13 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/1271/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.
за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.
за участю представників:
від позивача - адвокат Бронова Ю.Г., ордер ХВ №1948000046 від 08.04.21
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іванова Євгена Олександровича, м. Харків (вх. 2483 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 (повний текст складено та підписано 13.07.2021, суддя Калініченко Н.В.) у справі № 922/1271/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Іванова Євгена Олександровича, місто Харків,
до Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області (Школа "Ранок"), місто Харків,
про стягнення 179 792,00 грн.,-
Позивач, Фізична особа-підприємець Іванов Євген Олександрович, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовної заявою до відповідача, Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області (Школа "Ранок") про стягнення 179 792,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що на виконання усної домовленості позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 179 792,00 грн, який був оплачений відповідачем частково на суму 164 900,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 14 892,00 грн. Позивач також зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2020 у справі № 922/1104/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, стягнуто з ФОП Іванова Є.О. на користь Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області грошові кошти в розмірі 164 900,00 грн.
Подаючи позов позивач стверджує, що належним чином виконав господарські зобов'язання, а тому просив стягнути з відповідача не лише борг у сумі 14 892,00 грн (який виник на підставі усного договору поставки), а також грошові кошти 164 900,00 грн, що були стягнуті за рішенням суду у справі № 922/1104/20, оскільки, на думку позивача, відповідач діяв не сумлінно, звернувшись до суду, маючи належним чином виконанні умови договору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі №922/1271/21 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення у справі № 922/1104/20, яке набрало законної сили та є остаточним, не може бути поставлено під сумнів. При цьому, розглядаючи справу № 922/1104/20 суд, як першої, так і другої інстанції, дійшли висновку про відсутність між сторонами в письмовій формі договору про поставку вивіски для позначення місцезнаходження школи "Ранок" за місцезнаходженням закладу (літери та композитні матеріали), а посилання Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області (Школа "Ранок") про існування між сторонами усної домовленості було розцінене як безпідставне, оскільки в силу вказаних вище положень закону така домовленість (договір) має бути відображена у письмовій формі, що зумовило застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення з ФОП Іванова Є.О. грошових коштів у розмірі 164 900,00 грн., як безпідставно набуті та через відсутність доказів виконання зобов'язань з боку останнього.
Таким чином суд відмовив позивачу у стягненні з відповідача грошових коштів у сумі 164 900,00 грн, оскільки дана сума була стягнута за рішенням суду, яке набрало законної сили, а також суд відмовив у стягненні 14 892,00 грн, яку позивач рахує як заборгованість за усним договором поставки, зобов'язання по якому не виникли в силу відсутності письмової форми договору та відсутності доказів виконання зобов'язань з боку ФОП Іванова Є.О, що підтверджується справою № 922/1104/20, що в сукупності складає предмет позову 179 792,00 грн.
Позивач, ФОП Іванов Є.О. із рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, разом із клопотанням про поновлення строку, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі №922/1271/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення у справі № 922/1104/20 не має преюдиційного значення для справи № 922/1271/21, оскільки у справі № 922/1104/20 були досліджені інші докази ніж ті, якими позивач обґрунтовує позов у даній справі; судом не досліджувались рахунки, які були виставлені відповідачу та які відповідач оплатив, платіжні доручення, не досліджувались видаткові накладні, які були підписані без зауважень та заперечень, а також заява свідка.
Апелянт також не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 14 892,00 грн, які мотивовані тим, що між сторонами не укладено письмовий договір. Позивач при цьому зазначає, що виставлені позивачем рахунки є офертою, а оплата рахунків відповідачем є акцептом, тобто останній своїми конклюдентними діями у вигляді оплати виставлених рахунків, підтвердив схвалення договору, та підписанням видаткових накладних без зауважень та заперечень підтвердив, що не має претензій до позивача щодо виконання умов договору.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2021 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 поновлено ФОП Іванову Євгену Олександровичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Іванова Євгена Олександровича на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі №922/1271/21, встановлено відповідачу строк до 01.09.2021 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу у справі.
30.08.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі №922/1271/21 залишити без змін.
Відповідач вважає викладені позивачем доводи необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, посилаючись при цьому на те, що у справі № 922/1104/20 судами першої та апеляційної інстанції встановлювались ті самі обставини, що й в цій справі, а саме факт укладання та виконання ФОП Івановим Є.О. договору поставки вивіски для позначення місцезнаходження школи Ранок за місцезнаходженням закладу. Відповідач повністю заперечує факт поставки товару з боку позивача та зазначає те, що факту поставки не відбулося з боку ФОП Іванова Є.О. на користь Школи «Ранок», було встановлено судами під час розгляду справи № 922/1104/20, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України це не підлягає доказуванню повторно у справі, що розглядається.
Відповідач заперечує факт наявності у Школи «Ранок» видаткових накладних, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, зазначає, що у бухгалтерському обліку відповідача спірну поставку не відображено, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 631 за контрагентом ФОП Іванов та оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 10 за друге півріччя 2019 року, а тому є підстави вважати, що видаткові накладні були складені та підписані ОСОБА_1 вже під час розгляду справи № 922/1104/20 в апеляційній інстанції. Крім того, відповідач звертає увагу, що під час розгляду справи № 922/1104/20 ОСОБА_1 вже була звільнена з посади директора (наказ № 83-К від 19.11.2019); заяву свідка ОСОБА_1 складено 31.03.2021, а ОСОБА_1 дає свідчення щодо видаткових накладних, які вона начебто підписувала у 2019 році.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 призначено справу № 922/1271/21 до розгляду на 13.10.2021 о 09:30 год.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її у повному обсязі.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в призначене судове засідання 13.10.2021 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №6102256244305 уповноваженій особі Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області (Школа "Ранок"), яке отримано ним 17.09.2021.
Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що у серпні 2019 року між ФОП Івановим Є.О., як постачальником, та Харківським приватним ліцеєм "Школа "Ранок" Харківської області (Школа "Ранок"), як покупцем, було укладено усний договір поставки та досягнуто домовленість щодо постачання та монтажу товару за адресою: вул. Пушкінська, 109, м. Харків, перелік, вартість та кількість якого міститься у видаткових накладних та рахунках.
Як зазначає позивач, період з 21.08.2019 по 11.09.2019 постачальником були виставлені рахунки на оплату на суму 179 792,00 грн (а.с. 13-18) та здійснено поставку товару за видатковими накладними на загальну суму 179 792,00 грн. за наступним переліком: видаткова накладна № 254 від 30.08.2019 на суму 48 500,00 грн., видаткова накладна № 255 від 30 серпня 2019 року на суму 24 600,00 грн., видаткова накладна № 256 від 11 вересня 2019 року на суму 1 242,00 грн., видаткова накладна № 264 від 11 вересня 2019 року на суму 13 650,00 грн., видаткова накладна № 260 від 31 жовтня 2019 року на суму 12 000,00 грн., видаткова накладна № 261 від 01 листопада 2019 року на суму 79 800,00 грн. (а.с.28-33).
Відповідач в період з 23.08.2019 по 12.09.2019 здійснив оплату рахунків частково на загальну суму 164 900,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 466734 від 23.08.2019 року на суму 48 500,00 грн, № 466738 від 23.08.2019 року на суму 24 600,00 грн, № 467100 від 28.08.2019 року на суму 12 000,00 грн, № 467271 від 29.08.2019 на суму 10 000,00 грн, № 467731 від 02.09.2019 на суму 29 800,00 грн, № 467909 від 03.09.2019 на суму 10 000,00 грн, № 468200 від 04.09.2019 на суму 5000,00 грн, № 469049 від 06.09.2019 на суму 5000,00грн, № 472465 від 12.09.2019 на суму 20 000,00 грн (а.с.19-27).
Звертаючись з позовом позивач стверджує, що належним чином виконав господарські зобов'язання щодо виготовлення, поставки та монтажу товару, а відповідач прийняв товар та роботи з монтажу на загальну суму 179 792,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, проте оплату товару здійснив лише частково в сумі 164 900,00 грн.
Згодом, відповідачем було направлено позивачу листи вимоги про поставку товару № 01-39/322 від 05.12.2019, № 01-39/12 від 13.01.2020, в яких відповідач підтверджує, що на виконання договірних домовленостей була здійснена оплата товару на загальну суму 164 900,00 грн, але зазначає, що ФОП Іванов Є.О. постачання товару не здійсним (а.с. 38-41). Також, відповідачем була направлена позивачу вимога № 01-39/40 від 28.01.2020 про повернення грошових коштів в розмірі 164 900,00 грн в порядку ст.530, 693 ЦК України (а.с. 42-43).
Позивачем були надані листи-відповіді № 26/12-02 від 26.12.2019, № 04/02-01 від 04.02.2020 на зазначені вище вимоги про поставку товару, в яких ФОП Іванов Є.О. зазначає, що ним здійснено постачання товару відповідно до видаткових накладних. По рахункам № № 266, 268, 269, 274, 286 здійснено договірні домовленості в повному обсязі, по рахунку № 270 позивач готовий завершити виконання зобов'язань, як тільки відповідач забезпечить його належними умовами для виконання робіт.
У квітні 2020 року Харківський приватний ліцей "Школа "Ранок" Харківської області (Школа "Ранок") звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Іванова Є.О. про стягнення 164 900,00 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2020 у справі № 922/1104/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, позов Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області задоволено повністю.
Позивач вказує на те, що він не був обізнаний про розгляд справи № 922/1104/20 в суді першої інстанції та не мав можливості для подання відповідних доказів. В свою чергу, суд апеляційної інстанції не прийняв докази на підтвердження виконання умов договору, так як дійшов висновку, що ФОП Іванов Є.О. відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з об'єктивних причин, що не залежали від його волі.
Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача не лише борг у сумі 14 892,00 грн (який виник на підставі усного договору поставки), а також грошові кошти 164 900,00 грн., що були стягнуті за рішенням суду у справі № 922/1104/20, оскільки, на думку позивача, відповідач діяв не сумлінно, звернувшись до суду, маючи належним чином виконанні умови договору.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 924/242/18 викладено висновок про застосування норм права про те, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За умовами ч. 1 ст. 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо виставлення позивачем рахунків-фактури на оплату товару та їх оплати відповідачем засвідчують волю сторін для настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 164 900,00 грн наступним чином: згідно платіжного доручення № 466734 від 23.08.2019 на суму 48 500,00 грн на підставі рахунку-фактури №266 від 21.08.2019; згідно платіжного доручення № 467100 від 28.08.2019 на суму 12 000,00 грн на підставі рахунку-фактури № 269 від 27.08.2019; згідно платіжних доручень № 467271 на суму 10 000,00 грн; № 467731 від 02.09.2019 на суму 29800,00 грн; № 467909 від 03.09.2019 на суму 10 000,00 грн; № 468200 від 04.09.2019; № 469049 від 06.09.2019 на суму 5000,00 грн, № 472465 від 12.09.2019 на суму 20 000,00 грн на підставі рахунку-фактури № 270 від 27.08.2019.
Позивач стверджує, що він свої зобов'язання виконав належним чином, здійснивши поставку товару на загальну суму 179 792,00 грн. за наступними видатковими накладними № 254 від 30.08.2019 на суму 48 500,00 грн; № 255 від 30 серпня 2019 року на суму 24 600,00 грн; № 256 від 11 вересня 2019 року на суму 1 242,00 грн., № 264 від 11 вересня 2019 року на суму 13 650,00 грн; № 260 від 31 жовтня 2019 року на суму 12 000,00 грн; № 261 від 01 листопада 2019 року на суму 79 800,00 грн.
Колегія суддів констатує, що надані позивачем копії видаткових накладних містять найменування, кількість, ціну товару, відповідний рахунок на оплату, підписи сторін, в тому числі відповідача (директор Школи «Ранок - ОСОБА_1), який завірений печаткою Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області.
Разом з цим, відповідач поставку товару заперечує, зазначає, що позивач жодних товарів позивачу не поставляв, у бухгалтерському обліку відповідача спірну поставку не відображено, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 631 за контрагентом ФОП Іванов та оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 10 за друге півріччя 2019 року (а.с. 125-127).
Відповідно до абзацу 11 статті 1, частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 927/833/18.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було направлено позивачу листи вимоги про поставку товару № 01-39/322 від 05.12.2019, № 01-39/12 від 13.01.2020, в яких відповідач підтверджує, що у серпні 2019 року між ФОП Івановим Є.О. та Школою «Ранок» було досягнуто домовленості щодо придбання вивіски для позначення місцезнаходження Шкоди «Ранок» за місцем розташування закладу (літери та композитні матеріали). На виконання договірних домовленостей була здійснена оплата товару на загальну суму вартості товар у розмірі 164 900,00 грн шляхом проведення платежів згідно платіжних доручень (про які зазначено вище). Однак, всупереч договірним зобов'язанням, належного постачання товару зі сторони ФОП Іванова Є.О. не здійснено. Посилаючись на положення ст. 525, 526, 530, 626, 693, відповідач вимагав здійснити постачання товару (визначеного згідно з рахунками на оплату та платіжними документами) на користь Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області (а.с. 38-41).
Також, відповідачем була направлена позивачу вимога № 01-39/40 від 28.01.2020 про повернення грошових коштів в розмірі 164 900,00 грн в порядку ст.530, 693 ЦК України (а.с. 42-43).
Позивачем були надані листи-відповіді № 26/12-02 від 26.12.2019, № 04/02-01 від 04.02.2020 на зазначені вище вимоги про поставку товару, в яких ФОП Іванов Є.О. зазначає, що ним здійснено постачання товару відповідно до видаткових накладних. По рахункам № № 266, 268, 269, 274, 286 здійснено договірні домовленості в повному обсязі, по рахунку № 270 позивач готовий завершити виконання зобов'язань, як тільки відповідач забезпечить його належними умовами для виконання робіт.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
В даному випадку, Харківський приватний ліцей "Школа "Ранок" Харківської області, як покупець, реалізував своє право, звернувшись у квітні 2020 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з ФОП Іванова Є.О. (позивач у даній справі) попередню оплату в сумі 164 900,00 грн., яка була перерахована за передачу вивіски для позначення місцезнаходження Школи "Ранок" за місцезнаходженням закладу (літери та композитні матеріали).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2020 у справі № 922/1104/20 позовні вимоги задоволено з підстав: 1) недоведеності існування між сторонами в письмовій формі договору про поставку вивіски для позначення місцезнаходження школи "Ранок" за місцезнаходженням закладу (літери та композитні матеріали), 2) з підстав відсутності в матеріалах справи будь-яких належних та допустимих доказів наявності правових підстав набуття відповідачем грошових коштів в загальній сумі 164900 грн., які позивач перерахував на його користь платіжними дорученнями № 466731 від 23.08.2019, № 466738 від 23.08.2019, № 467100 від 28.08.2019, № 467271 від 29.08.2019, № 467731 від 02.09.2019, № 467909 від 03.09.2019, № 468200 від 04.09.2019, № 469049 від 06.09.2019 та № 472465 від 12.09.2019, 3) суд також вказав, що навіть у випадку існування між сторонами договору купівлі - продажу укладеного в належній формі, грошові кошти мають бути повернуті відповідачем на користь позивача на підставі ст. 693 ЦК України, оскільки останній не виконав взятих на себе зобов'язань за цим договором, а позивач листами № 01-39/12 від 13.01.2020 та № 01-39/40 від 28.01.2020 фактично реалізував своє право на повернення сплаченої передоплати, а відтак фізична особа - підприємець Іванов Євген Олександрович не мав достатніх правових підстав для набуття грошових коштів у сумі 164 900,00 грн.
Подаючи апеляційну скаргу фізична особа-підприємець Іванов Євген Олександрович додав нові докази, а саме видаткові накладні: № 254 від 30 серпня 2019 на суму 48 500,00 грн., № 255 від 30 серпня 2019 року на суму 24 600,00 грн., № 256 від 11 вересня 2019 року на суму 1 242,00 грн., № 264 від 11 вересня 2019 року на суму 13 650,00 грн., № 260 від 31 жовтня 2019 року на суму 12 000,00 грн., № 261 від 01 листопада 2019 року на суму 79 800,00 грн.
Апеляційна інстанція, переглядаючи справу № 922/1104/20 та залишаючи без змін рішення першої інстанції, зазначила про недоведеність фізичною особою-підприємцем Івановим Євгеном Олександровичем неможливості подання ним доказів до суду першої інстанції з об'єктивних причин, які не залежали від його волі, що зумовило відмову суду апеляційної інстанції у прийнятті до розгляду вказаних вище доказів. Апеляційний суд вказав, що "як свідчать матеріали справи, між сторонами не існує укладеного в письмовій формі договору на поставку відповідачем позивачу вивіски для позначення місцезнаходження школи "Ранок" за місцезнаходженням закладу (літери та композитні матеріали). Вказана обставина позивачем та відповідачем не заперечується. Отже, відповідач безпідставно обґрунтовує свої позовні вимоги нормами Цивільного кодексу України щодо порядку виконання договору купівлі-продажу. Позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 164900 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами - платіжними дорученнями № 466731 від 23.08.2019, № 466738 від 23.08.2019, № 467100 від 28.08.2019, № 467271 від 29.08.2019, № 467731 від 02.09.2019, № 467909 від 03.09.2019, № 468200 від 04.09.2019, № 469049 від 06.09.2019 та № 472465 від 12.09.2019. Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів наявності правових підстав набуття відповідачем грошових коштів у вказаній сумі. Також в матеріалах справи відсутні рахунки № 266 від 21.08.2019, № 268 від 21.08.2019, № 269 від 27.08.2019, № 270 від 27.08.2019, посилання на які містяться в платіжних дорученнях. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів в розмірі 164900 грн. на підставі статті 1212 ЦК України".
Відповідно до приписів статей 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, надані позивачем докази, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні; заява свідка; фотознімки не доводять факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки судове рішення у справі № 922/1104/20, яким позовні вимоги Харківського приватного ліцею "Школа "Ранок" Харківської області про стягнення з ФОП Іванова Є.О. грошових коштів в розмірі 164 900,00 грн задоволені, набрало законної сили, є остаточним та не може бути поставлено під сумнів, а обставини, встановлені в мотивувальній частині рішення про те, що ФОП Іванов Є.О. не виконав взятих на себе зобов'язань за цим договором, та позивач листами № 01-39/12 від 13.01.2020, № 01-39/40 від 28.01.2020 фактично реалізував своє право на повернення сплаченої передоплати, а відтак ФОП Іванов Є.О. не мав достатніх правових підстав для набуття грошових коштів у сумі 164 900,00 грн., є преюдиційними, та відповідно, повторному доказуванню не підлягають.
Таким чином, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі № 922/1271/21 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд ,
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іванова Євгена Олександровича, м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі №922/1271/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі № 922/1271/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2021.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя І.В. Зубченко
Суддя Л.Ф. Чернота