Рішення від 19.10.2021 по справі 910/18518/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2021Справа № 910/18518/17 (910/5349/21)

За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "Масма"

про стягнення 274.285,35 грн. в межах справи № 910/18518/17

Суддя Пасько М.В.

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 274.285,35 грн. в межах справи № 910/18518/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розглянувши матеріали справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

В поданій позовній заяві приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - Позивач) просить стягнути на його користь з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "Масма" (далі - Відповідач) заборгованість за не обліковану електроенергію згідно Акта про порушення ПРРЕЕ № 002999 від 17.12.2019 у розмірі 247.620,56 грн., три відсотки річних у розмірі 8.022,10 грн., інфляційні втрати в розмірі в розмірі 18.643,25 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 25.000, 00 грн. та судовий збір в розмірі 4.540,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.01.1991 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 482 (далі - Договір)

Згідно умов вказаного Договору Позивач зобов'язався поставити Відповідачу електроенергію у кількості та строк визначений сторонами, а Відповідач - оплатити вартість спожитої електроенергії.

Відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак, станом на день розгляду позову Відповідач так і не оплатив Позивачу кошти за поставлену електроенергію.

Відповідач не надав суду відзиву, у встановлений судом строк, чи інших документів, які б могли спростувати обставини викладені в позовній заяві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між Позивачем та Відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), як це визначено ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі, здійснивши поставку електроенергії Відповідачу, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Водночас Відповідач, порушив умови Договору, не здійснивши оплату за спожиту електроенергію у визначений сторонами строк.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Враховуючи те, що оплата за спожиту електроенергію не була здійснена у встановлені сторонами строки, відповідно до розрахунків Позивача, які на думку суду є вірними, Відповідач повинен сплатити Позивачу три відсотки річних у розмірі 8.022,10 грн., інфляційні втрати в розмірі в розмірі 18.643,25 грн.

Стосовно вимог позивача про покладення на відповідача 25.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання йому правової допомоги підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 308-20 від 15.04.2020, копією Додаткової угоди № 1.1-О.М.М. від 22.03.2021 та копією Акту надання послуг № 63 від 20.05.2021.

З урахуванням вищевикладеного витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "Масма" (03680, м. Київ, пр-т Академіка Палладіна, 46; ідентифікаційний код 00149943) на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20; ідентифікаційний код 41946011) заборгованість за не обліковану електроенергію в розмірі 247.620,56 грн., три відсотки річних в розмірі 8.022,10 грн., інфляційні втрати в розмірі в розмірі 18.643,25 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 25.000, 00 грн. та судовий збір в розмірі 4.540,00 грн.

3.Видати наказ відповідно до ст. 327 ГПК України.

4.Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.

Суддя М.В. Пасько