Господарський суд
Житомирської області
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916
"12" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/237/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Петрушевська Ю.В., виписка з ЄДР;
Болохівський А.В., виписка з ЄДР (приймав участь в засіданні суду
20.07.21);
від відповідача: Климець І.О., ордер серії ВК №1015949 від 02.02.2021;
від третьої особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Житомирської обласної державної адміністрації (м.Житомир)
до Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (м.Житомир)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м.Житомир)
про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 про право власності,
з перервами в судовому засіданні з 20.07.2021 до 05.08.2021, з 05.08.2021 до 21.09.2021, з 21.09.2021 до 12.10.2021 згідно із ст.216 ГПК України.
Житомирська обласна державна адміністрація звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати свідоцтво від 10.01.2001 про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане виконкомом Житомирської міської ради 10.01.2001 обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що фактичними обставинами у справі №17/5007/98/11 та в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018060000000132 від 25.05.2018 встановлено, що свідоцтво від 10.01.2001 про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег" видано незаконно, порушує право власності держави на спірне майно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою від 18.03.2019 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання на 16.04.2021
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що преюдиціальне значення при розгляді судом господарських спорів надається лише вироку суду у кримінальному провадженні, що випливає із ч.6 ст.75 ГПК України та підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.18 у справі №922/3775/17, від 14.08.18 у справі №910/20958/17, а тому обставини підроблення свідоцтва від 10.01.2001 про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", які встановлені у постанові слідчого від 18.02.19 про закриття кримінального провадження, не мають преюдиціального значення при розгляді господарського спору. Також вказує, що свідоцтво від 10.01.2001 про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" жодним чином не порушує права Житомирської обласної державної адміністрації, оскільки остання не є тим органом, який має право управління та розпорядження туристичною базою "Лісовий берег" у м.Житомир, вул.Чуднівське шосе, 1. Звертає увагу, що позовна заява була подана 13.03.19, тобто із пропуском строків позовної давності, оскільки про наявність оспорюваного свідоцтва від 10.01.2001 позивачу стало відомо з моменту укладення між ДП "Житомиртурист" (орендодавець) та Управлінням охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації (орендар) договору оренди турбази "Лісовий берег" від 27.12.2002. Управління охорони здоров'я, у свою чергу, є структурним підрозділом Житомирської обласної державної адміністрації (т.1, а.с.43-47).
Розгляд справи неодноразово відкладався.
У відповіді на відзив Житомирська обласна державна адміністрація вважає заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.06.2019, зокрема, залучено до участі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Виконавчий комітет Житомирської міської ради; витребувано у Слідчого управління Національної поліції в Житомирській області матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018060000000132, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
18.06.19 від відповідача надійшло письмове пояснення, у якому ДП "Житомиртурист" просило суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №910/3291/18 за позовом ДП "Житомиртурист" до Житомирської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича про визнання незаконним розпорядження, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Ухвалою суду від 18.06.2019 зупинено провадження у справі №906/237/19 до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №910/3291/18 за позовом ДП "Житомиртурист" до Житомирської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича про визнання незаконним розпорядження, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Житомирською обласною державною адміністрацією.
Ухвалою суду від 13.05.2021 провадження у справі № 906/237/19 поновлено, підготовче засідання призначено на 08.06.2021.
08.06.2021 до суду представником Житомирської ОДА подано додаткові пояснення, за змістом якого позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.227-230).
08.06.2021 представник відповідача надав письмове пояснення від 07.06.2021, у якому, серед іншого зазначив, що судовим рішенням у справі №910/3291/18 встановлено, що Житомирська ОДА не є суб'єктом, який має право управління та розпорядження туристичною базою "Лісовий берег", а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т.1, а.с.232-234).
Ухвалою суду від 08.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2021.
У судовому засіданні 20.07.2021 суд оголосив перерву до 05.08.2021 згідно з ч.2 ст.216 ГПК України, для надання сторонам можливості належним чином підготуватися до дослідження доказів та судових дебатів.
Представник позивача після оголошеної перерви у засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням останнього у відпустці.
У засіданні 05.08.2021 суд продовжив перерву до 21.09.2021.
20.09.2021 виконавчим комітетом Житомирської міської ради подано пояснення від 17.09.2021 на уточнену позовну заяву, у якому зазначено про обґрунтованість заявлених позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості, що власником спірного майна є Житомирська обласна державна адміністрація, тобто позивач (т.2, а.с.12-14).
21.09.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю останнього.
З метою забезпечення рівності сторін і змагальності процесу суд продовжив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.09.2021 до 12.10.2021, згідно з ч.2 ст.216 ГПК України.
12.10.2021 представник позивача надав клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження з метою закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмета спору.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що виконавчим комітетом Житомирської міської ради від 06.10.2021 прийнято рішення від 06.10.2021 №1120 "Про свідоцтво про право власності", яким свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" визнано таким, що не видавалося виконавчим комітетом Житомирської міської ради обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та є недійсним. За вказаних обставин, позивач вважає, що з прийняттям виконавчим комітетом Житомирської міської ради рішення від 06.10.2021 №1120 у даній справі відсутній предмет спору.
Представник відповідача у судовому засіданні висловив заперечення щодо закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору та зазначив про необхідність розгляду спору по суті.
Розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідна заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статтею 231 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.
Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, можливе в разі, коли предмет спору існував на момент звернення до суду та припинив існування в процесі розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Зазначений правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №13/51-04.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладом відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Позивач вважає, що у дані справі відсутній предмет спору з огляду на прийняття виконавчим комітетом Житомирської міської ради рішення від 06.10.2021 №1120, яким свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" визнано таким, що не видавалося.
Водночас суд зауважує, що предметом позову у даній справі (матеріально-правова вимога) є вимоги немайнового характеру про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 10.01.2001, яким порушено право власності держави на спірне майно.
Тобто, предметом спору у даній справі є не саме свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", а фактично вимога про неправомірність вибуття спірного майна, комплексу будівель, площею 7874,7м.кв., що знаходяться за адресою: м.Житомир, Чуднівське шосе, 1, з державної власності.
В даному випадку між позивачем та відповідачем не врегульовано спірні питання, оскільки між сторонами існує спір щодо власника майна, адже відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що правомірно набув право власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег", а тому провадження у справі не може бути закрито з підстав відсутності предмета спору.
Оскільки предмет спору в даній справі не припинив своє існування, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причину неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації "Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження об'єктами державної власності" №513 від 22.12.2017, з метою раціонального використання державного майна, виконання функцій органу управління державним майном та приведення правовстановлюючих документів у відповідність з чинним законодавством, керуючись статтями 13, 16, 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", прийнято комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м.Житомир, Чуднівське шосе, 1, площею 7874,7 м2 у державну власність, в особі Житомирської обласної державної адміністрації, визначено управління охорони здоров'я облдержадміністрації балансоутримувачем комплексу будівель, що знаходяться за адресою: м.Житомир, Чуднівське шосе, 1, площею 7874,7 м2, доручено управлінню охорони здоров'я облдержадміністрації підготувати пакет документів та зареєструвати комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м.Житомир, Чуднівське шосе, 1, площею 7874,7 м2 за державою в особі Житомирської обласної державної адміністрації.
На підставі зазначеного розпорядження, Державний реєстратор Житомирської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуш Олександр Васильович 22.12.2017 зареєстрував право власності на комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м.Житомир, Чуднівське шосе, 1, площею 7874,7 м2 за Житомирською обласною державною адміністрацією.
Житомирська обласна державна адміністрація, як новий власник комплексу будівель, вважає, що свідоцтво від 10.01.01 про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане виконкомом Житомирської міської ради 10.01.01 Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.
У господарській справі №17/5007/98/11 за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" було встановлено, що після розпаду Союзу РСР та історії реогранізації ПАТ "Укрпрофтур" право власності на спірне майно набула держава Україна. Передача спірного майна у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилось державним.
На час видачі 10.01.2001 виконавчим комітетом Житомирської міської ради обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" свідоцтва про право колективної власності на туристичну базу "Лісовий берег" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника. При цьому, власник, яким є держава, не приймав рішень щодо відчуження спірного майна.
Враховуючи, що зазначені обставини встановлені в межах господарської справи №17/5007/98/11, тому не підлягають доказуванню в силу ч.4 ст.75 ГПК України.
Крім того, прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Житомирської області, розглянувши матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018060000000132 від 25.05.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, установлено, що службовою особою Комунального підприємства Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації 07.02.1997 в порушення вимог діючого законодавства, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та складання завідомо неправдивих офіційних документів, умисно здійснила протиправну первинну державну реєстрацію об'єкта нерухомості - туристичної бази "Лісовий берег", зареєструвавши її в Житомирському обласному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації на праві власності за відповідачем.
Зважаючи на встановлені фактичними обставинами справи №17/5007/98/11 та в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018060000000132 від 25.05.2018 обставини, свідоцтво про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане виконавчим комітетом Житомирської міської ради 10.01.2001 обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", як самостійний правовстановлюючий документ порушує право власності держави на спірне майно, підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У свою чергу охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
Предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконним та скасування свідоцтва від 10.01.2001 про реєстрацію за обласним дочірнім підприємством по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" права власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег" м.Житомир, вул.Чуднівське шосе, 1.
Як на правову підставу для визнання незаконним та скасування свідоцтва позивач посилається на порушення права власності держави на спірне майно та положення ч.ч.1,2 ст.391 ЦК України, відповідно до змісту якої право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Реалізація права вимагає певних особливостей, визнаних або встановлених законом для всіх суб'єктів права. Сукупність цих ознак утворює поняття "правосуб'єктності". Саме господарська правосуб'єктність є домінуючою ознакою, що характеризує правовий статус суб'єкта господарювання.
Правосуб'єктність як правова категорія визнає за особою можливість бути учасником правовідносин, мати права та обов'язки, тобто виступати суб'єктом права. Галузева правосуб'єктність стосується діяльності особи в певних сферах суспільного життя, що складають окремий предмет правового регулювання. Таким чином, господарська правосуб'єктність визнає за особою здатність бути учасником правовідносин у сфері господарських відносин.
Для участі у сфері господарювання особа повинна бути наділена необхідними для цього правами та обов'язками. Без цього особа не зможе ні досягнути визначеної мети, ні виконати поставлених перед нею завдань, ні набути статусу суб'єкта господарського права, ні взагалі стати учасником господарських відносин.
Позивач право на звернення з даним позовом обґрунтовує розпорядженням Житомирської ОДА "Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження об'єктами державної власності" №513 від 22.12.2017, на підставі якого за державою в особі Житомирської обласної державної адміністрації зареєстровано право власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег" м.Житомир, вул.Чуднівське шосе, 1.
Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.06.2019 провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №910/3291/18 за позовом Дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" до відповідача 1 - Житомирської обласної державної адміністрації та відповідача 2 - державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстраці" Богуша Олександра Васильовича про визнання незаконним розпорядження "Про реалізацію повноваження у сфері розпорядження об'єктами державної власності" №513 від 22.12.2017 та скасування рішення про державну реєстрацію за позивачем права власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег" (т.1, а.с.134-135).
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у даній справі суд дійшов висновку, що оскільки предметом дослідження у господарській справі №910/3291/18 є правомірність набуття Житомирською обласною державною адміністрацією права власності на комплекс будівель, що знаходяться за адресою: м.Житомир, Чуднівське шосе, 1 площею 7874,7м.кв., то за результатами розгляду даної справи буде встановлена, зокрема, правосуб'єктність Житомирської обласної державної адміністрації у справі №906/237/19 як позивача.
Вищевказана ухвала про зупинення провадження у справі залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 (т.1, а.с.168-173).
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду м.Києва від 09.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020, позов дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" до Житомирської обласної державної адміністрації задоволено: визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації №513 від 22.12.2017; скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснений на підставі рішення державного реєстратора Житомирської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Богуша Олександра Васильовича, індексний номер 38917834 від 22.12.2017.
Постановою Верховного Суду від 18.08.2020 касаційне провадження у справі №910/3291/18 за касаційною скаргою Житомирської обласної державної адміністрації в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу Житомирської обласної державної адміністрації в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/3291/18 залишено без змін.
Надаючи оцінку законності оскаржуваного у справі №910/3291/18 розпорядження, суди встановили, що розпорядження від 22.12.2017 прийнято Житомирською ОДА з перевищенням повноважень; Ж и т о м и р с ь к а о б л а с н а д е р ж а в н а а д м і н і с т р а ц і я н е є с у б ' є к т о м, я к и й з д і й с н ю є у п р а в л і н н я майновим комплексом "Лісовий берег", розташованим за адресою: м. Житомир, Чуднівське шосе, 1; станом на час прийняття цього розпорядження та здійснення державної реєстрації права власності за державою в особі Житомирської ОДА на зазначений комплекс будівель право власності на таке нерухоме майно вже було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому спірне розпорядження та подальша державна реєстрація права власності, за висновком судів, є втручанням у визнане державою право дочірнього підприємства "Житомиртурист" приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" на спірне майно, яке підлягає судовому захисту.
Приписами ч.4 ст.75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, позивачем не доведено факту порушення його прав (інтересів) оспорюваним свідоцтвом про право власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег", виданим 10.01.2001 Дочірньому підприємству "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", що унеможливлює задоволення позову.
Суд приймає до уваги, що на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести наявність у нього певного суб'єктивного права (інтересу), а також, що таке його право (інтерес дійсно порушується, оспорюється чи не визнається, а тому потребує захисту.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем в установленому процесуальним законом порядку не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а тому позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 22.10.21
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 4 прим.
1- у справу
2- позивачу (рек)
3- відповідачу (рек)
4- третій особі (рек)