Справа №127/7270/21
Провадження №1-кп/127/308/21
22 жовтня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Добрянка, Ямпільського району, Вінницької області, громадянина України, неодружений, з неповною середньою освітою, маючого на утримані неповнолітню дитину, учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021020010000235 від 17.02.2021 року, -
ОСОБА_4 , діючи умисно, отримав від особи - матеріали стосовно якої виділенні в окреме провадження, обріз, виготовлений саморобним способом із деталей мисливської рушниці 20 калібру, моделі «ЗК», № НОМЕР_2 , виробництва СРСР, без передбаченого законом дозволу, що суперечить вимогам, визначеним п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, 21 серпня 1998 року №622, та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2012 №576, який сховав під верхній одяг та незаконно переносив при собі. В подальшому рухаючись по вулиці Місячній, в селі Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області, він був зупинений працівниками ВКП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, та в ході проведення огляду добровільно видав з-під куртки, у яку був одягнений, предмет, схожий на обріз мисливської рушниці.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/102-21 /2834-БЛ від 18.02.2021 предмет, схожий на обріз мисливської рушниці, являється нестандартною гладкоствольною вогнепальною зброєю. Даний предмет с обрізом, який виготовлений саморобним способом із деталей мисливської рушниці 20 калібру, моделі «ЗК», № НОМЕР_2 (колодка, ствол), №60 (цівка), виробництва СРСР. Обріз виготовлений саморобним способом із деталей мисливської рушниці 20 калібру, моделі «ЗК», № НОМЕР_2 (колодка, ствол), №60 (цівка), виробництва СРСР, шляхом укорочення ствола до залишкової довжини 284 мм, відпилювання приклада до шийки ложа та приєднання до верхньої частини патронника металевої планки. Даний обріз придатний для проведення пострілів мисливськими патронами 20 калібру.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнав у повному обсязі, суду пояснив, що його товариш ОСОБА_6 попросив забрати обріз з будинку, який знаходиться за містом та перенести його до квартири у м. Вінниці, на що він погодився. Перебуваючи у будинку ОСОБА_6 , він отримав від останнього обріз, який сховав під куртку, а мисливські набої поклав до своєї кишені. Вийшовши з будинку вони рухалися до зупинки для того, щоб поїхати у м. Вінницю, але були зупинені працівниками поліції, яким він добровільно видав обріз та набої. Також зазначив, що жодних домовленостей з приводу використання обрізу та набоїв між ним та ОСОБА_6 не було. Про вчинене шкодує, розкаюється, просив суд суворо його не карати.
Зважаючи на те, що обвинувачений, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження витягу з кримінального провадження №12021020010000235 від 17.02.2021 (т.1 а.с. 95, 117), звернення від 17.02.2021 (т.1 а.с. 96), заяви ОСОБА_4 про видачу заборонених речей від 17.02.2021 (т.1 а.с.97), протоколу огляду місця події від 17.02.2021 (т.1 а.с.98-102), ухвали слідчого судді від 22.02.2021 року про накладення арешту (т.1 а.с. 103-105), висновку судової експертизи зброї від 18.02.2021 року №СЕ-19/102-21/2834-БЛ з довідкою про витрати на її проведення (т.1 а.с. 106-112), постанови слідчого від 17.02.2021 про визнання предмету речовим доказом і доручення його до кримінального провадження, разом з квитанцією про передачу на зберігання (т.1 а.с. 113,114), протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення від 17.02.2021 (т.1 а.с. 134,135), ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.1 а.с. 31-35), суд вважає що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Вирішуючи питання, про кваліфікацію дій обвинуваченого з урахуванням ч. 2 ст. 28 КК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Формулювання «домовилися про спільне його виконання» свідчить про те, що кожен з учасників такої групи повинен зіграти роль виконавця, тобто безпосередньо чи опосередковано виконати об'єктивну сторону складу такого кримінального правопорушення.
Вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб передбачає домовленість групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення, узгодження його об'єкта, характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій.
З дослідженого в судовому засіданні формулювання обвинувачення, пояснень обвинуваченого з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення вбачається, що об'єктивна сторона кримінального правопорушення, в частині носіння вогнепальної зброї, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вчинена одноособово саме ОСОБА_4 .
Водночас, така кваліфікуюча ознака даного кримінального правопорушення, як «передача» вогнепальної зброї є самостійною, а тому на думку суду посилання при формулюванні обвинувачення на таку кваліфікуючу ознаку, як скоєння кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб» є зайвою та підлягає виключенню.
Також, слід зазначити, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у придбанні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Водночас законодавець під незаконним придбанням вогнепальної зброї розуміє умисні дії, пов'язані з її набуттям всупереч передбаченому законом порядку, в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання, як подарунок.
Між тим, відповідно до обвинувального акта, жодного наміру на незаконне придбання у власність вогнепальної зброї у нього не було. Його дії полягали лише в перенесенні безпосередньо при собі вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу без мети придбання, а тому на думку суду така кваліфікуюча ознака складу злочину у діях ОСОБА_4 , як придбання є зайвою та підлягає виключенню.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.1 а.с. 126), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 123-125), позитивно характеризується за місцем реєстрації та місцем проживання (т.1 а.с. 127,129), має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 133), є учасником бойових дій (т.1 а.с 173-177).
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого суд вважає щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення ОСОБА_4 , а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк, визначений в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому, суд, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, щире каяття останнього та визнання ним вини, позитивну характеристику за місцем проживання та місцем реєстрації, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність судимості, приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання та на підставі ст. 75 КК України він підлягає звільненню від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, а також із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його з-під варти з зали суду.
Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого вартість проведення криміналістичного дослідження (т.1 а.с. 107), оскільки його проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення.
Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, частково скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 75, 76 КК України, ст. ст. 100, 124, 126, 174, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти, з зали суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна 1307,60 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження в кримінальному провадженні.
Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області 127/4372/21 від 22.02.2021 - скасувати.
Речовий доказ в кримінальному провадженні №12021020010000235, а саме: мобільний телефон «Samsung J15», ІМЕI1 НОМЕР_3 , ІМЕІ2 НОМЕР_4 , з сім картами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , після набрання вироком законної сили - повернути власнику, а саме ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1