вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2365/21
Суддя Конюх О.В., про секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”,
с. Гора Бориспільського району Київської області,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Українські крила”, м. Київ,
про стягнення 12719,53 грн.,
за участі представників:
від позивача: Старовойт М.Б., в порядку самопредставництва, наказ від 28.01.2021 № 11-07/1-89/п&1, посадова інструкція від 14.12.2018 № 35-05/1-7;
від відповідача: не з'явився;
позивач - державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, с. Гора Бориспільського району Київської області (далі по тексту - ДП «МА «Бориспіль») (балансоутримувач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 02.08.2021 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Авіакомпанія “Українські крила”, м. Київ (далі по тексту - ТОВ «АК «Українські крила») (орендар), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 21.08.2018 № 02.5-14/1-303 за період з серпня 2020 по травень 2021, в загальному розмірі 12719,53 грн., з яких: 11550,74 грн. основного боргу, 628,48 грн. пені, 130,87 грн. 3% річних, 409,44 грн. інфляційних втрат. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2270,00 грн. судового збору та 100,00 грн. витрат, пов'язаних із вчиненням процесуальних дій.
Позов обґрунтований тим, що відповідач є орендарем об'єкту державного нерухомого майна, що перебуває на балансі аеропорту - приміщень №№25-27 загальною площею 22,6 кв.м. будівлі ІТК для розміщення офісних приміщень та за окремим договором №02.5-14/1-303 отримує та зобов'язався оплачувати послуги з утримання приміщення на підставі складених балансоутримувачем рахунків та актів приймання-здачі наданих послуг. Відповідач не виконував вказав зобов'язання з оплати послуг за період із серпня 2020 по червень 2021, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 11 550,74 грн., яку позивач просить суд стягнути із врахуванням передбаченої пунктом 4.2 договору пені, та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат.
Суд звертає увагу на позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, відповідно до якої Велика Палата вважає, що формулювання частини 3 ст. 30 ГПК України, яка відносить спори, що виникають з приводу нерухомого майна, до виключної підсудності господарського суду за місцезнаходженням цього майна або основної її частини, необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном, тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла в результаті невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини 3 ст. 30 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2365/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
31.08.2021 від позивача до господарського суду надійшла заява про доручення доказів від 28.08.2021 №35-22/1-449.
06.09.2021 від відповідача ТОВ «АК «Українські крила» до господарського суду надійшло клопотання від 01.09.2021 №01-11-57 про закриття провадження, у якому відповідач твердить, що 31.08.2021 та 01.09.2021 сплатив заборгованість у повному обсязі, відтак, просить суд закрити провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору.
20.09.2021 від позивача до господарського суду надійшли пояснення від 15.09.2021 №35-22/1-471, у яких позивач підтверджує факт оплати відповідачем основного боргу, однак вказує, що вимоги про стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат підтримує, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою від 20.09.2021 господарський суд Київської області постановив розгляд справи здійснювати у судовому засіданні, яке призначив на 04.10.2021. Як вбачається із залучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, позивач вказану ухвалу отримав 28.09.2021, відповідач - 27.09.2021, відтак, обидві сторони були належним чином завчасно повідомлені про дату та час судового засідання.
У судове засідання 04.10.2021 з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, відзив не подав.
Враховуючи те, що неявка належним чином повідомлених учасників справи у судове засідання, відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу №911/2365/21 за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 04.10.2021 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши позов ДП МА «Бориспіль» до ТОВ «АК «Українські крила», вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до Акту приймання-передачі орендованого майна від 06.06.2018 регіональне відділення ФДМУ по Київській області передало, а ТОВ «АК «Українські крила» отримало у строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення №25-27 збірно-щитового будинку (будівлі ІТК), інв. номер 47498, площею 22,6 кв.м., що розміщені за адресою Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль».
21.08.2018 між ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач), та ТОВ «АК «Українські крила» (орендар) було укладено договір №02.5-14/1-303 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі по тексту Договір), відповідно до розділу 1 якого у зв'язку із наданням орендарю у строкове платне користування приміщення №№25-27 загальною площею 22,6 кв.м. будівлі ІТК для розміщення офісних приміщень, балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує наступні послуги - теплову енергію, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вода, використана для прибирання приміщення самостійно; прибирання та вивезення твердих побутових відходів (пункт 1.1). Балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під'єднання обладнання орендаря до електричних мереж, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за встановленими цінами (пункт 1.1.2). Орендар щорічно сплачує компенсацію земельного податку за звітний рік пропорційно площі орендованого майна (пункт 1.1.3).
Вартість (ціна) послуг може змінюватись у разі зміни витрат балансоутримувача, пов'язаних з наданням цих послуг, та інших випадках, передбачених чинним законодавством. Балансоутримувач зобов'язаний повідомити орендаря у письмовій формі (рекомендованим листом з повідомленням або вручити під розпис) не пізніше, ніж за 15 днів до введення їх в дію, а Орендар зобов'язаний прийняти їх для розрахунків. Даний лист буде вважатися невідємною частиною договору. При цьому сторони визнають юридичну чинність такого листа та не здійснюють жодних дій щодо внесення змін у договір (пункт 1.9).
Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, орендар самостійно одержує у бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту. Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця (пункт 2.2.2).
Орендар зобов'язаний, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором (пункт 4.2).
Договір набирає чинності з моменту укладення та діє до 05.05.2021 включно (пункт 6.1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах (пункт 6.3).
Додатком №1 сторони підписали графік зняття показників електролічильників та подання їх до ДП «МА «Бориспіль». Додатком №7 сторони погодили перелік об'єктів ТОВ «АК «Українські крила», що споживають електроенергію через мережі ДП «МА «Бориспіль». Додатком №8 сторони підписали розрахунок споживання електроенергії згідно встановленої потужності ТОВ «АК «Українські крила». Додатком №2 до договору є форма звіту про використання електроенергії; додатком №3 - форма переліку електрообладнання; додатком №4 - Інструкція з організації роздільного збирання та перевезення побутових відходів; додатком №5 - правила екологічної безпеки на території ДП «МА «Бориспіль», Додатком №6 - перелік предметів та речовин, заборонених для переміщення через контрольно-пропускні пункти до зони обмеженого доступу, що охороняється ДП «МА «Бориспіль».
Листами від 30.11.2018 №19-22/1-380, від 13.12.2019 №19-22/1-1712, від 15.12.2020 №04-22/2-214, від 05.01.2021 №01-22-5, від 19.04.2021 №01-22-357, від 11.06.2021 №01-22-515, від 19.04.2021 №01-22-357 позивач повідомляв відповідача про зміну вартості послуг відповідно до пункту 1.9 Договору.
Додатковою угодою №1 від 01.02.2019 сторони виклали таблицю 1 розділу 1 договору в новій редакції.
Відповідно до Акту повернення з оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 13.05.2021, ТОВ «АК «Українські крила» передало, а ДП «МА «Бориспіль» прийняло з оренди приміщення у зв'язку із припиненням договору оренди від 06.06.2018 №2119.
Відтак, з 13.05.2021 відповідач припинив користуватися орендованими приміщеннями та споживати послуги із його утримання на умовах Договору.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За спірний період позивач склав Акти приймання-здачі виконаних послуг та сформував рахунки-фактури за надані послуги, які за умовами договору, мали бути оплачені до 20 числа наступного місяця, незалежно від дати їх фактичного отримання, а саме рахунки-фактури:
№226/497 від 31.08.2020 на суму 242,40 грн. (кінцевий строк оплати 21.09.2020 у порядку частини 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 20.09.2020 припадає на вихідний);
№226/569 від 30.09.2020 на суму 242,40 грн. (кінцевий строк оплати 20.10.2020);
№226/634 від 31.10.2020 на суму 396,10 грн. (кінцевий строк оплати 20.11.2020);
№226/695 від 30.11.2020 на суму 1239,94 грн. (кінцевий строк оплати 21.12.2020);
№226/758 від 31.12.2020 на суму 1462,33 грн. (кінцевий строк оплати 20.01.2021);
№226/42 від 31.01.2021 на суму 2 804,09 грн. (кінцевий строк оплати 22.02.2021);
№226/103 від 28.02.2021 на суму 2200,90 грн. (кінцевий строк оплати 22.03.2021);
№226/112 від 31.03.2021 на суму 169,22 грн. (кінцевий строк оплати 20.04.2021);
№226/179 від 31.03.2021 на суму 1904,51 грн. (кінцевий строк оплати 20.04.2021);
№226/195 від 19.04.2021 на суму 85,30 грн. (донарахування за лютий-березень 2021) (кінцевий строк оплати 20.05.2021);
№226/152 від 30.04.2021 на суму 320,11 грн. (кінцевий строк оплати 20.05.2021);
№226/218 від 30.04.2021 на суму 261,58 грн. (кінцевий строк оплати 20.05.2021);
№226/229 від 31.05.2021 на суму 146,72 грн. (кінцевий строк оплати 21.06.2021);
№226/276 від 11.06.2021 на суму 35,90 грн.(донарахування за березень-травень 2021) (кінцевий строк оплати 20.07.2020);
№226/321 від 30.06.2021 на суму 39,24 грн. (за травень 2021) (кінцевий строк оплати 20.07.2021).
Вказані рахунки-фактури разом з актами відповідачем отримані, про що свідчать додані до матеріалів справи копії реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів.
Позивач заявляє до стягнення суму основного боргу 11 550,74 грн. Разом із тим, після відкриття провадження у справі (13.08.2021) платіжними дорученнями від 31.08.2021 №1890 на суму 169,22 грн., №1883 на суму 2200,90 грн., №1889 на суму 1904,51 грн., №1882 на суму 2804,09 грн., №1888 на суму 1462,33 грн., №1887 на суму 1239,94 грн., №1886 на суму 396,10 грн., №1885 на суму 242,40 грн., №1884 на суму 242,40 грн., та від 01.09.2021 №1901 на суму 39,24 грн., №1897 на суму 320,11 грн., №1896 на суму 85,30 грн., №1900 на суму 35,90 грн., №1898 на суму 261,58 грн., №1899 на суму 146,72 грн. позивач оплатив суму основного боргу, що позивач підтверджує у письмових поясненнях від 20.09.2021.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 03.05.2018 у справі № 404/251/17).
Відповідно до частини 3 статті 232, пункту 1 частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, зокрема щодо закриття провадження щодо частини позовних вимог.
Крім того, у частині 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, провадження у справі у частині стягнення 11550,74 грн. основного боргу належить закрити відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору шляхом постановлення відповідної ухвали.
Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Щодо вимог про стягнення 628,48 грн. пені (розрахованої по 16.07.2021) суд зазначає таке.
Відповідно до приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 4.2 Договору, орендар зобов'язаний, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, враховуючи положення частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тому, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інше за взаємною згодою сторін встановлено пунктом 4.2 Договору, відповідно до якого пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем, встановивши вірні дати закінчення строку оплати із врахуванням положень частини 5 ст. 254 ЦК України, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені за заявлений період становить 627,00 грн., відтак вказану вимогу слід задовольнити частково.
Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 130,87 грн. та 409,44 грн. інфляційних втрат. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З огляду на викладене, здійснивши вірний розрахунок 3% річних (по 16.07.2021 включно) та інфляційних втрат (по липень 2021 включно), суд встановив, що вірно розраховані належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 133,76 грн., інфляційні втрати становлять 429,48 грн.
Згідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат належить задовольнити повністю у заявлених сумах 130,87 грн. та 409,44 грн. відповідно.
Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши розрахунки, суд задовольняє позов частково, ухвалює рішення про стягнення з відповідача ТОВ «Авіакомпанія «Українські крила» на користь ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль» 627,00 грн. пені, 130,87 грн. 3% річних, 409,44 грн. інфляційних втрат.
Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі повністю.
Крім судового збору, позивач просить суд віднести до судових витрат та стягнути з відповідача витрати, пов'язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду - 100,00 грн. на відправку поштової кореспонденції, а саме на направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками листом від 06.08.2021 №0830105346665 та заяви про доручення доказів листом від 30.08.2021 №0830105417422.
Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Процесуальний обов'язок позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами передбачений ст. 172 ГПК України, відтак, витрати на відправку рекомендованого поштового відправлення від 06.08.2021 в сумі 53,60 грн., які підтверджуються залученим до матеріалів справи фіскальним чеком «Укрпошти» від 06.08.2021 №76, пов'язані із вчиненням позивачем процесуальних дій та носять характер необхідних витрат. Відтак, суд включає вказану суму до судових витрат та покладає її відшкодування на відповідача повністю у порядку частини 9 ст. 129 ГПК України.
Щодо витрат на відправку відповідачу заяви від 28.08.2021 про доручення доказів, суд вказує, що необхідність її подання до суду та направлення відповідачу на виконання вимог статті 80 ГПК України обумовлена помилкою самого позивача, який долучив до позовної заяви лише фрагмент письмового доказу - претензії від 09.03.2021 №35-28/5-83, замість його повного тексту, що підтверджується Актом відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції (канцелярія) апарату суду від 10.08.2021 №07-13/271/2021. Відтак, витрати на відправку рекомендованого листа від 30.08.2021 №0830105417422 не перебувають у причино-наслідковому зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань та не включаються судом до необхідних судових витрат по справі.
Підсумовуючи викладене, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судових витрат у сумі 2323,60 грн., які складаються з 2270,00 мінімального судового збору та 53,60 грн. витрат на відправку поштової кореспонденції.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Українські крила» (02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд.201-203, літера 2А, 5 поверх ідентифікаційний код 40217935) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069)
627,00 грн. (шістсот двадцять сім гривень нуль копійок) пені,
130,87 грн. (сто тридцять гривень вісімдесят сім копійок) 3% річних,
409,44 грн. (чотириста дев'ять гривень сорок чотири копійки ) інфляційних втрат,
2323,60 грн. (дві тисячі двадцять три гривні шістдесят копійок) судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 22.10.2021.
Суддя О.В. Конюх