вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" жовтня 2021 р. Справа№ 920/1095/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
при участі секретаря судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Крищук Б.В., адвокат, довіреність №0601 від 06.01.2021
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерена компанія "Автомобільні дороги України", м. Суми
на рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 (повний текст складено 09.06.2021)
у справі №920/1095/20 (суддя Котельницька В.Л.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Бойка Леоніда Петровича, Сумська обл., м. Глухів
до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерена компанія "Автомобільні дороги України", м. Суми
про стягнення 107 068,75 грн
та за зустрічною позовною заявою Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерена компанія "Автомобільні дороги України", м. Суми
до Фізичної особи-підприємця Бойка Леоніда Петровича, Сумська обл., м. Глухів
про визнання недійсним договору та стягнення 30 000,00 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.
У листопаді 2020 року Фізична особа-підприємець Бойко Леонід Петрович (далі - ФОП Бойко Л.П., позивач за первісним позовом) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерена компанія "Автомобільні дороги України", (далі - ДП "Сумський облавтодор", відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості у розмірі 107 068,75 грн.
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані неналежним виконанням ДП "Сумський облавтодор" своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за умовами укладеного між сторонами спору Договору про надання послуг техніки №34 від 23.07.2019.
Короткий зміст і підстави позовних вимог за зустрічним позовом.
Ухвалою від 17.12.2020 Господарський суд Сумської області прийняв для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву подану 10.12.2020 ДП "Сумський облавтодор" (позивач за зустрічним позовом) про визнання недійсним Договору про надання послуг техніки № 34 від 23.07.2019 та стягнення з ФОП Бойка Л.П.(відповідач за зустрічним позовом) 30 000,00 грн набутих без достатньої правової підстави та 4204,00 грн судового збору.
Мотивуючи зустрічні позовні вимоги, ДП "Сумський обавтодор" зазначає, що від імені підприємства - позивача за зустрічним позовом, при підписанні спірного Договору та всіх інших документів діяв начальник філії "Глухівська ДЕД" Пугач Володимир Миколайович, який не мав необхідних повноважень на представництво інтересів юридичної особи в господарських правовідносинах з відповідачем за зустрічним позовом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 первісний позов задоволено, стягнуто ДП "Сумський облавтодор" на користь ФОП Бойка Л.П. - 107 068,75 грн заборгованості та 2 102,00 грн судового збору.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується наступне схвалення відповідачем правочину (договору), вчиненого від його імені директором філії "Глухівська ДЕД" Пугач В.М. з перевищенням повноважень, що унеможливлює задоволення зустрічного позову. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про допущення відповідачем за первісним позовом порушення своїх грошових зобов'язань за надані послуги згідно Договору про надання послуг техніки №34 від 23.07.2019, а тому визнав первісний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Сумський облавтодор" 05.07.2021 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 у справі № 920/1095/20 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним Договір №34 від 23.07.2019 про надання послуг техніки та стягнути з ФОП Бойка Л.П. на користь ДП "Сумський облавтодор" 30 000,00грн, що набуті без достатньої правової підстави, а також змінити розподіл судових витрат, поклавши на ФОП Бойка Л.П. судовий збір сплачений апелянтом при зверненні до суду першої інстанції із зустрічним позовом та до суду апеляційної інстанції з цією апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів.
За твердженням апелянта, місцевий господарський суд дійшов помилкових та передчасних висновків щодо:
- виникнення господарських відносин між сторонами спору на підставі Договору №34 від 23.07.2019 про надання послуг техніки;
- встановлення правової природи спірного Договору;
- відмови у задоволенні заяви про застосування позовної давності;
- доведеності ФОП Бойко Л.П. обсягу наданих послуг з перевезення вантажу без надання товарно-транспортних накладних;
- схвалення ДП "Сумський облавтодор"Договору №34 від 23.07.2019 шляхом перерахування коштів на його виконання, оскільки такі дії не виходили від органу чи відповідної посадової особи, уповноваженої відповідачем на вчинення правочинів чи інших дій, які можуть розглядатися як їх схвалення.
Крім того, скаржник вказує на відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів відмови у задоволенні заявленої у зустрічному позові вимоги про стягнення з ФОП Бойка Л.П. 30 000,00 грн, що набуті останнім без достатньої правової підстави.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021 справу № 920/1095/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 апеляційну скаргу ДП "Сумський облавтодор" залишено без руху на підставі ч.2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції скаржником 02.08.2021 усунуто недоліки апеляційної скарги та 05.08.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подано докази, що підтверджують доплату судового збору у розмірі 3 153,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 задоволено клопотання скаржника, поновлено ДП "Сумський облавтодор" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 у справі №920/1095/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Сумський облавтодор" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 у справі № 920/1095/20, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.10.2021.
Позиції учасників справи.
04.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду ФОП Бойко Л.П. подано заяву в якій позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ДП "Сумський облавтодор" - без задоволення.
Так, ФОП Бойко Л.П. вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки суд в повній мірі дослідив наявні в матеріалах справи докази та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом, а отже підстави для скасування законного рішення суду відсутні.
Явка представників сторін.
У судовому засіданні 12.10.2021 представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, змінивши розподіл судових витрат.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) участь своїх представників у судовому засідання 12.10.2021 не забезпечив, про наявність поважних причин апеляційний господарський суд не повідомив, відповідно до поданої ним заяви 04.10.2021 просив апеляційний господарський суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів, 23.07.2019 між Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філія "Глухівська ДЕД" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бойком Леонідом Петровичем (виконавець) укладено Договір №34 про надання послуг техніки (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги спеціальною дорожньо-будівельною технікою по перевезенню вантажів за заявкою замовника.
Для виконання робіт за цим Договором техніка надається виконавцем з екіпажем відповідно до заявок замовника: усних - в телефонному режимі або письмових у вигляді листа (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.3. Договору фактичний об'єм та загальна вартість наданих за цим Договором послуг визначається на підставі підписаних сторонами актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
За умовами п. 1.4 Договору послуги вважаються наданими виконавцем з моменту узгодження сторонами обсягів на підставі Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
Пунктом 1.5. Договору визначено, що після надання послуг виконавець зобов'язується скласти та надати замовнику для підписання акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Акт надсилається на поштову адресу або надається особисто представнику замовника протягом 3-х робочих днів після завершення надання послуг у двох примірниках. Замовник у разі відсутності заперечень протягом 3-х робочих днів підписує акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) у двох примірниках, один з яких повертає виконавцю.
Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець зобов'язується: відповідно до заявок своєчасно надавати в пункт вказаний замовником справну техніку у придатному стані та необхідній кількості для надання послуг; нести всі витрати, пов'язані з утриманням екіпажу та витратами на відрядження, що відшкодовуються замовником при розрахунку за надані послуги; виконувати змінні завдання в повному обсязі; у разі неможливості виконання поданої замовником заявки виконавець протягом однієї доби після її надходження зобов'язаний повідомити замовника про неможливість її виконання; за 5 (п'ять) робочих днів надати замовнику інформацію про зміну вартості послуг.
Виконавець має право вимагати своєчасної оплати послуг, що надаються замовнику за цим Договором. Замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату в обсязі вартості послуг за передбачуваний термін користування ними (п.2.2. та п. 2.3. Договору).
Пунктами 3.1.-3.3. Договору визначено, що вартість наданих послуг визначається за домовленістю сторін та складає 3,25 грн за 1 т/км, згідно калькуляції, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Остаточна ціна цього договору складається із сукупної вартості всіх послуг, що будуть надані виконавцем замовнику та підтверджені підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (наданих послуг). Підставою для оплати наданих послуг є Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Замовник зобов'язується проводити оплату за надані послуги у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця вказаний в Розділі 8 Договору протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання обома сторонами Акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 4.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з умовами п. 6.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків, до повного розрахунку сторін за цим Договором.
Як стверджує ФОП Бойко Л.П., ним виконані свої зобов'язання за Договором щодо надання послуг з перевезення вантажу на загальну суму 137 068,75 грн, що підтверджується Актом виконаних послуг № 7 від 05.09.2019, який підписано замовником без заперечень та за відсутності будь-яких претензій до наданих послуг.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №255 від 16.10.2010 філією "Глухівська ДЕД" ДП "Сумський облавтодор" перераховано на розрахунковий рахунок ФОП Бойка Л.П. кошти в розмірі 30 000,00 грн на підставі рахунка № 558 від 05.08.2019.
За змістом акта звіряння взаємних розрахунків за період:серпень 2019 року - грудень 2020 року, підписаного представниками сторін спору, підписи яких скріплені печатками, заборгованість відповідача за первісним позовом перед ФОП Бойко Л.П. складає 107 068,75 грн.
Оскільки ДП "Сумський облавтодор" оплату прийнятих за Договором послуг в розмірі 107 068,75 грн не здійснив, строк оплати яких з урахуванням складеного та підписаного Акта виконаних послуг настав, ФОП Бойко Л.П. звернувся до господарського суду з первісним позовом у даній справі.
ДП "Сумський облавтодор", разом з відзивом на первісний позов, у якому висловлено заперечення щодо нього, подав до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності, в якій зауважив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми Цивільного та Господарського кодексів України, що регулюють договірні відносини з перевезення вантажу. У зв'язку з чим, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 925 ЦК України та ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до правовідносин сторін у даній справі застосовується скорочена позовна давність в шість місяців. На думку відповідача за первісним позовом, строк звернення ФОП Бойко Л.П. за захистом порушених прав до суду у спірних правовідносинах сплив 20.02.2020. На підставі вказаних обставин, відповідач за первісним позовом просив суд першої інстанції відмовити позивачу за первісним позовом в задоволенні його вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.
Водночас, із заявою про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі Договору, ДП "Сумський облавтодор" заявив зустрічний позов про визнання цього Договору недійсним, посилаючись на те, що начальник філії "Глухівська ДЕД" Пугач В.М. перевищив надані йому повноваження, діючи без будь-якого погодження з боку ДП "Сумський облавтодор" в частині укладення з ФОП Бойко Л.П. Договору про надання послуг техніки №34 від 23.07.2019. Вважаючи наявними підстави для визнання спірного Договору недійсним, у зустрічному позову ДП "Сумський облавтодор" також просить суд стягнути з ФОП Бойка Л.П. на його користь кошти в розмірі 30 000,00 грн як такі, що набуті останнім без достатньої правової підстави.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Підставою недійсності правочину за приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Зважаючи на положення ст. ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 чт. 92 ЦК України).
Стосовно правочину, то його юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на норму ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
З наведеного слідує, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
За приписами абзацу 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 ч.3 ст. 92 ЦК України).
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
У зв'язку з наведеним, господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:
- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України);
- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Як убачається із змісту преамбули спірного Договору цей договір укладено від імені юридичної особи ДП "Сумський облавтодор" начальником відокремленого підрозділу - філії "Глухівська ДЕД" Пугачем В.М., який діяв на підставі Положення та Довіреності.
Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Положення філії "Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Сумський автодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом ДП "Сумський автодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 04.06.2018 №63 та погодженого ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - Положення про філію), філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішній облік цього підрозділу; Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях філії, за винятком тих випадків, коли філія діяла із перевищенням повноважень; філія може від імені Підприємства і виключно за дорученням директора Підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства.
Відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством або договорів, що укладаються філією від імені та за дорученням Підприємства або у порядку, встановленому дорученням Підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної, бухгалтерської звітності, податкових декларацій та інших документів і відомостей згідно внутрішніх документів Підприємства і Компанії. Персональну відповідальність за достовірність даних, що містяться в деклараціях, статистичних, бухгалтерських і інших звітах, актах виконаних робіт і наданих послуг філії несуть начальник і головний бухгалтер філії (п. 5.8 Положення про філію).
Згідно з приписами п. 6.1, 6.2 Положення про філію управління філією здійснює начальник, який у межах компетенції, передбаченої цим Положенням та внутрішніми документами Підприємства і Компанії: організовує оперативно-господарську діяльність філії відповідно до завдань Підприємства; приймає на роботі і звільняє з роботи працівників філії з врахуванням особливостей, встановлених внутрішніми документами Підприємства і Компанії; видає накази, розпорядження інші документи в межах наданих повноважень; розподіляє обов'язки між працівниками філії; несе персональну відповідальність за своєчасність розрахунків з дебіторами і кредиторами філії, розрахунків з бюджетними фондами, своєчасність виплати заробітної плати працівникам філії.
Оскільки в Договорі містилося посилання про укладення і підписання його начальником філії, який діє на підставі Положення про філію, то наведене свідчить, що інша сторона спірного Договору була обізнана про зміст цього Положення у частині компетенції начальника філії, зокрема і обмежень щодо укладення від імені юридичної особи договорів лише за її дорученням.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що в преамбулі спірного Договору також вказано про те, що начальник філії вчиняє цей Договір від імені ДП "Сумський облавтодор" не лише на підставі Положення, а й відповідно до довіреності, що відповідає приписам п. 3.3 Положення про філію, яким передбачена можливість укладення філією від імені юридичної особи за дорученням її директора договорів, що відповідають предмету діяльності підприємства.
З огляду на приписи ст. ст. 92, 237-239 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов'язки за цією довіреністю.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої начальнику філії, який укладає договір від імені юридичної особи.
Отже, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено начальником відокремленого підрозділу (філії) юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
Позивачем за зустрічним позовом не доведено, що довіреність на укладення спірного Договору начальнику філії Пугачу В.М. не видавалася чи була скасована до укладення цього Договору. Належними доказами, на підтвердження таких обставин, могли бути внутрішні документи ДП "Сумський облавтодор": наказ директора підприємства про затвердження порядку видачі та реєстрації довіреностей працівникам підприємства (керівникам філій), відповідні реєстри (книги) видачі довіреностей працівникам юридичної особи у вказаний період з дотриманням хронології їх реєстрації, книги реєстрації вихідної документації, наказ про скасування довіреності тощо.
Зважаючи на викладене, оскільки у змісті Договору вказано, що при його укладенні начальник філії діяв від імені юридичної особи на підставі Положення та довіреності, і позивачем не надано доказів того, що на час укладення Договору відповідачу за зустрічним позовом було відомо про відсутність такої довіреності, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, які безспірно свідчать про те, що контрагент за спірним Договором знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень начальника філії при укладенні Договору. Тому спірний Договір не може бути визнаний з цих підстав недійсним.
Питання визначення обсягу повноважень начальника філії підприємства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та керівником філії, тому сам лише факт вчинення зазначеною посадовою особою протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсним договору, укладеного цією посадовою особою від імені юридичної особи з третіми особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК України).
Зі змісту норми ч.1 ст. 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18.
При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що:
- за змістом Акта виконаних послуг № 7 від 05.08.2019 відповідач за зустрічним позовом здійснив перевезення щебеню за маршрутами: Глухів - Баничи, Глухів - Кореньок, Глухів - Ямпіль, що свідчить про пов'язаність цих послуг з предметом діяльності позивача за зустрічним позовом;
- платіжним дорученням №255 від 16.10.2019 філією "Глухівська ДЕД" ДП "Сумський облавтодор" перераховано на розрахунковий рахунок ФОП Бойка Л.П. кошти в розмірі 30 000,00 грн на підставі рахунка № 558 від 05.08.2019;
- відомості, що містяться в рахунку №558 від 05.08.2019, який виписаний ФОП Бойко Л.П., співпадають з кількісними показниками виконаних послуг, зазначеними як в Акті №7, так і в платіжному дорученні №255 від 16.10.2010;
- відповідно до приписів п. 5.8 Положення про філію контроль за діяльністю філії у відносинах з іншими суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється позивачем за зустрічним позовом шляхом надання останньому статистичної, бухгалтерської звітності, податкових декларацій та інших документів і відомостей у порядку, встановленому внутрішніми документами підприємства і його засновника.
Оцінюючи зазначені докази у сукупності, оскільки на позивача за зустрічним позовом покладено обов'язок здійснення контролю за діяльністю філії у відносинах з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, в ході якого філія зобов'язана подавати останньому бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, за відсутності інформації про невиконання чи неналежне виконання таких обов'язків філією і самою юридичною особою, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ДП "Сумський облавтодор" схвалив спірний Договір мовчазною згодою, що не суперечить вимогам ст. 241 ЦК України та відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у вищезазначених постановах, щодо застосування цієї правової норми.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним Договору надання послуг техніки від 23.07.2019 №34, оскільки з матеріалів справи вбачається фактичне наступне його схвалення особою, яку представляють - ДП "Сумський облавтодор".
Щодо позовної вимоги зустрічного позову про стягнення з ФОП Бойка Л.П. 30 000,00 грн набутих без достатньої правової підстави, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норми глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.
У зв'язку з необґрунтованістю вимог щодо визнання недійсним спірного Договору, тобто підтвердженням існування між сторонами спору договірних відносин, відсутні підстави і для задоволенню похідної вимоги зустрічного позову про стягнення з ФОП Бойка Л.П. 30 000,00 грн, як таких, що набуті без достатньої правової підстави.
Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує посилання скаржника в апеляційній скарзі на допущене порушення судом першої інстанції вимог ст. 238 ГПК України при ухваленні оскаржуваного рішення, яке полягає у не зазначенні мотивів відхилення позовної вимоги про стягнення з ФОП Бойка Л.П. безпідставно набутих коштів в розмірі 30 000,00 грн.
Разом з тим, зважаючи на те, що вказана позовна вимога є похідною від основної вимоги зустрічного позову про визнання недійсним спірного Договору, а також з огляду на те, що суд першої інстанції визнав необґрунтованим зустрічний позов в цілому, наведені апелянтом доводи не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції не встановив таких обставин.
Крім того, вказані скаржником в апеляційній скарзі порушення не відносяться до тих порушень норм процесуального права, які відповідно до положень ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Стосовно позовних вимог за первісним позовом, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що надаючи правову оцінку правовідносинам між сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що він за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
За умовами укладеного сторонами Договору, позивач надає відповідачу послуги спеціальною дорожньо-будівельною технікою по перевезенню вантажів, техніка передається виконавцем з екіпажем. З положень Договору вбачається, що для відповідача цінність має саме експлуатація та використання на свій розсуд наданої виконавцем спеціальної дорожньо-будівельної техніки по перевезенню вантажів на об'єкті замовника, а не безпосереднє перевезення вантажів, тобто доставки довіреного замовником конкретного вантажу до пункту призначення та видачі його одержувачу.
Отже, помилковим є визначення відповідачем за первісним позовом даного Договору як договору перевезення вантажів. Також спірний договір не може бути кваліфіковано як договір оренди техніки з екіпажем, оскільки умовами договору не передбачено приймання-передачі техніки, орендної плати за її користування, замовник не приймає в управління зазначену техніку.
Відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 ЦК України.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
В силу положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Із змісту п. 2.3. та п.3.3. Договору вбачається, що на замовника покладено обов'язок проводити оплату за надані послуги протягом 10 робочих днів з дня підписання обома сторонами Акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Підставою для розрахунків за надані послуги є Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом послуги на загальну суму 137 068,75 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних послуг №7 від 05.08.2019, а також рахунком №558 від 05.08.2019, платіжним дорученням №255 від 16.10.2019, актом звіряння взаємних розрахунків за період: серпень 2019 року - грудень 2020 року.
Заперечення відповідача за первісним позовом щодо не доведеності ФОП Бойком Л.П. обсягу наданих послуг, оскільки останнім не надано товарно-транспортних накладних, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки між сторонами укладеного договір про надання послуг, а не договір перевезення вантажу. За умовами спірного Договору(п. п. 1.3., 1.4) сторони узгодили, що фактичний обсяг наданих послуг визначається на підставі підписаних сторонами Актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати наданих послуг за спірним Договором виконані частково, в сумі 30 000,00 грн. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ФОП Бойка Л.П. про стягнення з ДП "Сумський облавтодор" заборгованості в розмірі 107 068,75 грн.
Оскільки відповідачем за первісним позовом, як вже зазначалося, в процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції подано заяву про сплив позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач за первісним позовом у заяві про застосування позовної давності наголошував, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати скорочену позовну давність у шість місяців, оскільки, на його думку, між сторонами укладено Договір, який за своєю правовою природою є договором перевезення вантажів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, що між сторонами спору виникли правовідносини щодо надання послуг техніки, а не перевезення вантажів.
Отже, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин скороченої позовної давності, передбаченої п.6 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 925 ЦК України та ч. 5 ст. 315 ГК України, і правильним є встановлення судом першої інстанції, що строк звернення ФОП Бойко Л.П. за захистом порушених прав до суду на момент подання первісного позову не сплив, з огляду на загальну позовну давність, передбачену ст. 257 ЦК України, тривалістю у три роки.
У зв'язку з викладеним, відмовивши у задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з ДП "Сумський облавтодор" 107 068,75 грн заборгованості за спірним Договором.
Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються судом апеляційної інстанції встановленими обставини та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову повністю.
Отже, рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 у справі №920/1095/20 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює рішення суду першої інстанції та не ухвалює нового, відповідно відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат за результатами розгляду позовної заяви.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 у справі №920/1095/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.05.2021 у справі №920/1095/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №920/1095/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 21.10.2021.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко