79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" жовтня 2021 р. Справа №907/294/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Матущака О.І.,
секретар судового засідання Кострик К.,
явка учасників справи:
від позивача - Мельник О.С. (довіреність №1-2519 від 10.12.2020)
від відповідача - Вук У.І. (довіреність №01Др-2-0121 від 21.01.2021)
розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз» №1001ВИХ-21-2750 від 07.04.2021
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2021 суддя: Ремецькі О.Ф. м. Ужгород, повний текст рішення складено - 24.03.2021
за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ
до відповідача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», м. Ужгород
про стягнення суми 99 863 125,57 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
12.05.2020 в Господарський суд Закарпатської області звернулось акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі по тексту АТ «Укртрансгаз») з позовом до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (далі по тексту АТ «Закарпатгаз») про стягнення заборгованості в розмірі 81 027 000,19 грн., яка виникла внаслідок неоплати послуг балансування обсягів природного газу, наданих з січня 2018 року по червень 2018 року (включно) на підставі договору №1512000735 від 17.12.2015 про транспортування природного газу, а також нарахованих у період з 01.01.2018 по 28.04.2020 з цієї суми заборгованості 3% річних у розмірі 6 448 863,88 грн. та у період з 01.01.2018 по 31.03.2020 інфляційних втрат у розмірі 12 387 261,49 грн.
Правовими підставами позову зазначає п. 5 гл. 1 р. І, пп. 2 п. 7, п. 8 гл. 3 р. XIV Кодексу ГТС, ст.ст. 526, 530, 536, 612 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2021 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено з огляду на недоведеність факту надання послуг балансування у спірному періоді, який заявлений позивачем до стягнення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» зазначає, що:
1)суд першої інстанції вирішив спір без застосування принципу презумпції правомірності договору №1512000735 від 17.12.2015 згідно з яким права та обов'язки, набуті сторонами за цим договором повинні виконуватись;
2)місцевий господарський суд не врахував, що виникнення у відповідача небалансу та неврегулювання його у строк та порядок, передбачений Кодексом ГТС є передумовою для надання послуг балансування Оператором ГТС;
3)суд першої інстанції визнав встановленою обставину врегулювання відповідачем негативних місячних небалансів, що має значення для справи, за відсутності у матеріалах справи належних доказів на підтвердження цього, а саме доказів купівлі відповідачем природного газу в інших замовників послуг транспортування газу або здійснення ним відбору природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації з метою врегулювання небалансу за спірні газові місяці;
4)висновок місцевого господарського суду про те, що АТ «Укртрансгаз» у період з січня по червень 2018 року не здійснював алокацію не узгоджується зі звітами відповідача по точках входу/виходу замовника послуг транспортування, які наявні у матеріалах справи;
5)суд першої інстанції не врахував докази згідно з якими позивач замість відповідача врегулював його негативні місячні небаланси, а тому безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог;
6)поза увагою суду залишилось те, що невиконання відповідачем взятого на себе обов'язку щодо врегулювання негативних місячних небалансів, яке визначене пунктами 2.1.-2.3, 3.2, 4.1, 7.1-7.3, 9.1-9.4, 13.1 договору №1512000735 від 17.12.2015, фактично змушує Оператора ГТС надавати послуги балансування, які повинні бути оплачені Оператором ГРМ відповідно до порядку, передбаченого умовами договору та Кодексу ГТС;
7)висновок суду про те, що позивач, як Оператор ГТС, не надав доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи, зокрема, доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов'язків з балансування системи, не відповідає фактичним обставинам про те, що у позивача було достатньо придбаного природного газу для підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи, а тому не було необхідності вживати інші заходи, передбачені п.п. 2-4 п. 2 р. ХІІІ Кодексу ГТС;
8)суд першої інстанції встановив відсутність технічної угоди між сторонами у справі без з'ясування цієї обставини;
9)місцевий господарський суд застосував до спірних відносин, які склалися у січні-червні 2018 року, положення глави 1 розділу Х Кодексу ГТС у редакції, яка була чинна на момент підписання договору №1512000735 від 17.12.2015, а не редакцію від 01.01.2017, яка діяла на момент спірних правовідносин;
10)суд першої інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 від якого Верховний Суд відступив у постанові від 30.10.2020 у справі №922/3987/19;
11)місцевий господарський суд безпідставно не врахував преюдиційні обставини, які встановлені у судових рішеннях в справах №907/548/16 та №907/415/18, які набрали законної сили.
Узагальнені доводи та заперечення позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Закарпатгаз» погодилось з висновками місцевого господарського суду, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні.
В судове засідання 29.09.2021 представники сторін з'явилися.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив її задоволити, рішення суду першої інстанції - скасувати, та прийняти нове, яким задоволити позов повністю.
Представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом позову є вимога Оператора ГТС природного газу спрямована до замовника про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати останнім послуг балансування природного газу, які надавались на підставі договору.
Таким чином, для правильного вирішення спору в даній справі необхідно: (1)встановити характер та зміст послуг, оплати якої вимагає виконавець, тобто у чому саме полягає споживання таких послуг, (2)встановити отримання цих послуг замовником у спірний період на умовах, які визначені в укладеному між сторонами договорі, та чи це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, (3)на підставі чого встановити чи існує заборгованість замовника перед постачальником.
Правовідносини з транспортування природного газу регулюються Законом "Про ринок природного газу", Законом "Про нафту і газ", Законом "Про трубопровідний транспорт", Законом "Про природні монополії", Кодексом ГТС, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим положенням НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, рішеннями НКРЕКП.
Визначення основних термінів, пов'язаних з функціонуванням ринку природного газу, містяться в ст. 1 Закону "Про ринок природного газу" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
Газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.
Газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.
Оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
Оператор газорозподільної системи (оператор ГРС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);
Замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG;
Споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG;
Доступ - право користування потужністю об'єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених у договорі про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG;
Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу;
Транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Договір транспортування природного газу має бути укладеним між сторонами у відповідності до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.
Згідно з п. 3 гл. 3 розд. І Кодексу ГТС, Укртрансгаз як Оператор ГТС (станом на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечував стале функціонування газотранспортної системи та виконання договорів транспортування природного газу із замовником послуг транспортування; функціонування газотранспортної системи в скоординований та ефективний спосіб зі збереженням необхідної надійності транспортування природного газу та його якості; вжиття заходів, необхідних для надійного функціонування газотранспортної системи; балансування системи та управління перевантаженнями в газотранспортній системі, а також проведення розрахунків із замовниками послуг транспортування, які виникають через їх незбалансованість.
Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. 1 Кодексу ГТС за договором транспортування природного газу Оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Пунктом 1 гл. 1 розд. VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Відповідно до п.2 гл. 2 розд. ІХ Кодексу ГТС у договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються відповідні фізичні точки входу та/або виходу, розподілена потужність, на яку замовник послуг транспортування має право, тип потужності (гарантована чи переривчаста), обсяг потужності та період її використання (строк, на який потужність була розподілена).
Балансування системи - діяльність, яка здійснюється Оператором ГТС в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування (п.5 гл.1 розд. І Кодексу ГТС).
Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.
Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації (п. 5 гл. 1 розд. І Кодексу ГТС).
Відповідно до п. 1 гл. 1 розд. ХІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування зобов'язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.
Згідно з положеннями п.п. 1, 3 гл. 4 розд. ХIV Кодексу ГТС розрахунок вартості послуг балансування, що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться Оператором ГТС після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3-5 глави 3 цього розділу. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором газотранспортної системи відповідно до умов договору транспортування природного газу.
У разі, якщо обсяги природного газу, що надходять до газотранспортної системи на точці входу та обсяги, які відбираються на точці виходу, відрізняються, фактично виникає небаланс: позитивний небаланс - у разі перевищення обсягів поданого природного газу над відібраним (фактичне перевищення пропозиції над попитом), негативний - у разі перевищення обсягів відібраного природного газу над поданим (перевищення попиту над пропозицією) (п.5 гл.1 розд.І, гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС). Послуги балансування, які надаються Оператором ГТС в межах послуг з транспортування природного газу, мають на меті забезпечення рівноваги між обсягами природного газу, що були подані та відібрані в/з ГТС.
Процес визначення розміру місячного небалансу в розрізі споживачів здійснюється Оператором ГТС, цей процес (і відповідний документ) називається "алокація". Алокація - віднесення Оператором ГТС природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Негативний місячний небаланс може покриватись як Оператором ГТС шляхом надання послуг з балансування, так і оператором ГРС самостійно (шляхом купівлі природного газу у інших замовників послуг балансування або відбору природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації за цей газовий місяць) відповідно до п.п. 4, 7 гл. 3 розд. XIV Кодексу ГТС.
Отже, послуги з транспортування природного газу і послуги з балансування є пов'язаними одна з одною і надаються на підставі єдиного договору про транспортування природного газу.
Судом встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 №2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах визначених в цьому договорі, а замовник оплачує оператору встановлені в ньому вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до вказаної постанови НКРЕКП є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього (які є його невід'ємною частиною), а саме: додаток №1 - розподіл потужності; додаток №2 - транспортування; додаток №3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
17 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (позивач) (оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз») (відповідач) (замовник) було укладено договір транспортування природного газу №1512000735.
Відповідно до пункту 2.1. договору, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в ньому вартість таких послуг.
У відповідності до п.2.2. договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 2.3. договору визначено послуги, які можуть бути надані за ним замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Обсяг послуг, що надається за цим договором, визначається додатком 1 (розподіл потужності) та/або додатком 2 (транспортування) до нього (п.2.4. договору).
Пунктом 2.8. договору сторони передбачили, що додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є зокрема оператор газорозподільної системи.
Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (п.5.4.договору).
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) (п.5.5. договору).
Матеріали справи не містять додатків №1, №2 до договору від 17.12.2015 №1512000735 транспортування природного газу, а тому суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що сторонами не укладались ці додатки №1, №2 до договору.
Відповідно до п.2.5.-2.7. договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Сторонами в п. 4.1. договору погоджено, що замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому в Кодексі та цьому договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; забезпечити можливість цілодобового зв'язку оператора з представниками замовника, зазначеними в цьому договорі; здійснювати додаткову оплату оператору в разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору (п.5.1. договору).
За умовами п.7.1., п.7.2. договору вартість послуг розраховується наступним чином: розподіл потужності та транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.
Розділом ІХ договору врегульовано порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.
Відповідно до п.9.1. договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.
Як передбачено п. 9.2. договору, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: балансування = БЦГ х К х Qбг, де БГЦ - базова ціна газу, Qбг- обсяг негативного місячного небалансу замовника, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (п.9.3. договору).
Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п.9.4. договору).
Пунктом 17.3. договору передбачено, що в разі внесення та затвердження регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.
29 листопада 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою зокрема п.9.4. договору викладено в такій редакції (застосовується до відносин сторін з 29.12.2016): оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату в строк, що не перевищує п'яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться в строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
Відповідно до п.11.1. договору послуги, які за ним надаються, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором та замовником актами наданих послуг. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору (п.11.4 договору).
Поняття небалансу та алокації міститься у п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, згідно якого: небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації; алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Позивач, звертаючись з даним позовом вказує, що ним було здійснено процедуру алокації за період з січня 2018 року по червень 2018 року (включно) та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу на загальну суму 172 976 238,87 грн., а саме:
у січні 2018 в обсязі 3 930,449 тис.куб.м.,
у лютому 2018 в обсязі 3 749,125 тис.куб.м.,
у березні 2018 в обсязі 3 760,435 тис.куб.м.,
у квітні 2018 в обсязі 990,965 тис.куб.м.,
у травні 2018 в обсязі 513,171 тис.куб.м.,
у червні 2018 в обсязі 474,803 тис.куб.м.
Також як стверджує позивач, такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи. У зв'язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу односторонні акти про на послуг балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 172 976 238,87 грн., про що було оформлено відповідні акти: №01-18-1512000735-БАЛАНС від 31.01.2018, №02-18-1512000735-БАЛАНС від 28.02.2018, № 0З-18-1512000735-БАЛАНС від 31.03.2018, №04-18-1512000735-БАЛАНС від 30.04.2018, №05-18-1512000735-БАЛАНС від 31.05.2018, №06-18-1512000735-БАЛАНС від 31.06.2018, разом з рахунками на оплату їх вартості, розрахунками вартості послуг балансування та звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, які направлялись відповідачу та були ним отримані, про що свідчать докази їх направлення в матеріалах справи.
Згідно з доводами позивача, з моменту отримання відповідачем вказаних актів, звітів та рахунків, відповідно до умов п.9.4 договору та п.4 глави 4 Розділу ХІV Кодексу ГТС, у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання зазначених документів.
Однак, в порушення наведених норм законодавства та умов договору, відповідач лише частково здійснив оплату заборгованість на суму 91 949 238,68 грн. та не оплатив заборгованість за послуги балансування на загальну суму 81 027 000,19 грн.
Ці обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Частинами 1 та 2 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015. Кодекс ГТС визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до п.2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, в тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.
Пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС встановлено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, в тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки.
У відповідності до пункту 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити у оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Таким чином, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Як було зазначено вище, між позивачем (оператором) та відповідачем (замовником) було укладено договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000735, відповідно до п.2.2. договору, послуги за ним надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. А відповідно до п.2.3. договору, послуги, які можуть бути надані відповідачу за спірним договором включають: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Зі змісту умов договору вбачається, що перелік послуг, зазначених в п.2.3. договору, є вичерпним та не передбачає вчинення сторонами дій щодо врегулювання саме місячних небалансів.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини другої, третьої статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.
Частинами 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладаючи договір транспортування природного газу сторони узгодили, що предметом цього Договору є: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування). Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка №1 (розподіл потужності) та/або додатка №2 (транспортування), які не були надані суду.
З наведеного вище апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що додаток №1 (розподіл потужності) та додаток №2 (транспортування) не укладались.
У матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами договору, який би регулював відносини саме щодо врегулювання місячних небалансів, оплата за які є предметом цього позову (не подано докази, які б свідчили про внесення до діючого договору відповідних змін, з метою приведення його в відповідність до чинного Кодексу ГТС).
З системного аналізу умов договору вбачається, що вказаним договором не передбачено порядку оплати місячних негативних небалансів, відтак суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Отже, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вирішив спір без застосування принципу презумпції правомірності договору №1512000735 від 17.12.2015 згідно з яким права та обов'язки, набуті сторонами за цим договором повинні виконуватись.
Відповідно спростовуються доводи апелянта про те, що односторонні акти про надання послуг балансування (разом з розрахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування) складені за результатами процедури алокації обсягів небалансу відповідача, є достатньою підставою для визначення вартості послуг балансування.
Судова колегія наголошує, що правові висновки щодо обов'язковості документального оформлення факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги з балансування, обов'язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу в заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені в постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №916/2090/16, від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, які мають бути враховані судом в силу частини 4 статті 236 ГПК України.
Матеріали даної справи також свідчать про те, що Інформаційна платформа Оператора ГТС на якій учасники ринку мали б вчиняти балансуючі дії в указаному періоді не виконувала належним чином своїх функцій по відношенню до Оператора ГРМ. Тому в Оператора ГТС в цей період не було передбаченого законодавством інструменту для вчинення балансуючих дій по відношенню до Оператора ГРМ.
Позивачем наведені обставини не спростовано, не надано належних доказів на підтвердження усунення оператором ГТС виявлених НКРЕКП недоліків у роботі Інформаційної платформи, що підтверджується актом НКРЕКП №161 від 19 квітня 2019 року. Таким чином факт надання послуг є недоведеним, а отже у відповідача не виникло обов'язку такі послуги оплатити.
Апеляційних господарський суд відхиляє доводи позивача про те, що місцевий господарський суд не врахував преюдиційні обставини в справах №907/548/16 та №907/415/18 з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами не підписано додатки 1, 2, 3 до договору. Фактичне надання послуг балансування позивачем у спірний період не доведено. Встановивши такі обставини, суд дійшов до висновку про неузгодженість договірних умов про надання послуг балансування.
Відповідно, факти, встановлені судами у справах №907/548/16 та №907/415/18 на які посилається скаржник, є частково такими самими, як встановлені судами у справі, що переглядається, а частина фактів (щодо доказів обсягу та вартості наданих послуг балансування в інший спірний період) не мають преюдиціального значення у цій справі.
Враховуючи відсутність договірних умов, які б регулювали порядок оплати послуг місячного небалансу природного газу, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку щодо відсутності правових підстав для отримання плати за місячні негативні небаланси в заявленому розмірі у період з січня 2018 року по червень 2018 року (включно) а відтак і про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції відхиляє решта доводів апеляційної скарги з огляду на те, що документально не підтверджено факт надання послуг балансування.
Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, а відтак суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Заперечення відповідача, які викладені у відзиві, відповідають фактичним обставинам по справі, а тому судом враховує їх як обґрунтовані.
Натомість апелянтом не доведено обґрунтованості аргументів, які заявлені в апеляційній скарзі, щодо наявності визначених у ст. 277 ГПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то 1 103 550,00 грн., які сплачені позивачем за подання апеляційної скарги покладаються на АТ «Укртрансгаз».
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз» №1001ВИХ-21-2750 від 07.04.2021 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2021 у справі №907/294/20 - залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 1 103 550,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
О.І. Матущак
Повний текст постанови складено 30.09.2021.