вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/5124/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Салій І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 15.06.2021
у справі № 910/5124/21 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія
"Енергоатом"
про стягнення 183 490,56 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 183 490,56 грн., а саме: пеня в сумі 169 409,71 грн за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати за квітень 2020 року, додаткової плати за квітень 2020 року, компенсації зобов'язання зі сплати вартості комунальних послуг, та 3% річних - 14 080,85 грн. за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати за квітень 2020 року, додаткової плати за квітень 2020 року, компенсації зобов'язання зі сплати вартості комунальних послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 1ГЖМК190004 оренди нежитлового приміщення від 23.08.2019 щодо своєчасної сплати орендної плати за користування приміщеннями та компенсації за спожиті комунальні послуги у квітні 2020 року, у зв'язку з чим позивачем нараховані пеня в сумі 169 409,71 грн та 3% річних - 14 080,85 грн.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач у письмовому відзиві на позов проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на відсутність у нього заборгованості за договором за квітень 2021 року та відсутність вини у прострочення виконання зобов'язання. Крім того, відповідач вважав, що заявлена пеня є необґрунтованою, оскільки перевищує подвійну облікову ставку НБУ. У відзиві відповідач також заявив клопотання про зменшення 3% річних до 0,1%.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2021 по справі № 910/5124/21 позов Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 183 490,56 грн. - задоволено повністю, стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" 3% річних на суму 14 080 грн 85 коп., пеню у розмірі 169 409 грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 2 752 грн 36 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем, що належні за договором оренди платежі у спірний період сплачені відповідачем несвоєчасно. Тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно, є підстави для застосування до відповідача встановленої законом відповідальності у вигляді стягнення пені в сумі 169 409,71 грн та 3% річних в сумі 14 080,85 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2021 по справі № 910/5124/21 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального права та неправильно застосовані норми процесуального права, рішення суду першої інстанції було ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник посилався на те, що:
- оскаржуване судове рішення не містить правової оцінки щодо застосування Гарантійного платежу за Договором № 1ГЖМК190004 оренди нежитлового приміщення від 23.08.2019;
- за умовами Договору, функцію забезпечення та гарантією належного виконання грошових зобов'язань орендаря протягом дії Договору є забезпечувальний платіж;
- відповідно до п.3.7 Договору оренди, відповідачем з початку дії Договору був здійснений Забезпечувальний платіж у розмірі 8 144 102,66 грн.;
- пунктом 3.7 Договору передбачено, що заборгованість орендаря по сплаті Плати за оренду, компенсації будь-яких ушкоджень Будівлі, компенсації за оплату комунальних послуг може компенсуватися з Забезпечувального платежу. В такому разі, Орендодавець, виставляє орендарю рахунок на відновлення Забезпечувального платежу, або його частини. Таким чином орендодавець повинен був застосувати самостійно умови Договору відносно забезпечувального платежу, але причини не застосування Забезпечувального платежу орендарю не повідомлялися.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги та узагальнення її доводів
17.08.2021 від позивача засобами поштового зв'язку через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясовано обставини справи, які підтверджені належними доказами, з наданням належної оцінки всім аргументам учасників справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, позивач вказував, що в оскаржуваному рішенні досліджено умови договору, зокрема і щодо забезпечувального платежу. При цьому, компенсація заборгованості з забезпечувального платежу є правом, а не обов'язком сторін. При цьому, від відповідача не надходило повідомлень позивачу про погашення наявної заборгованості з забезпечувального платежу, у зв'язку з чим у позивача не виникало обов'язку з компенсації наявної заборгованості відповідача з забезпечувального платежу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2021 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю. , Тищенко О.В.
Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло. Підстав для повернення апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги - не встановлено.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривень.
Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 227 000,00 грн. грн. (2 270,00 грн * 100 = 227 000,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та на момент звернення з апеляційною скаргою.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення коштів в розмірі 183 490,56 грн. вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із зазначених правових норм, суд вважає правомірним здійснити розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"на рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2021 по справі № 910/5124/21 без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5124/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2021, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2021 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи процесуальний строк на подання відзиві, заяв та клопотань.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 отримана позивачем згідно рекомендованого поштового повідомлення №0101509169854, а відповідачем згідно рекомендованого поштового повідомлення №0105473876830.
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.08.2019 між ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" (далі - орендодавець) та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 /10-125-08- 19-00660 від 13.09.2019 (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 10 231,7 м2, (далі - об'єкт оренди), які знаходяться в Адміністративній будівлі літ. А, за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд 22-24, а саме:
- нежитлові приміщення площею 577,8 (п'ятсот сімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 591,6 (п'ятсот дев'яносто одна ціла шість десятих) квадратних метрів, на 8-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 589,2 (п'ятсот вісімдесят дев'ять цілих два десятих) квадратних метрів, на 9-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,8 (п'ятсот вісімдесят цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 10-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,4 (п'ятсот вісімдесят сім цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 11-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 587,8 (п'ятсот вісімдесят сім цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 12-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 585,9 (п'ятсот вісімдесят п'ять цілих дев'ять десятих) квадратних метрів, на 13-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 209,4 (двісті дев'ять цілих чотири десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 484,4 (чотириста вісімдесят чотири цілих чотири десятих) квадратних метрів, в підвалі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 593,1 (п'ятсот дев'яносто три цілих одна десята) квадратних метрів, на 5-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 593,6 (п'ятсот дев'яносто три цілих шість десятих) квадратних метрів, на 6-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 18 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 818,8 (вісімсот вісімнадцять цілих вісім десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі, актом приймання-передачі від 21 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 81,7 (вісімдесят один цілий сім десятих) квадратних метрів, на 14-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 21 грудня 2019 року;
- нежитлове приміщення площею 347,9 (триста сорок сім цілих дев'ять десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 27 грудня 2019 року;
- нежитлові приміщення площею 525,5 (п'ятсот двадцять п'ять цілих п'ять десятих) квадратних метрів, на 1-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 856,5 (вісімсот п'ятдесят шість ціла п'ять десятих) квадратних метрів, на 2-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 594,6 (п'ятсот дев'яносто чотири цілих шість десятих) квадратних метрів, на 3-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 594,5 (п'ятсот дев'яносто чотири цілих п'ять десятих) квадратних метрів, на 4-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 01 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 147,1 (сто сорок сім цілих одна десята) квадратних метрів, (далі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання-передачі від 04 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 68,0 (шістдесят вісім цілих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 12 лютого 2020 року;
- нежитлові приміщення площею 89,7 (вісімдесят дев'ять цілих сім десятих) квадратних метрів, на цокольному поверсі будівлі, актом приймання-передачі від 12 лютого 2020 року.
Умовами договору сторони визначили, що об'єкт оренди передається орендарю поетапно за відповідними актами приймання-передачі (п.1.5 договору).
Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди на умовах та в строки, передбачені договором в орендне користування, а орендар зобов'язаний виконувати зобов'язання, передбачені цим договором належним чином (в строк та в повному обсязі), своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору (п.п.2.1, 2.1.1, 2.3, 2.3.1, 2.3.6 договору).
Орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором. Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акту №1 (акту приймання-передачі). Якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акту орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору. Загальний розмір плати за оренду за договором складає суму плати за оренду розрахованої відповідно до п.1.2 додатку №2 до договору за весь строк оренди об'єкта оренди та на 23 серпня 2019 року становить 280672724,35 грн, в т.ч ПДВ 20%. Загальний розмір плати за оренду за договором підлягає коригуванню в порядку передбаченому в п.1.2 додатку №2 до договору. Орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом сорока робочих днів з моменту підписання цього договору, першу частину забезпечувального платежу в розмірі 6354148,14 грн з ПДВ 20% та протягом двадцяти робочих днів з дати прийняття приміщень за актом приймання-передачі другу частину забезпечувального платежу у розмірі 1811511,00 грн з ПДВ, загальна сума грошових коштів становить 8165659,14 грн з ПДВ (далі - забезпечувальний платіж), що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов'язань орендаря протягом дії цього договору. Заборгованість орендаря по сплаті плати за оренду, компенсації будь-яких ушкоджень будівлі, інженерних комунікацій будівлі, заподіяних з вини орендаря, компенсації за оплату комунальних послуг, оплаті окремих послуг по додатковим угодам до цього договору може компенсуватися із забезпечувального платежу. В такому разі орендодавець виставляє орендарю рахунок на відновлення забезпечувального платежу або його частини протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку орендар має відновити початковий розмір забезпечувального платежу. У випадку якщо забезпечувальний платіж не буде використаний у вищезазначеному порядку, він підлягає зарахуванню за останній місяць строку оренди. Сума плати за оренду не покрита забезпечувальним платежем підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому договором. За період знаходження забезпечувального платежу на поточному рахунку орендодавця, а також за користування ним, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій або плати за користування грошовими коштами. Сторони дійшли згоди, що у випадку не передачі об'єкту оренди у погоджені строки з вини орендодавця та розірвання в зв'язку з цим договору без виконання, орендодавець повертає сплачену суму забезпечувального платежу орендарю протягом 15 календарних днів з дати такого розірвання. Орендар крім плати за оренду повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т.д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно показників лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об'єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря вказану у розділі 14 договору та вручає представнику орендаря в об'єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря вказану у розділі 14 договору. Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря. Розмір додаткової плати (вартість експлуатаційних витрат) за цим договором може збільшуватися з ініціативи орендодавця у разі збільшення розміру плати за землю, введення нових податків, встановлення та/або збільшення зборів та збільшення витрат, що входять до складу експлуатаційних. Така зміна розміру додаткової плати може бути здійснена в наступному порядку: орендодавець направляє орендарю письмове повідомлення з проектом додаткової угоди до цього договору щодо відповідної зміни плати за оренду за 30 (тридцять) календарних днів до дати вступу в силу нового розміру плати за оренду. Орендар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати направлення такого повідомлення має підписати відповідну додаткову угоду або надати мотивоване заперечення проти такого підвищення. Зобов'язання щодо здійснення платежів за цим договором будуть вважатися виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру платежів будуть зараховані на поточний рахунок орендодавця (п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.11, 3.16 договору).
Відповідно до п. 3.4. Договору, орендодавець виставляє Орендареві рахунок на оплату Плати за оренду, розрахованої відповідно до Додатка № 2 до цього Договору не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним Орендодавець надає відповідні рахунки Орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу Орендаря вказану у розділі 14 Договору та вручає представнику Орендаря в Об'єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу Орендаря вказану у розділі 14 Договору. Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на Орендаря.
Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов'язань з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов'язань з яких допущено прострочення виконання.
Згідно п. 10.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23.07.2022 (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.
Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за актом № 1 закінчується в дату сплину строку договору (п. 10.2. договору).
У додатку №1 до договору сторони погодили план об'єкту оренди, а у додатку №2 - розмір плати за оренду та порядок розрахунків.
Відповідно до п. 1.2. Додатку №2 до Договору плата за оренду Об'єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: Орендної плати та додаткової плати.
Також, між сторонами були підписані додаткові угоди №1 від 07.10.2019, №2 від 05.02.2020 та №3 від 19.03.2020 (30.03.2020) до договору.
При цьому у додатковій угоді №3 від 19.03.2020 (30.03.2020) до договору сторони, зокрема, погодили з 01 квітня 2020 року збільшити площу об'єкта оренди по договору шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 кв.м, яке знаходиться на 1-му поверсі господарської будівлі літ. Б за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд.22-24, у зв'язку з чим внести зміни до договору (п.1).
Відповідно до актів приймання-передачі №1 від 13.12.2019, від 18.12.2019, від 21.12.2019, від 27.12.2019, від 01.02.2020, від 04.02.2020 та від 12.02.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв орендовані приміщення у користування.
Як встановлено судом першої інстанції, і що не спростовано учасниками справи, орендодавцем були виставлені орендарю наступні рахунки: рахунок № 41591 від 30.04.2020 на сплату орендної плати за квітень 2020 року на суму 6 639 680 гривень 66 копійок, в т.ч. ПДВ 20%; рахунок № 41582 від 30.04.2020 на сплату Додаткової плати за квітень 2020 року на суму 2 010 543 гривні 25 копійок, в т.ч. ПДВ 20%; рахунок № 160010875 від 30.04.2020 на сплату Компенсації комунальних послуг за квітень 2020 року на суму 168 068 гривень 35 копійок, в т.ч. ПДВ 20%.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами були підписані та скріплені печатками наступні акти: Акт здачі-прийняття наданих послуг № 41591/2020 від 30.04.2020 щодо надання послуг з оренди приміщень за квітень 2020 року на суму 6 639 680 гривень 66 копійок, в т.ч. ПДВ 20%; Акт здачі-прийняття наданих послуг № 41582/2020 від 30.04.2020 щодо надання послуг додаткової плати за квітень 2020 року на суму 2 010 543 гривні 25 копійок, в т.ч. ПДВ 20%; Акт здачі-прийняття наданих послуг № 160010875/2020 від 30.04.2020 щодо компенсації комунальних послуг за квітень 2020 року на суму 168 068 гривень 35 копійок, в т.ч. ПДВ 20%.
Позивач вказував, що відповідач всупереч умовам договору допустив прострочення здійснення платежів, а саме:
1) орендну плату за квітень 2020 року Орендар здійснив декількома платежами: 05.08.2020 у розмірі 2 314 744,52 грн; 02.09.2020 у розмірі 4 301 350,76 грн;
2) часткову оплату Додаткової плати за квітень 2020 року Орендар здійснив 05.08.2020 у загальному розмірі 2 010 543,25 грн;
3) оплату Компенсації комунальних послуг за квітень 2020 року Орендар здійснив 05.08.2020 у загальному розмірі 168 068,35 грн.
Таким чином, обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач посилався на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обумовлених договором зобов'язань щодо здійснення орендної плати, додаткової плати та компенсації вартості комунальних послуг позивачем було здійснено нарахування пені в сумі 169 409,71 грн та 3% річних - 14 080,85 грн., які ним заявлені до стягнення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи п вилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, згідно з актами приймання-передачі №1 від 13.12.2019, від 18.12.2019, від 21.12.2019, від 27.12.2019, від 01.02.2020, від 04.02.2020 та від 12.02.2020 позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв орендовані за договором приміщення у користування.
Згідно з ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір та порядок сплати орендної плати та інших платежів за договором погоджено сторонами у розділі 3 договору та додатку №2 до договору із змінами, які внесені додатковими угодами до договору.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проте, матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачем, що належні за договором оренди платежі у спірний період сплачені відповідачем несвоєчасно, що учасниками спору не заперечувалось. Тому, дії відповідача в частині прострочення сплати обумовлених договором платежів, зокрема зі сплати орендної плати за квітень 2020 року (6 639 680,66 грн.), додаткової плати за квітень 2020 року (2 010543,25 грн.), компенсації зобов'язання зі сплати вартості комунальних послуг за квітень 2020 року (168 068,35 грн.), є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно, є підстави для застосування до відповідача встановленої законом відповідальності.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов'язань, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання за укладеним договором щодо своєчасної сплати орендних платежів за користування орендованим майном, тобто допущено прострочення обумовленого договором зобов'язання, що є підставою для нарахування пені, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.
За перерахунком суду апеляційної інстанції щодо сум, строків і ставок нарахувань, розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є більшим, ніж заявлено позивачем у позові, проте не виходячи за межі позовних вимог, задоволенню підлягають вимоги загалом в розмірі 169 409,71 грн., що складає пеню за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати за квітень 2020 року (6 639 680,66 грн.), додаткової плати за квітень 2020 року (2 010543,25 грн.), компенсації зобов'язання зі сплати вартості комунальних послуг за квітень 2020 року (168 068,35 грн.).
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 14 080,85 грн., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за квітень 2020 року (6 639 680,66 грн.), додаткової плати за квітень 2020 року (2 010543,25 грн.), компенсації зобов'язання зі сплати вартості комунальних послуг за квітень 2020 року (168 068,35 грн.), а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних - є законними та обґрунтованими.
За перерахунком суду апеляційної інстанції щодо сум, строків і ставок відповідних нарахувань 3% річних, розмір 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в заявлених позивачем межах, а саме в розмірі 14 080,85 грн. за прострочення виконання зобов'язання зі сплати з орендної плати за квітень 2020 року (6 639 680,66 грн.), додаткової плати за квітень 2020 року (2 010543,25 грн.), компенсації зобов'язання зі сплати вартості комунальних послуг за квітень 2020 року (168 068,35 грн.).
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних на підставі ст.233 Господарського кодексу України, і в цій частині учасниками спору рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Також, доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення не містить правової оцінки щодо застосування Гарантійного платежу за Договором № 1ГЖМК190004 оренди нежитлового приміщення від 23.08.2019 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції у повному обсязі досліджено умови договору, зокрема і щодо забезпечувального платежу. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що компенсація заборгованості з забезпечувального платежу - є правом, а не обов'язком сторін, зокрема, таке зарахування відбувається в установленому договором та законом порядку. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує доводи позивача, що від відповідача не надходило повідомлень позивачу про погашення наявної заборгованості з забезпечувального платежу, у зв'язку з чим у позивача не виникало обов'язку з компенсації наявної заборгованості відповідача з забезпечувального платежу.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення у судовому рішенні обов'язку відповідача відшкодувати позивачу 169 409,71 грн. пені та 14 080,85 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання зі сплати з орендної плати за квітень 2020 року (6 639 680,66 грн.), додаткової плати за квітень 2020 року (2 010543,25 грн.), компенсації зобов'язання зі сплати вартості комунальних послуг за квітень 2020 року (168 068,35 грн.) - жодним чином не впливає на правовідносини учасників спору стосовно забезпечувального платежу та можливості реалізувати свої права у порядку, визначеному договором та законом щодо врегулювання своїх відносин. Судовий акт лише встановлює безспірність вимог позивача та їх грошовий еквівалент за судовим рішенням, що узгоджується з приписами п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 169 409,71 грн. пені та 14 080,85 грн. 3% річних, про що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі № 910/5124/21 за наведених скаржником доводів та мотивів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі № 910/5124/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі № 910/5124/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
4. Матеріали справи № 910/5124/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Шаптала
О.В. Тищенко