Миколаївської області
Справа №477/2025/21
Провадження №2-з/477/70/21
про відмову у забезпеченні позову
22 жовтня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,
за участі секретаря судового засідання - Заїченко О.Є.,
заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданнізаяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехніка» про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехніка» про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянокта усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками,
05 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора Кутової І.В., Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 18 вересня 2017 року індексний номер 37126877 про інше речове право (право оренди земельної ділянки) від 12 вересня 2017 року номер запису 22382847 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 18 вересня 2017 року індексний номер 37126335 про інше речове майно (право оренди земельної ділянки) від 12 вересня 2017 року номер запису 22382462;
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Украгротехніка» усунути перешкоди в здійсненні власником ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 3,0903 га (кадастровий номер 4823355700:11:000:0233) та земельною ділянкою площею 3,04 га (кадастровий номер 4823355700:11:000:0232), що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Первомайської селищної ради Миколаївського (Жовтневого) району Миколаївської області, шляхом повернення їх власнику.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Украгротехніка» обробляти земельну ділянку площею 3,0903 га кадастровий номер 4823355700:11:000:0233, та земельну ділянку площею 3,0400 га, кадастровий номер 4823355700:11:000:0232, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Первомайської селищної ради Миколаївської області, здійснювати на них посів сільськогосподарських культур та вчиняти дії відносно збору врожаю, вчиняти будь-які дії щодо відчуження/продажу права оренди на дані земельні ділянки; заборони державним реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або зміни з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, проводити реєстраційні дії відносно вищезазначених ділянок.
Заява обґрунтована тим, що станом на день звернення до суду земельні ділянки з кадастровими номерами 4823355700:11:000:0233 та 4823355700:11:000:0232 використовуються товариством з обмеженою відповідальністю «Украгротехніка» без правомірних на те підстав, здійснюється засівання та оброблення належної позивачу землі, що завжди має триваючий характер та не може бути припинено одночасно після ухвалення рішення по справі. Позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду в подальшому та вплинути на поновлення його порушених прав.
Згідно частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до частини третьої статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову судом ухвалено рішення про виклик заявника ОСОБА_1 для надання пояснень.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав та просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази, судом установлено наступне.
Приписами статті 151 ЦПК України визначений зміст і форма заяви про забезпечення позову.
У відповідності до частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частина перша статті 150 ЦПК України передбачає такі види забезпечення позову, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною другою статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Такі висновки неодноразово висловлені в Постановах Верховного Суду при розгляді скарг на ухвали про застосування заходів забезпечення позову ( Постанови Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі №752/6255/18, від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, від 08 жовтня 2018 року у справі № 913/257/18).
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до положень статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, а також принципом верховенства права, визначеного статтею 10 ЦПК України.
У своїй позовній заяві позивач просить скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок від 18 вересня 2017 року №37126877 та 12 вересня 2017 року №22382847, та зобов'язати відповідача усунути перешкоди в здійсненні власником права користування та розпорядження земельними ділянками площею 3,0903 га (кадастровий номер 4823355700:11:000:0233) та земельною ділянкою площею 3,04 га (кадастровий номер 4823355700:11:000:0232), що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Первомайської селищної ради Миколаївського (Жовтневого) району Миколаївської області, шляхом повернення їх власнику
При цьому, вимогою заяви про забезпечення позову є заборона відповідачу обробляти земельні ділянки площею 3,0903 га, кадастровий номер 4823355700:11:000:0233, та 3,04 га, кадастровий номер 4823355700:11:000:0232, заборона державним реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або зміни з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, проводити реєстраційні дії відносно вищезазначених ділянок.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник шляхом вжиття заходів забезпечення позову фактично намагається позбавити відповідача можливості здійснити обробіток земельних ділянок, що має ознаки перешкоджання господарській діяльності юридичної особи.
При цьому, сам заявник зазначає, що земельні ділянки наразі перебувають у зареєстрованому користуванні відповідача, на підставі договорів оренди, який на даний час є чинними і презумпція правомірності яких у встановленому законом порядку не спростована.
Отже, наслідки вжиття тих заходів, про які просить заявник, будуть ідентичними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявника.
Порушуючи питання про заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження/продажу права оренди вищевказаної земельної ділянки, заявник не наводить жодних обставин, які б могли слугувати підставою для висновку про можливість вчинення відповідачем таких дій.
У той же час, в судовому засіданні заявник суду пояснив, що відповідач з 2017 року обізнаний в тому, що власником спірних земельних ділянок є ОСОБА_1 та жодних дій, що свідчили про намагання відчужити право оренди не вчиняв.
Таким чином, запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, і за своїм змістом і способом фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до наведеної норми частини десятої статті 150 ЦПК України є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, суд уважає, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а вжиття заходів, про які просить заявник, фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті, узв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 5, 10, 149-153, 157, 258-260 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО