ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2021Справа № 910/23597/17
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт"
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи"; 2) Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін"; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон"; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга"
провизнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Ізвєков В.В. - представник за довіреністю;
від відповідачів-1,-2,-3: не з'явилися;
від відповідача-4: Гавриленко В.В. - представник за довіреністю;
від відповідача-5: Осійчук Т.М. - представник за довіреністю.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/23597/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи", Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга", у якому позивач просить:
- визнати недостовірною інформацію наступного змісту: "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем", поширену в мережі Інтернет Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключові системи", Фізичною особою-підприємцем Чорноусом Сергієм Олександровичем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Айфін" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон";
- зобов'язати фізичну особу-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на веб-сайті https://sonata.biz.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://buh.ligazakon.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключові системи" спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://ksystems.com.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт".
18.05.2021 відповідачем-2 було заявлено клопотання про витребування доказів у ТОВ "Інтелект-Софт", ТОВ "Інтелект-Сервіс" та Державної фіскальної служби України.
Ухвалою суду від 21.05.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 25.06.2021 та зобов'язано відповідача-2 обґрунтувати неможливість та довести поважні причини, які об'єктивно не залежали від його волевиявлення для подання клопотання про витребування доказів з дотриманням встановленого законодавством строку.
26.05.2021 позивач через канцелярію суду надав уточнену редакцію заперечень проти клопотання представника ФОП Чорноус С.О. про витребування доказів.
Крім того, 24 та 25 червня 2021 відповідачем-2 заявлено клопотання про витребування доказів та про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про витребування доказів як такого, що пропущений з поважних підстав.
За результатами розгляду клопотань відповідача-2 суд вирішив клопотання Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича про поновлення строку та витребування доказів задовольнити, поновити строк на подання клопотання про витребування доказів як такий, що пропущений з поважних підстав та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Софт"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Сервіс"; Державної фіскальної служби України відповідні відомості.
Підготовче судове засідання відкладено на 30.07.2021.
14.07.2021 відповідачем-2 долучено до справи докази перебування уповноваженого представника за межами України на час проведення підготовчого засідання 21.05.2021.
Крім того, 15.07.2021 до суду від Державної фіскальної служби України надійшли письмові пояснення на ухвалу від 25.06.2021 про витребування доказів.
26.07.2021 до суду надійшов лист ТОВ "Інтелект-Сервіс" із повідомленням про відсутність у Товариства витребуваних судом доказів.
Крім того, ТОВ "Інтелект-Софт" 26.07.20212 також повідомило суд про відсутність у нього витребуваних відомостей.
Відповідач-2, у свою. чергу, 28.07.2021 знову звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів.
Однак, фактично, клопотання відповідача-2 про витребування від 28.07.2021 дублювали подані ним раніше клопотання які вже було задоволено судом.
ТОВ "Інтелект-Софт" та ТОВ "Інтелект-Сервіс" письмово повідомили суд про відсутність у них витребуваних судом відомостей, а жодних підстав вважати, що такими фактичними даними наразі володіє Державна податкова служба немає.
Суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи фактичних даних достатньо для вирішення спору по суті, а отже, у витребуванні доказів немає потреби.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 01.10.2021.
30.09.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про приєднання доказів та призначення у справі судової комп'ютерно-технічної експертизи.
У судовому засіданні 01.10.2021 учасники процесу висловили свою позицію стосовно заявленого відповідачем-2 клопотання про призначення експертизи.
Суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.10.2021.
В першу чергу, в судовому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача-2 про призначення експертизи та заслухано думку учасників процесу.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи.
Згідно зі ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
З огляду на наведені вище обставини, зважаючи на те, що відповідачем-2 заявлено клопотання про призначення у справі експертизи після закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Крім того, станом на дату подання такої заяви відповідачем-2 не повідомлено достеменних даних про місце перебування відомостей, які необхідні для проведення у справі експертизи та за відсутності яких експертна установа не мала змоги провести дослідження та залишила без виконання ухвалу суду від 07.12.2018.
Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 12.10.2021 наполягав на задоволенні заявленого позову та надав усні пояснення.
Представники відповідачів -4, -5 проти позовних вимог заперечували в повному обсязі.
Відповідачі -1, -2,- 3, явку уповноважених представників у судове засідання 12.10.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Неявка представників відповідачів -1, -2,- 3 не перешкоджає вирішенню спору по суті, а наявних у справі доказів достатньо для прийняття рішення у справі.
Суд закінчив з'ясування обставин та перевірку їх доказів, провів судові дебати та відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України після виходу з нарадчої кімнати проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19.07.2017 був поширений лист-звернення розробників програмного забезпечення та інших суб'єктів електронної звітності, в якому містилася, зокрема, наступна інформація: "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем".
Таку інформацію розміщено за наступними посиланнями:
- https://sonata.biz.ua/topic/2087
- http://clone.sonata.biz.ua/download/doc1.pdf
- https://ksystems.com.ua/wp-content/uploads/2017/07/zvernennya.pdf
- https://ksystems.com.ua/zvernennya-rozrobnikiv-programnogo-z/
-https://buh.ligazakon.net/news/162500_obrashchenie-k-premer-ministru-po-povodu-resheniya-problem-s-predstavleniem-otchetnost
Позивач у позовній заяві стверджує, що авторами поширеної інформації є відповідачі у справі, оскільки розповсюджений лист-звернення підписаний особисто ними або їх уповноваженими представниками.
Крім того, позивач наголошує, що відповідачами було оприлюднено відомості без належної перевірки фактів і отримання відповідей державних органів до яких відповідні звернення було направлено, які б підтвердили або заперечили інформацію. автори звернення не вимагають у правоохоронних органів перевірити діяльність розробників М.Е.doc, а просять провести розслідування щодо ситуації, яка склалася з обробкою податкової звітності. За обробку податкової звітності відповідає ДФС, тому вказане звернення до правоохоронних та інших органів стосується саме діяльності ДФС. Тобто, звернення подано з метою перевірки діяльності ДФС, а поширення інформації, яка стосується розробників М.Е.doc у зверненні було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок.
На думку позивача, поширення неправдивих відомостей про програмне забезпечення М.Е.doc та його розробника завдає шкоди діловій репутації позивача, чим порушує особисті немайнові права, зокрема, право на недоторканість ділової репутації.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідачі, здебільшого, наводять такі обґрунтування:
- розміщена інформація не містить жодних посилань на ТОВ "ІТ Експерт" чи на програмне забезпечення М.Е.doc, а тому така інформація ніяк не могла вплинути на ділову репутацію позивача;
- відповідачі як власники програних забезпечень, що використовуються під час подання електронної звітності, звертаються до посадових осіб у зв'язку із систематичною некоректною роботою ДФС, невиконання ЄРПН покладених на нього функцій та неможливості в інший спосіб врегулювати проблемні питання у зв'язку із ігноруванням уповноваженими працівниками ДФС;
- у спірному тексті відсутня оцінка підприємницької, громадської чи професійної діяльності ТОВ "ІТ Експерт", немає навіть оціночних суджень щодо програмного забезпечення М.Е.doc;
- позивачем не надано доказів, що ТОВ "ІТ Експерт" є розробником програмного забезпечення М.Е.doc;
- відповідачами не визнається факт розповсюдження інформації, що стосується позивача, недостовірність розповсюдженої інформації, розповсюдження інформації з метою завдання шкоди правам та інтересам позивача, не визнається взагалі будь-якого порушення прав та інтересів позивача, оскільки останній на час розміщення інформації не мав права на ПЗ М.Е.doc, зазначені в зверненні обставини є фактами, що підлягають перевірці із подальшим притягненням винних осіб до встановленої законом відповідальності;
- ТОВ "Айфін" в особі директора лише було підписано офіційний лист-звернення до осіб уповноважених провести перевірку та контроль діяльності ДФС;
- ТОВ "Інтелект-Софт" здійснює супроводження, технічну підтримку та адаптацію ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності", а відтак - інформаційних систем ДФС, при цьому володіючи ліцензією на комерційне використання комп'ютерної програми М.Е.doc;
- технічна підтримка та супроводження програмного комплексу "ДПС-Про" здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект-Сервіс";
- розміщена інформація є оціночним судженням, оскільки не містить фактичних даних з огляду на характер використання основних засобів, зокрема, словосполучень "на жаль", "створюється враження", "систематичні проблеми", "дивним чином співпали", "маємо підстави вважати";
- звернення особи до правоохоронних органів за захистом своїх прав, порушених особою, не можуть розглядатися як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи;
- ТОВ "ІАЦ "Ліга" укладено договір про надання права на використання доменного імені № 01/01-2017/Д/ЛЗ від 01.01.2017 з ТОВ "Ліга Закон" відповідно до умов якого ТОВ "Ліга Закон" має право використовувати доменне ім'я ligazakon.ua для адресації веб-сайтів та веб-сторінок (в т.ч. http://ligazakon.ua/) та веб-сторінок (в т.ч. http://buh.ligazakon.ua/). ТОВ "Ліга Закон" у разі пред'явлення претензій щодо публікацій на веб-сайтах, зобов'язана врегулювати спір самостійно, без залучення ТОВ "ІАЦ "Ліга";
- ТОВ "ІАЦ "Ліга" не несе відповідальності за зміст та форму подання інформації, розміщеної на веб-сайтах та веб-сторінках.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
У ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно з частиною 1 статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
Отже, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до частини 1 статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини 1 статті 299 Цивільного кодексу України.
Відповідно до абз. 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України '"Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27.02.2009 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Як вже було вказано вище, спірну інформацію було розміщено за наступними посиланнями:
- https://sonata.biz.ua/topic/2087
- http://clone.sonata.biz.ua/download/doc1.pdf
- https://ksystems.com.ua/wp-content/uploads/2017/07/zvernennya.pdf
- https://ksystems.com.ua/zvernennya-rozrobnikiv-programnogo-z/
-https://buh.ligazakon.net/news/162500_obrashchenie-k-premer-ministru-po-povodu-resheniya-problem-s-predstavleniem-otchetnost.
Таким чином, поширення наведеної вище інформації відбулося у відкритий спосіб та ця інформація стала відома необмеженому колу осіб.
У відзивах на позов відповідачі, зокрема, стверджують, що ТОВ "Айфін" в особі директора лише було підписано офіційний лист-звернення до осіб уповноважених провести перевірку та контроль діяльності ДФС, а ТОВ "ІАЦ "Ліга" не несе відповідальності за зміст та форму подання інформації, розміщеної на веб-сайтах та веб-сторінках.
Однак, судом встановлено, що відповідач-3 є одним із авторів поширеної інформації, про що свідчить підпис уповноваженою особи ТОВ "Айфін" на листі-зверненні, що не спростовано відповідачем-3. Оскільки доказів вжиття ТОВ "Айфін" заходів щодо видалення поширеної інформації надано не було, то можна вважати, що відповідач-3 погодився із публікацією підписаного його представником листа-звернення.
Відповідно до п. 12 постанови пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет, що і було зроблено позивачем.
З огляду на те, що власником веб-сайту є відповідач-5, саме він є належним відповідачем у справі, а укладений між відповідачем-5 та ТОВ "Ліга Закон" договір не передбачає передачі права власності на доменне ім'я, лише право користування.
Крім того, як вбачається із доводів відповідачів, у спірному тексті відсутня оцінка підприємницької, громадської чи професійної діяльності ТОВ "ІТ Експерт", немає навіть оціночних суджень щодо програмного забезпечення, немає доказів, що спірна інформація на момент її розміщення стосується ділової репутації позивача, оскільки позивач зареєстрував свої права на комп'ютерну програму лише 26.07.2017, а отримав свідоцтво 31.08.2017.
Свідоцтво про внесення відомостей до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення видається відповідно до Положення про Реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Вказаний реєстр діє для забезпечення ідентифікації та обліку виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення.
Наданими позивачем доказами підтверджується, що з метою отримання свідоцтва ним було подано пакет документів серед яких копія ліцензійного договору № 0111/1 від 01.11.2013, укладеного між позивачем та автором комп'ютерної програми. За цим договором позивачу надається право на використання твору - комп'ютерна програма М.Е.doc.
За вказаним ліцензійним договором передаються права на використання твору такими способами: право включати копії твору або його частину до інших об'єктів інтелектуальної власності, які є власною розробкою ліцензіата (ТОВ "ІТ Експерт"); право продавати копії твору у складі власного програмного забезпечення, які є власною розробкою ліцензіата (ТОВ "ІТ Експерт"); використовувати твір під комерційним (фірмовим найменуванням), торговою маркою (знаком для товарів і послуг); внесення змін у твір, у тому числі з пристосування до іншого середовища і типів ЕОМ та інше.
Відповідно до авторизаційного листа від 01.11.2013, виданого автором комп'ютерної програми М.Е.doc ОСОБА_1, надано дозвіл ТОВ "ІТ Експерт" в рамках дії ліцензійного договору № 0111/1 від 01.11.2013 виступати розробником комп'ютерної програми М.Е.doc (далі також - твір) з правом внесення змін в твір, у тому числі, на переробку, модифікацію, адаптацію та/або будь-яку іншу зміну комп'ютерної програми М.Е.doc всіма можливими способами для будь-яких ЕОМ та інших придатних до роботи з комп'ютерною програмою М.Е.doc пристроїв, як тих, що існують зараз, так і тих, що будуть створені в майбутньому, а також, будь-яким чином, використовувати самостійно перероблені, модифіковані, адаптовані та/або будь-яким іншим чином змінені версії комп'ютерної програми М.Е.doc. Наведене підтверджує, що позивач є розробником ПЗ М.Е.doc.
Згідно зі свідоцтвом про внесення відомостей до реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення серії ВР № 01902 від 31.08.2017, позивач є виробником і розповсюджувачем комп'ютерної програми М.Е.doc.
Той факт, що вказане свідоцтво отримано позивачем вже після поширення спірної інформації відповідачами жодним чином не спростовує наявності у ТОВ "ІТ Експерт" статусу розробника (виробника) програмного забезпечення М.Е.doc. на момент її поширення. Положенням про Реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення № 332 від 22.03.2012, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, внесення суб'єкта господарювання до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення як виробника певного програмного забезпечення за своєю правовою природою є засвідченням факту, що він є виробником цього програмного забезпечення, а законодавство України не пов'язує набуття статусу виробника програмного забезпечення з моментом внесення про нього інформації до згаданого Реєстру.
З п. 2.5. Положення № 332 вбачається, що суб'єкт господарювання набуває статусу виробника програмного забезпечення з моменту укладення відповідних договорів про передачу майнових прав на програмне забезпечення.
До основних видів діяльності ТОВ "ІТ Експерт" відносяться: видання іншого програмного забезпечення (код 58.29 видання стандартного програмного забезпечення), комп'ютерне програмування (код 62.01 відповідно до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010) цей клас включає розроблення, модифікацію, тестування та технічну підтримку програмного забезпечення), інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність та ін., що зазначено в даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У випадку поширення недостовірної інформації про результати діяльності, товари виробництва юридичної особи це призводить та може призвести в подальшому до порушення особистих немайнових прав юридичної особи, зокрема, шляхом завдання шкоди діловій репутації.
Вказана правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2017 у справі № 911/2989/16.
У поширеній відповідачами інформації йдеться не лише про розробників програмного забезпечення М.Е.doc., а й про саме програмне забезпечення, яке позивач має право розповсюджувати та використовувати твір під знаком для товарів і послуг "medoc" відповідно до ліцензійного договору № 0111/1 від 01.11.2013, ліцензійного договору № 0110/10 від 10.01.2016 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016.
Таким чином, поширена інформація стосується особи позивача станом на момент її поширення, оскільки відповідно до ліцензійного договору йому належить право продавати копії твору, розповсюджувати твір, комерційно використовувати твір тощо. Позивач також має ліцензію на використання знака "medoc" відповідно до ліцензійного договору № 0110/10 від 10.01.2016 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016. Крім того, позивач є власником (реєстрантом) веб-сайту medoc.ua, що підтверджується копією сертифіката про реєстрацію доменного імені.
Позивач отримав статус розробника (виробника) програмного забезпечення М.Е.doc. з моменту набуття майнових прав на нього - 01.11.2013, а свідоцтво від 31.08.2017 додатково підтверджує визнання цього статусу позивача з боку держави, а розроблення програмного забезпечення відноситься до основних видів діяльності позивача.
Більше того, всупереч наведених відповідачами доводів, у відповідях на адвокатські запити позивача ТОВ "Інтелект-Софт" та ТОВ "Інтелект-Сервіс" повідомляють, що вони не є розробниками програмного забезпечення М.Е.doc.
Стосовно того, що поширена інформація відповідачами є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Так, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При цьому, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Отже, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
Таким чином, розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
У даному випадку, поширена відповідачами спірна інформація містить твердження про те, що "деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ М.Е.doc, в якому все працює". Однак, жодних фактичних даних, які б підтверджували дійсність таких доводів до матеріалів справи долучено не було. Суд наразі не в змозі пересвідчитися чи дійсно спеціалісти районних відділень надавали такі рекомендації. А копії заяв свідків, які подані відповідачами не можна вважати належними та допустимими доказами у справі.
Відповідачі також не надали достатні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, які б свідчили, що розробники програмного забезпечення М.Е.doc, у тому числі позивач, здійснювали у період з 14.07.2018 по 19.07.2018 втручання в державні інформаційні системи, які здійснюють реєстрацію податкових накладних та приймання електронної звітності.
Листом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 26.07.2017 №4457/38/03-2017 лише проінформовано, що за фактом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем підприємств, установ та організацій державного і приватного секторів України здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України, в ході роботи ДФС.
В Україні діє принцип презумпції невинуватості, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинуватість до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. У ст. 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Поширення щодо особи недостовірної інформації про вчинення нею злочину порушує презумпцію невинуватості особою і є підставою для спростування такої інформації.
У своєму листі-зверненні відповідачі фактично вказують на вчинення розробниками програмного забезпечення М.Е.doc злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 361 Кримінального кодексу України.
До листа-звернення на ім'я Прем'єр-міністра України від 19.07.2019 відповідачі не додали жодних документів, які б підтверджували причетність розробників програмного забезпечення М.Е.doc до некоректної роботи державних інформаційних систем.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження своїх доводів позивач долучив до справи Висновок експерта № 202/17 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 22.09.2017, яким встановлено, що ресурси/посилання https://buh.ligazakon.ua/news/2017/7/20/162500.htm; https://sonata.biz.ua/topic/2087; https://ksystems.com.ua/zvernennya-rozrobnikiv-programnogo-z/ знаходяться на веб-сайтах/ресурсах, що складаються зі статичних елементів інформаційного наповнення, таких як графічні елементи, що складають оформлення веб-сторінки (меню навігації, графічні зображення, тощо), гіперпосилання на пов'язані матеріали, інформація у текстовому форматі тощо. До динамічних та потокових елементів інформаційних ресурсів вищезазначених ресурсів/посилання відносяться коментарі користувачів, реклама, інше. Скріншоти інформаційного наповнення (вмісту) вищезазначених ресурсів/посилання наведено на рисунках 1-14 (Додатку 1). На ресурсах/посилання https://clone.sonata.biz.ua/download/doc1.pdf; https://ksystems.com.ua/wp-content/uploads/2017/07/zvernennya.pdf. містяться електронні файли у форматі "*.pdf". Вміст зазначених електронних файлів наведено у (Додаток 2), файли відтворено (скопійовано) на матеріальний носій типу DVD-диск (Додаток 3).
Також, позивачем подано Висновок за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи № 2473 від 28.03.2018 на вирішення якої поставлено питання - Чи містить висловлювання "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем" негативну інформацію стосовно розробників програмного забезпечення М.Е.doc? Якщо так, то яким є зміст негативної інформації стосовно розробників програмного забезпечення М.Е.doc?
За результатами проведеного дослідження експерт Н.В. Стратулат зробив висновок, що у процесі дослідження, на підставі аналізу смислового навантаження наданих на дослідження висловлювань, встановлено, що ці повідомлення містять негативну інформацію стосовно розробників програмного забезпечення М.Е.doc, а саме про вчинення розробниками ПЗ М.Е.doc неправомірних дій щодо роботи державних інформаційних систем, про винуватість М.Е.doc у проблемах прийомного шлюзу ДФС, а отже про порушення М.Е.doc норм чинного законодавства. Висловлювання, зважаючи на характер використаних у них мовно-стилістичних засобів, містять стосовно розробників програмного забезпечення М.Е.doc негативну інформацію, яка виражена у формі фактичних тверджень (даних) і не може кваліфікуватися як оціночні судження з огляду на слова та словосполучення вжиті у цих висловлюваннях, які прямо і ясно вказують на певні події та явища.
Крім того, з метою повного та всебічного дослідження всіх матеріалів справи в їх сукупності, судом було проведено судово-лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, за результатами якої складено Висновок № 15738/15739/18-39 від 30.08.2018. На вирішення судової експертизи поставлено питання:
- чи містить висловлювання "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем" негативну інформацію стосовно розробників програмного забезпечення М.Е.doc?
- якщо висловлювання "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем" містить негативну інформацію стосовно розробників програмного забезпечення М.Е.doc, в якій формі виражено цю інформацію: твердження чи оціночного судження?
За результатами проведеного дослідження експерт І.А.Ткачук зробив висновок, що вказані вище висловлювання у контексті звернення розробників програмного забезпечення та інших суб'єктів електронної звітності на ім'я Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. від 19.07.2017 містять негативну інформацію стосовно діяльності розробників програмного забезпечення М.Е.doc та викладені у формі тверджень про конкретні факти (фактичні дані), а не оціночних суджень.
Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами спірна інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення.
При цьому, поширена відповідачами спірна інформація не відповідає дійсності, не узгоджується з наявними у матеріалах справи фактичними даними, відповідно є недостовірною.
Частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, партнерів та клієнтів, а також дискредитує ведення його господарської діяльності.
Діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Той факт, що у читачів поширеної інформації створилося викривлене враження про програмне забезпечення і компанію-розробника підтверджують коментарі до поширеної інформації. Це є одним з доказів того, що інформація негативно вплинула на ділову репутацію позивача.
Більше того, поширена відповідачами інформація була розміщена також у засобах масової інформації, що негативно вплинуло на репутацію комерційного (фірмового) найменування М.Е.doc.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що внаслідок поширення відповідачами спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки спірна інформація шкодить його діловій репутації та дискредитує останнього.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання вказаної інформації недостовірною.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положенням статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, за частиною першої статті 16 якого кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Частина друга зазначеної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також визначені у статті 20 ГК України.
Перелік наведених у зазначених нормах способів захисту не є вичерпним, отже суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки, положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/8190/17.
За змістом статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації як спосіб захисту повністю відповідає змісту порушеного права, що полягає в поширенні цієї недостовірної інформації.
При наданні оцінки вимогам позивача про відновлення його порушених прав у спосіб, заявлений ним в прохальній частині позовної заяви, суд враховує приписи ч. ч. 5, 7 ст. 277 ЦК України та п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009, якими унормовано, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Спеціальний порядок спростування недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала) юридична особа. У такому випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути відкликаний.
При цьому, суд враховує положення п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 згідно з якого, якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про зобов'язання ФОП Чорноуса С.О., ТОВ "ІАЦ "Ліга", ТОВ "Ключові системи" спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на відповідному сайті резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт".
Таким чином, за результатами розгляду наявних у справі фактичних даних, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачами на спростування позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" задовольнити повністю.
2. Визнати недостовірною інформацію наступного змісту: "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем", поширену в мережі Інтернет Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключові системи", фізичною особою-підприємцем Чорноусом Сергієм Олександровичем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Айфін" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга закон".
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на веб-сайті https://sonata.biz.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт".
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 23; код ЄДРПОУ 16289008) спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://buh.ligazakon.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт".
5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключові системи" (01010, м. Київ, вул. Московська, 15, кв. 14; код ЄДРПОУ 39034634) спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://ksystems.com.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт".
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи" (01010, м. Київ, вул. Московська, 15, кв. 14; код ЄДРПОУ 39034634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102, код ЄДРПОУ 38777989) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 280,00 грн.
7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102, код ЄДРПОУ 38777989) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 280,00 грн.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін" (08302, Київська область, м. Бориспіль (з), вул. Київський шлях,65; код ЄДРПОУ 37933038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102, код ЄДРПОУ 38777989) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 280,00 грн.
9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 23; код ЄДРПОУ 35256291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102, код ЄДРПОУ 38777989) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 280,00 грн.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 23; код ЄДРПОУ 16289008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102, код ЄДРПОУ 38777989) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 280,00 грн.
11. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2021 року.
Суддя Ю.О.Підченко