ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2021Справа № 910/9742/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Габорака О.М., розглянувши матеріали справи за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" про стягнення 28 687 869,00 грн,
за участі:
прокурора: Горелик Р.М.;
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: Багрія К.В.;
У червні 2021 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" (далі - Товариство) заборгованості в розмірі 28 687 869,00 грн, з яких: 27 852 300,00 грн - виділені кошти для компенсації витрат на садивний матеріал за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" на 2018 рік, 835 569,00 грн - три проценти річних від простроченої суми грошових зобов'язань щодо повернення компенсації витрат на садивний матеріал.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
29 червня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22 червня 2021 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2021 року відкрито провадження у справі № 910/9742/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 липня 2021 року.
19 липня 2021 року до суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву, в якому останнє заперечувало проти задоволення позовних вимог з підстав їх безпідставності та необґрунтованості.
Цього ж дня від Товариства до суду надійшли заперечення проти клопотання Прокурора, викладеного в позовній заяві, щодо залучення Державної аудиторської служби України до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
22 липня 2021 року до суду від Прокурора надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 22 липня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні зазначеного клопотання Прокурора з підстав того, що рішення в даній справі не може вплинути на права або обов'язки Державної аудиторської служби України щодо однієї із сторін.
Також у засіданні 22 липня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 26 серпня 2021 року.
27 липня 2021 року до суду від Міністерства надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
3 серпня 2021 року до суду від Прокурора надійшли відповідь на відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
25 серпня 2021 року до суду від Товариства надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 26 серпня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви до 16 вересня 2021 року.
Ухвалою від 16 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 7 жовтня 2021 року.
Прокурор у судовому засіданні 7 жовтня 2021 року підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні.
Представник позивача в судове засідання 7 жовтня 2021 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив, хоча позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом та розпискою від 16 вересня 2021 року.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог повністю заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
Разом із тим, компетентний орган, який має повноваження на звернення з відповідним позовом до суду, не вчинив необхідних дій для захисту інтересів держави.
Прокурор звернувся до Міністерства аграрної політики та продовольства України та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України із запитом від 27 квітня 2021 року № 15/2-324вих21 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо законності надання Товариству компенсації в розмірі 27 852 300,00 грн та вжиття заходів щодо захисту державних інтересів.
Міністерство аграрної політики та продовольства України листом від 19 травня 2021 року № 32619-21 повідомило прокуратуру про неможливість подання своєї позиції з даного питання до формування апарату Міністерства.
Прокурор листом від 2 червня 2021 року № 15/2-460вих21 повідомив позивача про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства.
Оскільки судом встановлено, що позивач, як орган державної влади, протягом тривалого періоду часу не здійснював жодних заходів, направлених на захист інтересів держави, Прокурором правомірно вжито представницькі заходи в даній справі відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Як вбачається з матеріалів справи, спільним наказом Міністерства та Міністерства фінансів України від 3 квітня 2018 року № 182/401 затверджено паспорт бюджетної програми КПКВК 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" на 2018 рік.
Наказом Міністерства від 12 березня 2018 року № 131 визначено, що фінансування за вищевказаною бюджетною програмою КПКВК 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" у 2018 році здійснюється за напрямом: придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю.
Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку виноградарства, садівництва та хмелярства затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587 (далі - Порядок № 587).
Пунктом 3 Порядку № 587 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що отримувачами бюджетних коштів є суб'єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичні особи - підприємці, що провадять діяльність у галузях садівництва, виноградарства та хмелярства.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 587 бюджетні кошти надаються суб'єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб'єкти господарювання), незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість), зокрема, за такими напрямами:
- проведення робіт із закладення насаджень, догляду за ними до вступу у плодоношення (проектні роботи, підготовка ґрунту та посадка, догляд за насадженнями, спорудження шпалери, встановлення систем краплинного зрошення) та придбання матеріалів, необхідних для проведення таких робіт, - у межах затверджених Мінагрополітики нормативів витрат на 1 гектар, що визначаються з урахуванням зони закладення насаджень, схеми посадок та інших технологічних особливостей, а також витрат з виконання відповідних робіт;
- придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю (до 80 відсотків здійснених у поточному та попередньому бюджетних роках витрат без урахування сум податку на додану вартість), але не більше встановлених Мінагрополітики нормативів за умови закладення насаджень у поточному році.
Витрати, які підлягають компенсації, визначаються згідно з відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Залежно від обсягів бюджетних коштів на відповідний бюджетний рік та пріоритетності окремих напрямів державної підтримки Мінагрополітики визначає напрями, за якими буде надаватися державна підтримка у такому бюджетному році.
Для розгляду заяв про компенсацію та документів, поданих суб'єктами господарювання, вирішення інших питань щодо виплати компенсації за рахунок бюджетних коштів Мінагрополітики утворює комісію в установленому ним порядку. Комісії із зазначених питань утворюють також Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Севастопольська міська держадміністрації, до їх складу обов'язково входять представники відповідно Міністерства аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань агропромислового розвитку обласних, структурних підрозділів з питань агропромислового розвитку районних та управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій, відповідних фінансових органів, органів Держаудитслужби і представників відповідних громадських організацій з правом дорадчого голосу (абзац 1 пункту 6 Порядку № 587).
Пунктом 61 Порядку № 587 встановлено, що суб'єкт господарювання, який претендує на отримання компенсації за напрямом, визначеним підпунктами 1 і 2 пункту 5 цього порядку, подає до Мінагрополітики в електронному чи паперовому вигляді заяву за встановленою Мінагрополітики формою, на підставі якої комісія Мінагрополітики приймає рішення щодо включення суб'єкта господарювання до переліку претендентів на державну підтримку (далі - перелік претендентів), який розміщується протягом 10 робочих днів на офіційному веб-сайті Мінагрополітики.
Підставами для відмови у включенні суб'єкта господарювання до переліку претендентів є: невідповідність статусу суб'єкта господарювання вимогам абзацу 1 пункту 5 порядку; невідповідність сортового складу насаджень вимогам законодавства.
Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства від 1 червня 2018 року № 3 Товариство на підставі поданої ним заяви було включено до переліку претендентів на державну підтримку за цією бюджетною програмою.
Товариством було надано заяву про компенсацію витрат на придбання садивного матеріалу, виконання робіт і придбання необхідних матеріалів від 11 червня 2018 року № 35 та відповідний пакет документів до Могилів-Подільської районної державної адміністрації.
Відповідно до протоколу від 12 червня 2018 року № 1 засідання комісії Могилів-Подільської державної адміністрації Вінницької області (далі - районна комісія), остання розглянула заяву Товариства та прийняла до розгляду подані ним документи та матеріали.
На підтвердження понесення витрат на саджанці горіха Товариство надало наступні документи: копію протоколу загальних зборів учасників Товариства від 29 березня 2018 року № 15 про збільшення розміру статутного капіталу на суму 39 984 148 грн шляхом внесення майнового внеску, а саме - саджанців грецького горіха сорту "Чандлер" у кількості 134 600 шт. на суму 39 984 148 грн, а також копію акту оцінки вартості та приймання-передачі майна від 29 березня 2018 року, що вноситься до статутного (складеного) капіталу Товариства. Відповідно до цього акту акціонерне товариство УВ ХОЛДИНГ АГ оцінило свій грошовий майновий вклад до статутного (складеного) капіталу Товариства та передало на його баланс саджанці грецького горіха в упаковці сорту "Чандлер" в кількості 134 600 шт. на суму 39 984 148 грн.
Згідно з протоколом засідання районної комісії від 15 червня 2018 року № 2, остання дійшла висновку про невідповідність заяви Товариства про компенсацію та поданих документів вимогами наказу Міністерства від 20 березня 2018 року № 151, про що зазначено в додатку до протоколу.
Зі змісту цього додатку вбачається, що внесення саджанців у рахунок майнового вкладу до статутного (складеного) капіталу товариства в обмін на емітовані ним корпоративні права вважається прямою фінансовою інвестицією. З урахуванням того, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства є АТ УВ ХОЛДИНГ АГ, яке надало саджанці грецького горіха в рахунок внеску до статутного (складеного) капіталу в обмін на корпоративні права Товариства, і відсутні інші первинні документи, що свідчили б про придбання саджанців волоського горіха (накладні, акти, документи про оплату вартості саджанців, а в разі наявності заборгованості за матеріали, роботи, послуги при їх придбанні на момент подання документів для компенсації - копія платіжного доручення після отримання компенсаційних коштів), тож факт понесення Товариством витрат на придбання саджанців, які б підпадали під чітко визначені Порядком № 587 вимоги, не доведений.
У зв'язку з наведеними обставинами районна комісія зазначила в додатку до протоколу від 15 червня 2018 року № 2 про відсутність у Товариства документів на підтвердження здійснених витрат на придбання саджанців грецького горіха сорту "Чандлер" у кількості 134 600 шт. на суму 39 984 148 грн.
Крім того, районною комісією було складено висновок за результатами проведення виїзної перевірки станом на 19 червня 2018 року щодо Товариства, в якому містяться аналогічні викладеним у додатку до протоколу від 15 червня 2018 року № 2 зауваження щодо ненадання цим товариством документів, які підтверджують факт понесення витрат на придбання саджанців горіха сорту "Чандлер".
У подальшому районною комісією було направлено до Міністерства документи Товариства, зокрема і зведені відомості про фактичні витрати та попередні обсяги компенсації, висновок за результатами проведення виїзної перевірки та акт про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат по Товариству, про що складено відповідний протокол від 20 червня 2018 року № 3.
Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства від 12 липня 2018 року № 6, останнім було отримано та розглянуто пакет документів від районної комісії щодо надання компенсації Товариству.
Згідно з протоколом від 28 серпня 2018 року № 8, за результатом розгляду отриманих матеріалів, комісією Міністерства було прийнято рішення про схвалення розподілу коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" для компенсації відповідачу витрат на садивний матеріал у сумі 27 852 300,00 грн.
Наказом Міністерства від 19 жовтня 2018 року № 500 "Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" затверджено розподіл коштів для компенсації Товариству витрат на придбання садивного матеріалу плодово-ягідних культур, винограду та хмелю; кошти в сумі 27 852 300,00 грн скеровано Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької облдержадміністрації для виплати відповідачу.
Вказані кошти були виплачені Товариству: 19 листопада 2018 року - в сумі 24 772 300 грн, 22 грудня 2018 року - в сумі 3 080 000 грн, що підтверджується випискою з поточного рахунку відповідача, відкритого в АТ "Креді Агріколь Банк", копія якої наявна в матеріалах справи.
Звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор зазначав, що обставини внесення спірних саджанців до статутного капіталу Товариства свідчать про відсутність понесення відповідачем витрат на їх придбання та, відповідно, про відсутність законних підстав для отримання ним компенсації за бюджетною програмою КПКВК 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними" на 2018 рік.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 587 для надання компенсації витрат за напрямами, визначеними підпунктами 1 і 2 пункту 5 цього Порядку, районні комісії (у разі їх відсутності - комісія, утворена Міністерством аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим або обласні комісії) і комісія, утворена Севастопольською міською держадміністрацією, приймають від суб'єктів господарювання, включених до переліку претендентів, серед іншого, зобов'язання щодо повернення до державного бюджету в місячний строк бюджетних коштів у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання.
При поданні документів на розгляд комісії Міністерства, Товариством було надано таке зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів від 11 червня 2018 року вих. № 36.
За доводами прокурора, оскільки Державною аудиторською службою України встановлено незаконність отримання Товариством спірних коштів, що відображено в акті вказаного органу від 30 листопада 2020 року № 07-21/4, у відповідача виникло зобов'язання з повернення до державного бюджету отриманих коштів у загальному розмірі 27 852 300 грн.
Зі змісту зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів від 11 червня 2018 року вих. № 36 вбачається, що Товариство зобов'язалося повернути до державного бюджету в місячний строк бюджетні кошти, у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання.
За результатом проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства за період з 1 липня 2017 року по 31 грудня 2019 року Державною аудиторською службою України складено акт від 30 листопада 2020 року № 07-21/4.
За висновками Державної аудиторської служби України, викладеними в цьому звіті, службовими особами Міністерства в порушення пункту 5 Порядку № 587 незаконно надано Товариству компенсацію вартості саджанців, як внеску в статутний капітал, у сумі 27 852 300,00 грн, без понесення Товариством витрат. Як наслідок було нанесено матеріальну шкоду (збитки) Державному бюджету України на зазначену суму. Крім того, на засіданні комісії Міністерства 28 серпня 2018 року були присутні менше двох третин її членів, що свідчить про неправомочність такого засідання.
За змістом позовної заяви та наданих Прокурором у судовому засіданні пояснень, у спірному випадку має місце факт незаконності одержання Товариством суми компенсації за бюджетною програмою 2801350. Оскільки, на думку Прокурора, такий факт встановлено контролюючим органом - Державною аудиторською службою України, у відповідача виник обов'язок з повернення в місячний строк отриманої суми компенсації відповідно до наданого ним зобов'язання від 11 червня 2018 року вих. № 36.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".
Згідно з частиною 1 статті 1 цього Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 868 "Про утворення Державної аудиторської служби України", яка набрала чинності 3 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого, контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; усуненням виявлених недоліків і порушень (підпункт 4 пункту 4 Положення № 43).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За змістом пунктів 1, 7, 10, 13 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначено Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).
Відповідно до пункту 2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Проаналізувавши положення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Держаудитслужби, зокрема, Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення № 43 та Порядку № 550, суд дійшов висновку про те, встановлення факту незаконності отримання суб'єктом господарювання грошових коштів не віднесено до повноважень цього органу.
Акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.
Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16 жовтня 2018 року в справі № 910/23357/17 та від 18 лютого 2020 року в справі № 910/7984/16.
Відтак суд дійшов висновку про те, що висновки Держаудитслужби, викладені в зазначеному вище звіті, не можуть вважатись доказом встановлення контролюючим органом факту незаконного одержання Товариством коштів за бюджетною програмою, що відповідно до зобов'язання Товариства від 11 червня 2018 року вих. № 36 є передумовою для повернення отриманих сум до державного бюджету.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зібраними в матеріалах справи документами підтверджується, що спірні грошові кошти в розмірі 27 852 300,00 грн були сплачені відповідачу з державного бюджету України на підставі передбаченого Порядком № 587 наказу Міністерства від 19 жовтня 2018 року № 500 "Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними".
Проте зазначений наказ Міністерства на час розгляду даного спору залишається чинним, не визнаний незаконним та не скасований у встановленому законом порядку. Доказів пред'явлення вимог щодо перевірки законності цього наказу до компетентного органу прокурором не надано.
При цьому перевірка законності прийнятих органом державної влади актів на виконання їх владних повноважень не віднесена до компетенції господарських судів.
Дана обставина виключає можливість задоволення вказаного позову з наведених Прокурором підстав.
Прокурор як на підставу позову посилався також на положення статті 1212 ЦК України, за якою особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оскільки підставою для отримання відповідачем спірних коштів був зазначений наказ Міністерства від 19 жовтня 2018 року № 500, який не скасований та не визнаний нечинним у встановленому законом порядку, у суду відсутні підстави вважати, що такі кошти набуті або збережені відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню до бюджету на підставі статті 1212 ЦК України.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги Прокурора про стягнення з Товариства 27 852 300,00 грн.
Оскільки вищезазначена вимога не підлягає задоволенню, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача нарахованої суми трьох процентів річних також слід відмовити.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог Прокурора про стягнення з відповідача 28 687 869,00 грн, з яких: 27 852 300,00 грн - кошти, отримані Товариством за бюджетною програмою 2801350, 835 569,00 грн - три проценти річних, слід відмовити в зв'язку з їх передчасністю та необґрунтованістю.
Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за прокурором та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 жовтня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко