ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 жовтня 2021 року Справа № 903/290/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021
(ухвалене о 09:55 год. у м. Луцьк, повний текст складено 15.07.2021)
у справі № 903/290/21 (суддя Гарбар І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс"
до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 1 419 499 грн 41 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Стеценко О.В.;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 419 499 грн 41 коп., з яких: 1 318 887 грн 98 коп. основний борг, 79 188 грн 19 коп. інфляційні втрати та 21 423 грн 24 коп. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.06.2021 позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" 1 419 499 грн 41 коп., з яких: 1 318 887 грн 98 коп. основний борг, 79 188 грн 19 коп. інфляційні втрати та 21 423 грн 24 коп. 3% річних та 21 292 грн 49 коп. витрат по сплаті судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №903/290/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" 57 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
При ухвалені вказаного судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача надіслав на адресу суду заяву про винесення додаткового рішення та долучення документів до матеріалів справи. Відповідно до вказаної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.
Суд встановив, що на підтвердження надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи стороною позивача надано копії: договору про надання правової допомоги від 31.03.2021 №210331, додаткової угоди №2 від 31.03.2021 до договору від 31.03.2021 №210331, акту приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2021, додатку №1 до акту приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2021, рахунок-фактури №210710 від 01.07.2021, платіжне доручення №1792 від 05.07.2021, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Адвокатського бюро "Стеценко та партнери", витяги з Єдиного реєстру адвокатів України та роздруківки з інтернет сайтів.
Місцевий господарський суд зазначив, що 31.03.2021 між Адвокатським бюро "Стеценко та партнери" (адвокатське бюро/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" (клієнт/замовник) укладено договір про надання правової допомоги №210331.
Згідно п. 1.1. договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021р. клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання відповідно до умов даного договору надати клієнту юридичні послуги, що полягають у надані правової допомоги по взаємовідносинам клієнта з будь-якими дочірніми підприємствами та відокремленими структурними підрозділами Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Зміст, умови, вартість послуг адвокатське бюро та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське бюро завдань зазначаються сторонами у додаткових угодах до даного Договору.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 31.03.2021 до договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021 вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро "Стеценко та партнери" було встановлено у договорі у вигляді фіксованої суми в розмірі 50 000 грн.
Також, 01.07.2021 Адвокатським бюро "Стеценко та партнери" було виставлено ТОВ "Санрайс Логистик" рахунок-фактуру на оплату №210701 від 01.07.2021 на суму 70 000 грн, а 05.07.2021 відповідач 05.07.2021 оплатив Адвокатським бюро "Стеценко та партнери" 70 000 грн з призначенням платежу, що підтверджується платіжним дорученням №1792 від 05.07.2021.
Поруч з цим, п. 3 додаткової угоди №2 від 31.03.2021р. до договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021, сторони погодили, що в разі коли за результатами розгляду справи в суді першої інстанції буде винесене рішення про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) товарів (з доставкою) №74 від 22.06.2020 на користь клієнта, останній додатково сплачує Адвокатському бюро гонорар успіху в розмірі 20 000 грн.
Враховуючи заперечення відповідача про неспівмірність розміру витрат на правовому допомогу, взявши до уваги невелику складність цієї справи, тривалість її розгляду судом, кількість і тривалість засідань у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат на 25% із первинно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 50 000 грн. до суми 37 500 грн.
Окрім того, враховуючи задоволення позовних вимог ТОВ "Санрайс Логистик" на заявлену первинно до стягнення суму 1 419 499 грн 41 коп. та беручи до уваги положення п. 3 додаткової угоди № 2 від 31.03.2021 до договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача гонорару успіху в розмірі 20 000 грн.
За наведеного, суд ухвалив додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 57 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, Дочірнє підприємство "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №903/290/21 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржник вважає, що додаткове рішення незаконним, необґрунтованим та безпідставним з таких підстав.
Позовна заява складається із 7 аркушів (сторінок), в якій знаходиться посилання на договір поставки від 22.06.2020 № 74, цитуються відповідні статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, посилання на відповідні бухгалтерські документи, електронні копії яких посвідчені позивачем, а не його представником. Інших робіт адвокатом практично не проводилось. Доказів виконання інших робіт адвокатом не представлено.
Зазначає, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу по даній справі не відповідає вимогам статті 126 ГПК України, а робота адвоката по даній справі відображена в позовній заяві від 16 квітня 2021 року та в доданих до неї документах.
Зауважує, що із доданих до заяви представника позивача по даній справі адвоката Стеценка О.В. про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 70 000,00 гривень по договору №210331 від 31 березня 2021 року, додаткової угоди №2 до нього від 31.03.2021 та акту приймання-передачі наданих послуг та додатку (опису послуг)до нього від 01.07.2021 вбачається, що адвокатом Стеценком О.В. на оформлення позовної заяви по даній справі затрачено 3 робочих дні 12, 13 та 16 квітня 2021 року, тобто на підготовку і подання позовної заяви адвокатом затрачено 24 години робочого часу, а вартість даних робіт складає 50 000 грн та 20 000 грн гонорару успіху - всього 70 000 грн.
Таким чином, за один робочий день адвокат заробив 23 333 грн, будь-яких доказів виконання інших послуг про даній справі адвокатом Стеценком О.В. - представником позивача суду не представлено, що викликає сумнів в підставності і законності щодо вартості наданих правничих послуг і фіктивності заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.
Вважає, докази фіктивності заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 70 000 грн на користь позивача по дані справі знаходяться в іншій господарській справі за №903/291/21, вартість правових послуг по якій становить також 70 000 грн.
Аналіз позовних матеріалів по справах № 903/290/21 та №903/291/21 свідчить про те, що позовні заяви по цих справах складені в один і той же день 16.04.2021, практично ідентичні по змісту і по об'єму, різниця між ними лише в датах і сумах доданих до них документів. Таким чином, представник позивача по даній справі 16.04.2021 отримав дохід в сумі 140 000 грн.
Зазначає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 70 000 грн. є неадекватною, незаконною і суперечить соціальним стандартам, оскільки згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року мінімальна місячна заробітна плата становить лише 6 000 грн, а прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць 2 189 грн.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого зазначає таке.
Скаржник в апеляційній скарзі намагається надати оцінку позовній заяві та заяві про винесення додаткового рішення, оцінку яких вже було зроблено судом першої інстанції. Разом з тим, Скаржник не наводить жодного аргументу та не надає жодного доказу незаконності оскаржуваного додаткового рішення, порушення судом норм матеріального процесуального права.
Відповідачем не надано суду жодних доказів неспівмірності витрат ні під час розгляду позовної заяви, ні під час розгляду заяви про винесення додаткового рішення, суд першої інстанції, проаналізувавши документи позивача, що підтверджують обґрунтованість понесених витрат, прийняв абсолютно законне рішення.
Матеріали справи не містять жодного доказу чи належного обґрунтування відповідача стосовно неспівмірності витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що витрати є неспівмірними, при чому невідомо в якому розмірі та за які конкретно послуги скаржник вважає витрати завищеними, невідомо який же розмір витрат на думку скаржника є обґрунтованим, не наведено жодного розрахунку таких витрат.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
В апеляційній скарзі скаржник лише зазначає про те, що адвокатським бюро було витрачено час на підготовку та подання позовної заяви, однак не вказує про участь представника позивача в усіх судових засіданнях, що включали також час, який витрачає адвокат на прибуття до суду.
За наведеного позивач вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції є абсолютно законним, а тому просить залишити апеляційну скаргу ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 без змін.
19.10.2021 в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Від скаржника, на електронну адресу суду , надійшла заява, скріплена ЕЦП, відповідно до якої просить розглянути апеляційну скаргу без участі свого представника та зазначає, що підтримує апеляційну скаргу, просить її задоволити (а. с. 241).
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, оскаржене додаткове рішення необхідно скасувати в частині стягнення 17 500 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні 17 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 419 499 грн 41 коп., з яких: 1 318 887 грн 98 коп. основний борг, 79 188 грн 19 коп. інфляційні втрати та 21 423 грн 24 коп. 3% річних (а. с. 1-66).
Позовна заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №74 від 22.06.2020.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.06.2021 позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" 1 419 499 грн 41 коп., з яких: 1 318 887 грн 98 коп. основний борг, 79 188 грн 19 коп. інфляційні втрати та 21 423 грн 24 коп. 3% річних та 21 292 грн 49 коп. витрат по сплаті судового збору (а. с. 96-98).
В подальшому, представник позивача надіслав на адресу суду заяву про винесення додаткового рішення, якою просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження понесення відповідачем вказаних витрат (а. с. 100-139).
Відповідач подав до суду заперечення щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат на правову допомогу (а. с. 153-160), відповідно до яких вважає, що заявлені по причині їх незаконності, безпідставності та необґрунтованості.
Зазначає, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу по даній справі не відповідає вимогам статті 126 ГПК України, а робота адвоката по даній справі відображена в позовній заяві від 16 квітня 2021 року та в доданих до неї документах.
Зауважує, що із доданих до заяви представника позивача по даній справі адвоката Стеценка О.В. про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 70 000 грн. по договору №210331 від 31.03.2021, додаткової угоди №2 до нього від 31.03.2021 та акту приймання-передачі наданих послуг та додатку (опису послуг) до нього від 01.07.2021 вбачається, що адвокатом Стеценком О.В. на оформлення позовної заяви по даній справі затрачено 3 робочих дні 12, 13 та 16 квітня 2021 року, тобто на підготовку і подання позовної заяви адвокатом затрачено 24 години робочого часу, а вартість даних робіт складає 50 000 грн та 20 000 грн гонорару успіху - всього 70 000 грн.
Таким чином, за один робочий день адвокат заробив 23 333 грн 33 коп. Будь-яких доказів виконання інших послуг про даній справі адвокатом Стеценком О.В. - представником позивача суду не представлено, що викликає сумнів в підставності і законності щодо вартості наданих правничих послуг і фіктивності заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 грн.
Вважає, докази фіктивності заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 70 000 грн на користь позивача по дані справі знаходяться в іншій господарській справі за №903/291/21 (суддя Войціховський В.А.), вартість правових послуг по якій становить також 70 000 грн.
Аналіз позовних матеріалів по справах № 903/290/21 та №903/291/21 свідчить про те, що позовні заяви по цих справах складені в один і той же день 16.04.2021, практично ідентичні по змісту і по об'єму, різниця між ними лише в датах і сумах доданих до них документів. Таким чином, представник позивача по даній справі 16.04.2021 отримав дохід в сумі 140 000 грн.
Зазначає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 70 000 грн є неадекватною, незаконною і суперечить соціальним стандартам, оскільки згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021 мінімальна місячна заробітна плата становить лише 6 000 грн, а прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць 2 189 грн.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви про винесення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.
Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Поруч з вказаним, суд зазначає, що відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу було додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (т. 4, а. с. 152), що спростовує протилежні доводи позивача.
Також, суд вважає за необхідне вказати, що частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 910/16223/18.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистикс" надавалася Адвокатським бюро "Стеценко та партнери"
Зокрема, 31.03.2021 між Адвокатським бюро "Стеценко та партнери" (Адвокатське бюро/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" (клієнт/замовник) укладено договір про надання правової допомоги №210331 (а. с. 105-108).
Згідно п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021 Клієн доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання відповідно до умов даного договору надати Клієнту юридичні послуги, що полягають у надані правової допомоги по взаємовідносинам Клієнта з будь-якими дочірніми підприємствами та відокремленими структурними підрозділами Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Зміст, умови, вартість послуг Адвокатське бюро та строки виконання покладених Клієнтом на Адвокатське бюро завдань зазначаються сторонами у додаткових угодах до даного Договору.
Згідно п. 1.1. п. 1 Додаткової угоди № 2 від 31.03.2021 до договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021 (а. с. 109) у відповідності до умов п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати КЛІЄНТУ юридичні послуги, що полягають у надані правової допомоги щодо стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) товарів (з доставкою) №74 від 22.06.2020, укладеного Клієнтом з ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що включає: представництво інтересів Клієнта у господарському суді першої інстанції та інша професійна правова допомога, пов'язана зі справою (включаючи підготовку, збір доказів тощо): вивчення матеріалів справи, розробка та обговорення стратегії стягнення, аналіз та збір доказової бази, підготовка та подача до суду позовної заяви, підписання позовної заяви, завірення усіх без виключення та обмежень документів та доказів поданих разом з позовною заявою тощо, надання рекомендацій щодо збору доказової бази, проведення переговорів з боржником, підготовка і подача до суду клопотань/пояснень/заяв/заяв по суті спору, участь в судових засіданнях, отримання рішення суду, надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів Клієнта.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021, вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро встановлюється в наступному розмірі:
2.1. за надання послуг згідно п. 1.1. цієї Додаткової угоди - в розмірі 50 000 грн без ПДВ.
Згідно п. 3 Додаткової угоди №2 від 31.03.2021 до Договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021 в разі коли за результатами розгляду справи в суді першої інстанції буде винесене рішення про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) товарів (з доставкою) №74 від 22.06.2020 на користь Клієнта, останній додатково сплачує Адвокатськеому бюро гонорар успіху в розмірі 20 000 грн Гонорар успіху сплачується в поряду та строки встановлені п. 3.3. Договору.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2021 та додатку №1 до акту приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2021 (а. с. 110-111), підписаних договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 70 000 грн, в тому числі, за юридичні послуги відповідно до пп. 1.1. п. 1 Додаткової угоди №2 від 31.03.2021 та договору №210331 про надання правової допомоги від 31.03.2021 за розгляд справи №903/290/21 в Господарському суді Волинської області - 50 000 грн; гонорар успіху відповідно до п. 3 додаткової угоди №2 від 31.03.2021 та договору № 210331 про надання правової допомоги від 31.03.2021 - 20 000 грн.
01.07.2021 Адвокатським бюро "Стеценко та партнери" було виставлено ТОВ "Санрайс Логистик" рахунок-фактуру на оплату №210701 від 01.07.2021 на суму 70 000 грн (а. с. 113).
ТОВ "Санрайс Логистик" 05.07.2021 оплатив Адвокатським бюро "Стеценко та партнери" 70 000 грн. з призначенням платежу "оплата за юридичні послуги згідно рахунку №210701 від 01.07.2021 та договору №210331 від 31.03.2021, що підтверджується платіжним дорученням №1792 від 05.07.2021 (а. с. 112).
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Апеляційний суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини ( Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як зазначено вище, відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 31.03.2021 до договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021 вартість послуг, що надаються Адвокатським бюро "Стеценко та партнери" було встановлено у договорі у вигляді фіксованої суми в розмірі 50 000 грн.
Місцевий господарський суд, врахував відсутність, на думку суду, складності даної справи, строк (тривалість) її розгляду судом, кількість і тривалість засідань у справі, приймаючи до уваги позицію сторони відповідача та визначення цією стороною на її думку обґрунтованої вартості відповідних адвокатських послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат.
З наявністю таких підстав для зменшення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції погоджується.
Також, згідно матеріалів справи № 903/290/21 та комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" на розгляді Господарського суду Волинської області перебували дві аналогічні справи (№903/290/21 та №903/291/21) між тими самими сторонами, з аналогічних підстав та за участі того самого представника з боку позивача (Горболиса О.А.), за подібним предметом спору - стягнення грошових коштів, лише по різних договорах поставки.
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви про відшкодування товариству витрат на професійну правничу допомогу, Додатковим рішення у справі №903/291/21 від 30.06.2021 стягнуто з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" 57 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, як вбачається з долучених позивачем до клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомоги копії позовної заяви у справі № 903/291/21, остання за своїм змістом є абсолютно ідентична позовній заяві у справі № 903/290/21 (а. с. 1-7, 156-161).
З урахуванням того, що справи є аналогічними та правові позиції відповідача були однаковими, а також оскільки у вищевказаних справах приймав участь один і той же представник позивача, колегія суддів вважає, що надання послуг адвокатом у справі №903/290/21 не потребувало здійснення адвокатом додаткового правового аналізу, вивчення судової практики та джерел права, а підготовка ідентичних за змістом процесуальних документів не вимагала значних витрат часу представником, що у свою чергу не призводило до збільшення обсягу юридичної роботи адвоката.
Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Також апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
З огляду на обсяг фактично виконаних адвокатом робіт та часом витраченим останнім на їх надання, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з урахуванням положень ст.126, 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат позивача на послуги адвоката в сумі 20 000 грн (40 % від заявлених до стягнення) та, відповідно, відмови в стягненні 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також, згідно за умовами п. 3 додаткової угоди №2 від 31.03.2021 до договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021, сторони погодили, що в разі коли за результатами розгляду справи в суді першої інстанції буде винесене рішення про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) товарів (з доставкою) №74 від 22.06.2020 на користь Клієнта, останній додатково сплачує Адвокатському бюро гонорар успіху в розмірі 20 000 грн.
Питання "гонорару успіху" є питанням домовленості між клієнтом та адвокатом, що цілком відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18.
За наведеного враховуючи задоволення позовних вимог ТОВ "Санрайс Логистик" та беручи до уваги положення п. 3 додаткової угоди № 2 від 31.03.2021 до договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021, висновки суду першої інстанції щодо підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача гонорару успіху в розмірі 20 000 грн є обґрунтованими, а тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №903/290/21 знайшли своє підтвердження частково, а тому остання підлягає частковому задоволенню.
Суд підсумовує, що за наведеного, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайс Логистик" про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн, як такі, що є співмірними та розумними.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, частково підтверджуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; (п. п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", скасування додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №903/290/21 в частині стягнення 17 500 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в стягненні 17 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задоволити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №903/290/21 скасувати в частині стягнення 17 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в стягненні 17 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 13.07.2021 у справі №903/290/21 залишити без змін.
3. Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови
4. Справу № 903/290/21 надіслати Господарському суду Волинської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "22" жовтня 2021 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Грязнов В.В.