Справа № 345/1816/21
Провадження № 22-ц/4808/1302/21
Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.
Суддя-доповідач Томин
13 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Петріва Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду, постановлене суддею Якимівим Р.В. 25 червня 2021 року в м. Калуші, повний текст якого виготовлено 29 червня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про підтвердження факту перебування на утриманні і призначення страхових виплат,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Калуського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про підтвердження факту перебування на утримання і призначення страхових виплат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок професійного захворювання померла його дружина ОСОБА_2 . Згідно рішення МСЕК ОСОБА_2 в 1991 році була визнана інвалідом ІІІ групи профзахворювання з 60% втрати працездатності, а в 1998 року - інвалідом І групи з 100% втратою працездатності. Після втрати працездатності його дружині була призначена пенсія та страхові виплати.
У 2004 році позивач був звільнений із роботи у зв'язку з ліквідацією організації, і з того часу здійснював постійний догляд за своєю дружиною, оскільки вона потребувала такого догляду. При цьому, починаючи з часу звільнення з роботи і до досягнення пенсійного віку, він знаходився на повному утриманні ОСОБА_2 ; за догляд від соціальної служби він отримував менше 15 грн.
Після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 припинили виплачувати кошти за догляд та призначили пенсію. Однак пенсія та страхові виплати дружини все одно залишись постійним і основним джерелом його засобів до існування.
ОСОБА_2 повністю довіряла позивачу розпоряджатися своїми коштами, внаслідок чого Ощадним банком України була видана картка довіреної особи, яка давала право знімати кошти з рахунку та розпоряджатися ними.
Після смерті дружини він звернувся до Калуського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань для призначення йому належних щомісячних страхових виплат, де йому було надано перелік документів, які потрібно надати для призначення щомісячних страхових виплат, серед яких рішення суду, про те, що позивач перебував на повному утриманні дружини і така допомога була дня нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив підтвердити факт його перебування на утриманні дружини ОСОБА_2 від дня його виходу на пенсію (03.09.2013 року) до дня смерті дружини 25.02.2016 року; зобов'язати Калуське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України призначити належні щомісячні страхові виплати від 26.02.2016 року - з наступного дня після смерті дружини.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 17.06.2021 року замінено первісного відповідача Калуське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області на належного - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 25 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що з математичного розрахунку, наведеного у позовній заяві, видно, що йому на прожиття з місячної пенсії (3205,52 грн.), після витрат на лікування та відкладання коштів на майбутні операції, протезування зубів залишилось 478,92 грн. Отже 2092,99 - 478,92= 1614,07 грн./міс. Щонайменше такої суми йому не вистачає для повноцінного харчування та задоволення інших потреб, оскільки раніше такі кошти йому виділяла дружина. Вказана сума, була не одноразова, а надавалась систематично, протягом тривалого періоду часу (з вересня 2013 року по лютий 2016 року), тобто мала постійний характер допомоги.
Вважає, що твердження суду першої інстанції, що сам по собі факт проживання за однією адресою з померлим не може свідчити про перебуванні на його утриманні, є хибним. Позивач та ОСОБА_2 одружились 27.05.1978 року, згодом за станом здоров'я дружина наполягла на розлученні в 1992 році, однак 27.10.2004 року вони знову одружились. Отже, ці факти вказують на те, що пара весь час проживала разом та позивач завжди доглядав і підтримував дружину.
Крім того фінансова допомога дружини була постійним і основним джерелом засобу існування апелянта. Це твердження підтверджується письмовими поясненнями двох свідків, свідоцтвом про одруженням та Актом обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 08.01.2020 року. Останній підтверджує, що позивач не тільки здійснював догляд за своєю дружиною, але і був на її утриманні.
Щодо твердження суду про недостатність даних довідок про доходи за період січень-лютий 2016 року, то зазначає, що звертатись по довідки за період з 2004 року до серпня 2013 року немає сенсу, оскільки з часу його звільнення з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства він був майже повністю на утриманні дружини. Цей період не впливає на призначення страхових виплат.
Апелянт звертався до Калуського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, щоб йому видали Довідку про страхові виплати його дружині ОСОБА_2 за період з вересня 2013 року по грудень 2015 року, однак йому було відмовлено в наданні такої інформації.
Просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 25.06.2021 року та ухвалити нове, яким підтвердити факт його перебування на утриманні дружини ОСОБА_2 від дня його виходу на пенсію (03.09.2013 року) до дня її смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати Калуське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України призначити належні щомісячні страхові виплати від 26.02.2016 року - з наступного дня після смерті дружини.
Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що позивач отримував пенсію за віком в розмірі, що забезпечував прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, як втратили працездатність, а тому його не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини 4 статті 75 СК України. Також із наданих позивачем доказів неможливо встановити, що допомога дружини була для нього постійною. Крім того, пенсія позивача у січні 2016 року була більшою, ніж прожитковий мінімум для відповідних осіб, встановлений законом у 2016 році, а тому він не набув права на утримання. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду залишити без змін.
В судове засідання апелянт не з'явився, подав заяву в якій просив справу слухати без його участі, доводи апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.
Представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2004 року ОСОБА_1 одружився із ОСОБА_2 , про що свідчить копія Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 27.10.2004 року, актовий запис №422 (а.с. 12).
Згідно копії посвідчення № НОМЕР_2 від 21.11.1991 року, виданого Калуським рай(міськ) соцзабезом, ОСОБА_2 призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи з 01.07.1991 року по 01.08.1992 року; пенсія продовжена по інвалідності ІІ групи з 01.08.1992 року по 01.10.1994 року; пенсія продовжена по інвалідності І групи з 06.06.1994 року по 01.08.1998 року (а.с. 22).
Відповідно до копії Довідки МСЕК серії 2-18 ІФ №044805 ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності професійного захворювання довічно, ступінь втрати працездатності - 100%. Зазначено, що вона потребує постійного догляду, постійного приймання ліків, спеціального медичного догляду, додаткового харчування (а.с. 21).
Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 26.02.2016 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Копією Довідки МСЕК про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом серії НОМЕР_4 з 02.11.2016 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 із професійним захворюванням (а.с. 20).
За змістом копії Довідки №3316 від 14.09.2018 року, виданою Калуським об'єднаним УПФУ Івано-Франківської області, ОСОБА_2 отримувала пенсію за січень 2016 року у розмірі 1906,99 грн., за лютий 2016 року у розмірі 1906,99 грн. (а.с. 15).
Згідно копії Довідки про доходи №312 від 01.10.2018 року, виданої Калуський відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 за січень-лютий 2016 року отримала 10553,70 грн., що складається з виплат на спеціальний медичний догляд, виплат на сторонній догляд, виплат на побутове обслуговування, щомісячної суми страхової виплати та фіксованої суми індексації з 2012 року Постанова КМУ №526 від 13.06.2012 року (а.с. 140).
Згідно копії Довідки №3252 від 07.09.2018 року, виданою Калуським об'єднаним УПФУ Івано-Франківської області, ОСОБА_1 отримував пенсію за віком при повному стажі в період з січня 2016 року по грудень 2016 року в розмірі 3205,52 грн. за місяць. Загальна сума отриманих пенсійних виплат за вказаний період складає 38466,24 (а.с. 16).
Відповідно до копії Акту від 14.09.2018 року, складеного комісією в складі юриста Стасюк Н.П., майстра ОСОБА_3 , контролера ОСОБА_4 , ОСОБА_2 проживала спільно зі своїм чоловіком ОСОБА_1 , який здійснював догляд за нею, до часу її смерті (а.с. 13).
Як вбачається з копії Акту обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 08.01.2020 року, складеного депутатом Калуської міської ради Боднарчуком Р.М. в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 здійснював догляд за своєю дружиною ОСОБА_2 та перебував на її утриманні (а.с. 55).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження того, що допомога жінки для нього була основним і постійним джерелом засобів до існування. При цьому під час розгляду цієї категорії цивільних справ саме на позивача покладається обов'язок з доведення тих обставин, що можуть слугувати підставою для задоволення поданого ним позову.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції на час виникнення спірних правовідносин визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
За п. 1 ч. 2 ст. 36 даного Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Статтею 26 Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
За змістом ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідна наявність двох умов, а саме того, що дана особа є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, а також, що вона була на повному утриманні померлого годувальника і одержувала від померлого годувальника допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 року у справі №237/1478/18 (провадження №61-45550св18), повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Пунктом 2.11 постанови Пенсійного Фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року №22-1 визначено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з аналізу наведених норм права та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що він до дня смерті жінки ОСОБА_2 був на її повному утриманні і одержував допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів для існування, і що у зв'язку зі смертю годувальника він втратив джерело засобів до існування.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, на підставі співвідношення розміру пенсії заявника та його померлої дружини, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати таким, що потребував матеріальної допомоги в розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду встановленим обставинам та неправильного застосування норм матеріального права є необґрунтованими, оскільки обставини отримання доходу від померлої ОСОБА_2 не можуть беззаперечно свідчити, що заявник перебував на повному її утриманні та потребував матеріальної допомоги, оскільки він отримував пенсію, яка забезпечувала йому прожитковий мінімум.
Належних та допустимих доказів, які б доводили, що допомога від померлої дружини значно перевищувала доходи позивача суду першої інстанції надано не було, як і не представлено таких під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Схожі висновки викладено і в постанові Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 року у справі №237/1478/18 (провадження №61-45550св18).
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянт суду апеляційної інстанції не надав.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду в суді першої інстанції, їм надана належна правова оцінка, висновків суду вони не спростовують. Правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 25 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2021 року.