вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2021 р. Справа№ 910/21682/15 (910/18747/20)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Остапенка О.М.
Верховця А.А.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання від 20.10.2021 року
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіас Груп»
на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року
(повний текст складено 12.04.2021 року)
у справі №910/21682/15(910/18747/20) (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Державного підприємства «Конярство України»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіас Груп», товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличне»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство економіки України
про визнання договорів недійсними
в межах справи №910/21682/15
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ»
до Державного підприємства «Конярство України»
про банкрутство,
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року по справі №910/21682/15(910/18747/20) позов задоволено. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АП/17/1 від 20.11.2017 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Тепличне» (надалі - ТОВ «Тепличне») та товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпіас Груп» (надалі - ТОВ «Олімпіас Груп», скаржник) . Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АП/17/2 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АФХ/17/1 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АФХ/17/2 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АФХ/17/3 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги №Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017 року укладений між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп». Стягнуто з ТОВ «Олімпіас Груп» на користь Державного підприємства «Конярство України» (надалі - ДП «Конярство України», боржник) 6306 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ «Тепличне» на користь ДП «Конярство України» 6306 грн. судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Олімпіас Груп» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП «Конярство України» у задоволенні позову до ТОВ «Олімпіас Груп» та ТОВ «Тепличне» про визнання договорів №Т-АП/17/1, №Т-АП/17/2, №Т-АФХ/17/1, №Т-АФХ/17/2, №Т-АФХ/17/3, №Т-АФХ/17/4 про відступлення права вимоги укладених 20.11.2017 року між ТОВ «Тепличне» та ТОВ «Олімпіас Груп» у справі №910/21682/15(910/18747/20) в повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що вважає, що оскаржувані договори є договорами цесії, а не факторингу.
Також скаржник зазначає, що право вимоги відступлено ТОВ «Тепличне» «за номінальною вартістю» без отримання ТОВ «Олімпіас Груп» винагороди за таке відступлення, що свідчить про відсутність у спірних правовідносинах ознак фінансування ТОВ «Олімпіас Груп» ТОВ «Тепличне» під відступленням права грошової вимоги.
Таким чином, для відносин факторингу визначальним є саме оплатність послуг фактора та отримання ним додаткової плати за надання грошових коштів замість відступленої вимоги, яка умовами оспорюваних договорів не передбачена.
Отже, скаржник вважає, що в оспорюваних договорах відсутні умови, притаманні договору факторингу, а розмір грошових вимог, відступлених за цими договорами, дорівнював ціні її відступлення, у зв'язку з чим укладені між відповідачами оспорювані договори про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором цесії.
Враховуючи викладене, на думку скаржника оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що грубо порушує принцип правової визначеності, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.04.2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Олімпіас Груп» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Кравчука Г.А., Доманської М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 року витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21682/15(910/18747/20) за позовом ДП «Конярство України» до ТОВ «Олімпіас Груп», ТОВ «Тепличне», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання договорів недійсними в межах справи №910/21682/15 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта-Київ» (надалі - ТОВ «Астарта-Київ») до ДП «Конярство України» про банкрутство та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ «Олімпіас Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року по справі №910/21682/15(910/18747/20) до надходження матеріалів справи №910/21682/15(910/18747/20) до Північного апеляційного господарського суду.
17.05.2021 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 року надійшли матеріали справи №910/21682/15(910/18747/20) за позовом ДП «Конярство України» до ТОВ «Олімпіас Груп», ТОВ «Тепличне», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання договорів недійсними в межах справи №910/21682/15 за заявою ТОВ «Астарта-Київ» до ДП «Конярство України» про банкрутство.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Олімпіас Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року по справі №910/21682/15(910/18747/20). Розгляд апеляційної скарги ТОВ «Олімпіас Груп» призначено на 09.06.2021 року.
04.08.2021 року через відділ документообігу суду від Міністерства економіки України надійшли письмові пояснення, в яких представник просить суд в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Олімпіас Груп» відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В своїх поясненнях представник Міністерства економіки України зазначає, що відповідно до оспорюваних договорів ТОВ «Олімпіас Груп» отримало право вимоги до ДП «Конярство України» за господарськими договорами, в обсягах та на умовах, що існували на момент укладення спірних договорів про відступлення права вимоги.
При цьому, згідно матеріалів справи право вимоги, яке ТОВ «Олімпіас Груп» заявило до стягнення з ДП «Конярство України», враховуючи, що воно є правонаступником ТОВ «Тепличне» за спірними договорами про відступлення права вимоги, включає в себе стягнення заборгованості по основних договорах, а також стягнення штрафних санкцій, пені та інше.
Зазначене свідчить, що ТОВ «Олімпіас Груп» набуло право на стягнення за договорами про відступлення права вимоги, окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені.
Таким чином, представник Міністерства економіки України вважає, що місцевий суд дослідив всі матеріали справи та обґрунтовано встановив, що оспорювані договори про відступлення права вимоги є договорами факторингу, оскільки право вимоги до ТОВ «Олімпіас Груп» перейшло з дисконтом.
Крім того, представник Міністерства економіки України у своїх поясненнях просить суд здійснити перейменування учасника у справі, а саме: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України.
Обґрунтовуючи викладене представник Міністерства економіки України зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 року №504 «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України.
07.06.2021 року через відділ документообігу суду від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд в задоволені апеляційної скарги ТОВ «Олімпіас Груп» відмовити.
Обґрунтовуючи поданий відзив, представник боржника зазначає, що у зв'язку з укладенням оспорюваних договорів до ТОВ «Олімпіас Груп» перейшли права вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати основної суми боргу за Основними договорами з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання, штрафними санкціями, передбаченими Основними договорами, а також сплаченими судовими зборами.
Сукупно ціна доходу за відступлення прав вимоги за оспорюваними договорами була у них (пункти 3.1 кожного з оспорюваних договорів) в розмірі 15 350 526,62 грн.
Ухвалою місцевого суду від 01.08.2018 року у справі №910/21682/15 у зв'язку з укладенням оспорюваних договорів було замінено кредитора у справі про банкрутство ДП «Конярство України» з ТОВ «Тепличне» на ТОВ «Олімпіас Груп».
Таким чином, представник боржника вважає, що вищенаведене наочно демонструє, що мінімальний розмір дисконту складає щонайменше 14 530 652,11 грн.
Тому зазначення скаржником у апеляційній скарзі про те, що придбання права вимоги здійснювалося останнім за номінальною вартістю, спростовується змістом оспорюваних договорів, в яких вказана ціна придбання права вимоги, змістом ухвали місцевого суду від 24.04.2017 року у справі №910/21682/15, постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 року та постанови Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №910/21682/15, ухвали місцевого суду від 01.08.2018 року у справі №910/21682/15, заяв ТОВ «Тепличне» про визнання кредиторських вимог, у яких вказано про розмір вимог, які були відступлені ТОВ «Тепличне» на користь ТОВ «Олімпіас Груп» за оспорюваними договорами.
Наявність дисконту є очевидною та такий факт було правильно встановлено судом першої інстанції.
За таких обставин, ТОВ «Тепличне» відступило грошові вимоги до боржника в обмін на грошові кошти, які ТОВ «Олімпіас Груп» зобов'язалося сплатити ТОВ «Тепличне», тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової винагороди до третьої особи (боржника), що на думку представника боржника є основною ознакою договору факторингу.
Підсумовуючи поданий відзив, представник боржника зазначає, що апеляційна скарга ТОВ «Олімпіас Груп» не містить ні доводів, ні тверджень, ні аргументів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення місцевого суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 року, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Сотнікова С.В., Доманської М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Олімпіас Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року по справі №910/21682/15(910/18747/20) та призначено до розгляду на 04.08.2021 року.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 року, у зв'язку з перебуванням суддів Сотнікова С.В. та Доманської М.Л., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці 04.08.2021 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 року заяву судді Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М. про самовідвід від участі у розгляді справи №910/21682/15(910/18747/20) задоволено. Відведено суддю Полякова Б.М. від участі у розгляді справи №910/21682/15(910/18747/20). Справу №910/21682/15(910/18747/20) передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 року, у зв'язку з задоволенням заяви про самовідвід судді Полякова Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.
На підставі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Верховця А.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ «Олімпіас Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року по справі №910/21682/15(910/18747/20) та призначено до розгляду на 22.09.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 року розгляд справи №910/21682/15(910/18747/20) відкладено на 20.10.2021 року.
12.10.2021 року через відділ документообігу суду від представника Міністерства економіки України надійшли письмові пояснення стосовно перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
В поданих поясненнях представник зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 року №504 «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України. Код ЄДРПОУ залишився без змін - 37508596.
20.10.2021 року в судовому засіданні здійснено заміну Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України у зв'язку з перейменуванням Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України.
20.10.2021 року в судому засіданні представники сторін, а також представник Київської міської прокуратури надали усні пояснення по справі.
20.10.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Олімпіас Груп» слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі №910/21682/15(910/18747/20)- залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
21.10.2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року у справі № 910/21682/15 визнано кредиторські вимоги ТОВ «Тепличне» до ДП «Конярство України» в розмірі 29 883 614,73грн., з яких: 2 436,00грн. - вимоги першої черги, 29 881178,73 грн. - вимоги четвертої черги задоволення.
Вказана ухвала суду першої інстанції залишена без змін судом апеляційної та касаційної інстанції.
При розгляді заяви ТОВ «Тепличне» з кредиторськими вимогами до боржника судом було встановлено, що заявлені кредитором вимоги виникли на підставі договорів поставки № 3259 від 26.04.2012, № 3622 від 06.08.2012, № 05\08\12-П від 05.08.2012, № 3148 від 20.04.2012, № 3133 від 19.04.2012, договору про виконання сільськогосподарських робіт № 45 від 01.04.2012, договорів поставки насіння № 4227 від 12.04.2013, № 4323 від 30.04.2013, № 4228 від 12.04.2013, біржових договорів № 19 від 16.05.2012, № 22 від 16.05.2012, № 6 від 11.05.2012, № 5 від 11.05.2012, № 20 від 16.05.2012, № 7 від 11.05.2012, № 9 від 11.05.2012, договорів поставки засобів захисту рослин № 4218 від 11.04.2013, № 4222 від 12.04.2013 та складають основний борг в розмірі 15 075 750 грн. 89 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 12 005 619 грн. 29 коп., 3 % річних в розмірі 945 202 грн. 69 коп., пеню в розмірі 6733357 грн. 30 коп., штраф в розмірі 855 897 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 187 088 грн. 24 коп., 30 % річних в розмірі 2 570 634 грн. 88 коп. та підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, доручень на отримання товару, актів надання послуг, договорів відступлення права вимоги, а також рішень господарського суду м. Києва від 08.06.2015 у справі № 910/6176/15-г, від 28.10.2015 у справі № 910/342/15-г, від 12.05.2015 у справі № 910/5005/15-г, від 27.04.2015 у справі № 910/6177/15-г, від 08.06.2015 у справі № 910/5663/15-г, від 23.03.2015 у справі № 910/2814/15-г, від 12.05.2015 у справі № 910/6174/15-г, від 09.04.2015 у справі № 910/2771/15-г, від 16.03.2015 у справі № 910/921/15-г, від 16.03.2015 у справі № 910/2813/15-г, від 17.03.2015 у справі № 910/901/15-г, від 20.05.2015 у справі № 910/6175/15-г та ухвал господарського суду м. Києва від 18.01.2016 у справі № 910/6176/15-г, від 25.01.2016 у справі № 910/342/15-г, від 16.02.2016 у справі № 910/5005/15-г, від 22.01.2016 у справі № 910/6177/15-г , від 20.01.2016 у справі № 910/5663/15-г, від 14.01.2016 у справі № 910/2814/15-г, від 24.12.2015 у справі № 910/6174/15-г, від 25.02.2016 у справі № 910/2771/15-г, від 28.12.2015 у справі № 910/921/15-г, від 28.12.2015 у справі № 910/2813/15-г, № 910/901/15-г від 12.01.2016, 25.12.2015 у справі № 910/6175/15-г.
Матеріалами справи підтверджено, що 20.11.2017 року між ТОВ «Тепличне» (первісний кредитор, відповідач 2) та ТОВ «Олімпіас Груп» (новий кредитор, відповідач 1) було укладено 6 договорів про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4, відповідно до умов яких первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор набув (прийняв) права вимоги до Державного підприємства "Конярство України" за усіма господарськими договорами, перелік яких наведений в договорах, в обсягах та на умовах, що існували на момент укладення договорів відселення права вимоги.
Усі первинні документи, що засвідчують права вимоги ТОВ «Тепличне» до ДП «Конярство України» передані ТОВ «Олімпіас Груп» за актами приймання-передачі документів.
Відповідно до умов наведених вище договорів відступлення права вимоги, з моменту їх укладення до ТОВ «Олімпіас Груп» перейшли права вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено Неоплаченими договорами.
Позивач стверджує, що оспорювані договори про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017 є договорами факторингу, оскільки на його думку, право вимоги до нового кредитора - ТОВ «Олімпіас Груп» перейшло з дисконтом.
За переконанням позивача, укладаючи оспорювані договори ТОВ «Тепличне» отримало фінансування, а ТОВ «Олімпіас Груп», в свою чергу, укладаючи оспорювані договори набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається і ціною вимоги, що передбачена кожним із оспорюваних договорів.
Крім того, позивач також вказує, що відповідачем 2 було відступлено на користь відповідача 1 ненабуте право вимоги.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.
Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі №902/841/15).
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим судом, між ТОВ «Агрофармахім» та ДП «Конярство України», а також ТОВ «Агральп Україна» та ДП «Конярство України» укладались наступні договори:
договори поставки № 3259 від 26.04.2012, № 3622 від 06.08.2012, № 05\08\12-П від 05.08.2012, № 3148 від 20.04.2012, № 3133 від 19.04.2012;
договір про виконання сільськогосподарських робіт № 45 від 01.04.2012,
договори поставки насіння № 4227 від 12.04.2013, № 4323 від 30.04.2013, № 4228 від 12.04.2013, біржові договори № 19 від 16.05.2012, № 22 від 16.05.2012, № 6 від 11.05.2012, № 5 від 11.05.2012, № 20 від 16.05.2012, № 7 від 11.05.2012, № 9 від 11.05.2012;
договори поставки засобів захисту рослин № 4218 від 11.04.2013, № 4222 від 12.04.2013.
В подальшому, право вимоги за вказаними вище договорами на підставі договорів відступлення права вимоги були відступлені на користь ТОВ «Велтон», ТОВ «Східна вугільна компанія», а ТОВ «Східна вугільна компанія» (якому відступило свої права вимоги ТОВ «Велтон») відступило права вимоги на користь ТОВ «Тепличне».
Також рішеннями господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі № 910/6176/15-г, від 28.10.2015 у справі № 910/342/15-г, від 12.05.2015 у справі № 910/5005/15-г, від 27.04.2015 у справі № 910/6177/15-г, від 08.06.2015 у справі № 910/5663/15-г, 23.03.2015 у справі № 910/2814/15-г, від 12.05.2015 у справі № 910/6174/15-г, від 09.04.2015 у справі № 910/2771/15-г, від 16.03.2015 у справі № 910/921/15-г, від 16.03.2015 у справі № 910/2813/15-г, від 17.03.2015 у справі № 910/901/15-г, від 20.05.2015 у справі № 910/6175/15-г було стягнуто основну заборгованість за Основними договорами та судові збори.
Ухвалами господарського суду м. Києва від 18.01.2016 у справі № 910/6176/15-г, від 25.01.2016 у справі № 910/342/15-г, від 16.02.2016 у справі № 910/5005/15-г, від 22.01.2016 у справі № 910/6177/15-г , від 20.01.2016 у справі № 910/5663/15-г, від 14.01.2016 у справі № 910/2814/15-г, від 24.12.2015 у справі № 910/6174/15-г, від 25.02.2016 у справі № 910/2771/15-г, від 28.12.2015 у справі № 910/921/15-г, від 28.12.2015 у справі № 910/2813/15-г, № 910/901/15-г від 12.01.2016, 25.12.2015 у справі № 910/6175/15-г було здійснено заміну сторони стягувача (позивача) на ТОВ «Тепличне».
Щодо тверджень позивача, що відповідач 2 за оспорюваними договорами не мав право відступати права вимоги до позивача, оскільки саме відповідач 2 такого права не набув в силу того, що згідно умов договорів про відступлення права вимоги № 7 від 10.08.2015, № 7 від 23.07.2015, № 2Д від 19.05.2015, № 4228 від 17.08.2015, № 4228 від 24.07.2015, № 9 від 18.08.2015, № 9 від 23.07.2015, № 3 Д від 19.05.2014, № 3148 від 14.08.2015, № 3148 від 25.03.2014, № 3133 від 12.08.2015, № 3133 від 25.03.2014, № 4323 від 29.09.2015, № 4323 від 23.07.2015, № 19 від 23.07.2015, № 8 Д від 19.05.2014, № 3259 від 12.08.2015, № 3259 від 25.03.2014, № 3622 від 27.08.2015, № 3622 від 25.03.2014, № 45 від 06.07.2015, № 45 від 25.03.2014, № 22 від 23.09.2015, № 22 від 23.09.2015, № 7 З від 20.05.2014, № 27/02-12Ф від 18.08.2015, № 27/02 від 23.07.2015, № 2 О від 21.05.2014, № 4227 від 28.09.2015, № 4227 від 24.07.2015, № 4218 від 01.09.2015, № 4218 від 24.07.2015, № 05/08/12-П від 27.08.2015, № 05/08/12-П від 25.03.2014, № 5 від 02.09.2015, № 5 від 23.07.2015, № 1 Д від 19.05.2014, № 20 від 10.08.2015, № 20 від 23.07.2015, № 6 З від 20.05.2014, № 3 З від 21.05.2014, № 6 від 30.09.2015, № 6 від 23.07.2015, № 38 З від 20.05.2014, № 02/03 від 17.09.2015, № 02/03 від 23.07.2015, № 4222 від 17.08.2015, № 4222 від 24.07.2015 первісні кредитори (ТОВ «Велтон» і ТОВ «Східна Вугільна Компанія») не оплатили ціну за відступлені права вимоги, які в подальшому цими первісними кредиторами були відступлені на користь відповідача 2 суд зазначає.
Відповідно до ч. ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст.ст. 628 та 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Обґрунтовуючи свої доводи щодо ненабуття відповідачем 2 права вимоги за основними зобов'язаннями на підставі Договорів про відступлення права вимоги позивач посилається на правові висновки, зроблені Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/2286/16 наступного змісту.
«Водночас, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору.
В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за Договором.
Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА 1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14.».
Судом також зазначено, що позивачем не враховано тієї обставини, що дійсність кредиторських вимог ТОВ «Тепличне» до ДП «Конярство України», які виникли на підставі договорів про відступлення права вимоги, встановлена та підтверджена ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2017 року у справі №910/21682/15, якою визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепличне" до Державного підприємства "Конярство України" в розмірі 29 883 614,73грн.
Крім того, вказана ухвала суду першої інстанції залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 року та постановою Верховного Суду від 03.04.2018 рокуу справі № 910/21682/15.
За визначеннями кожного з оспорюваних договорів:
- борг - означає суми грошових коштів, належні до сплати ТОВ «Тепличне» боржником (ДП «Конярство України») за неоплаченими Договорами, в тому числі сума основної заборгованості за такими договорами, а також індекс інфляції та три проценти річних за прострочення виконання Боржником (ДП «Конярство України») грошового зобов'язання за цими договорами (ст. 625 Цивільного кодексу України);
- неоплачені договори - господарські договори (договори постачання, купівлі-продажу, поворотно-фінансової допомоги, надання послуг, зберігання, біржові договори тощо), укладені між Боржником (ДП «Конярство України») та ТОВ «Агрофармафім» (договори про відступлення прав вимоги від 20 листопада 2017 року № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4) ТОВ «Агральп Україна» (договори про відступлення прав вимоги від 20 листопада 2017 року № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2) перелік яких наведений в Додатку №1 до кожного з оспорюваних Договорів, право грошової вимоги до боржника (ДП «Конярство України») за якими на момент укладення кожного з оспорюваних договорів належить ТОВ «Тепличне» на підставі договорів про відступлення права вимоги, перелік яких наведений в Додатку №1 до кожного з оспорюваних Договорів.
- права вимоги - означає всі права вимоги ТОВ «Тепличне» до боржника (ДП «Конярство України») за неоплаченими договорами на дату відступлення прав вимоги, включно всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні ТОВ «Тепличне» щодо виплати суми Боргу.
Згідно пункту 1.1. кожного з оспорюваних договорів в порядку та на умовах, визначених кожним з оспорюваних договорів, ТОВ «Тепличне» відступає (передає), а ТОВ «Олімпіас Груп» набуває (приймає) права (замість ТОВ «Тепличне») вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати боргу за основними договорами, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення кожного з оспорюваних договорів.
Відповідно до пункту 1.4. кожного з оспорюваних договорів відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим кожним з Оспорюваних Договорів, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення ДП «Конярство України» основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачені основними договорами.
У пункті 4.6. кожного з оспорюваних договорів вказано, що з моменту відступлення (передачі) ТОВ «Тепличне» ТОВ «Олімпіас Груп» відступлених прав, ТОВ «Олімпіас Груп» набуває усіх прав та обов'язків ТОВ «Тепличне» у справі про банкрутство ДП «Конярство України» з усіма існуючими забезпеченнями. В свою чергу, ТОВ «Теплчине», підписанням кожного з оспорюваних договорів, надає свою згоду на здійснення правонаступництва щодо всіх належних йому прав та обов'язків як конкурсного кредитора у справі про банкрутство ДП «Конярство України» до ТОВ «Олімпіас Груп».
За приписами пункту 4.8. розмір інфляційних втрат та 3 % річних, що підлягають сплаті ДП «Конярство України» з моменту виникнення заборгованості за основними договорами у відповідності до ст. 625 ЦК України після укладення кожного з оспорюваних договорів визначається ТОВ «Олімпіас Груп» самостійно відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, місцевим судом вірно зазначено, що у зв'язку з укладенням оспорюваних договорів до відповідача 1 перейшли права вимоги до позивача щодо сплати основної суми боргу за основними договорами з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання, штрафними санкціями, передбаченими основними договорами, а також сплаченими судовими зборами.
Щодо доводів, що оспорювані договори про відступлення права вимоги є договорами факторингу, оскільки право вимоги до відповідача 1 перейшло з дисконтом, судом встановлено наступне.
Договір про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1 від 20 листопада 2017 року.
За умовами договору про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1 від 20 листопада 2017 року в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, ТОВ «Тепличне» відступає (передає), а ТОВ «Олімпіас Груп» набуває (приймає) права (замість ТОВ «Тепличне») вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати боргу за неоплаченими договорами, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1 від 20 листопада 2017 року.
У договорі про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1 від 20 листопада 2017 року (Додаток № 1) під неоплаченими договорами розумілись:
1) договір постачання № 4227 від 12.04.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі № 910/6176/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 4227 від 28.09.2015);
2) договір постачання № 4323 від 30.04.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/6177/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 4323 від 28.09.2015);
3) договір постачання № 4218 від 11.04.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 у справі № 910/5663/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 4218 від 01.09.2015).
Загальна сума вимог відповідача 2 до позивача за вищевказаними Договорами, яку він заявляв до стягнення згідно поданої заяви про визнання грошових вимог до боржника загалом становить 6 701 655,29 грн., а саме:
за договором від 12.04.2013 р. № 4227 в розмірі 824004,71 грн., в тому числі борг - 252800,00 грн., судовий збір - 5056,00 грн., пеня - 163668,95 грн., штраф - 50560,00 грн., індекс інфляції - 198369,73 грн. та 30% річних - 153550,03 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 451169,73 грн.;
за договором від 30.04.2013 р. № 4323 в розмірі 534434,06 грн., в тому числі борг - 164300,00 грн., судовий збір - 5286,00 грн., пеня - 105786,69 грн., штраф - 32860,00 грн. індекс інфляції - 127756,41 грн. та 30% річних - 98444,96 грн. (сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 292056,41 грн.);
за договором від 11.04.2013 р. № 4218 в розмірі 5825240,38 грн., в тому числі борг - 1797569,07 грн., судовий збір -35951,38 грн., пеня - 1157388,24 грн., штраф - 359513,82 грн. індекс інфляції - 1397753,88 грн. та 30% річних - 1077063,99 грн. (сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 3195322,95 грн.).
Натомість, згідно пункту 3.1. договору про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1 від 20 листопада 2017 року, з урахуванням Додатку № 1 до вказаного договору, ціна відступлення права вимоги за вказаними договорами становить 2 214 669,07 грн.
Таким чином, враховуючи умови Договору № Т-АП/17/1 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами постачання, окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана відповідачем 2, отже, загальна сума дисконту становить 4 969 010,08 грн.
Договір про відступлення права вимоги № Т-АП/17/2 від 20 листопада 2017 року.
За умовами договору про відступлення права вимоги № Т-АП/17/2 від 20 листопада 2017 року в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, ТОВ «Тепличне» відступає (передає), а ТОВ «Олімпіас Груп» набуває (приймає) права (замість ТОВ «Тепличне») вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати боргу за Неоплаченими Договорами, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги № Т-АП/17/2 від 20 листопада 2017 року.
У договорі про відступлення права вимоги № Т-АП/17/2 від 20 листопада 2017 року (Додаток № 1) під неоплаченими договорами розумілись:
1) договір постачання № 4222 від 12.04.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/6174/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 4222 від 17.08.2015);
2) договір постачання № 4228 від 12.04.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/6175/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 4228 від 17.08.2015).
Загальна сума вимог відповідача 2 до позивача за вищевказаними Договорами, яку він заявляв до стягнення згідно поданої заяви про визнання грошових вимог до боржника загалом становить 6 701 655,29 грн., а саме:
за договором постачання № 4222 від 12.04.2013 в розмірі 4 963 292,18 грн., в тому числі борг - 1531495,92 грн., судовий збір - 30924,00 грн., пеня - 986073,58 грн., штраф - 306299,18 грн. індекс інфляції - 1190860,71 грн. та 30% річних - 917638,79 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 2722356,63 грн.;
договір постачання № 4228 від 12.04.2013 в розмірі 1738363,11 грн., в тому числі борг - 533320,00 грн., судовий збір - 10666,40 грн., інфляційне збільшення суми боргу - 418491,08 грн. та 30% річних - 323937,11 грн., штраф 106664,00 грн., пеня -345284,52 грн. /в тому числі сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 951811,08 грн.
Натомість, згідно пункту 3.1. договору про відступлення права вимоги № Т-АП/17/2 від 20 листопада 2017 року, з урахуванням Додатку № 1 до вказаного договору, ціна відступлення права вимоги за договором № 4222 від 12.04.2013 та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2015 у справі № 910/6174/15-г склала 1 562 419,92 грн., а за договором № 4228 від 12.04.2013 та рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 910/6175/15-г склала 543 986,40 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Олімпіас Груп», уклавши Договір про відступлення права вимоги № Т-АП/17/2 від 20.11.2017 за вищевказаними договорами набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається (6 701 655,29 грн.) та ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги за вищевказаними Договорами (2 106 406,32 грн.).
Таким чином, враховуючи умови Договору № Т-АП/17/2 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами постачання, окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана Відповідачем 2, отже, загальна сума дисконту становить 4 595 248,97 грн.
Договір про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/1 від 20 листопада 2017 року.
За умовами договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/1 від 20 листопада 2017 року в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, ТОВ «Тепличне» відступає (передає), а ТОВ «Олімпіас Груп» набуває (приймає) права (замість ТОВ «Тепличне») вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати боргу за Неоплаченими Договорами, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/1 від 20 листопада 2017 року.
У договорі про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/1 від 20 листопада 2017 року (Додаток № 1) під неоплаченими договорами розумілись:
1) договір № 3259 від 26.04.2012 (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 3259 від 12.08.2015);
2) договір поставки № 3622 від 06.08.2012 (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 3622 від 27.08.2015);
3) договір поставки № 05/08/12-П від 05.08.2012 (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 05/08/12-П від 27.08.2015).
Загальна сума вимог відповідача 2 до позивача за вищевказаними Договорами, яку він заявляв до стягнення згідно поданої заяви про визнання грошових вимог до боржника загалом становить 3 130 032,18 грн., а саме:
за договором поставки № 3259 від 26.04.2012 в розмірі 559541,40 грн., в тому числі основний борг 288326,40 грн., індекс інфляції- 223664,84 грн., пеня - 21624,48 грн. та 3% річних - 25925,68 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції- 511991,24 грн.;
за договором від 06.08.2012 № 3622 в розмірі 2458294,05 грн., в тому числі основний борг 926263,74 грн., індекс інфляції - 718535,07 грн., пеня - 730207,63 грн. та 3% річних - 83287,61 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 1644798,81 грн.;
за договором від 05.08.2012 № 05/08/12-П в розмірі 112196,73 грн., в тому числі основний борг 59920,00 грн., індекс інфляції - 46588,43 грн. та 3% річних - 5688,30 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції -106508,43 грн.
Натомість, згідно пункту 3.1. договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/1 від 20 листопада 2017 року, з урахуванням Додатку №1 до вказаного договору, ціна відступлення права вимоги за вказаними договорами становить 1 274 510,14 грн.
Таким чином, враховуючи умови Договору № Т-АФХ/17/1 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана Відповідачем 2, отже, загальна сума дисконту становить 1 855 522,04 грн.
Договір про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/2 від 20 листопада 2017 року.
За умовами договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/2 від 20 листопада 2017 року в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, ТОВ «Тепличне» відступає (передає), а ТОВ «Олімпіас Груп» набуває (приймає) права (замість ТОВ «Тепличне») вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати боргу за неоплаченими договорами, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/2 від 20 листопада 2017 року.
У договорі про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/2 від 20 листопада 2017 року (Додаток № 1) під Неоплаченими Договорами розумілись:
1) договір на виконання сільгоспробіт № 45 від 01.04.2012 (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 45 від 06.07.2015);
2) біржовий договір № 19 від 16.05.2012 (договір про відступлення прав вимоги № 8Д від 19.05.2014), рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі № 910/342/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 19 від 10.08.2015);
3) біржовий договір № 22 від 16.05.2012 (договір про відступлення прав вимоги № 7З від 20.05.2014), рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/5005/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 22 від 23.09.2015).
Загальна сума вимог Відповідача 2 до Позивача за вищевказаними Договорами, яку він заявляв до стягнення згідно поданої заяви про визнання грошових вимог до боржника загалом становить 2 897 218,66 грн., а саме:
за договором від 01.04.2012 № 45 в розмірі 877882,83 грн., в тому числі основний борг 474152,35 грн., індекс інфляції - 367917,02 грн. та 3% річних - 35813,46 грн. (сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 842069,37 грн.);
за договором від 16.05.2012 № 19 в розмірі 923896,89 грн., в тому числі борг - 490454,33 грн., судовий збір - 9902,30 грн., індекс інфляції - 381334,31 грн. та 3% річних - 42205,95 грн. /сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 871788,64 грн.;
за договором від 16.05.2012 № 22 в розмірі 1095438,94 грн., в тому числі основний борг - 581576,78 грн., судовий збір - 11631,55 грн., індекс інфляції - 452183,14 грн. та 3% річних - 50047,47 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 1033759,92 грн.
Натомість, згідно пункту 3.1. договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/2 від 20 листопада 2017 року, з урахуванням Додатку № 1 до вказаного договору, ціна відступлення права вимоги за вказаними договорами становить 1 712 606,21 грн.
Таким чином, враховуючи умови Договору № Т-АФХ/17/2 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана відповідачем 2, отже, загальна сума дисконту становить 1 184 612,45 грн.
Договір про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/3 від 20 листопада 2017 року.
За умовами договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/3 від 20 листопада 2017 року в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, ТОВ «Тепличне» відступає (передає), а ТОВ «Олімпіас Груп» набуває (приймає) права (замість ТОВ «Тепличне») вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати боргу за Неоплаченими Договорами, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/3 від 20 листопада 2017 року.
У договорі про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/3 від 20 листопада 2017 року (Додаток № 1) під неоплаченими договорами розумілись:
1) біржовий договір № 6 від 11.05.2012 (договір про відступлення прав вимоги № 38 Зот від 20.05.2014), рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/2814/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 6 від 30.09.2015);
2) біржовий договір № 5 від 11.05.2012 (договір про відступлення прав вимоги № 1Д від 19.05.2014), рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у справі № 910/2771/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 5 від 02.09.2015);
3) біржовий договір № 20 від 16.05.2012 (договір про відступлення прав вимоги № 6 З від 20.05.2014), рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/921/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 20 від 10.08.2015).
Загальна сума вимог відповідача 2 до позивача за вищевказаними Договорами, яку він заявляв до стягнення згідно поданої заяви про визнання грошових вимог до боржника загалом становить 4 959 899,25 грн., а саме:
за договором від 11.05.2012 р. № 6 в розмірі 1764834,84 грн., в тому числі борг - 936883,10 грн., судовий збір -18890,26 грн., індекс інфляції - 728438,20 грн. та 3% річних - 80623,28 грн., сума боргу з врахуванням індексу інфляції -1665321,30 грн.;
за договором від 11.05.2012 р. № 5 в розмірі 1860763,55 грн., в тому числі основний борг - 987893,38 гри., судовий збір -19757,89 грн., індекс інфляції - 768099,32 грн. та 3% річних - 85012,96 грн. (в тому числі сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 1755992,70 грн.);
за договором від 16.05.2012 р. № 20 в розмірі 1334300,86 грн., в тому числі основний борг - 708390,38 грн., судовий збір - 14167,81 грн., індекс інфляції - 550782,28 грн. та 3% річних - 60960,39 грн., в тому числі сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 1259172,66 грн.
Натомість, згідно пункту 3.1. договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/3 від 20 листопада 2017 року, з урахуванням Додатку № 1 до вказаного договору, ціна відступлення права вимоги за вказаними договорами становить 2 685 982,82 грн.
Таким чином, враховуючи умови Договору № Т-АФХ/17/3 від 20.11.2017, Відповідач 1 набув право на стягнення за договорами окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана Відповідачем 2, отже, загальна сума дисконту становить 2 273 916,43 грн.
Договір про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/4 від 20 листопада 2017 року.
За умовами договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/4 від 20 листопада 2017 року в порядку та на умовах, визначених вказаним договором, ТОВ «Тепличне» відступає (передає), а ТОВ «Олімпіас Груп» набуває (приймає) права (замість ТОВ «Тепличне») вимоги до ДП «Конярство України» щодо сплати боргу за Неоплаченими Договорами, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/4 від 20 листопада 2017 року.
У договорі про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/4 від 20 листопада 2017 року (Додаток № 1) під неоплаченими договорами розумілись:
1) договір постачання № 3133 від 19.04.2012 (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 3133 від 12.08.2015);
2) біржовий договір № 7 від 11.05.2012 (договір про відступлення прав вимоги № 2Д Зот від 19.05.2014), рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі № 910/2813/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 7 від 02.09.2015);
3) біржовий договір № 9 від 11.05.2012 (договір про відступлення прав вимоги № з Д Зот від 19.05.2014), рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/901/15-г (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 9 від 18.09.2015);
4) договір постачання № 3148 від 20.04.2012 (відступлено на підставі договору про відступлення прав вимоги № 3148 від 25.03.2014);
Загальна сума вимог Відповідача 2 до Позивача за вищевказаними Договорами, яку він заявляв до стягнення згідно поданої заяви про визнання грошових вимог до боржника загалом становить 13 212 739,36 грн., а саме:
за договором поставки від 19.04.2012р. № 3133 в розмірі 6409461,10 грн. з яких: основний борг в сумі 2415029,00 грн.; інфляційне збільшення суми боргу в сумі 1873422,17 грн; 3 % річних в сумі 217154,11 грн. - пеня в сумі 1903855,82 грн. (в тому числі сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 4288451,17 грн.);
за договором від 11.05.2012 р. № 7 в розмірі 1047673,95 грн., в тому числі борг - 556309,54 грн., судовий збір - 10908,03 грн., інфляційне збільшення суми боргу - 432537,55 грн. та 3% річних - 47918,83 грн. (в тому числі сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 988847,09 грн.);
за договором від 11.05.2012 р. № 9 в розмірі 1313526,90 грн., в тому числі борг - 697330,90 гри., судовий збір - 13946,62 грн., інфляційне збільшення суми боргу - 542183,40 грн. та 3% річних - 60065,98 грн. (в тому числі сума боргу з врахуванням індексу інфляції -1239514,30 грн.);
за договором від 20.04.2012р. № 3148 в розмірі 4442077,41 грн., в тому числі : борг - 1673736 грн. , пеня - 1319467,39 грн., інфляційне збільшення суми боргу - 1298375,35 грн., 3% річних 150498,67 грн . (в тому числі сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 2972111,35 грн.).
Натомість, згідно пункту 3.1. договору про відступлення права вимоги № Т-АФХ/17/4 від 20 листопада 2017 року, з урахуванням Додатку № 1 до вказаного договору, ціна відступлення права вимоги за вказаними договорами становить 5 356 352,06 грн.
Таким чином, враховуючи умови Договору № Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017, відповідач 1 набув право на стягнення за договорами окрім основної суми боргу, додатково ще процентів, штрафів та пені (інших сум, що належать до сплати та передбачені неоплаченими договорами), що підтверджується зазначеним договором та заявою про визнання кредиторських вимог, яка подана Відповідачем 2, отже, загальна сума дисконту становить 7 856 387,30 грн.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 дійшла наступних правових висновків.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає вірними висновки місцевого суду, що уклавши оспорювані договори відповідач 2 отримав фінансування за основними договорами, що дорівнює сукупності ціни вимог за даними договорами (п. 3.1. договорів), а відповідач 1, в свою чергу, набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю даних вимог, що відступаються, і ціною вимоги, що передбачена за оскаржуваними договорами.
Наведене свідчить про те, що укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2 договори про відступлення права вимоги № Т-АП/17/1, № Т-АП/17/2, № Т-АФХ/17/1, № Т-АФХ/17/2, № Т-АФХ/17/3, № Т-АФХ/17/4 від 20.11.2017 за своєю правовою природою (незважаючи на їх назву як договори про відступлення права вимоги) є договорами факторингу. Проте, сама по собі назва оскаржуваних у даній справі правочинів не змінює їх правової природи.
Щодо заперечень ТОВ «Олімпіас Груп», які зводяться до того, що в межах даної справи вже досліджувалось питання чи є оспорювані договори договорами цесії чи факторингу та вже ухвалено рішення, яке є остаточним та не підлягає перегляду, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи вказані доводи відповідач 1 посилається на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.04.2017 року у справі № 910/21682/15, якою визнано кредиторські вимоги ТОВ «Тепличне» до ДП «Конярство України» та яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 року та постановою Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 910/21682/15.
Судом встановлено, що на момент постановлення судом першої інстанції ухвали про визнання кредиторських вимог відповідача 2 до позивача оспорювані договори між відповідачами ще не були укладені, відтак, їх оцінка судом не могла бути здійснена.
Статтею 1077 ЦК України визначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги: набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Згідно зі ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.
За даними Переліку фінансових установ, унесених до Державного реєстру фінансових установ, що міститься на веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ТОВ «Олімпіас Груп» не належить до фінансових установ, а його відсутність у Державному реєстрі фінансових установ виключає будь-яку можливість укладення ним договорів факторингу та порушує вимоги законодавства щодо суб'єктного складу договору факторингу.
Також суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того, що сплата суми судового збору, визначеного рішенням суду, не є зобов'язанням у розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України, а, отже, не може бути предметом відступлення за договором.
З урахуванням приписів статей 11, 202, 509, 510, 512, 513, 514, 516, 517 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що обов'язок сплатити судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов'язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, його процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах «позивач-відповідач» не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов'язання в межах «кредитор-боржник».
При цьому, стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні.
Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 913/54/16, від 28.03.2018 у справі № 906/110/16, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16, від 27.03.2019 у справі № 910/386/17, від 16.04.2019 у справі № 910/377/17, від 13.05.2019 у справі № 916/106/15-г, від 08.08.2019 у справі № 911/1677/18.
Враховуючи вищевикладене., а також норми ч. 1 ст. 203 ЦК України, суд дійшов висновку, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оскаржувані правочини прямо суперечать вимогам ст.ст. 203, 1077, 1079 ЦК України, адже: за своєю правовою природою є договорами факторингу та містять всі притаманні даному правочину умови, зокрема щодо наявності плати, яка виражена у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі та не відповідають суб'єктному складу договору факторингу, наявні всі правові підстави для визнання оскаржуваних договорів недійсними.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіас Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі №910/21682/15(910/18747/20) залишити без задоволення.
2.Рішення рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі №910/21682/15(910/18747/20) залишити без змін.
3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4.Матеріали справи №910/21682/15(910/18747/20) повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано 22.10.2021
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді О.М. Остапенко
А.А. Верховець