вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" жовтня 2021 р. Справа№ 910/4094/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 (дата складання та підписання повного тексту рішення: 17.05.2021)
у справі № 910/4094/21 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергопром"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення заборгованості у розмірі 3 309 805,39 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергопром" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 3 309 805,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №53-129-01-20-02043 від 14.01.2020.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4094/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергопром" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергопром" заборгованість у розмірі 3 072 378,00 грн, 3% річних у розмірі 48 401,17 грн, інфляційні у розмірі 188 942,74 грн та судовий збір у розмірі 49 645,83 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4094/21 в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 48 401,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 188 942,74 грн.; ухвалити нове рішення, яким в задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергопром" в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 48 401,17 грн. та інфляційних втрат у розмірі 188 942,74 грн. відмовити повністю; судові витрати у розмірі 5 340,20 грн., понесені Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у зв'язку із переглядом справи № 910/4094/21 у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергопром".
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції були розглянуті та безпідставно відхилені заперечення відповідача щодо того, що оплата не була проведена через відсутність грошових коштів, у зв'язку із наявністю заборгованості перед відповідачем, оскільки ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів та безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про зменшення 3% річних до 0,1%.
Скаржник зазначає про те, що виникнення заборгованості відповідача за період з 2019р. по 2021р., пов'язане не з власною діяльністю, а з діяльністю підприємств, які мають монопольне становище на ринку електроенергії, що свідчить про незалежні від відповідача обставини, які впливають на своєчасність розрахунків за поставлену продукцію, відтак, наведене свідчить про відсутність вини відповідача та відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Також скаржник зазначає про те, що додаткові стягнення з відповідача у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, призведуть до збільшення фінансового навантаження, та, як наслідок, можуть призвести до затримки у фінансуванні планових робіт на атомних електростанціях, що безпосередньо вплине на процес вироблення електроенергії та зростання ще більших фінансових наслідків для останнього, що в послідуючому може вплинути і на споживачів електроенергії.
Скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а саме те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, тому, враховуючи відсутність збитків позивача, судову практику, скрутне фінансово-економічне становище відповідача та його стратегічне значення у виробництві електроенергії для потреб населення, господарський суд першої інстанції, на думку скаржника, безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні заяви про зменшення розміру 3% річних до 0,1%.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 09.07.2021, вказує на те, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, посилання відповідача на ст. 233 ГК України, вбачається недоречним до спірних правовідносин у справі № 910/4094/21, а справи № 910/4094/21 і 902/417/18 не є подібними в питанні нарахування відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, тому підстави для зменшення 3% річних за аналогією із рішенням у справі № 902/417/18 відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4094/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 № 09.1-08/2233/21 у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14.06.2021 справу № 910/4094/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4094/21 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 22.07.2021.
19.07.2021. через відділ канцелярії суду від представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 задоволено клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи № 910/4094/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 на 02.09.2021.
Розпорядженнями Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/4094/21 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 прийнято справу № 910/4094/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.
01.09.2021 через відділ канцелярії суду від представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що значна кількість представників відповідача перебуває у відпустках з огляду на епідеміологічну ситуацію на підприємстві.
На підставі ст.ст. 216, 234, 281 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 в задоволенні клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відкладення розгляду справи відмовлено. Відкладено розгляд справи № 910/4094/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 на 05.10.2021.
05.10.2021 через відділ канцелярії суду від представника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що значна кількість представників відповідача перебуває у відпустках з огляду на епідеміологічну ситуацію на підприємстві.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про відкладення, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи те, що повторне відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком господарського суду, крім того, згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Явка учасників у судове засідання
Представники відповідача у судове засідання, призначене на 05.10.2021, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2021 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва 12.05.2021 у справі № 910/4094/21 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 14.01.2020 між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як постачальником, укладено договір поставки № 53-129-01-20-02043, відповідно до умов якого позивач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити запасні частини до обладнання АБЖ виробництва Gutor Electronic LLC (Швейцарія) для потреб ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а відповідач зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації (далі - специфікація), яка є невід'ємною частиною договору. (п.1.2 договору)
Сума договору становить 3 072 378,00 гривень, у тому числі ПДВ 20% - 512 063,00 грн. (п.3.1 договору)
Згідно із п.4.2 договору відповідач зобов'язаний оплатити позивачу протягом 45 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.
Відповідно до п.4.3 договору оплата відповідачем частини вартості поставленої партії продукції, здійснюється виключно після надання позивачем податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.
Датою поставки вважається дата видаткової, накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача. (п.5.4 договору)
У п.5.10 договору зазначено, що право власності на продукцію набувається відповідачем з моменту успішного проходження вхідних контролів першого та другого етапів (ВК1, ВК2), що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатну продукцію.
Специфікацією №1 до договору поставки №53-129-01-20-02043 від 14.01.2020 сторони узгодили найменування продукції, технічні характеристики, кількість, строк постачання, ціну, загальну вартість 3 072 378,00 грн.
Факт виконання позивачем умов договору поставки №53-129-01-20-02043 від 14.01.2020 підтверджується видатковими накладними № 8 від 03.03.2020 на суму 2 285 504,40 грн, № 12 від 09.06.2020 на суму 786 873,60 грн, а загалом на суму в розмірі 3 072 378,00 грн, відповідно до яких позивачем поставлено, а відповідачем прийнято вказаний товар, та актами приймання-передачі ТМЦ № 041-35/317 від 28.04.2020, № 041-37/1007 від 25.06.2020.
В подальшому, 10.11.2020 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 407-П від 09.11.2020 з вимогою сплатити заборгованість за договором.
Факт надсилання вказаної претензії підтверджується фіскальним чеком від 10.11.2020, накладною, описом вкладення у цінний лист, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 072 378,00 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 48 484,65 грн, інфляційні у розмірі 188 942,74 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується постачання позивачем продукції відповідачу згідно із договором поставки № 53-129-01-20-02043 від 14.01.2020 на загальну суму у розмірі 3 072 378,00 грн.
Враховуючи умови договору поставки № 53-129-01-20-02043 від 14.01.2020 обов'язок по оплаті отриманого товару на суму в розмірі 3 072 378,00 грн. виник у відповідача 31.08.2020.
Докази оплати відповідачем поставленої позивачем продукції в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 3 072 378 грн є такою, що відповідає нормам законодавства, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, здійснивши власний розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, погоджується із господарським судом першої інстанції та вважає суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 188 942,74 грн та 48 401,17 грн, відповідно, правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства, враховуючи наступне.
Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.
Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, посилання скаржника на те, що виникнення заборгованості відповідача за період з 2019р. по 2021р., пов'язане не з власною діяльністю, а з діяльністю підприємств, які мають монопольне становище на ринку електроенергії, що свідчить про незалежні від відповідача обставини, які впливають на своєчасність розрахунків за поставлену продукцію, що свідчить про відсутність вини відповідача та відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі, є безпідставним та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами угоди про відстрочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а саме те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, тому, враховуючи відсутність збитків позивача, судову практику, скрутне фінансово-економічне становище відповідача та його стратегічне значення у виробництві електроенергії для потреб населення, господарський суд першої інстанції, на думку скаржника, безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні заяви про зменшення розміру 3% річних до 0,1%, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Так, у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс/18) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Тобто, за аналогією з неустойкою, таке зменшення є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір такого зменшення.
Отже, питання щодо зменшення розміру 3% річних суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачено основну суму заборгованості та не доведено наявності обставин тяжкого фінансового стану відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні господарського суду першої інстанції.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4094/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4094/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4094/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4094/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
4. Справу № 910/4094/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2021.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун