вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" жовтня 2021 р. м. Київ Справа№ 910/15663/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
при секретарі судового засідання Островерхій В.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.10.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 (повний текст складено 29.04.2021)
у справі №910/15663/20 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до Національного банку України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Акціонерного товариства «Житомиробленерго»
2. Акціонерного товариства «Українська залізниця»
3. Акціонерного товариства «Сумиобленерго»
4. Акціонерного товариства «Чернівціобленерго»
5. Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго»
6. Акціонерного товариства «Харківобленерго»
7. Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»
8. Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»
9. Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго»
10. Акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»
11. Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі»
12. Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго»
13. Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі»
14. Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго»
15. Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про стягнення 14 267 308,93 грн
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Національного банку України (далі по тексту - відповідач) про стягнення 10 648 819,66 грн основного боргу за електричну енергію, 1 976 491,16 грн пені, 329 895,80 грн інфляційних витрат та 1 312 102,31 грн 15% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що до 05.08.2019 здійснював постачання електричної енергії відповідачу за вільними цінами на підставі укладених Договорів про постачання електроенергії №100740 від 20.12.2018, №10741 від 20.12.2018, №100987 від 28.02.2019, а починаючи з 05.08.2019 постачання відповідачу електричної енергії відбувалось позивачем як постачальником «останньої надії», оскільки останній набув статусу «дефолтний». Згідно звітів операторів системи розподілу відповідачем у серпні 2019 спожито електричну енергію в обсягах 3 013 523 кВт, згідно актів купівлі-продажу електроенергії та рахунків на оплату вартість відповідачем спожитої електричної енергії становить 10 648 819,66 грн.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 976 491,16 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за серпень 2019 року, 1 312 102,31 грн 15% річних, нарахованих на прострочену суму заборгованості за серпень 2019 рік, 329 895,80 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочену суму заборгованості за серпень 2019 рік.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 залучено до участі у справу Акціонерне товариство «Житомиробленерго» (далі по тексту - третя особа 1), Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі по тексту - третя особа 2), Акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі по тексту - третя особа 3), Акціонерне товариство «Чернівціобленерго» (далі по тексту - третя особа 4), Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» (далі по тексту - третя особа 5), Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі по тексту - третя особа 6), Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі по тексту - третя особа 7), Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (далі по тексту - третя особа 8), Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» (далі по тексту - третя особа 9), Акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго» (далі по тексту - третя особа 10), Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі по тексту - третя особа 11), Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі по тексту - третя особа 12), Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» (далі по тексту - третя особа 13), Акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» (далі по тексту - третя особа 14), Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі по тексту - третя особа 15) в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Національного банку України на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 10 648 819,66 грн суми основного боргу, 263 498,81 грн 3 % річних, 279 254,72 грн інфляційних витрат та 167 874,02 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи, зокрема звітами щодо фактичного відпуску електроенергії за точками комерційного обліку споживачів, відповідачем фактично спожито електричну енергію у кількості 3 013 523 кВи/год за період 05.08.2019 - 31.08.2019, за який нарахована плата у розмірі 10 648 819,66 грн. Щодо вимог про стягнення пені та 15 % річних, розмір яких визначено у Комерційній пропозиції №3 від 07.06.2019, то в цій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив, оскільки між сторонами вказані договірні відносини не акцептовані. Водночас суд першої інстанції, беручи до уваги спірні правовідносини та приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 263 498,81 грн 3 % річних та 279 254,72 грн інфляційних витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національний банк України (далі по тексту - апелянт) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що за приписами чинного законодавства у сфері електроенергетики споживання електричної енергії відбувається виключно на підставі договору, укладення якого відбувається відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі по тексту - Правил), шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
При цьому, як вказує апелянт, позивач не звертався до нього із заявою-приєднання до Договору постачальника «останньої надії», надання якої є пропозицією до укладення такого Договору, отже позивачем не було дотримано порядку, передбаченого Правилами роздрібного ринку щодо укладення із споживачем договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Крім того, за умовами Правил та п. 7.1 Додатку №1 до Договору постачальника «останньої надії» «Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019» встановлено, що оплачений рахунок за електричну енергію є прийняттям (акцептуванням) споживачем умов Договору, проте, оскільки відповідач не здійснив оплату рахунків на серпень 2019, то, за твердженням останнього, постачання електроенергії здійснювалось в рамках двосторонніх Договорів, укладених між НБУ та ДПЗД «Укрінтеренерго», які не було розірвано до 01.09.2020.
Також апелянт зазначає, що у нього відсутні підстави для переведення до постачальника «останньої надії», оскільки попередній електропостачальник - позивач, не знаходиться у процедурі банкрутства, ліквідації, у нього не завершився строк дії та/або не анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, а також позивач не припинив участь на ринку електричної енергії. А тому суд має дослідити правомірність, порядок та наслідки надання позивачу статусу «Дефолтний» з урахуванням наявності діючих двосторонніх договорів, укладених між сторонами у справі, які не є розірваними, що не призвело до фактичного унеможливлення постачання електричної енергії за договорами укладеними на вільному ринку та фактично електропостачальник не змінився.
За твердженнями відповідача, судом першої інстанції допущено порушення ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК), оскільки не було прийнято до уваги судові рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/10550/20, від 24.11.2020 у справі №910/10553/20, від 16.12.2020 у справі №910/10975/20 за позовом НБУ до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості за укладеними між ними двосторонніми договорами, якими позовні вимоги НБУ були задоволенні, під час розгляду яких було встановлено обставини припинення та строк дії двосторонніх договорів, кількість та вартість спожитої НБУ електричної енергії за серпень 2019, що була поставлена позивачем, а також існуючий розмір заборгованості позивача перед відповідачем.
Разом з цим, за умовами двосторонніх договорів, укладених між сторонами оплата за постачання електричної енергії здійснювалась шляхом попередньої оплати щомісячно до 25 числа, що передує звітному. Так, відповідачем у період з 01.01.2019 до 31.08.2019 було перераховано позивачу в якості оплати за постачання електричної енергії платежів на суму 68 011 879,74 грн, з яких 9 924 857,22 грн - авансовий платіж за серпень 2019 року, відповідно до Договорів про постачання електричної енергії за серпень 2019 та на підставі актів прийому-передачі електричної енергії, підписані уповноваженими представниками сторін, відповідачем за серпень 2019 року фактично спожито електроенергії на суму 3 343 834,39 грн, а тому, як наголошує апелянт, позивач має перед ним заборгованість на суму 6 581 022,83 грн. Різниця між вартістю (тарифами) на електричну енергію, що була посталена у серпні 2019 НБУ, за двосторонніми Договорами, укладеними між сторонами та Договором постачальника «останньої надії» складає 7 304 985,27 грн: 10 648 819,66 грн (сума фактично спожито електроенергії розрахована за Договором постачальника «останньої надії») - 3 343 834,39 грн (сума фактично спожитої електроенергії розрахована за двосторонніми Договорами) = 7 304 985,27 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021 апеляційну скаргу Національного банку України у справі №910/15663/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Владимиренко С.В., суддів: Демидової А.М., Ходаківської І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 задоволено клопотання Національного банку України про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, пояснення, заяви, клопотання до 16.08.2021 та попереджено учасників справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заяви, клопотання, пояснення і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.09.2021 об 11 год. 30 хв. 11.08.2021 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу. Позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача, посилаючись на те, що укладення договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» є безакцептним на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання, який має бути оприлюднений на офіційному веб-сайті, відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії та не потребує обов'язкового двостороннього підписання, а датою зміни електропостачальника вважається дата зміни облікових записів електропостачальника згідно з Правилами ринку або набуття споживачем статусу учасникам ринку двосторонніх договорів, або остаточного припинення користування енергією на об'єкті згідно з Правилами ринку. Відповідач своєчасно не скористався своїм правом відповідно до підпункту 2 пункту 5.5.1 Правил на вибір електропостачальника у зв'язку із чим відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі по тексту - Закон) був переведений на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго».
Відповідно до рішення ПрАТ «НЕК «Укренерго», ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальник електричної енергії (за вільними цінами), з 05.08.2019 отримало статус «Дефолтний» у зв'язку із неможливістю виконувати свої зобов'язання за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеним із ПрАТ «НЕК «Укренерго» у відповідності до п. 1.7.4 Правил. А тому, починаючи з 05.08.2019 позивач постачав електричну енергію як постачальник «останньої надії», що спростовує твердження апелянта про можливість продовження постачання позивачем електричної енергії за вільними цінами на підставі укладених між ними договорів №100740 від 20.12.2018, №100741 від 20.12.2018 та №100987 від 28.02.2019 за вільними цінами.
Стосовно рішень Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/10550/20, від 24.11.2020 у справі №910/10553/20, від 16.12.2020 у справі №910/10975/20, то як зазначає позивач, у наведених рішеннях не зазначено, що в актах приймання-передавання за серпень 2019 року включені обсяги спожитої електроенергії за період з 05.08.2019 по 31.08.2019.
Щодо обсягів спожитої відповідачем у спірному періоді електричної енергії, то вони визначені позивачем на підставі даних операторів системи розподілу(далі по тексту - ОСР), що підтверджується звітами відповідних ОСР щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності ОСР за серпень 2019 року. На підставі звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» позивачем сформовано відповідачу акти купівлі-продажу електроенергії по Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та рахунки для оплати. Отже, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20. Відкладено розгляд справи на 12.10.2021 об 11 год. 30 хв. 09.08.2021 до суду апеляційної інстанції надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про розгляд справи за відсутності представника третьої особи 12.
18.08.2021 від апелянта на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20.
27.09.2021 від Національного банку України на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20.
07.10.2021 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові заперечення на додаткові пояснення Національного банку України від 21.09.2021 №18-0012/88113.
Треті особи своїх представників в судове засідання 12.10.2021 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать відмітка про доставку на повідомленнях про вручення поштового відправлення №0411635573660, №04116355733635, №0411635573678, №0411635573597, №0411635573589, №0411635573716, №0411635573686, №0411635573600, №0411635573708, №041163553724, №0411635573694, №0411635573627, №0411635573651.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.10.2021 підтримав вимоги та доводи його апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, письмових пояснень учасників справи, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 275, ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі постанови Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 01.01.2021; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (Постачальник) та Національним банком України (Споживач) були укладені Договори на постачання електроенергії №100740 від 20.12.2018, №100741 від 20.12.2018, №100987 від 28.02.2019, за вільними цінами.
Відповідно до умов зазначених договорів, постачальник постачає споживачу електричну енергію, а споживач оплачує постачальнику вартість поставленої електричної енергії.
Листом №44/03.01-1023 від 30.07.2019 позивач повідомив відповідача про припинення постачання електричної енергії відповідно до п. 5.2.7 Правил, за умовами яких електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора та оператора системи, з 01 серпня 2019. (т.1, а.с. 50).
Листом №44/03.01-1037 від 01.08.2019 ДПЗД «Укрінтеренерго» повідомило Національний банк України про присвоєння статусу «переддефолтний» та про право Національного банку України обрати іншого електропостачальника, а у разі присвоєння позивачу статусу «дефолтний» відповіді точки комерційного обліку об'єктів споживання Національного банку України будуть автоматично переведені на постачання до постачальника «останньої надії». (т.1, а.с. 49).
Листом №01/28967 від 02.08.2019 Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомила позивача, що відповідно до п. 1.7.4 Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 24.06.2019 №1168, останньому присвоєно статус «дефолтний». Згідно п. 1.7.5 Правил ринку (далі по тексту - Правила ринку), повідомило, що постачання електричної енергії споживачам таких учасників ринку-постачальників (або таким учасникам ринку) з 05.08.2019 здійснюється постачальником «останньої надії». (т.1, а.с. 47).
В подальшому, листом №44/03.01-1043 від 05.08.2019 позивач повідомив відповідача, що постачання електричної енергії останньому з 05.08.2019 здійснюється постачальником «останньої надії». (т.1, а.с. 51).
Листом від 21.08.2019 №65-0008/43308 відповідач просив позивача підтвердити можливість зміни електропостачальника з 01 вересня 2019 року. (т.1, а.с. 57).
21.09.2019 супровідним листом №44/10-4554/пон позивачем були надіслані відповідачу акти купівлі-продажу електричної енергії та рахунки на оплату за серпень 2019 року. (т.1, а.с. 86-174).
Позивач звернувся до відповідача із претензією-вимогою №44/11-000760 від 07.10.2019 на суму 10 648 819,66 грн заборгованості за електричну енергію станом на 07.10.2019. (т.1, а.с. 149-150).
У відповідь на вказану претензію відповідач листом №65-0008/56995 від 01.11.2019 заперечив наявність заборгованості та вказав позивачу на наявність у останнього заборгованості на суму 6 581 022,83 грн. (т.1, а.с. 152-156).
За приписами ст. 525 ЦК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК).
Згідно п. 66 ч. 1 ст. 1 Закону постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Відповідно до ч. 11 ст. 56 Закону регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії».
Згідно ч.ч. 6-9 ст. 64 Закону постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу. Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
На виконання вимог вищевказаної статті Закону в мережі Інтернет за адресою: https://uie.kiev.ua/ ДПЗД «Укрінтеренерго» розміщено: порядок приєднання до умов договору, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018; комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019 до Договору; Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» та порядок їх формування.
Згідно п. 1.2 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №312, та є однаковими для всіх споживачів України.
Відповідно до п. 3.7 вказаного Договору початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за звітним днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення Договору між Сторонами. Оплачений Споживачем рахунок за спожиту електричну енергію, наданий Постачальником, є прийняттям (акцептуванням) умов цього Договору з боку Споживача (п. 3.8 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами ч. 1 ст. 64 Закону постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Розділом 6 Правил, у відповідній редакції, встановлений порядок зміни електропостачальника. Так, згідно п. 6.2.1 Правил постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником «останньої надії» у випадках, визначених у розділі III цих Правил. У разі банкрутства, ліквідації, завершення строку дії або анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії попереднього електропостачальника, а також у разі припинення його участі на ринку електричної енергії електропостачальник повинен протягом 1 робочого дня повідомити про це споживача (споживачів), відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача (таких споживачів), із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу (споживачам). За 2 робочі дні до переведення споживачів такого електропостачальника та споживачів електропостачальника, який не спроможний здійснювати купівлю електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку, до постачальника «останньої надії» адміністратор комерційного обліку забезпечує повідомлення адміністратора розрахунків щодо необхідності зміни облікових записів електропостачальника щодо постачальника «останньої надії» та відповідних споживачів, яким він почав здійснювати постачання електричної енергії, у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи. Датою зміни електропостачальника вважається дата зміни облікових записів електропостачальника згідно з Правилами ринку (п. 6.2.2 Правил). Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (п. 6.2.3 Правил). Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку (п. 6.2.4 Правил).
При цьому згідно п.п. 6.2.5 Правил споживач має право до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (протягом 5 днів з дня повідомлення адміністратором комерційного обліку про його переведення на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») укласти договір з обраним електропостачальником або постачальником універсальних послуг (для споживачів, які мають на це право) шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, або за згодою сторін на інших умовах, відмінних від тих, які містяться в комерційних пропозиціях, оприлюднених на офіційному сайті електропостачальника.
Судом встановлено, що відповідачем укладено договір на постачання електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» 01.09.2019, отже, з 05.08.2019 по 31.08.2019 відповідач отримував електричну енергію у позивача, який з 05.08.2019 набув статусу «дефолтний».
Розділом 1.7 Правил ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, у відповідній редакції, визначені наслідки невиконання зобов'язання учасником ринку електричної енергії, яким є позивач, а саме: учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу «Переддефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: 1) учасник ринку до 18:00 робочого дня, наступного за днем, коли він отримав через систему управління ринком платіжний документ від АР, не здійснив відповідну оплату; 2) учасник ринку, який є СВБ, не надавав, не підтримував, не збільшував та не поновлював фінансові гарантії в необхідному обсязі відповідно до розділу VI цих Правил.
При набутті статусу «Переддефолтний» АР на період існування такого статусу: 1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Переддефолтний»; 2) публікує повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Переддефолтний» на вебсайті АР; 3) призупиняє реєстрацію ДД щодо продажу електричної енергії учасником ринку; 4) кожного дня (о 18:00) скасовує реєстрацію ДД щодо продажу електричної енергії на післязавтра; 5) використовує фінансові гарантії, що надаються учасником ринку, для покриття його заборгованості перед ОСП; 6) установлює нульовий максимальний обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку; 7) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу «Переддефолтний» кожного банківського дня (о 12:00) направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець), розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.
При набутті статусу «Переддефолтний» такий статус для учасника ринку триває в разі настання принаймні однієї з обставин, передбачених пунктом 1.7.1 цієї глави. В іншому випадку статус «Переддефолтний» анулюється, про що АР повинен повідомити учасника ринку і Регулятора.
Учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу «Дефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: 1) тривалість статусу «Переддефолтний» для учасника ринку становить більше двох робочих днів; 2) судом прийнято рішення про визнання учасника ринку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку або його уповноваженими органами прийнято рішення про ліквідацію учасника ринку; 3) у випадку анулювання ліцензії учасника ринку.
На період існування статусу «Дефолтний» АР вживає до такого учасника ринку такі заходи: 1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний»; 2) опубліковує повідомлення про набуття статусу «Дефолтний» учасником ринку на офіційному вебсайті АР; 3) зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; 4) установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку; 5) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку; 6) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу «Дефолтний» кожного банківського дня о 12:00 направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець) та кінцевий розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії.
Вчинення до учасника ринку будь-яких дій з боку АР відповідно до цього пункту не впливає та не змінює відповідальність такого учасника ринку відповідно до цих Правил, що означає, що учасник ринку із статусом «Дефолтний» несе відповідальність за сплату всіх сум (у тому числі податків), що необхідно сплатити відповідно до цих Правил.
Учасник ринку втрачає статус «Дефолтний» після припинення дії договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що укладений між ним та ОСП.
Після повідомлення учасника ринку про набуття ним статусу «Дефолтний» АР повідомляє: 1) СВБ такого учасника ринку з метою вжиття нею відповідних заходів щодо цього учасника ринку, передбачених положеннями договору між СВБ та учасником ринку; 2) контрагентів учасника ринку в рамках ДД з метою вжиття відповідних заходів, що визначені їх ДД.
У зв'язку із неможливістю позивача виконувати свої зобов'язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеним із ПрАТ «НЕК «Укренерго», позивач набув статусу «дефолтний», а постачання електричної енергії споживачам позивача, тобто відповідачу, здійснюється постачальником «останньої надії».
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції питання щодо присвоєння позивачу статусу «дефолтний» не є предметом розгляду у даному провадженні, спір виник внаслідок заборгованості відповідача за поставлену електричну енергію у серпні 2019 року позивачем як постачальником «останньої надії».
Відповідно до п. 1.2.9 Правил №312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Згідно з п. 8 ст. 64 Закону договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Таким чином, договір з постачальником «останньої надії» вважається укладеним шляхом оплати рахунку або фактичного споживання електричної енергії.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.09.2021 у справі №910/8958/20 дійшов наступних висновків. У разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 633 ЦК публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Виходячи із сукупного аналізу положень статей 633, 634, 641, 642 ЦК та статті 64 Закону постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в силу вимог Закону можливо у разі настання таких обставин: попередній електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу та у разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку.
Відповідно до п. 6.2 Тимчасового порядку визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженого постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118, оператор системи розподілу та оператор системи передачі до 8 числа М+1 ОСР/НЕК на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії (споживання електричної енергії «брутто») до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують: фактичні (звітні) значення ТВЕ ОСР у М (формує ОСР); фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у М, у т. ч. з розбивкою по групі «а» та групі «б»; фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у М по кожному споживачу; погодинні обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у М.
Згідно п. 4.3 Правил №312 дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.12, 4.13 Правил №312).
Таким чином, розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюється згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Формування даних комерційного обліку електричної енергії відповідачу для здійснення у подальшому розрахунків з позивачем, входить до функцій оператора системи розподілу.
Так, згідно звітів ОСР, наданих третіми особами 1-15, відповідачем спожито у серпні 2019 року 3 013 523 кВт/год, на підставі таких даних позивачем формувались акти купівлі-продажу електроенергії та рахунки на оплату.
Згідно даних ОСР - АТ «Житомиробленерго» відповідачем спожито електричну енергію 961 669 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003124 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/05/О08/07423 від 04.09.2019 на суму 3 387 642,07 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «Українська залізниця» відповідачем спожито електричну енергію 1 620 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003125 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/29/О08/07425 від 09.09.2019 на суму 6 012,26 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «Сумиобленерго» відповідачем спожито електричну енергію 4 229 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003130 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/17/О08/07423 від 04.09.2019 на суму 17 878,21 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «Чернігівціобленерго» відповідачем спожито електричну енергію 15 218 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003131 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/23/О08/07431 від 10.09.2019 на суму 61 201,01 грн.
Згідно даних ОСР - ВАТ «Тернопільобленерго» відповідачем спожито електричну енергію 174 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003132 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/18/О08/07432 від 04.09.2019 на суму 723,70 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «Харківобленерего» відповідачем спожито електричну енергію 46 620 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003136 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/19/О08/07440 від 09.09.2019 на суму 180 797,58 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «Миколаївобленерего» відповідачем спожито електричну енергію 527 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003138 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/12/О08/07442 від 09.09.2019 на суму 2 119,69 грн.
Згідно даних ОСР - ПАТ «Закарпаттяобленерего» відповідачем спожито електричну енергію 1 950 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003141 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/06/О08/07445 від 09.09.2019 на суму 8 195,47 грн.
Згідно даних ОСР - ПАТ «Волиньобленерего» відповідачем спожито електричну енергію 436 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003145 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/06/О08/07449 від 09.09.2019 на суму 1 767,44 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «Прикарпаттяобленерего» відповідачем спожито електричну енергію 525 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003146 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/15/О08/07454 від 09.09.2019 на суму 2 202,12 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» відповідачем спожито електричну енергію 5 610 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003150 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/03/О08/07458 від 10.09.2019 на суму 21 762,67 грн.
Згідно даних ОСР - ПАТ «Львівобленерго» відповідачем спожито електричну енергію 31 392 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003148 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/03/О08/07456 від 09.09.2019 на суму 125 857,56 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» відповідачем спожито електричну енергію 51 258 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003152 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/13/О08/07460 від 10.09.2019 на суму 204 197,72 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «Хмельницькобленерго» відповідачем спожито електричну енергію 23 650 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003155 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/21/О08/07465 від 10.09.2019 на суму 98 686,34 грн.
Згідно даних ОСР - АТ «ДТЕК Київські електромережі» відповідачем спожито електричну енергію 1 868 645 кВт. за серпень 2019, про що сформовано акт №003152 купівлі-продажу та рахунок на оплату №000000032106/08/О08/07460 від 10.09.2019 на суму 6 529 793,82 грн.
Вказані акти та рахунки на оплату були надіслані на адресу відповідача позивачем за супровідним листом №44/10-4554/пон від 12.09.2019 та отримані останнім 16 .09.2019.
Доказів оплати за спожиту електричну енергію на суму 10 648 819,66 грн відповідачем до суду не подано.
Доводи апелянта про те, що у позивача існує заборгованість перед відповідачем на суму 6 851 022,83 грн, оскільки за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 відповідачем було перераховано позивачу в якості оплати за постачання електричної енергії платежів на суму 68 011 879,74 грн, з яких 9 924 857,22 грн складає авансовий платежі за серпень 2019. При цьому апелянт посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 у справі №910/10553/20, від 16.12.2020 у справі №910/10975/20 та від 02.11.2020 у справі №910/10550/20, за якими стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Національного банку України переплату за фактично спожиту електричну енергію у період з 01.01.2019 по 31.08.2019 на підставі Договорів від 20.12.2018 №100740, від 20.12.2018 №100741, від 28.02.2019 №100987/44/3-37, однак судові рішення не виконані.
Водночас предметом у даній справі є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за серпень 2019 року, а саме з 05.08.2019 по 31.08.2019 поставлену позивачем як постачальником «останньої події», а не на підставі Договорів від 20.12.2018 №100740, від 20.12.2018 №100741, від 28.02.2019 №100987/44/3-37 постачання електричної енергії за вільними цінами.
При цьому відповідач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого порушеного права щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі приписів цивільного законодавства, тоді як у даній справі заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач до суду першої інстанції не надав.
Наразі стягується заборгованість на суму 10 648 819,66 грн і матеріали даної справи містять відповідні докази щодо обсягів споживання відповідачем електричної енергії за спірний період.
За умовами п. 2.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до п.п. 5.1, 5.8 договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 13.1 Договору цей Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Дія цього Договору припиняється у разі зміни постачальника електричної енергії (п. 13.5 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»).
У додатку №1 до договору «Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» визначено спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». За умовами пропозиції Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Доказів не споживання електричної енергії за спірний період відповідачем суду не надано, а посилання апелянта на те, що споживання відбувалось на підставі Договорів постачання електричної енергії за вільними тарифами, спростовується вищевикладеним у даній постанові.
За приписами пункту 3 частини першої статті 57 Закону електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
За умовами п. 7.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Постачальник має право отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію.
Згідно з п. 1 ч.3 ст. 58 Закону споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п.п. 2 п. 6.2. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»).
Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що з 01.09.2019 відповідач уклав Договір на постачання електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд», а тому враховуючи умови Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» дія Договору між сторонами даної справи з 31.08.2019 є припиненою.
За положеннями ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення договірної пені та договірних 15 % річних, відносно чого учасники справи не заперечують.
Відповідно до статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
З урахування приписів ст. 625 ЦК, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливе нарахування та стягнення 263 498,81 грн 3% річних та 279 254,72 грн інфляційних втрат. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно ч. 1 ст. 73, ст.ст. 76, 77 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповідні на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм права, які регулюють спірні відносини.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Національного банку України задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі №910/15663/20.
4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Національний банк України.
5. Матеріали справи №910/15663/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2021 у зв'язку із перебуванням суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. у відпустці 21.10.2021.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова