ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 жовтня 2021 року Справа № 906/1434/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Мінченко Я.В. - адвокат, представник за довіреністю від 05.08.2021р. №05/08/21
від відповідача: Вірьовкін О.І. - адвокат, представник за ордером серії АМ №1016353
від 19.10.2021р.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс"
на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 07.09.21р. суддею Маріщенко Л.О. о 11:31 год. у м.Житомирі, повний текст складено 20.09.21р.
у справі № 906/1434/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівальді Д"
про стягнення 236 392,13грн. (враховуючи клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог)
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р. у справі №906/1434/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вівальді Д" про стягнення 236 392,13грн. - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" 226073,03грн. заборгованості, 4689,19грн. - 3% річних, 5 629,91грн. інфляційних втрат та 3 545,88грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також просить стягнути на свою користь судові витрати. Крім того, скаржником подано клопотання про призначення у справі експертизи давності документа.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- на обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач (скаржник) зокрема зазначив, що позивач (новий кредитор) не надав докази оплати первісному кредитору. Так, суд першої інстанції не врахував, що договір про відступлення права вимоги №16-06/5/20 від 30.06.2020р. запропонований позивачем;
- зазначає, що саме позивачем запропоновано умови договору (п.4.1), а саме відступлення права вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день повного розрахунку новим кредитором перед первісним кредитором. Докази повної оплати є підставою набуття новим кредитором (позивачем) право вимоги і відповідно права звернутися до суду з позовом про стягнення боргу;
- зауважує, що в свою чергу позивач та третя особа не надали до суду докази оплати або/чи посилання на пункт договору де зазначено, що право вимоги виникає після підписання між собою (позивач та третя особа) додатку №2, що свідчить про відсутність предмету спору, оскільки відповідач не порушував зобов'язання за договором про відступлення права вимоги №16-06/5/20 від 16.06.2020р. на день відкриття провадження по справі та на день подання позовної заяви і не порушив законних прав позивача;
- вважає, що підписаний акт №2 між позивачем та третю особою не підтверджує настання певної первинної події, а саме виникнення у позивача права вимоги за договором про відступлення права вимоги - №16-06/5/20 від 16.06.2020р. і відповідно лише після повної оплати первісному кредитору у нового кредитора (позивача) виникає або/чи набуває право вимоги;
- стверджує, що суд першої інстанції залишив без належної оцінки процесуальну поведінку позивача та третьої особи, а саме позивач в претензії до подання позову жодним чином не повідомляє боржнику (відповідачу) про факт оплати первісному кредитору боргу позивача шляхом укладання акту №30/06 від 30.06.2020р. про зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім цього позивач в першій заяві по суті спору (позовній заяві) не вказує, що між позивачем та первісним кредитором укладений акт №30/06 від 30.06.2020року. Також зазначає, що третя особа в письмових поясненнях не зазначає про існування акту №30/06 від 30.06.2020р.;
- вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки відповідач у відзиві і в клопотанні поставив однакові за змістом питання, а докази які витребував відповідач мають суттєве значення для вирішення судової справи;
- стверджує, що суд першої інстанції не з'ясував, чи була наявна підстава для подання позову, саме до подання позовної заяви. В претензії, яка була надіслана позивачем (новим кредитором) відповідачу (боржнику) відсутні докази або/чи посилання на оплату новим кредитором первісному кредитору боргу. Також, відсутні докази укладання між первісним та новим кредитором акту зарахування однорідних вимог. Отже, позивач не надав відповідачу докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, що свідчить про відсутність порушеного права на момент подання позовної заяви та підстав для задоволення позивних вимог;
- додає, що місцевий господарський суд не надав оцінку доводам відповідача щодо відсутності повідомлення позивачем відповідача про набуття права вимоги. Стверджує, що суд першої інстанції переклав обов'язок довести наявність у позивача право на вимогу на відповідача, але суд не врахував, що саме позивач зобов'язаний надати докази станом на день подання позову про наявність у нього права на вимогу про стягнення коштів з відповідача. Позивач не надав до суду належних доказів виникнення у нього права станом на день подання позову про стягнення боргу, а саме доказів виконання первинних зобов'язань за договором відступлення право вимоги щодо оплати первісному кредитору боргу.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р. у справі №906/1434/20 та призначено справу №906/1434/20 до розгляду на 19.10.2021р. об 15:30год..
12.10.2021р. на електронну адресу та 18.10.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1434/20. В даному клопотанні просить забезпечити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" - адвокату Мінченку Ярославу Васильовичу можливість проведення судового засідання по справі №906/1434/20, призначеного 19.10.2021р. об 15:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1434/20 поза приміщенням суду та забезпечено представнику ТОВ "АВІДАЛЬ" - адвокату Мінченку Ярославу Васильовичу участь в судовому засіданні у справі №906/1434/20, призначеному на 19.10.2021р. об 15:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
18.10.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "АВІДАЛЬ" надійшов письмовий відзив від 11.10.2021р. №11-10/5/21 на апеляційну скаргу, а також заперечення від 11.10.2021р. №11-10/7/21 на клопотання про призначення експертизи.
18.10.2021р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Вівальді Д" надійшло заперечення від 13.10.2021р. №10-38 на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р. у справі №906/1434/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання 19.10.2021р. не з'явилася, своїх повноважних представників не направила.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності третьої особи.
В судовому засіданні 19.10.2021р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р. у справі №906/1434/20 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, підтримав клопотання про призначення у справі експертизи давності документа.
Зокрема, обґрунтовуючи подане клопотання про призначення у справі експертизи давності документа скаржник покликається на те, що акт №30/06 від 30.06.2020р. про зарахування зустрічних однорідних вимог не був укладений до подання позивної заяви позивачем до суду, а також до направлення вимоги відповідачу. Даний акт був укладений підчас розгляду судової справи, що свідченнями того, що у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом, оскільки станом на день пред'явлення вимоги, позивач не виконав свій обов'язок щодо оплати первісному кредитору боргу. Отже, для з'ясування вищезазначених обставин та для визначення дати укладання (підписання) акту №30/06 від 30.06.2020р. та встановити чи дійсно акт був укладений саме 30.06.2020р. потрібно призначати судову експертизу давності документу. Також, зазначає, що про наявність копії акту №30/06 від 30.06.2020р. в матеріалах судової справи та в загалом про наявність даного акту, відповідачу стало відомо лише підчас стадії судового процесу, а саме дослідження доказів. Зокрема, на вирішення експерта просить поставити наступні питання: Чи відповідає дата укладання документа, а саме Акт №30/06 зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2020р., вказаній на ньому даті? Яка дата укладання Акту № 30/06 зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2020р..
Представник позивача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 19.10.2021р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р. у справі №906/1434/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, заперечив проти клопотання відповідача про призначення у справі експертизи давності документа.
Розглянувши зазначене вище клопотання відповідача про призначення у справі експертизи давності документа колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.98, 99 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (пункт 29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст.6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання відповідача про призначення у справі експертизи давності документа задоволенню не підлягає, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для призначення такої судової експертизи, та, окрім іншого, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду.
Крім того, слід звернути увагу на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Колегія суддів, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судової експертизи.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 27.06.2019р. між ТОВ "Вівальді Д" (постачальник) та ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (покупець) було укладено договір поставки №27-06/2019, згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити молочну продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити вартість товару.
У відповідності до п.1.2 договору, поставки ціна, асортимент та кількість товару, що поставляється за даним договором, визначаються сторонами у прайс-листах, видаткових накладних, а також специфікаціях, що є невід'ємними додатками до цього договору. Партією товару вважається товар поставлений за кожною окремою видатковою накладною.
Згідно п.2.4 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку, протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару. Підставою для оплати за товар є видаткова, або товаротранспортна накладна підписана уповноваженими представниками сторін.
Крім того, 27.06.2019р. до договору поставки були укладені додаткова угода №1 про тимчасове безоплатне користування ящиками та додаткова угода №2.
В подальшому, 30.06.2020р. між ТОВ "АВІДАЛЬ" (новий кредитор) та ТОВ "Вівальді Д" (первісний кредитор) та ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (боржник) було укладено трьохсторонній договір №11-06/5/20 про відступлення права вимоги за договором поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019, згідно п.1.1 якого, в порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором боржника, а саме: під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг в 232 239,02грн. за видатковими накладними на відвантаження продукції згідно додатку №1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору, відповідно до договорів та вимог законодавства.
Відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення боржником основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченим договором (п.1.2 договору про відступлення права вимоги).
Відповідно до п.1.3 договору про відступлення права вимоги, після відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору первісний кредитор позбавляється права пред'являти до боржника претензії та грошові вимоги, які виникли за визначеними цією угодою неоплаченими договорами, на підставі яких виникла заборгованість.
В момент передачі прав вимоги між первісним кредитором та новим кредитором укладається відповідний акт приймання - передачі (п.2.1 договору про відступлення права вимоги).
Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що первісний кредитор відступає на користь нового кредитора права вимоги по цьому договору після повного розрахунку по ньому.
Згідно п.3.1 договору про відступлення права вимоги, ціна цього договору складає суму грошових коштів в національній валюті України - гривні - в розмірі 232 239,02грн..
Строк розрахунку за цим договором - до 30 червня 2021 (п.3.3 договору про відступлення права вимоги).
Відступлені права вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день повного розрахунку новим кредитором перед первісним кредитором (п.4.1 договору про відступлення права вимоги).
У відповідності до п.4.2 договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор на підтвердження дійсності відступлення прав зобов'язується в день повного належного виконання новим кредитором зобов'язань, передати новому кредитору оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують відповідні зобов'язання боржника перед ним. Після відступлення прав вимоги у первісного кредитора не залишається будь-яких матеріальних претензій та вимог до боржника.
Відповідно до п.4.5 договору про відступлення права вимоги, якщо після набуття (прийняття) новим кредитором прав вимоги відповідно до умов цього договору первісний кредитор отримає від боржника та/або третіх осіб будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості за неоплаченим договором, то первісний кредитор зобов'язаний перерахувати такі кошти новому кредитору в 5-ти денний строк з дати отримання таких грошових коштів та отримання первісним кредитором повідомлення про вручення боржнику повідомлення про уступку прав вимоги новому кредитору.
Згідно п.5.3.1 договору про відступлення права вимоги, новий кредитор має право після повного розрахунку із первісним кредитором по цьому договору, вимагати від первісного кредитора відступлення (передачі) йому права вимоги за цим договором та прав вимоги, а також надання всіх необхідних документів, що підтверджують права вимоги до боржника за відступленими правами, у передбаченому цим договором порядку і строки.
Крім того, сторони підписали додаток №1 від 30.06.2020р. до договору про відступлення право вимоги, у якому визначили реєстр видаткових накладних та додаток №2 від 30.06.2020р. до договору про відступлення права вимоги акт прийому -передачі документів за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали документів, які підтверджують факт заборгованості боржника перед первісним кредитором по договору поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019р..
Також, у матеріалах справи міститься акт №30/06 від 30.06.2020р. зарахування зустрічних однорідних вимог згідно якого:
1. Сторона 2 (ТОВ "Вівальді Д") має перед стороною 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ") заборгованість у розмірі 400 000,00грн., яка виникла на підставі вимоги ТОВ "АВІДАЛЬ" №29-06/1/20 від 29.06.2020р., ст.530 ЦК України, п.2.4 договору фінансової допомоги №27-05/12/20 від 27.05.2020р..
2. Сторона 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ") має перед Стороною 2 (ТОВ "Вівальді Д") грошові зобов'язання у розмірі 232 239,02грн., які виникли на підставі трьохстороннього договору №11-06/5/20, про відступлення права вимоги за договором поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019р..
Пунктом 5 вказаного акту сторони узгодили зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п.1 та п.2 цього акту, у сумі 232 239,02грн. і таким чином з моменту підписання цього акту вважатимуть:
- зобов'язання сторони 2 (ТОВ "Вівальді Д") таким, що припинено частково, залишкова заборгованість сторони 2 (ТОВ "Вівальді Д") перед стороною 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ"), що визначена у п.1 становить - 167 760,98грн.;
- зобов'язання сторони 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ") таким, що припинено у повному обсязі, грошові зобов'язання сторони 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ") перед стороною 2 (ТОВ "Вівальді Д"), що визначені у п.2 відсутні.
В подальшому, 14.09.2020р. ТОВ "АВІДАЛЬ" направило ТОВ "Т.В.К. Сервіс" претензію №14-09/5/20 з вимогою погасити заборгованість по договору про відступлення права вимоги №11-06/5/20 від 30.06.2020р. за договором поставки молочної продукції №27-06/2/19 від 27.06.2019р. у розмірі 236 239,02грн. в семиденний строк на розрахунковий рахунок ТОВ "Авідаль".
За вказаних обставин, ТОВ "АВІДАЛЬ" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Т.В.К. Сервіс" про стягнення 241 437,94грн., з яких 230 073,03грн. основна заборгованість, 5 179,24грн. 3% річних, 6 185,67грн. інфляційних.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "АВІДАЛЬ" посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо погашення заборгованості по договору про відступлення права вимоги №16-06/5/20 від 16.06.2020р. за договором поставки молочної продукції №06-03/1/20 від 05.03.2020р..
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №906/1434/20 за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівальді Д".
28.12.2020р. до Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому позов не визнає посилаючись на те, що пунктом 2.2 договору про відступлення прав вимоги №11-06/5/20 від 30.06.2020р. передбачено, що первісний кредитор відступає на користь нового кредитора права вимоги по цьому договору після повного розрахунку по ньому.
Однак, в матеріалах справи позивач не надав докази оплати первісному кредитору коштів у розмірі 232 239,02грн. і відповідно станом на день подання позову або/чи на день заявлення вимоги боржнику у позивача не виникло права вимоги стягнення боргу з відповідача. Позивач до матеріалів справи надав акт прийому-передачі документів додаток №2 від 30.06.2020р. до договору про відступлення права вимоги який підписаний та укладений між первісним кредитором та новим кредитором, але акт, як письмовий доказ не підтверджує оплату новим кредитором первісному кредитору.
Крім того, відповідач у відзиві заперечує щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання договору поставки молочної продукції, оскільки у позивача не виникли права, як нового кредитора та сума боргу не підтверджується належними доказами.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.01.2021р. продовжено строк підготовчого провадження.
15.01.2021р. до Господарського суду Житомирської області надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких зазначено, що укладання трьохстороннього договору є волевиявленням сторін щодо заміни кредитора у договорі поставки №27-06/2/19 від 27.06.2020р., що не порушує ані норм чинного законодавства, ані законних інтересів сторін.
Відповідно до п.1.2 трьохстороннього договору відступлення права вимоги, сторони визначили, що відступлені права відступаються в повному обсязі які існують на момент їх відступлення щодо повернення відповідачем основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченим договором. Тому на думку третьої особи наявні правові підстави для нарахування відповідачу штрафних санкцій у вигляді штрафу та непі. З огляду на викладене третя особа просить задовольнити позов у повному обсязі.
22.02.2021р. до Господарського суду Житомирської області відповідачем подано письмові пояснення стосовно пояснень третьої особи, у яких зазначив, що підставою набуття новим кредитором права вимоги і відповідно права звернутися до суду з позовом про стягнення боргу є докази повної оплати нового кредитора перед первісним. Однак, такі докази відсутні. Акт прийому-передачі документів не є доказами оплати.
01.03.2021р. до Господарського суду Житомирської області суду позивачем надані додаткові пояснення у яких зазначено, що 14.09.2020р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №11-06/5/20 від 30.06.2020р. за договором поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019р. у розмірі 236 239,02грн. з вимогою у семиденний строк сплатити вказану суму на розрахунковий рахунок ТОВ "АВІДАЛЬ".
21.09.2020р. на розрахунковий рахунок первісного кредитора ТОВ "Вівальді Д" відповідачем була здійснена оплата у розмірі 6 165,99грн., що підтверджується платіжним дорученням №7670.
Відповідно до п.4.5 договору відступлення, якщо після набуття (прийняття) новим кредитором прав вимоги відповідно до умов цього договору, первісний кредитор отримає від боржника, та/або третіх осіб будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості за неоплаченим договором, то первісний кредитор зобов'язаний перерахувати такі кошти новому кредитору в 5-ти денний строк з дати отримання таких грошових коштів та отримання первісним кредитором повідомлення про вручення боржнику повідомлення про уступку прав вимоги новому кредитору.
Станом на 30.11.2020, заборгованість ТОВ "Т.В.К. Сервіс" перед новим кредитором за договором №27-06/2/19 від 27.06.2019р. становить 230 073,03грн..
Також, третя особа у своїх поясненнях підтверджує обставини укладання між сторонами договору, та погодження відповідачем переходу права вимоги за договором поставки до позивача на суму боргу 236 239,02грн., яка виникла на підставі договору поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019р.. Доказів сплати заборгованості до матеріалів справи не надано.
12.03.2021р. до Господарського суду Житомирської області позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначив про те, що у відзиві відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості, а доводи зводяться до тлумачення відповідачем прав та обов'язків первісного та нового кредитора, що не є предметом судового розгляду.
09.03.2021р. на адресу ТОВ "АВІДАЛЬ" надійшов лист ТОВ "Вівальді Д", яким було повідомлено, що умови договору щодо своєчасності та повноти розрахунків між ТОВ "Авідаль" та ТОВ "Вівальді Д" за договором про відступлення права вимоги №11-06/5/20 від 30.06.2020 виконано в повному обсязі.
Заборгованість за договором про відступлення права вимоги №11-06/5/20 від 30.06.2020р. між ТОВ "АВІДАЛЬ" та ТОВ "Вівальді Д" відсутня.
З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 230 073,03грн. заборгованості, 5 179,24грн. 3% річних та 6 185,67грн. інфляційних втрат.
12.04.2021р. до Господарського суду Житомирської області відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечує право позивача на стягнення з відповідача заборгованості за договором про відступлення права вимоги оскільки позивачем не надано доказів виконання умов договору в частині проведення розрахунку з первісним кредитором.
Надалі, 20.04.2021р. до Господарського суду Житомирської області третьою особою надано суду клопотання про долучення доказів, у якому просить долучити до матеріалів справи акт№30/06 зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2020р., за яким керуючись ст.601 ЦК України, сторони ТОВ "АВІДАЛЬ" та ТОВ "Вівальді Д" дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями у сумі 232 239,02грн. і таким чином з моменту підписання цього акту вважатимуть:
- зобов'язання сторони ТОВ "Вівальді Д" таким, що припинено частково, залишкова заборгованість ТОВ "Вівальді Д" перед ТОВ "АВІДАЛЬ" становить 167 760,98грн.;
- зобов'язання ТОВ "АВІДАЛЬ" таким, що припинено у повному обсязі, грошові зобов'язання ТОВ "АВІДАЛЬ" перед ТОВ "Вівальді Д" відсутні.
27.04.2021р. на електронну адресу Господарського суду Житомирської області від позивача надійшло клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, у якому враховуючи технічну описку розрахунку суми основної заборгованості в мотивувальній частині позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ", а тому позивач просить:
1. Прийняти до розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" (ЄДРПОУ 42668821), про уточнення (зменшення) позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" (ЄДРПОУ 34586472), та викласти прохальну частину позовних вимог в редакції п. 2, даного клопотання.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" (ЄДРПОУ 34586472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІДАЛЬ" (ЄДРПОУ 42668821) грошові кошти в розмірі:
- заборгованість - 226 073,03 гривень;
- відсотки річні у розмірі - 4689,19 гривень;
- інфляційні втрати у розмірі - 5629,91 гривень що разом складає 236 392,13 грн.
01.06.2021р. до Господарського суду Житомирської області від представника позивача надійшло клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог в оригінальному вигляді.
Зазначене клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог прийнято судом.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.07.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р. у справі №906/1434/20 позов задоволено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст.692 ЦК України.
За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У відповідності до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписами ч.1 ст. 598, ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що 27.06.2019р. між ТОВ "Вівальді Д" (постачальник) та ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (покупець) було укладено договір поставки №27-06/2019, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити молочну продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити вартість товару.
Також, 27.06.2019р. до договору поставки були укладені додаткова угода №1 про тимчасове безоплатне користування ящиками та додаткова угода №2.
За приписами ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст.516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто сукупність прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним.
30.06.2020р. між ТОВ "АВІДАЛЬ" (новий кредитор) та ТОВ "Вівальді Д" (первісний кредитор) та ТОВ "Т.В.К. Сервіс" (боржник) було укладено трьохсторонній договір №11-06/5/20 про відступлення права вимоги за договором поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019, згідно п.1.1 якого, в порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором боржника, а саме: під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг в 232 239,02грн. за видатковими накладними на відвантаження продукції згідно додатку №1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору, відповідно до договорів та вимог законодавства.
Також, сторони підписали додаток №1 від 30.06.2020р. до договору про відступлення право вимоги, у якому визначили реєстр видаткових накладних та додаток №2 від 30.06.2020р. до договору про відступлення права вимоги акт прийому -передачі документів за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв оригінали документів, які підтверджують факт заборгованості боржника перед первісним кредитором по договору поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019р..
Кім того, у матеріалах справи міститься акт №30/06 від 30.06.2020р. зарахування зустрічних однорідних вимог згідно якого:
1. Сторона 2 (ТОВ "Вівальді Д") має перед стороною 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ") заборгованість у розмірі 400 000,00грн., яка виникла на підставі вимоги ТОВ "АВІДАЛЬ" №29-06/1/20 від 29.06.2020р., ст.530 ЦК України, п.2.4 договору фінансової допомоги №27-05/12/20 від 27.05.2020р..
2. Сторона 1 (ТОВ "Авідаль") має перед Стороною 2 (ТОВ "Вівальді Д") грошові зобов'язання у розмірі 232 239,02грн., які виникли на підставі трьохстороннього договору №11-06/5/20, про відступлення права вимоги за договором поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019р..
Пунктом 5 вказаного акту сторони узгодили зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п.1 та п.2 цього акту, у сумі 232 239,02грн. і таким чином з моменту підписання цього акту вважатимуть:
- зобов'язання сторони 2 (ТОВ "Вівальді Д") таким, що припинено частково, залишкова заборгованість сторони 2 (ТОВ "Вівальді Д") перед стороною 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ"), що визначена у п.1 становить - 167 760,98грн.;
- зобов'язання сторони 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ") таким, що припинено у повному обсязі, грошові зобов'язання сторони 1 (ТОВ "АВІДАЛЬ") перед стороною 2 (ТОВ "Вівальді Д"), що визначені у п.2 відсутні.
В подальшому, 14.09.2020р. ТОВ "АВІДАЛЬ" направило ТОВ "Т.В.К. Сервіс" претензію №14-09/5/20 з вимогою погасити заборгованість по договору про відступлення права вимоги №11-06/5/20 від 30.06.2020р. за договором поставки молочної продукції №27-06/2/19 від 27.06.2019р. у розмірі 236 239,02грн. в семиденний строк на розрахунковий рахунок ТОВ "АВІДАЛЬ".
Як зазначає ТОВ "АВІДАЛЬ", 21.09.2020р. на розрахунковий рахунок первісного кредитора ТОВ "Вівальді" була здійснена оплата боржника ТОВ "Т.В.К. Сервіс" у розмірі 6165,99грн..
Відповідно до п.4.5 договору про відступлення право вимоги, якщо після набуття (прийняття) новим кредитором прав вимоги відповідно до умов цього договору, первісний кредитор отримає від боржника та/або третіх осіб будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості за неоплаченим договором, то первісний кредитор зобов'язаний перераховувати такі кошти новому кредитору в 5-ти денний строк з дати отримання таких грошових коштів та отримання первісним кредитором повідомлення про вручення боржнику повідомлення про уступку прав вимоги новому кредитору.
Матеріалами справи стверджується, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги №11-06/5/20 від 30.06.2020р. до ТОВ "АВІДАЛЬ" перейшло право вимоги до ТОВ "Т.В.К. Сервіс" щодо виконання зобов'язання за договором поставки №27-06/2/19 від 27.06.2019р. борг по якому на момент підписання договору про відступлення права вимоги становив 232 239,02грн.. Вказаний договір є трьохстороннім та підписаний, в тому числі, з боку ТОВ "Т.В.К. Сервіс", що свідчить про обізнаність останнього про заміну кредитора у зобов'язанні та погодженні суми заборгованості.
Водночас, як встановлено судом, заперечення відповідача стосовно відсутності у позивача права вимоги стягнення боргу, оскільки останнім не виконано умови п.2.2 договору про відступлення права вимоги, до уваги суду не беруться, оскільки спростовуються дослідженими судом наявними у матеріалах справи актом №30/06 від 30.06.2020р. та актом прийому-передачі документів від 30.06.2020р. підписаних між первісним кредитором та новим кредитором, а також письмовими поясненнями наданими суду ТОВ "Вівальді Д" щодо виконання новим кредитором вимог по договору про відступлення права вимоги в частині проведення розрахунків між ТОВ "АВІДАЛЬ" та ТОВ Вівальді Д".
При цьому, позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми заборгованості відповідачем не спростовано, доказів належного виконання зобов'язання та перерахування ТОВ "АВІДАЛЬ" заборгованості у повному обсязі не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 226 073,03грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 4 689,19грн. 3% річних, які згідно з викладеним у позовній заяві розрахунком нараховані за загальний період з 22.02.2020р. по 30.11.2020р. по кожній видатковій накладній окремо та суму 5 629,91грн. інфляційних втрат.
Згідно п.1.2 договору про відступлення права вимоги, відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення боржником основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченим договором.
У відповідності до п.2.4 договору поставки відповідно до якого розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку, протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару. Підставою для оплати за товар є видаткова, або товаротранспортна накладна підписана уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунки інфляційних втрат, а також 3% річних, нарахованих за загальний період з 22.02.2020р. по 30.11.2020р. по кожній видатковій накладній окремо на відповідні суми заборгованості, колегія суддів погоджується з розрахунками позивача та вважає, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 4689,19грн. 3% річних та 5629,91грн. інфляційних втрат.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до приписів чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р. у справі №906/1434/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 07.09.2021р. у справі №906/1434/20 - без змін.
2. Справу №906/1434/20 повернути до Господарського суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "21" жовтня 2021 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.