Справа № 127/15580/21
Провадження № 2/127/2625/21
20 жовтня 2021 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №17097, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором від 21 січня 2012 року №001-01011-210112, укладеним між позивачем та ПАТ «Дельта банк», право вимоги за яким було відступлене на підставі договору №2241/К про відступлення права вимоги від 07 травня 2020 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», за період з 07 травня 2020 року по 31 березня 2021 року в розмірі: 12822,27 грн заборгованість за тілом кредиту; 7142,66 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 20014,93 грн. 27 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В. В. відкрите виконавче провадження №65549550 про примусове виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса; 07 червня 2021 року винесена постанова приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вважаючи виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач вказує, що кредитний договір від 21 січня 2012 року №001-01011-210112 не був нотаріально посвідчений, через що нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, так як законодавством не передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі. Крім цього, позивач вважає, що при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат» внаслідок сплину з дня виникнення у відповідача права вимоги трьох років. Також позивач вважає, що нараховані відсотки не підлягають стягненню, оскільки він не був ознайомлений з умовами кредитування.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №19097, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а також стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є. М.
26 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.
Проаналізувавши вказаний відзив, слід зазначити, що такий підписаний представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Виссалом В. В. на підставі довіреності від 11 березня 2021 року, копія якої надана суду на підтвердження повноважень як представника.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У п. 18 розділу XІІІ «Перехідних положень» ЦПК України вказано, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням п.п. 11 п. 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. Відповідно до ч. 3 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Згідно з п.п. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п.3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).
Враховуючи дату відкриття провадження у даній справі, розгляд справи в порядку загального позовного провадження, представництво відповідача через представника може здійснюватися виключно адвокатами.
Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Відзив на позовну заяву поданий ОСОБА_2 як представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за довіреністю, при цьому до ним не додано доказів, що він є адвокатом і уповноважений представляти інтереси відповідача саме як адвокат.
Таким чином, судом установлено, що відзив був поданий неповноважною особою, а тому суд не бере до уваги даний відзив на позовну заяву.
27 липня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, де зазначалося, що відзив поданий не уповноваженою на це особою, а також заперечувалися твердження щодо не співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Третя особа своїм правом на надання пояснень не скористалася.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися в порядку визначеному чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомили. Наразі матеріали справи містять заяву позивач про розгляду справи у його відсутність.
Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися в порядку визначеному чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом установлено, що 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №17097, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №001-01011-210112 від 21 січня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта банк», право вимоги за яким було відступлене на підставі договору №2241/К про відступлення права вимоги від 07 травня 2020 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», за період з 07 травня 2020 року по 31 березня 2021 року в розмірі: 12822,27 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7142,66 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 20014,93 грн.
27 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В. В. відкрите виконавче провадження №65549550 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та 07 червня 2021 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .
За загальним правилом ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172.
З моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 в справі №826/20084/14, про визнання не чинним і скасування п.1 та п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 визнано незаконним та не чинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Тобто, виконавчий напис був вчинений 05 квітня 2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14. Укладений кредитний договір договором №001-01011-210112 від 21 січня 2012 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зважаючи на неможливість взяття до уваги відзиву на позовну заяву, слід зазначити, навіть за таких обставин, що відповідачем не надано інших будь-яких заперечень, аргументів та доказів на спростування доводів позивача про відсутність підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1 , зокрема, в частині нарахованих відсотків за кредитом, а також обрахунку строку виникнення права вимоги вчинення виконавчого напису, що також опосередковано вказує на безумовність вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення заборгованості із позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1362 грн (908,00 грн + 454,00 грн).
Щодо витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, то суд враховує, що відповідно до ст. 131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем заявлено про врахування судових витрат понесених ним (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами.
На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копія договору про надання правової допомоги б/н від 04 червня 2021 року з додатковою угодою, укладеного між позивачем та адвокатом Хейнісом О. Г., ордер, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 07/06/21 від 07 червня 2021 року про сплату адвокату гонорару в сумі 6000,00 грн, у позовній заяві наведений попередній розрахунок витрат.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам суд враховує, що відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та другої ст. 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя N R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст.1).
Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час (ст.30)
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява N 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява N 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як слідує зі змісту додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомогу від 04 червня 2021 року сторони домовились, що вартість послуг адвоката за надання послуг, передбачених п.1 даної додаткової угоди (підготовка позовної заяви, представлення інтересів) становить 6000,00 грн. Оплата послуг адвоката здійснюється готівкою протягом п'яти робочих дів, з дня укладення додаткової угоди.
Отже розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат у суді.
Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги та наданні послуги дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правничу допомогу в сумі 6000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Суд звертає увагу на відсутність окремого детального опису робіт на виконання положень ч.3 ст.137 ЦПК України, однак відмічає, що за змістом цієї норми вона запроваджена "для визначення розміру витрат", однак у межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Доводів відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.
За наведеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за №1172, ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 354 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, зареєстрований 05 квітня 2021 року в реєстрі за №17097, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на підставі договору №2241/К про відступлення прав вимоги від 07 травня 2020 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №001-01011-210112 від 21 січня 2012 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , за період з 07 травня 2020 року по 31 березня 2021 року в розмірі: 12822,27 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7142,66 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису, що становить 20 014,93 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 1362,00 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014,
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, м. Київ, вул.. Мала Житомирська, 6/5.
Суддя