Справа № 477/1847/21 Провадження № 3/477/1109/21
22 жовтня 2021 р. м. Миколаїв
Суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Полішко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,
15 вересня 2021 року на адресу суду надійшла справа про адміністративне правопорушення №477/1847/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 01 вересня 2021 року, серії ВАБ, №750241, 31 серпня 2021 року близько 23:31 години ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим вчинив насилля в сім'ї психологічного характеру.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 неодноразово не з'являвся в судові засідання, через що судом 29 вересня 2021 року було прийнято рішення здійснити його привід в судове засідання 22 жовтня 2021 року о 09-45 годині.
Привід не виконаний, з огляду ДОП СП Вітовського ВП Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ніхто не відчинив двері.
У зв'язку із внесенням змін до статті 268 КУпАП явка особи, яка притягується до відповідальності, за вчинення домашнього насильства перестала бути обов'язковою.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була присутня при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, була повідомлена про розгляд справи Жовтневим районним судом Миколаївської області.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на вказане, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, а саме: рапорт чергового старшого інспектора відділення поліції №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області від 31 серпня 2021 року з приводу того, що на номер 102 надійшло повідомлення від заявника ОСОБА_2 , про те що 31 серпня 2021 року о 23-36 годині за адресою: АДРЕСА_1 , чоловік у стані сп'яніння ображає дітей, б'є заявницю; заяву ОСОБА_2 до відділення поліції №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про прийняття заходів до чоловіка ОСОБА_1 , який вчинив сімейну сварку, а саме: ображав її нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, тілесних ушкоджень не завдано; письмові пояснення потерпілої, в яких вона вказала, що між нею та чоловіком виник конфлікт, оскільки той прийшов додому у стані алкогольного сп'яніння, під час якого він висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які узгоджуються в письмовими поясненнями потерпілої, приходжу до наступного висновку.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, встановлені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» У цьому Законі визначені такі поняття як - «кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі» та «особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі». Закон передбачає, що одна з осіб - кривдник займає активну позицію та вчиняє домашнє насильство щодо постраждалої особи, яка є жертвою цього насильства. Тобто, чітко визначені ролі кривдника та постраждалого. Разом з тим Закон не передбачає, що постраждала особа може одночасно бути кривдником особи, що вчинила домашнє насильство щодо постраждалого.
З огляду на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19) факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між подружжям та не підтверджує факту вчинення особою, яка притягується до відповідальності, домашнього насильства.
Крім цього, зважаючи на постанову Верховного Суду України від 10 лютого 2021 року у справі №761/4909/19 (провадження №61-9144св20) суд дійшов висновку, що сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 психологічного та фізичного насильства щодо потерпілої. Лише заява та письмові пояснення ОСОБА_2 про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності чинить психологічне, економічне та фізичне насильство щодо неї, не можуть бути покладені в основу рішення.
Крім цього, звернення потерпілої із заявою до органів поліції не підтверджує факт домашнього насильства, оскільки він стосується конфлікту між ОСОБА_2 та її чоловіком на побутовому підґрунті. З огляду на матеріали справи між особо, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілою відбулася побутова сварка з приводу того, що чоловік прийшов додому у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин приходжу до висновку щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, вина у вчиненні цього правопорушення ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись статтями 247, 284 КУпАП,
Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Жовтневий районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Полішко