Справа № 473/2513/13-к
Провадження №1-кп/472/84/21
про повернення обвинувального акту
09 вересня 2021 року смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт й додані до нього документи у кримінальному провадженні №12013160190000150, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.01.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185,п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України , -
До Веселинівського районного суду надійшов обвинувальний акт й додані до нього документи у кримінальному провадженні №12013160190000150, внесеному до ЄРДР 23.01.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою суду від 21 липня 2021 року призначено справу до підготовчого судового засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 виказав думку про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_9 заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в зв'язку з суттєвими порушеннями норм кримінально - процесуального законодавства.
З'ясувавши позицію прокурора ОСОБА_5 щодо можливості призначення до судового розгляду обвинувального акту або його повернення прокурору, заслухавши з цих же питань думку захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , дослідивши надані до суду відповідні процесуальні документи та вивчивши вказані клопотання захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_9 , колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має повернути прокурору обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Положення ст.291 наведеного Кодексу встановлюють, що обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором, у випадку погодження з ним останнього, а у самому обвинувальному акті, наряду з іншим, повинні бути викладені: фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а за ч.4 цієї ж норми закону, надання до суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
З огляду на ст.ст.110, 283 зазначеного Кодексу, всі рішення органів досудового розслідування, прокурора є процесуальними рішеннями, які оформлюються постановами та обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відомості про що вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст.7 вказаного Кодексу, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність судового провадження, а згідно зі ст.2 цього Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури.
За приписами ч.1 ст.337 вказаного Кодексу, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а за змістом п.13 ч.1 ст.3 цього ж Кодексу, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом.
Отже, за наведених вимог Кримінального процесуального закону, суд в підготовчому судовому засіданні має перевірити обвинувальний акт на предмет його відповідності не тільки положень ст.291 цього закону, а й дотримання слідчим чи прокурором під час складення обвинувального акту засад кримінального провадження.
В Постанові Верховного суду першої судової палати Касаційного кримінального суду від 7 травня 2019 року вказано, що підставою скасування рішення і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції слугувало відсутність письмового роз'яснення прокурора про право на розгляд кримінального провадження судом присяжних обвинуваченим по справі. Відповідно до письмового роз'яснення прокурором вимог ст. 384 КПК України ОСОБА_9 та ОСОБА_8 прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Миколаївської області ОСОБА_10 , останнє було роз'яснено 01.10. 2019 року. Відповідно до Постанови про заміну групи прокурорів від 03.10 2019 року затверджено заступником прокурора Миколаївської області ОСОБА_11 , прокурор ОСОБА_10 увійшла до групи прокурорів і призначена старшою групи прокурорів і доручено керувати діями інших прокурорів.
Отже на день роз'яснення вимог ст. 384 КПК України обвинуваченим, ОСОБА_10 не мала повноважень, щодо проведення будь яких процесуальних дій.
При цьому, недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.
Із аналізу ст. 36, 37 КПК України вбачається, що визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов'язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.
Відсутність зазначеної постанови в матеріалах кримінального провадження або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень (така ж позиція була викладена ОП ККС ВС по справі № 754/7061/15 від 22 лютого 2021 року).
При складенні й погодженні наданого на розгляд суду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , ні слідчим СУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_12 , ні прокурором відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_13 наведені вище вимоги закону дотримані не були, оскільки викладені у розглядуваному обвинувальному акті фактичні обставини і формулювання обвинувачення містять посилання на висновок судово-медичної експертизи з визначення ступені тяжкості отриманих потерпілою ОСОБА_14 тілесних ушкоджень (№67 від 01.04. 2013 року), яка є в розпорядженні органу досудового розслідування та які ще до початку судового розгляду кримінального провадження по суті розкривають сутність зазначених доказів обвинувачення, що суперечить положенням ч.ч.2, 4 ст.291 КПК України, відповідно, та у свою чергу, свідчить про порушення принципів неупередженості суду і безпосередності дослідження ним доказів, що за переконанням суду, є неприпустимим.
Зазначені вище обставини суперечать принципам верховенства права й неупередженості суду, безпосередності дослідження ним доказів, що закріплено у ст.ст.7, 8, 22, 23 КПК України.
Разом із тим, викладені обставини, а саме розкриття стороною обвинувачення сутності наведених вище доказів до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, фактичне ставить ще на стадії підготовчого провадження сторону захисту у нерівноправне в зрівнянні зі стороною обвинувачення становище, що суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.2 ст.7 КПК України, підлягає обов'язковому застосуванню.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Рожков проти РФ» від 31.10.2013 року, в якій були встановлені порушення п.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що принцип «рівності зброї» у наданні сторонами доказів, передбачає зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді, а також встановлює, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище ніж інша сторона.
Викладені вище обставини невідповідності обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вимогам ч.ч.2, 4 ст.291 КПК України, у контексті приписів ст.ст.2, 7-9, 22-23, 110, 283 цього ж Кодексу, за своєю сукупністю, визнаються судом істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які фактично нівелюють принципи безсторонності та неупередженості суду, безпосередності дослідження ним під час судового розгляду кримінального провадження по суті доказів сторін, принципів рівноправності та змагальності сторін, що унеможливлюють призначення до судового розгляду означеного обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні.
Однак крім вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , слідчим, який складав обвинувальний акт та прокурором, який його затвердив, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Конвенція), положення якої підлягають застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 9 КПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Пунктом 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Частина 5 ст. 17 КПК України (відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою) встановлює механізм втілення презумпції невинуватості під час здійснення кримінального провадження, якого з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 КПК України повинні дотримуватися не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.
Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції в обвинувальному акті стверджується, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, що є тотожнім визнанню його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення до ухвалення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили.
Так, в обвинувальному акті у формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначено: "вчинили злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України ( крадіжка ), тобто таємне викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою групи осіб, поєднане з проникненням в житло, інше приміщення чи сховище". Не конкретизовано об'єкт посягання. Та "вчинили злочин передбачений п.п. 6.12. ч. 2 ст. 115 КК України( умисне вбивство ) тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині скоєне з корисливих мотивів, за попередньою змовою групи осіб." Діями які виразились в нападі на ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скоїли злочин передбачений ч. 4 ст. 187 КК України ( розбій ), тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насиллям небезпечним для життя та здоров'я особи, поєднане з проникненням в житло та поєднане з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що слідчим під час складання обвинувального акту та прокурором при його затвердженні, всупереч вимог ч. 5 ст. 17 КПК України в обвинувальному акті допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки у формулюванні обвинувачення та при викладенні правової кваліфікації діяння, міститься твердження, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 185, п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч.3 ст. 185, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України.
На думку колегії суддів єдиним можливим й законним судовим рішенням є повернення зазначеного обвинувального акту прокурору Миколаївської області із задоволенням клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 .
Вказані недоліки обвинувального акту та його невідповідність положенням ст.291 КПК України є суттєвими і перешкоджають призначити судовий розгляд кримінального провадження..
Керуючись ст.ст.2-3, 7-9, 22-23, 91-92, 291, 314, 369-372, ч.2 ст.376 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору, - задовольнити.
Обвинувальний акт й додатки до нього у кримінальному провадженні №12013160190000150, внесеному до ЄРДР 23.01.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185, п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185, п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України, повернути керівнику Миколаївської обласної прокуратури, для усунення в розумні строки виявлених судом порушень вимог КПК України, викладених у мотивувальній частині ухвали.
Копії ухвали направити для виконання керівнику Миколаївської обласної прокуратури, а також надати для відома іншим заінтересованим особам.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Веселинівський районний суд Миколаївської , протягом 7 днів з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3