ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2021Справа № 910/11282/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код ВП: 40081200)
до Приватного підприємства "Окко Контракт" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 15-17/18; ідентифікаційний код: 36248687)
про стягнення 108 161,95 грн
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Окко Контракт" (далі - відповідач) про стягнення 108 161,95 грн, з яких 17 665,39 грн пені та 90 496,56 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № ОД/НХ-20-25НЮ від 05.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
12.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару не було виконано вчасно у зв'язку із ростом ринкових цін на пальне, а позивач, у свою чергу, ухилився від укладення додаткової угоди до договору поставки щодо зміни ціни товару. Крім того, відповідач посилається на відсутність правових підстав для стягнення з нього пені, оскільки пеня, відповідно до норм законодавства, стягується лише за порушення грошових зобов'язань. Щодо стягнення штрафу відповідач зазначає, що оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо подальшої поставки товару, вина відповідача у простроченні виконання зобов'язання відсутня. З огляду на те, що в більшій мірі відповідач виконував взяті на себе зобов'язання, причиною прострочення поставки товару стала неузгодженість сторонами ціни товару, відсутність негативних наслідків для позивача, неналежне надсилання заявки на поставку товару, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу, що підлягає до стягнення, та відмовити в позові у повному обсязі.
12.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача також надійшла заява про об'єднання справ № 910/11299/21 та № 910/11282/21 в одне провадження.
25.08.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження росту ринкових цін на пальне не охоплюють періоду відправлення та отримання відповідачем заявки на поставку товару, а також умовами укладеного сторонами договору не передбачено обов'язку позивача укладати додаткову угоду на вимогу відповідача, у зв'язку зі збільшенням ринкових цін на пальне. За доводами позивача, твердження відповідача про неналежне відправлення заявки на поставку товару є безпідставними, оскільки договір поставки не передбачає обов'язку позивача надавати відповідачу докази на підтвердження повноважень підписантів заявки, а також визначає, що позивач вправі надіслати відповідачу заявку на поставку товару будь-яким способом. При цьому, як зазначає позивач, зі змісту відзиву вбачається, що відповідач фактично визнав факт невиконання ним заявки на поставку товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у задоволенні клопотання відповідача про об'єднання справ в одне провадження було відмовлено.
24.09.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
05.02.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник, позивач) та Приватним підприємством "Окко Контракт" (далі - постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки № ОД/НХ-20-25НЮ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовнику бензин марки А-95 (по талонам) (далі - паливо), в обсягах згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього Договору.
За умовами пункту 1.4 Договору відпуск палива здійснюється цілодобово по талонах, які є підставою для відвантаження нафтопродуктів з усіх АЗС постачальника. Заправка автотранспорту здійснюється відповідно до потреб замовника.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що кількість палива, що постачається, на момент укладення Договору складає 91 300 літрів, згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1).
За змістом пунктів 5.1, 5.2 Договору паливо має бути поставлено замовнику шляхом передачі відповідної кількості талонів відповідного номіналу тільки на підставі письмових заявок (рознарядок) замовника впродовж 3 робочих днів з моменту їх отримання будь-яким способом (факс, електронна пошта, листом) постачальником у кількості, визначеній у заявці. Паливо передається замовнику з АЗС постачальника на умовах EXW в редакції Інкотермс 2010. Прийом та передача палива здійснюється по талонам. Право власності на паливо виникає у замовника з моменту прийому талонів на паливо.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.5 Договору ціна на паливо на момент його укладення складає 28,38 грн за один літр з ПДВ. Ціна Договору становить 2 591 094,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 431 849,00 грн.
Пунктом 9.3 Договору визначено, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки. За порушення термінів поставки товару, визначених Договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого в строк товару.
Згідно з п. 14.2 Договору строк дії Договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2020, в частині відвантаження товару - до 25.12.2020, в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього Договору.
У Специфікації № 1 (Додаток № 1) сторони погодили найменування, кількість та ціну товару - 2 591 094,00 грн.
23.12.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою погодили вважати Специфікацію № 1 такою, що втратила чинність, ввели в дію Специфікацію № 2 на суму 2 262 414,00 грн та, відповідно, внесли зміни до пунктів 1.1, 4.1, 6.5 Договору щодо Специфікації № 2 (Додаток № 2) та ціни Договору.
28.12.2020 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою погодили продовження строку дії Договору та введення в дію Специфікації № 3 на суму 452 482,80 грн та, відповідно, внесли зміни до пунктів 1.1, 4.1, 6.5 Договору щодо Специфікації № 3 (Додаток № 3) та ціни Договору - 2 714 896,80 грн.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 2 від 28.12.2020 до Договору строк дії Договору по Специфікації № 2 встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.12.2020, в частині відвантаження товару - до 25.12.2020, по Специфікації № 3 - з 01.01.2021 по 30.06.2021, в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього Договору.
У Специфікації № 3 (Додаток № 3) сторони погодили найменування, кількість та ціну товару - 452 482,80 грн.
Як зазначає позивач, 25.03.2021 ним було надіслано на адресу місцезнаходження відповідача, оскільки в п. 5.1 Договору було помилково зазначено іншу адресу відповідача, письмову заявку № нх09/1203 від 25.03.2021 про поставку товару - бензину А95 в кількості 18 260 загальною вартістю 452 482,80 грн з ПДВ, яка була отримана відповідачем 26.03.2021, проте залишена без виконання.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що відповідачем було неналежним чином виконано договірні зобов'язання та не здійснено поставку замовленого товару, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 9.3 Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 17 665,39 грн та штраф у розмірі 90 496,56 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Суд встановив, що позивачем було направлено відповідачу заявку № нх09/1203 від 25.03.2021 про поставку товару - бензину А95 в кількості 18 260 загальною вартістю 452 482,80 грн з ПДВ, про що свідчать накладна за № 6500142117198 від 25.03.2021, фіскальний чек від 25.03.2021 та опис вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля за 25.03.2021, яка була отримана відповідачем 26.03.2021, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження вказаного відправлення.
За змістом підп. 5.1.1 пункту 5.1 Договору заявка (рознарядка) замовника вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання талонів. Зі сторони замовника заявка (рознарядка) підписується, з урахуванням вимог статуту замовника, щонайменше двома уповноваженими особами: директор (особа, що виконує його обов'язки) філії; перший заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) філії; заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) філії; головний інженер (особа, що виконує його обов'язки) філії.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи заявки № нх09/1203 від 25.03.2021, її підписано заступником директора філії - Петренко О.І. та головним інженером філії - Чекаловим П.Л., відтак направлена на адресу відповідача заявка про поставку товару відповідає умовам пункту 5.1 Договору.
З огляду на вищенаведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача стосовно неналежного оформлення позивачем заявки на поставку товару, оскільки матеріалами справи підтверджується протилежне.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження повноважень підписантів заявки на поставку товару також є безпідставними, оскільки, як вірно зазначає позивач, Договором не передбачено обов'язку позивача надсилати такі документи відповідачу.
Посилання відповідача на направлення позивачем заявки на поставку товару на іншу адресу відповідача, аніж та, що зазначена в п. 5.1 Договору, суд також вважає необґрунтованими, оскільки, по-перше, позивачем було направлено вказану заявку на адресу місцезнаходження відповідача, яка також зазначена в Розділі 15 Договору, а по-друге, у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив факт отримання ним 26.03.2021 заявки позивача.
Враховуючи ту обставину, що вищевказана заявка на поставку палива була отримана відповідачем 26.03.2021, у відповідності до пункту 5.1 Договору, відповідач мав здійснити поставку товару впродовж 3 робочих днів, тобто в строк до 31.03.2021.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки товару за Договором, на виконання заявки позивача № нх09/1203 від 25.03.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Допущене відповідачем порушення договірних зобов'язань є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до пункту 9.3 Договору.
Твердження відповідача про те, що зобов'язання з поставки товару є негрошовим, тому у позивача відсутні правові підстави нараховувати неустойку у вигляді пені також є безпідставними, оскільки суперечать положенням статті 231 Господарського кодексу України та не узгоджуються з умовами пункту 9.3 Договору.
Судом перевірено розрахунки пені та штрафу і встановлено, що вони є арифметично вірними.
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи з вищенаведених положень законодавства щодо здійснення підприємницької діяльності на власний ризик та свободи договору, суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача на ту обставину, що зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару не було виконано вчасно у зв'язку із ростом ринкових цін на пальне, оскільки зміна ціни на товар не звільняє відповідача від обов'язку поставити позивачу товар, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Доводи відповідача щодо відсутності вини у невиконанні зобов'язань за Договором, враховуючи те, що його листи про необхідність внесення змін до Договору щодо ціни товару були залишені позивачем без відповіді також є необґрунтованими, оскільки за умовами пункту 11.1 Договору всі зміни, доповнення та додатки до Договору вносяться сторонами шляхом підписання додаткових угод, які є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.
За умовами пункту 6.3 Договору ціна на паливо може змінюватись у порядку, визначеному чинним законодавством України, та не повинна перевищувати рівень середньоринкових цін, визначений згідно з висновком, наданим ДП "Держзовнішінформ".
Суд звертає увагу, що предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення відповідачем поставки товару за Договором, відтак питання щодо укладення додаткової угоди до Договору про зміну ціни товару до предмету доказування в цій справі не входить та може бути предметом окремого спору.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір штрафу, що підлягає до стягнення.
Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Суд не може визнати достатньою підставою для зменшення розміру штрафу посилання відповідача на виконання ним в більшій мірі взятих на себе зобов'язань, неузгодженість сторонами ціни товару, відсутність негативних наслідків для позивача, оскільки, відповідно до вимог законодавства, зобов'язання мають бути виконані належним чином.
Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 17 665,39 грн та штраф у розмірі 90 496,56 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Окко Контракт" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 15-17/18; ідентифікаційний код: 36248687) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код ВП: 40081200) пеню в розмірі 17 665 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 39 коп., штраф у розмірі 90 496 (дев'яносто тисяч чотириста дев'яносто шість) грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.10.2021
Суддя О.В. Нечай