про арешт майна
Справа № 486/1666/21
Провадження № 1-кс/486/231/2021
20 жовтня 2021 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: дізнавача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області клопотання дізнавача СД Відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській областіОСОБА_3 погоджене начальником Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12021153120000287 внесеному 17.10.2021 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, про арешт майна,
19.10.2021 року до суду надійшло клопотання дізнавача СД Відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 погоджене начальником Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12021153120000287 внесеному 17.10.2021 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, про арешт майна - автомобіля марки Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 , ключа з брелоком від вказаного автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Клопотання мотивоване тим, що 17.10.2021 року до відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшов рапорт інспектора СРПП ОСОБА_5 про те що 17.10.2021 близько 03.20 год. за порушення правил дорожнього руху було зупинено автомобіль Opel Vectra під керуванням ОСОБА_6 , де під час перевірки документів було виявлено ознаки підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
В ході досудового розслідування, 17.10.2021 року було проведено огляд місця події, в ході якого виявлено наступне майно: автомобіль марки Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , який вилучено та поміщено на спецмайданчик відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області; ключ з брелоком до автомобіля марки Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 на автомобіль Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 , яке опечатано до паперового пакету № 1 та вилучено до відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Посилаючись на те, що автомобіль «Opel Vectra», р.н. НОМЕР_1 , ключ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу має доказове значення по даному кримінальному провадженню і може бути використане як доказ, а також те, що є достатні підстави вважати, що вищезазначене майно, у разі не накладення арешту, може бути приховане, змінене або знищене, що може перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, дізнавач просить накласти на нього арешт.
В судовому засіданні дізнавач підтримав клопотання та просив про його задоволення.
Дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши дізнавача, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно рапорту інспектора СРПП від 17.10.2021 було встановлено, що 17.10.2021 близько 03.20 год. за порушення правил дорожнього руху було зупинено автомобіль Opel Vectra під керуванням ОСОБА_6 , та під час перевірки документів було виявлено ознаки підробки свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 4).
17.10.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12021153120000287 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (а.с. 3).
Також 17.10.2021 дізнавачем проведено огляд місця події, в ході якого виявлено автомобіль марки Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 , який поміщено на спецмайданчик відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області; ключ з брелоком до автомобіля марки Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 на автомобіль Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 , яке опечатано до паперового пакету № 1 та вилучено до відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області (а.с. 6-9, 11-13).
Дізнавач посилається на те, що незаборона використання та розпорядження вказаним майном може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження, або настанню інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню і суттєво вплинути на його подальший хід, зокрема, подальша експлуатація даного транспортного засобу до завершення проведення необхідних слідчих дій, може негативно вплинути на хід та результати слідства.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною 1 ст. 167 КПК України визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно частини 2 вказаної статті, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У відповідності до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є речовим доказом. Так, ч.1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що надані дізнавачем матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучене в ході огляду майно може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів. Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
В силу ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
В даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вищевказане майно відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України (тобто є речовими доказами), а тому арешт на це майно слідчим суддею накладається обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При цьому слід зауважити, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та, які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання дізнавача СД Відділеяння поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП нв Миколаївській області ОСОБА_3 п.огоджене начальником Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12021153120000287 внесеному 17.10.2021 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, про арешт майна, задовольнити.
У кримінальному провадженні за № 12021153120000287 від 17.10.2021 року, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, накласти арешт на тимчасове вилучене 17.10.2021 року майно:
- автомобіль марки Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 ;
- ключ з брелоком від автомобіл марки Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 на автомобіль Opel Vectra, д/н: НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_4 .
Вказане майно залишити на зберіганні в відділенні поліції №3 Вознесенського РУН ГУНП в Миколаївській області, заборонивши відчуження, користування та розпоряджання даним майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_1