вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.10.2021р. Справа № 904/6058/21
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро
До: Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг
Про: стягнення 135 607, 48 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (позивач) звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з ПрАТ «Інгулецький ГЗК» (відповідач) 135 607, 48 грн. (в т.ч.: 128 437,60 грн. (з ПДВ) - плата за користування вагонами та 7 169,88грн.(з ПДВ) - збір за зберігання вантажу) заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : в лютому 2021 року залізницею на адресу одержувача - ПрАТ «Інгулецький ГЗК» були прийняті до перевезення порожні власні вагони ; проте вони були затримані на підходах до станції призначення у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу відповідачем на свою під'їзну колію. На підтвердження фактів затримки вагонів на коліях станції призначення з вини відповідача позивач надав акти загальної форми ГУ-23, відомості плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 18029008.
Ухвалою від 01.07.21р. було відкрите провадження у справі №904/6058/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи наступне: підставою для пред'явлення позову стало нарахування на відповідача плати за користування вагонами, як на доказ затримки вагонів позивач посилається на акти загальної форми №527, 529, 531, 534, 537, 538, 540, 541, 545, 548, 549, 550, 554, 555, 557, 561, 564, 567, 570, 571, 573, 575, 576, 580, які були підписані представниками ПРАТ «ІНГЗК» із застереженнями; із змісту яких вбачається, що під час затримки вагонів на станції Інгулец за цими актами були порушення умови п. 7 договору № ПР/М-20 240/НЮдч від 20.03.20р. щодо здавання на п/к відповідача тієї кількості вагонів, яка прибула на його адресу. Також в застереженнях зазначено, що залізницею пред'являлись відповідачеві вагони у кількості, що перевищує заплановану. У зв'язку з чим відповідач вважає, що затримка вагонів, зазначених у вищезазначених актах, на станції Інгулець відбувалась не з причин, що залежать від нього , а з причин, що залежать від позивача. а саме: у зв'язку з неприйняттям станцією пред'явлених до перевезення вагонів, що в свою чергу, унеможливило прийняття відповідачем вагонів, що прибули на його адресу; в зв'язку з поданням вагонів понад заплановану кількість та в зв'язку з здавання на п/к відповідача не всіх вагонів, які прибули на його адресу.
АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (позивач) у відповіді на відзив заперечував проти обставин , викладених у ньому, зазначаючи наступне: згідно п.6 договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.20р. позивач своїм локомотивом подає вагони на одну з передавальних колій станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції Інгулець для проведення приймально-здавальних операцій; при цьому, дії чергового по станції Інгулець обов'язково узгоджені з диспетчером цеху УЗТ комбінату по прямому телефонному зв'язку, оскільки передавальні колії станції є межею між коліями залізниці і власника під'їзної колії - ПрАТ «Інгулецький ГЗК». Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника під'їзної колії, який до залізниці не має ніякого відношення. Тож, без узгодження з власником під'їзної колії вагони та час їх передачі залізницею самостійно не визначаються. Таким же чином вагони повертаються з під'їзної колії ПрАТ «Інгулецький ГЗК». Тобто, без узгодження з відповідальним працівником ПрАТ «Інгулецький ГЗК» жодний вагон не може бути відправлено на під'їзну колію або забрано з під'їзної колії, оскільки всі операції проводяться локомотивом власника під'їзної колії. При цьому Пам'ятки про забирання вагонів ф.ГУ-45 підписані представником відповідача без заперечення. Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів працівниками відправника і залізниці.
Окрім того, зазначає, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Договору та ЄТП, у той час як не забирання відповідачем вагонів, що простоювали на коліях станції призначення за актами ф. ГУ-23, є порушенням вимог ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, п.п. 33, 34 Правил видачі вантажів. Виходячи з положень до ЄТП, під'їзна колія ПрАТ «Інгулецький ГЗК» має відповідний колійний розвиток: операції з вагонами виконуються переважно на станціях Промислова, Навантажувальна. Кожна з наведених станцій має достатньо колій для розміщення вагонів, щодо яких здійснюються навантажувально-розвантажувальні операції. Але при цьому відповідач не забирає з колій станції Інгулець вагони, що прибули на його адресу, чим спричиняє ситуацію, за якої залізниця не має можливості доставити на станцію призначення затримані на підходах спірні вагони. З урахуванням приписів п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України та п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів відповідача, його контрагентів. Крім того, визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів. Обов'язок залізниці враховувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, та час знаходження вагонів під технологічними операціями вагонів при видачі наказу про затримку не передбачені жодним законодавчим актом, як і жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинно бути зайнято. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПрАТ «Інгулецький ГЗК» про займання всіх або певних колій також не існує.
Також зазначає, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем; місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів; залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Таким чином (за твердженням позивача), забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів без участі залізниці. Тобто, залізницею виконується лише роль перевізника по доставці вантажу, зазначеного в накладній; статтями 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо); за несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.
Окрім того зазначає, що заперечення відповідача, щодо того, що вагони подаються на під'їзну колію в тій кількості , в якій вони прибули на станцію , також безпідставні, оскільки у відповідності зі ст.31 Статуту залізниць України : «Залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні , придатні для перевезення відповідного вантажу вагони»; у відповідності з ЕТП по прибуттю вагонів на станцію Інгулець, вони оглядаються працівниками вагонного та комерційного господарства сумісно з працівниками ПрАТ «Інгулецький ГЗК»; вагони, визнані непридатними під навантаження, відчіпляються від складу поїзда для проведення технічного обслуговування; інші вагони подаються на під'їзну колію. Враховуючи вищезазначене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (відповідач) своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021р. №405 продовжено період карантину до 30.06.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021р. №611 продовжено період карантину до 31.08.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.21р. №855 продовжено період карантину до 01.10.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.21р. №981 продовжено період карантину до 31.12.2021р.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до п.4 ст. 11 ГПК України , суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Одночасно, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» визначено, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, в зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, в зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.14р. «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття», 21.10.15р. проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815). ПАТ «Українська залізниця» розпочала свою фінансово-господарську діяльність з 01.12.15р. Згідно зі ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та ч.2 загальних положень Статуту ПАТ «Українська залізниця», усі права та обов'язки ДП «Придніпровська залізниця» переходять до правонаступника - ПАТ «Українська залізниця».
20.03.20р. між РФ «Придніпровська залізниця АТ «Українська залізниця» та ПрАТ «Інгулецький ГЗК» було укладено договір №ПР/М-2024-/НЮдч «Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станцій Інгулець Регіональної філії «Придніпровська залізниця».
Пунктом 1 цього договору передбачено, що згідно із Статутом залізниць України Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП «Придніпровська залізниця»: стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2 ( п.1 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під'їзної колії є знаки «Межа під'їзної колії», які встановлено продовженні колії № 3 біля вхідного сигналу «Н-І», на продовженні колії № 2 біля вхідного сигналу «Н-ІІ» ( п.1 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Пунктом 4 цього договору передбачено , що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п. 4 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону прийомоздавальнику залізничного цеху ПрАТ «ІнГЗК» не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у «Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження» форми ГУ-2 (п. 5 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій № 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії (п.6 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тон (п. 7 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці (п. 10 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок спеціальним режимом використання філії « СРЦД » (п. 14 договору про експлуатацію під'їзної колії).
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами , скріплення печатками Сторін, і діє з 01 квітня 2020 до 31 березня 2021 року. (п. 21 договору про експлуатацію під'їзної колії) ( т.3, а.с.51-55).
Так, у лютому 2021р. за відповідними накладними на адресу ПрАТ «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат» були прийняті до перевезення порожні власні вагони. Згідно зазначених накладних станція та залізниця призначення - Інгулець Придніпровської залізниці. (т.1 , а.с. 90-250 ; т.2, а.с. 1 - 250; т.3, а.с.1-20).
У зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу з колій станції призначення, вищезазначений вантаж було затримано на шляху прямування за наказами №№ 88, 89, 90, 91 від 15.02.2021р., № 92 від 16.02.21р. про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення. За цим фактом на станції затримки Кривий Ріг Західний, Мусіївка, Чортомлик у порядку , передбаченому п.п.9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23 № 29 від 17.02.21р., № 31 від 15.02.21р., № 7 від 16.02.21р., № 7 від 15.02.21р., № 30 від 17.02.21р., № 32 від 15.02.21р., № 31 від 17.02.21р., № 33 від 16.02.21р., № 2 від 17.02.21р., № 2 від 15.02.21р., акти загальної форми ГУ-23 та станцією призначення Інгулець вручено представнику комбінату повідомлення про затримку цих вагонів. Накази на початок і кінець затримок надавались враховуючи наявність (відсутність) затримок в просуванні вагонів, які слідують на адресу підприємства, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини цього підприємства (т.1, а.с.51-89).
По прибуттю на станцію призначення вагонів на адресу ПрАТ «Інгулецький ГЗК у відповідності з п.4 Правил користування вагонами вантажоодержувача було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів залізницею, про що зроблені відповідні записи в книзі ф.ГУ-2. Але, прибулі на адресу ПрАТ «Інгулецький ГЗК» вагони своєчасно не забиралися ним на під'їзну колію, про що були складені акти загальної форми ГУ-23 №№ 557, 567, 571, 573, 575, 576 від 17.02.2021р., № 580, 583, 584, 586, 587, 588 від 18.02.021р., № 595, 596, 598, 601, 602 від 19.02.2021р.
Несвоєчасне забирання з колій станції Інгулець одержувачем -ПрАТ «Інгулецький ГЗК» вантажів , які прибували на його адресу є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажу та ст.ст.46,47,125 Статуту залізниць України та п.5 Договору № ПР/М-14-2/12-14757/НЮдч від 20.03.20р.
Підтвердженням зайнятості колій станції призначення Інгулець під час затримки вищевказаного вантажу на шляху прямування є акти загальної форми ГУ-23, які були складені про несвоєчасне забирання ПрАТ «Інгулецький ГЗК» вантажу, що надійшов на його адресу, з колій станції Інгулець.
Враховуючи викладені обставини, позивачем розраховано плату за користування спірними вагонами по відомостях плати ф.ГУ-46 №№ ф.ГУ-46 №№ 18029264, 18029265, 18029266, 18029267, 18029268, 18029269, 19029270, 19029271, 19029272, 19029273, 19029275, 19029277, 19029278, 19029281, 21029286 на суму 128 437,60грн.(з ПДВ) та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 № 18029008 в сумі 7 169,88грн.(з ПДВ) на загальну суму 135 607,48грн.(з ПДВ). (т.1, а.с.17-48, 49).
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка зі сторони відповідача підписані із запереченнями. Відповідач плату за користування вагонами у розмірі 128 437, 60 грн. та збір за зберігання вантажу у сумі 7 169, 88 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом за захистом своїх прав.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). (ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.
Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. (п.8 Правил користування вагонами і контейнерами).
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (п.9 Правил користування вагонами і контейнерами).
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). (п.10 Правил користування вагонами і контейнерами).
Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. (ст.46 Статуту залізниць України).
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки (п.8 Правил зберігання вантажів).
Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, у відповідності до Правил складання актів. Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво №1 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами. (п.14 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства).
Так, відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317) збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно з абз.3 п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 409 ) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п.6 Правил користування вагонами і контейнерами).
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23 (п.3 Правил користування вагонами і контейнерами).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. (п.12 Правил користування вагонами і контейнерами).
Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. (п.14 Правил користування вагонами і контейнерами).
За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. (ст.119 Статуту залізниць України).
Тобто, необхідно перевіряти дотримання залізницею порядку оформлення затримки порожніх власних вагонів, які мають статус “вантажу” на підходах до станції призначення, а саме: наявність і правильність складання наказу про затримку вагонів, актів про затримку вагонів форми ГУ 23-а, наявність та передачу станції призначення повідомлення про затримку, передання станцією призначення вантажоодержувачу повідомлення про затримку в погоджений сторонами спосіб, наявність актів загальної форми ГУ-23 про час закінчення затримки. При цьому акт про затримку вагонів форми ГУ-23а та акт загальної форми ГУ-23 про закінчення затримки складаються і підписуються без участі вантажоодержувача, оскільки виклик його представника на станцію затримки для підписання актів чинними Правилами перевезень не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника. Відповідні записи-повідомлення відображені у Книзі форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Інгулець Придніпровської залізниці. (т.3., а.с.21-49).
Станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки відповідно до наказів № 88 від 15.02.21р., №89 від 15.02.21р., №90 від 15.02.21р. , №91 від 15.02.21р., №92 від 16.02.21р., №93 від 16.02.21р., згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 у загальній сумі 128 437, 60 та збір за зберігання вантажів за накопичувальним картками ф. ФДУ-92 в розмірі 7 169, 88 грн. В той же час, відповідачем наявними матеріалами справи не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення.
Отже, відмова ПрАТ « Інгулецький ГЗК» від сплати нарахованої суми безпідставна з наступних обставин. Відповідно до п.9 договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.20 р. : з під'їзної колії вагони здаються: вагони навантажені концентратом - цілими маршрутами, сформованими у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів, інші - у тій кількості, у якій були передані за повідомленнями, які передає прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПрАТ «ІнГЗК» по телефону прийомоздавальнику станції. Вагони подаються локомотивом власника колії на одну з колій станції Інгулець.» Тобто здавання вагонів з під'їзної колії здійснюється локомотивом власника під'їзної колії . Згідно п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів працівниками відправника і залізниці. При цьому Пам'ятки про забирання вагонів ф.ГУ-45 підписані представником відповідача без заперечення. Вище зазначене спростовує твердження щодо несвоєчасного забирання готових маршрутів з під'їзної колії, що і спричинило затримку вагонів на коліях станції призначення.
Виходячи з положень до п.1.2 ЄТП, під'їзна колія ПрАТ «Інгулецький ГЗК» має відповідний колійний розвиток: операції з вагонами виконуються переважно на станціях Промислова, Навантажувальна. Кожна з наведених станцій має достатньо колій для розміщення вагонів, щодо яких здійснюються навантажувально-розвантажувальні операції. Але при цьому комбінат не забирає з колій станції Інгулець вагони, що прибули на його адресу, чим спричиняє ситуацію, за якої залізниця не має можливості доставити на станцію призначення інші вагони, які слідкують на адресу підприємства.
З урахуванням приписів п.п. 14.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України та п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, в т.ч. поїздів комбінату, його контрагентів. Обов'язок залізниці враховувати наявність чи відсутність проміжків часу, протягом яких та чи інша колія ставала вільною, та час знаходження вагонів під технологічними операціями вагонів. Жодним законодавчим актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути зайнято. Визначеної договором домовленості між залізницею та ПрАТ «Інгулецький ГЗК» про займання всіх або певних колій також не існує.
Заперечення ПрАТ «Інгулецький ГЗК» від сплати нарахованої суми також безпідставні, так як не існує норми права, яка б звільняла вантажовласників від сплати нарахованої плати за користування вагонами у разі, коли порожні вагони одержувач забирає на свою під'їзну колію своїм локомотивом та згідно договору в тій кількості, в якій вони прибули на станцію Інгулець.
В пункті 14 договору № ПР/М-20240/НЮдч від 20.03.20 р. зазначено, що власник колії сплачує залізниці збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника під'їзної колії згідно з діючими нормативно - правовими актами.
Статтею 121 Статуту залізниць України, п.16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачене звільнення вантажовласників від плати за користування вагонами : «б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.»
Тож, даний пункт Правил жодним чином не стосується до вищевказаних обставин, так як вагони ПрАТ «Інгулецький ГЗК» на свою під'їзну колію забирає своїм власним локомотивом.
Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення ст.121 Статуту та п.16 Правил користування вагонами і контейнерами. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства « Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47; код ЄДРПОУ 00190905) на користь позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108; код ЄДРПОУ 40081237): 128 437, 60 грн. - плати за користування вагонами; 7 169,88грн. - збору за зберігання вантажу та 2 102, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 21.10.21р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.