Справа № 127/27592/21
Провадження № 2/127/4611/21
про залишення позовної заяви без руху
21 жовтня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Покоєвича А. О. звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ «ФК «Женева», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого 08.12.2017 Вінницького міського суду Вінницької області по цивільній справі №127/5421/13-ц, зобов'язання вчинити дії.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.
Так, у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з 01.01.2021 розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн).
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Аналогічні роз'яснення містить і постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору. (роз'яснення в п.п. 26, 27 вищевказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).
Наразі, в порушення вимог ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату позивачем судового збору за подання до суду відповідної позовної заяви.
Позивачу слід сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі. При цьому слід звернути увагу, що позивач заявляє одночасно дві немайнові вимоги: 1) визнати виконавчий лист, виданий відносно боржника ОСОБА_1 , таким, що не підлягає виконанню; 2) зобов'язати повноважний орган виконавчої служби вчинити дії щодо закриття виконавчого провадження.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA318999980313181206000002856.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Також, відповідно до п.5. ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує на наявність рішення суду по цивільній справі №127/5421/13-ц, яким в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» стягнуто заборгованість за кредитним договором №0015/08/20-КЕ від 29.04.2008, забезпеченого договором поруки в розмірі 21 615,72 дол. США, що еквівалентно 172774,45 грн. При виконанні цього рішення ухвалою суду від 07.08.2018 стягувача було замінено на нового кредитора ТОВ «ФК «Женева». Одночасно, в обґрунтуваннях з посиланням на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01.07.2021 по справі №127/29094/20 вказує на те, що солідарна відповідальність позивача за вищевказаними кредитними зобов'язання припинилася в зв'язку з визнанням судом забезпечувального договору поруки припиненим. Ці ж обставини характеризує як нововиявлені і такими, що виключають можливість задоволення вимог кредитора в рахунок стягнення з майна позивача, як боржника в межах виконавчого провадження, пов'язаного з виконанням рішення суду по справі №127/5421/13-ц.
При цьому, позивач не вказує та не надає доказів, які б вказували на перегляд рішення суду по цивільній справі №127/5421/13-ц у зв'язку з нововиявленими обставинами, про які зазначає позивач в свої обґрунтуваннях, чи було воно змінено або скасовано в частині задоволених майнових вимог щодо ОСОБА_1 .
Слід звернути увагу позивача на те, що судові рішення, яке набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом, зокрема відповідно до розділу VII ЦПК України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Слід також зауважити, що для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, обставини, з якими пов'язується відсутність обов'язку боржника, виникають вже після винесення судом рішення, тому процедура визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не може стосуватися питання законності вже ухваленого рішення суду, не може замінювати собою апеляційне оскарження рішення суду, тобто факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не можуть оспорюватися при вирішенні питання визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Позивач, звертаючись до суду, посилається одночасно як на положення ст. 432 ЦПК щодо «матеріально-правових» та «процесуально-правових» підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (яке регулює виключно порядок звернення до суду з відповідною заявою на стадії виконання рішення суду в межах конкретної справи), а також посилається і на «інші причини», які тлумачить в довільній формі, як на підставу заявлених позовних вимог. При цьому не звернув увагу на відповідні роз'яснення ВССУ від 25.09.2015 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» де зазначено, що в контексті словосполучення «інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Тобто, мова йде саме про зміну/скасування рішення суду, на підставі якого видався виконавчий лист для реалізації його матеріального змісту та причини його не виконання саме в межах такого рішення.
Отже, позивачу, обираючи спосіб захисту, необхідно врахувати чинне законодавство щодо порядку звернення судових рішень на виконання, порядку їх реалізації та відповідно визначитись з правовими підставами позову та предметом позову.
Крім того, в частині позовних вимог щодо зобов'язання вчинити дії позивач не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, висвітлену в постанові від 23.01.2018 по справі 453/1540/15-ц, згідно якої суди при розгляді справ не можуть на себе перебирати повноваження інших державних органів (зокрема повноваження державного виконавця і начальника органу державної виконавчої служби), які передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя