вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"22" жовтня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/721/21
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН ГРУП", урочище "Кленове", 1а Руськополянська сільрада Черкаського району Черкаської області,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ", вул.Пряшівсьа, 11 м.Мукачево Закарпатської області,
про стягнення 110164,00 грн
секретар судового засідання Штундер Д.Л.
за участю представників сторін: не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОН ГРУП" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" про стягнення 110164,00 грн, з яких 44888,76 грн - інфляційні втрати, 11782,08 грн - 3% річних та 53493,25 грн пеня за період з 10.12.2020 по 03.08.2021.
Ухвалою господарського суду від 07.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
20.09.2021 від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" до суду надійшла заява про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, у зазначеній даній заяві відповідач просить відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені у розмірі 53493,25 грн, зменшити розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних у два рази та розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців.
Ухвалою господарського суду від 22.09.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення. Продовжено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
І. Виклад позиції позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 у справі №907/844/20, за позовом ТОВ «Неон Груп» до ТОВ «БСП ОІЛ» про стягнення коштів за договором поставки нафтопродуктів №1/1308/2020 від 13.08.2020, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «БСП ОІЛ» на користь ТОВ «Неон Груп» суму 759 210,02 грн., з яких 605000,00 грн. заборгованість по оплаті вартості поставленого товару, 122088,67 грн. штраф, 18347,34 грн. пеня за несвоєчасний розрахунок, 9187,17 грн. втрат від інфляції, 4586,84 грн. 3% річних, а також 11 388,15 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Вимоги по стягненню пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволені судом за період з 09.09.2020 по 09.12.2020.
Повне виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 відповідачем було здійснено 04.08.2021.
Зволікання ТОВ «БСП ОІЛ» з виконанням судового рішення, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього рішенням суду та інших втрат, тому позивач посилаючись на ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України просить стягнути на його користь пеню, інфляційні втрати та 3 % річних за період з 10 грудня 2020 року по 3 серпня 2021 року.
II. Виклад позиції відповідача.
Із поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" заяви про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та заявлених позовних вимог вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені у розмірі 53493,25 грн та зменшити розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних у два рази покликаючись на ст.233 ГК України та чт.551 ЦК України, із системного аналізу яких вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
На думку відповідача, позивач намагається додатково стягнути з нього більше 43% від розміру основної заборгованості за період простроченої заборгованості, яка існувала 10 календарних місяців. При цьому у договорі поставки нафтопродуктів №1/1308/2020 від 13.08.2020 сторони суттєво збільшили розмір процентів річних та період нарахування штрафних санкцій, в порівнянні з тими, які передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України та статтею 232 Господарського кодексу України.
Також позивачем не доведено завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов'язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям.
Крім цього, відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців.
III. Мотивувальна частина рішення.
Судом встановлено, що 13.08.2020 між Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕОН ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" було укладено договір поставки нафтопродуктів №1/1308/2020, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором
У порушення зазначених вище умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 стягнуто з ТОВ «БСП ОІЛ» на користь ТОВ «Неон Груп» 759 210,02 грн., з яких 605000,00 грн. заборгованість по оплаті вартості поставленого товару, 122088,67 грн. штраф, 18347,34 грн. пеня за несвоєчасний розрахунок, 9187,17 грн. втрат від інфляції, 4586,84 грн. 3% річних та 11388,15 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набрало законної сили 03.06.2021.
Наказ №907/844/20 на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 року та ухвали Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року було видано 24.06.2021.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. про закінчення виконавчого провадження від 04.08.2021 встановлено, що виконавче провадження №66085480 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №907/844/20 від 24.06.2021 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду.
Сума коштів стягнута за рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 лютого 2021 року у розмірі 770598,17 грн перерахована на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН ГРУП" 04.08.2021, що підтверджується меморіальним ордером №2536.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Нарахування, передбачені цією статтею, входять до складу грошового зобов'язання і за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення такого зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні майнових втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
З аналізу вказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Таку позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 04.06.2019 у справі № 916/190/18), а згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Виходячи вищевикладеного, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
При цьому, чинне законодавство не пов'язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України в справі №6-1206цс15 та постанові Верховного Суду від 18.01.2018 в справі №309/4208/13-ц.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов'язання, встановлених договором та законом, а саме пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам договору та нормам законодавства України.
Однак за досліджених судом обставин, за відсутності основної заборгованості за договором, суд доходить до висновку про надмірний розмір пені у цій справі.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Статтями 1, 3 Закону України 'Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань' передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2 договору поставки нафтопродуктів №1/1308/2020 від 13.08.2020 передбачено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар Покупець, зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості, до моменту повної оплати поставленої партії товару, не обмежуючись шестимісячним строком передбаченим ч.6 ст.232 ГК України.
Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у загальній сумі 53493,25 грн за період з 10.12.2020 по 03.08.2021.
Разом з тим, суд враховуючи співвідношення розміру неустойки з наслідками порушення вказаного зобов'язання (відсутність у матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків в результаті прострочення відповідача), а також те, що пеня за своєю правовою природою є важелем впливу на боржника і засобом спонукання боржника до виконання своїх обов'язків щодо сплати боргу, а не засобом безпідставного збільшення суми грошового зобов'язання та, як наслідок, отримання додаткового доходу, суд дійшов висновку до необхідності зменшення розміру належної до сплати пені на 90% (з 53493,25 грн до 5349,32 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
Щодо покликання відповідача на наявність підстав для зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних суд зазначає, що виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судом дійсно надзвичайними обставинами, при цьому помилково застосовувати лише ті самі критерії, які визначені статтею 233 Господарського кодексу України для зменшення штрафних санкцій (неустойки, штрафу). Для зменшення розміру розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних слід виходити з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для зменшення належних до стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Відповідач також просив суд розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, суд повинен врахувати як можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і врахувати наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Суд зазначає, що відповідачем у заяві про заперечення проти позовних вимог не доведено існування обставин, що можуть істотно ускладнити виконання рішення або зробити його неможливим, а також не доведено можливості його виконання завдяки розстроченню судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 5349,32 грн. пені, 11782,08 грн. 3% річних та 44 888,76 грн. інфляційних втрат за період з 10.12.2020 по 03.08.2021 року. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
IV. Розподіл судових витрат:
Згідно платіжного доручення №1093 від 01.09.2021 позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Судові витрати на підставі ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у цій справі покладаються на відповідача повністю як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник цей спір, не залежно від часткового задоволення цього позову.
Відтак на відповідача слід покласти судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.
Відповідачем у позовній заяві заявлено про намір стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, докази понесення яких ним буде надано в порядку абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241, 248 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" (код ЄДРПОУ 40099616, вул.Пряшівсьа, 11 м.Мукачево Закарпатської області, 89600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН ГРУП" (код ЄДРПОУ 42012940, урочище "Кленове", 1а Руськополянська сільрада Черкаського району Черкаської області, 19602) 62020,16 грн (шістдесят дві тисячі двадцять гривень 16 копійок), з яких 44 888,76 грн (сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 76 копійок) - інфляційні втрати, 11 782,08 грн (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 08 копійок) - 3% річних та 5 349,32 грн (п'ять тисяч триста сорок дев'ять гривень 32 копійок) пеня за період з 10.12.2020 по 03.08.2021.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП ОІЛ" (код ЄДРПОУ 40099616, вул.Пряшівсьа, 11 м.Мукачево Закарпатської області, 89600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОН ГРУП" (код ЄДРПОУ 42012940, урочище "Кленове", 1а Руськополянська сільрада Черкаського району Черкаської області, 19602) витрати на оплату судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати сторонам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2021 року.
Суддя П.Д. Пригуза