20 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/254/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Зубченко І.В. , суддя Радіонова О.О.
За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу (вх.№2561Х/3) Телеснюк І.В. Панасейко О. Ю., довіреність №40-1016/24 від 06.03.2020 року Гудкова Т. А. (адвокат), ордер серії ХВ №659000083 від 07.03.2021 року на надання правової допомоги, свідоцтво №913 від 04.02.2000 року про право на заняття адвокатською діяльністю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
на рішення Господарського суду Харківської області
від15.07.2021 року (повне рішення складено 22.07.2021 року)
у справі за позовом до про№922/254/21 (суддя - П. В. Хотенець) Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків Фізичної особи - підприємця Соколова Олексія Вікторовича, м.Харків стягнення 88 338,84 грн.
28.01.2021 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою №68-юр до Фізичної особи - підприємця Соколова Олексія Вікторовича, м. Харків, в якій просило суд стягнути з відповідача 73 272,51 грн. основного боргу, 1 425,44 грн. пені, 8 835,96 грн. інфляційних втрат та 4 804,93 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/254/21; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 09 березня 2021 року на 11:20 та про розгляд справи повідомлено сторін.
05 квітня 2021 року, серед іншого, через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Соколовим Олексієм Вікторовичем подано клопотання (вхідний № 7589) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 квітня 2021 року призначено справу № 922/254/21 до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року (повне рішення складено 22.07.2021 року) у справі №922/254/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків 16.08.2021 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №621-юр від 13.08.2021 року, в якій просить суд:
- поновити КП "Харківські теплові мережі" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року у справі №922/254/21 за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ФОП Соколова О. В. про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію;
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року у справі №922/254/21 за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ФОП Соколова О. В. про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію;
- ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Соколова Олексія Вікторовича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань, яка складає 88 338,84 грн, з яких: 73 272,51 грн - основного боргу, 1 425,44 грн - пені, 8 835,96 грн - інфляційних втрат та 4 804,93 грн - 3% річних.
Підставами скасування рішення позивач вважає:
-відповідач займає нежитлове приміщення з централізованою системою опалення. Постачання здійснюється на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону. Факт споживання теплової енергії підтверджується актами про підключення опалення на початку опалювального сезону та актами про відключення опалення наприкінці опалювального сезону;
-рахунки-фактури с первинними документами, в яких зазначається сума спожитої теплової енергії;
-відповідач отримав від позивача відповідь на лист № 005 від 27.09.2016 року про розірвання договору та демонтування батарей.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 року Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі", м. Харків поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року (повне рішення складено 22.07.2021 року) у справі №922/254/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року у справі №922/254/21; встановлено учасникам справи строк до 09.09.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань (у разі наявності) з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим сторонам у справі.
Станом на 09.09.2021 відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 року розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року у справі №922/254/21 призначено на "20" жовтня 2021 р. о 15:00 год. Явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
13.09.2021 року на поштову адресу суду від Фізичної особи - підприємця Соколова О.В. надійшов відзив, за змістом якого відповідач зазначає, що спосіб, який обраний позивачем для захисту своїх прав є неправильним, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором. Крім цього, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основного боргу та пені з порушенням строків позовної давності. Відповідач вважає, що судом першої інстанції були з'ясовані всі обставини за справою, досліджені всі надані сторонами докази, правильно встановлені правовідносини між сторонами, при цьому позивач по суті просить апеляційний суд переглянути та переоцінити досліджені та оцінені судом першої інстанції докази, не посилаючись при цьому на норми матеріального та процесуального права, які на його думку були порушені судом під час розгляду справи, тому відповідач вважає. Що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №922/254/21 та встановлено учасникам справи строк до 09.09.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань (у разі наявності) з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим сторонам у справі
Ухвала суду від 25.08.2021 у справі №922/254/21, зокрема, надсилалась відповідачу у даній справі Фізичній особі-підприємцю Соколову Олексію Вікторовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , яку останній отримав 01.09.2021 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 107).
Також, вищезазначену ухвалу суду було надіслано н представнику ФОП Соколова О.В. - адвокату Гудковій Т.А. за адресою: АДРЕСА_2 ) яку останній отримав 31.08.2021 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 108).
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 161 ГПК відзив є одним із видів заяв по суті справи.
При цьому, апеляційний суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був обізнаний про розгляд даної справи, але не скористався своїми правами у строки встановлені судом, а подав відзив лише 13.09.2021.
Враховуючи, що відповідачем пропущено строк встановлений судом для подання відзиву на апеляційну скаргу, останній не довів поважності причин неподання відзиву, суд апеляційної інстанції залишає відзив на апеляційну скаргу відповідача без розгляду.
Представник позивача (апелянт) в судовому засіданні 20.10.2021 року просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року у справі №922/254/21 за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ФОП Соколова О. В. про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Соколова Олексія Вікторовича на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань, яка складає 88 338,84 грн., з яких: 73 272,51 грн. - основного боргу, 1 425,44 грн. - пені, 8 835,96 грн. - інфляційних втрат та 4 804,93 грн. - 3% річних.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.10.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача у повному обсязі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.
У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухваши представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач, теплопостачальна організація) створене Рішенням Харківської міської ради №191/03 від 24 вересня 2003 року XVI сесії Харківської міської ради XXVI скликання "Про комунальну власність м. Харкова", здійснює господарську діяльність у місті Харкові з постачання теплової енергії.
01 серпня 2008 року між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Соколовим Олексієм Вікторовичем (відповідачем, споживач) був укладений договір № 3890 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Відповідно до розділу 1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно додатку 2 до договору теплова енергія постачалась за адресою вул. Халтуріна (на даний час вул. Академіків Ахієзерів) будинок 46 кв. 7 (нежитлове приміщення) в м. Харків.
Систематичні неплатежі з боку споживачів за надану теплову енергію призвели до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. У зв'язку з чим КП "Харківські теплові мережі» не може належним чином виконувати зобов'язань з оплати за газ і електроенергію, з оплати податків та обов'язкових платежів у бюджет.
Скрутний фінансовий стан, що склався через масові неплатежі, перешкоджає надходженню грошових коштів до бюджету і порушує інтереси Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування і безпосередньо зачіпає інтереси держави.
Відповідач Фізична особа-підприємець Соколов Олексій Вікторович займає нежитлове приміщення, розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
КП "Харківські теплові мережі" на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2016-2017р.р., 2017-2018 р.р., 2018-2019р.р., 2019-2020 р.р. та договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3890 від 01.08.2008 року здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача за адресою: вул. Академіків Ахієзерів буд.46, кв.7.
Відповідно до умов Договору, КП «Харківські теплові мережі» (Енергопостачальна організація) зобов'язалося постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1. Договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору. У відповідності до п.6.4 Договору відповідач повинен був за 3 днів до початку розрахункового періоду сплатити позивачу попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 18 числа місяця, наступного за рахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.
Відповідно п.п.6.6. Договору, розрахунки без приладів комерційного обліку, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується Споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за рахунковим; якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в договорі обсягу місяця, наступного за рахунковим.
Ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.
На підставі зазначеного відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію.
Однак, відповідач не сплатив рахунки в повному обсязі. Станом на 01.01.2020 року заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань складала 73 272 грн.51 коп., яка утворилася за період з квітня 2016 року по квітень 2020 року.
Факт споживання відповідачем теплової енергії також, підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками повноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та відповідача.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р., договору №3890 від 01.08.2008 року відповідачу нарахована пеня в розмірі 1 425 грн.44коп.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми. Тому відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 8 835 грн.96 коп., та 3% річних у сумі 4804 грн. 93коп. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача, складає 88 338 грн.84 коп.
Вищенаведені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову, з огляду наступне.
За даною справою позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, яка була чинною на день укладення договору між сторонами, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами, договорів в сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг, в тому числі про надання послуг централізованого опалення та водопостачання, між сторонами не укладалось, а між сторонами був укладений договір про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді, тому до правовідносин, що виникли між сторонами не застосовується законодавство в сфері надання житлово-комунальних послуг, а застосовується Закон України "Про теплопостачання".
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, неодноразово, в тому числі у своєму листі від 31.12.2012, надавала роз'яснення щодо розмежування договірних відносин у сфері купівлі-продажу (постачання) теплової енергії та договірних відносин у сфері надання комунальних послуг з опалення та також зазначала, що до договірних відносин у сфері купівлі-продажу (постачання) теплової енергії застосовується Закон України "Про теплопостачання", а не Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії в якості товарної продукції регулюється Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198.
Пункт 39 зазначених Правил дозволяє:
- відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що споживач попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором;
вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду.
В свою чергу, ані Законом України "Про теплопостачання", ані Правилами №1198 не передбачено, що при відмові від послуг теплопостачальної організації необхідно додержуватись процедури, яка застосовується під час відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, на яку посилається апелянт. Як було встановлено судом першої інстанції Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 за №4 та Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №169 від 26.07.2019 не розповсюджуються на правовідносини, що виникли між сторонами.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції стверджував, що починаючи з лютого 2015 року, керуючись п. 39 Правил №1198, вимагав від позивача нараховувати йому реально спожиту кількість тепла на потреби опалення відповідно до реальних температур теплоносія в теплових мережах. Акти звіряння розрахунків, які надсилались йому позивачем, останній підписував з протоколом розбіжностей та надсилав їх рекомендованою кореспонденцією, докази чого були надані разом з відзивом на позов. Також відповідач просив позивача перевіряти стан теплового обладнання, як того вимагають вимоги договору.
Втім, позивачем відповідачу нарахування спожитої кількості тепла відповідно до реальних температур теплоносія в теплових мережах не здійснювалось.
У зв'язку з не виконанням умов договору позивачем (не надання відповідачу теплової енергії в кількості, передбаченої умовами договору), враховуючи наявність технічної можливості улаштування індивідуальної системи централізованого опалювання з відособленим вузлом управління, обладнаним засобом комерційного обліку теплової енергії (копія Технічних умов наявна в матеріалах справи), відповідач, згідно п. 10.4 договору та п. 1.2. Додатку № 3 до Договору, враховуючи технічну можливість відключення приміщення, 27.09.2016, письмово повідомлено позивача про розірвання договору, припинення теплопостачання та цим же листом надіслано до позивача додаткову угоду до Договору та акт про демонтування батарей теплопостачання з теплоізолюванням труб теплопостачання (копії листа, акту та додаткової угоди наявні в матеріалах справи).
Крім того, позивачем не надно доказів перевірки теплового обладнання за період з 2015 по теперішній час, тоді як згідно пункту 4.1.2 договору теплопостачальна організація в будь-який час доби має право перевіряти стан роботи теплового обладнання та приладів комерційного обліку споживача.
Більш того, відповідно до пункту 4.2.5 договору теплопостачальна організація зобов'язана здійснювати перевірку теплового обладнання та стан роботи приладів комерційного обліку споживача не рідше одного разу у 6 місяців.
Оскільки позивачем не надано суду доказів перевірки теплового обладнання, встановленого в приміщенні відповідача, місцевим господарським судом обгрунтовано враховано в якості доказів письмові заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з їх нотаріально посвідченими підписами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. Зазначені свідки є співзасновниками ТОВ "НТТП "РАЙДО", яке є орендарем нежитлового приміщення площею 68,10 кв. м. по вул. Халтуріна, 46 у м. Харків, що підтверджується договорами оренди за 2014, 2015, 2016 роки. Свідки підтвердили, що в їх присутності були демонтовані батареї 14.08.2016 та в подальшому приміщення опалювалось електроконвекторами, що підтверджується актом про демонтування батерей від 14.08.2016 (заяви свідків наявні в матеріалах справи).
Також судом першої інстанції були досліджені акти підключення/відключення будинку №46 від централізованого опалення, які були складені позивачем та Комунальним підприємством "Жилкомсервіс", та які на думку позивача доводять факт отримання відповідачем від позивача теплової енергії.
Судом першої інстанції серед іншого було встановлено, що зазначені акти відповідачем не підписані та не стосуються правовідносин сторін з купівлі-продажу теплової енергії, а стосуються правовідносин між КП "Жилкомсервіс" та КП "ХТМ" в сфері надання житлово-комунальних послуг.
Крім цього, відповідач є власником нежитлового приміщення 1 -го поверху № 7-1:7-6 в літ. "А-2" в будинку АДРЕСА_3 та не є власником або балансоутримувачем будинку АДРЕСА_3, та не є власником кв. АДРЕСА_4 .
Стосовно рахунків-фактури с первинними документами, в яких зазначається сума спожитої теплової енергії, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Твердження позивача, що рахунки-фактури є первинними документами, які підтверджують отримання товару/надання послуг/виконання робіт є необґрунтованими.
Оскільки, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.
Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.
Як неодноразово зазначав в своїх постановах Верховний Суд, в тому числі в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19 "за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер".
У даному випадку, рахунок-фактура не є доказом надання теплової енергії позивачем відповідачу та доказом отримання теплової енергії відповідачем від позивача.
Стосовно тверджень апелянта, щ відповідач отримав від позивача відповідь на лист №005 від 27.09.2016 року про розірвання договору та демонтування батарей, слід зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач листом № 005 від 27.09.2016 року звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору, надіславши позивачу додаткову угоду про розірвання договору та акт демонтування батарей.
Позивачем не заперечувалось отримання цього листа разом з додатковою угодою та актом демонтування. При цьому, позивач не надав суду належні докази відправлення відповіді на цей лист та докази перевірки стану теплового обладнання.
Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки позивач про приєднання наданих до апеляційної скарги доказів клопотань як в суді першої інстанції, так й до апеляційного суду не заявляв, надані до апеляційної скарги копії документів не можуть бути прийняті судом, тому, залишаються без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу теплової енергії надано п. 39 Правил користування тепловою енергією, відповідно до технічних умов від 30.11.2015 №25-4400 існує технічна можливість облаштування в приміщенні відповідача індивідуальної системи централізованого опалення з відокремленим вузлом управління, обладнаним засобом комерційного обліку витрат теплової енергії.
Враховуючи конкретні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки докази надання відповідачу теплової енергії у період з 19.11.2016 по 08.10.2020 роки відсутні, а також з огляду на те, що відповідач, згідно п. 39 Правил користування тепловою енергією, відмовився від договору, про що не пізніше чим за один місяць до закінчення строку дії договору, повідомив позивача.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі позивач послався на пункти 8, 9, 10 Правил користування тепловою енергією №1198, в частині обов'язкового виконання технічних умов споживачем. При цьому скаржник вважає, що належне виконання технічних умов споживачем - це дотримання ним Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 за №4 та Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 169 від 26.07.2019.
Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з вищенаведеними твердженнями позивача, з огляду на наступне.
Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 регулюють відносини в сфері постачання теплової енергії в якості товарної продукції та не містять в собі посилань на порядок відключення/включення до мереж централізованого опалення.
Отже твердження позивача про те, що належне виконання технічних умов споживачем за договором купівлі-продажу теплової енергії - це дотримання ним Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води є помилковими.
Крім цього, технічні умови при укладенні договору купівлі-продажу споживачу не надавались.
Посилання позивача на Постанову ВСУ від 11.11.2015 у справі №6-1192ц15, Постанову ВСУ від 11.11.2015 у справі № 6-1706ц15, Постанову ВС від 19.08.2019 у справі № 226/1437/16-ц та інші, є помилковими. Оскільки, рішення судами були прийняті за позовами про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, та відповідачами за справами були споживачі житлово-комунальних послуг.
Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування'правових норм (часу, місця підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Тому, твердження скаржника, з посиланням на вищенаведені постанови Верховного Суду не можуть бути підставою для скасування оскарженого у справі судового рішення, оскільки саме лише посилання на нормативно-правовий акт, з огляду на одночасне мотивування іншими чинними станом на час виникнення спірних правовідносин нормами матеріального права, які їх регулюють, не зумовило в цьому випадку ухвалення незаконного судового рішення та не може мати безумовним наслідком його скасування.
В свою чергу, спосіб, який обраний позивачем для захисту своїх прав є неправильним, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стягнення основного боргу не є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання.
Крім цього, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основного боргу та пені з порушенням строків позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що за даною справою, вимоги позивача є необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом Харківської області за даною справою було досліджено всі обставити та докази в сукупності. Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року у справі №922/254/21 задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року у справі №922/254/21 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Харківської області від 15.07.2021 року у справі №922/254/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 20.10.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2021 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова