом.
За такого позивач вважає постанову про адміністративне правопорушення необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.09.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 14.09.2021 року за клопотанням позивача, замінено неналежного відповідача на належного Головне управління Національної поліції в Одеській області, направлено відповідачу матеріали адміністративного позову з додатками, встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, 22.10.2021 року подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.
Відповідно до положень ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції ( ч.3 ст.268 КАС).
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в адміністративному позові обставини, суд приходить до наступного висновку.
Частиною ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
П. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст. 124-1-126 КУпАП тощо). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.1-3 ст.122 КУпАП працівники органів і підрозділів Національної поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з постановою серії ЕАО № 4655571 від 25.08.2021 року, гр. ОСОБА_1 25.08.2021 року о 19:37 год в смт Авангард, дорога -33 Одеса - Білгород - Дністровський - Монаші 5 км, керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 е ПДР- порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, на нього було накладено адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі в розмірі 510,00 грн.
Згідно з частиною 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 8.7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001, світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально.
Згідно з підпунктом "е" пункту 8.7.3 червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
Маючи намір продовжити рух через перехрестя, водій повинен дочекатись увімкнення зеленого сигнала світлофора. Стрілки на світлофорі показують дозволені напрямки руху при увімкненому зеленому сигналі.
Світлофорна сигналізація з двома миготливими сигналами використовується на залізничних переїздах. Рух через залізничний переїзд при цьому забороняється.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.
Дослідивши відеозапис з перехрестя, який надано позивачем, встановлено, що водій здійснив проїзд на жовтий сигнал світлофору, червоного сигналу світлофору, у тому числі миготливого, або два червоних миготливих сигналів, які забороняють рух на відео не зафіксовано. На відеозаписі також зафіксовано, що водій ОСОБА_1 пояснив поліцейському що проїхав саме на жовтий сигнал світлофору, та зазначив, що червоний сигнал при цьому не вмикався. Файл з відеозаписом на виконання вимог ст. 99 та 100 КАС підписаний електронним цифровим підписом, та є електронним доказом по справі.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести, що він діяв законно, правомірно, в межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений законом, з дотриманням процедури і з забезпеченням прав особи, якої стосуються вчинювані дії чи прийняті рішення, обґрунтовано, об'єктивно. Також саме відповідач в даній справі повинен надати суду докази на підтвердження наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, в графі «до постанови додається» не зазначено жодних відомостей, та такі докази не були надані відповідачем на доказ правомірності своїх дій під час складання і винесення оскаржуваної постанови.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Проте, зазначена постанова є предметом оскарження, тому остання не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу, повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП, до суду не надано.
Також, сам позивач в поданій позовній заяві, заперечуючи проти вчинення правопорушення, зазначивши, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на докази на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ним адмінправопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та підлягає скасуванню.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, в графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч.1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.
З досліджених судом документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що будь-яких доказів, порушення позивачем п. 8.7.3.е. ПДР України відповідачем не надано.
На підставі викладеного, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд вважає постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності такою, що прийнята з порушенням ст. 268, 280 КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн. Отже судові витрати в розмірі 454,00 грн відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 244-246, 250, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови серії ЕАО № 4685571 від 25 серпня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАО № 4685571 від 25 серпня 2021року по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором рядовим поліції Дєтковим Олексієм Олеговичем Одеського районного Управління поліції №2 ГУНП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути зГоловного Управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок, відповідно до квитанції № P991-4E4P-5170-095E від 04.09.2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: Є. М. Панасенко